45. СРСР з 1945 р. до початку 1980-х рр

1.

Тема. СРСР у 1945–1984 рр.
План
1. Наслідки війни. Відбудова економіки.
2. Суспільно-політичне життя. Боротьба за владу
після смерті Сталіна.
3. Суспільно-політичний розвиток СРСР у 19531964 рр.
4. Спроби економічних реформ у 1953-1964 рр.
5. Зміни у зовнішній політиці за М.Хрущова.
6. Особливості суспільно-політичного життя у 19641985 рр. Наростання системних кризових явищ.
7. Дисидентський рух.
8. Зовнішня політика.
Д/з: ст. Ст. 114-118 (11кл., Ладиченко)
.

2.

1.Наслідки війни. Відбудова економіки.

3.

Наслідки війни:
- людські втрати: загинуло 28 млн. осіб (8 млн. з
УРСР);
- матеріальні збитки: знищено 30% нац. багатства,
зруйновано 170 міст, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових і
бл.100 тис. с/г. підприємств;
- соціально-економічні наслідки: дуже низький
рівень життя народу, карткова система до 1947 р.; 25
млн. осіб – бездомні, велика дитяча безпритульність;
- зміни міжнародного становища: СРСР - один із
головних переможців у війні, співзасновник ООН
(постійний член Ради Безпеки з правом veto+ голоси
Української і Білоруської РСР), зросла територія і
вплив у Східній Європі та світі, СРСР з початком
«холодної війни» очолив «соціалістичний табір» у
протистоянні із США і НАТО.

4.

5.

Встановлення комуністичних режимів

6.

Відбудова господарства – відновлення економіки
СРСР, відбувалася в умовах командноадміністративної системи. Підприємства важкої
промисловості та енергетики відновлювали за рахунок
с/г, легкої і харчової промисловості; ігнорувалися
потреби населення в товарах першої необхідності,
світові тенденції розвитку нових промислових галузей
(автомобілебудівна, електротехнічна, хімічна...),
відмови від іноземних кредитів та інвестицій.

7.

Джерела ресурсів для відбудови:
Тотальна економія (зарплат, матеріалів, сировини).
Використання праці в'язнів ГУТАБу (2,5 млн осіб),
спецпереселенців з «неблагонадійних народів» (2,7
млн), військовополонених ворожих армій (понад 3
млн).
• Примусові позики у населення, великі податки,
конфіскаційна грошова реформа 1947 р.
Репарації від Німеччини (заводи, обладнання,
верстати тощо).

8.

Здійснено перехід до мирного життя (скасовано закони
воєнного часу, військові підприємства стали випускати
мирну продукцію, відновлено 8-год. роб. день і відпустки,
скасовано карткову систему (1947р.),
грошова реформа мала конфіскаційний характер,
демобілізовано 8,5 млн осіб).
У 1948 р. досягнуто довоєнний рівень промисловості
(відновлено і побудовано 6200 підприємств).
Проте післявоєнна відбудова не поліпшила життя
народу (низька зарплата, високі податки, відсутність
паспортів у колгоспників, фактично прикріплених до
села...)
Посуха 1946–1947 рр. і політика сталінського режиму
спричинили голод в Україні та інших регіонах країни, від
якого страждали мільйони людей, а зерно вивозили для
підтримки прорадянських урядів у інші країни.

9.

2. Суспільно-політичне життя.
Боротьба за владу після смерті Сталіна.

10.

Суспільно-політичне життя в період
пізнього сталінізму:
Радянські люди – переможці
нацизму, прагнуть змін (відмови від
репресій, колгоспно-кріпосницької
системи...)
Але режим не йде на пом’якшення
– система управління, заснована на
примусі й репресіях, пошуку
внутрішніх ворогів не змінилася.
Сталін зміцнює власну владу і
тоталітарну систему. Нова ідеологія
поєднала марксизм-ленінізм з
російським націоналізмом,
шовінізмом і православ’ям.

11.

Радянська пропаганда наполегливо поширювала
думку, що війна виграна лише завдяки геніальності
«найвеличнішого полководця Й. Сталіна».

12.

Репресії влади після війни:
- частину учасників війни звинуватили у зраді та
співпраці з німцями і засудили;
- цілі народи (кримські татари, чеченці, калмики, народи
новоприєднаних територій (Прибалтики, Зах. України...)
оголошено зрадниками і переслідувалися. На
«спецпоселенні» в 1953 p. перебувало майже 3 млн осіб.;
- обмежено вплив видатних військових діячів на
суспільно-політичне життя країни;
- придушується повстанський рух у Західній Україні,
Прибалтиці (формування УПА, «Лісові брати» та ін.);
- посилюється ідеологічний контроль за діяльністю
інтелігенції («ждановщина» і «лисенківщина»).

13.

Влада веде боротьбу проти:
космополітизму (переслідували осіб, які цікавилася чи
захоплювалися досягненнями світової культури і науки).
Влада фальсифікувала і штучно віддавала пріоритет
«досягненням» російської культури і науки;
націоналізму (гоніння мов, культур, традицій
українського, білоруського, молдавського,
прибалтійських і ін. народів). В «українському
буржуазному націоналізмі» обвинувачували майстрів
слова М. Рильського і В. Сосюру.
Репресовано ряд наукових напрямків (генетика,
кібернетика, квантова механіка, теорія ймовірностей,
статистичний аналіз ...)
«Антисемітизм» (переслідування євреїв) став
державною політикою.

14.

Розпочато нові політичні справи:
• «Ленінградська справа» (1949 р.) - керівників
Ленінграду звинуватили у підриві партійної єдності та
«розбазарюванні» держ.коштів: репресовано 2тис. осіб
(розстріляно заступника Голови РМ і Держплану СРСР
М.Вознесенського, секретаря ЦК ВКП(б) О.Кузнєцова,
Голову РМ РФ М.Радіонова).
• «Грузинська справа» (1951 р.) - нова чистка партійних
кадрів.
• «Справа лікарів» (січень 1953 р.) - кремлівських
лікарів звинуватили у «шкідницькому лікуванні»
керівників партії і держави.

15.

Репресивна політика влади в 1945-1953 рр. мала
зміцнити тоталітарний режим й посилити
ідеологічну одноманітность суспільства.
Зовнішня політика Сталіна була спрямована на:
- боротьбу проти «світового імперіалізму» в
особі США та їхніх союзників,
- упокорення країн Центрально-Східної Європи.

16.

5 березня 1953 р. помер Сталін.
Розгортається боротьба за владу у його оточенні.
Певний час влада
здійснюється колегіально

17. Берія Лаврентій Павлович (1899–1953), заступник Голови РМ, міністр ВС СРСР.

Маленков Георгій
Максиміліанович (1902–1988),
Голова Ради Міністрів СРСР.
Берія Лаврентій Павлович
(1899–1953), заступник Голови
РМ, міністр ВС СРСР.

18.

Хрущов
Микита Сергійович
(1894 - 1971)
Перший секретар
КПРС (1953 - 1964),
Голова Ради Міністрів
СРСР
(1958 - 1964),
Герой Радянського Союзу
(1964),
тричі Герой
Соціалістичної Праці
(1954, 1957, 1961).

19. Липень 1953 р. - Л. Берію було заарештовано, звинувачено у численних злочинах, зокрема, у шпигунстві, й розстріляно. Лютий 1955

р. - Г. Маленков подав у відставку.
Переможцем у боротьбі за владу став М. Хрущов.

20.

3. Суспільно-політичний розвиток СРСР у
1953-1964 рр.

21.

Період перебування М. Хрущова при владі назвали
«відлига». У суспільно-політичному житті СРСР
розпочалася десталінізація.
«Відлига» (лібералізація) – «потепління» в
політичному житті, відхід від тоталітаризму, спроба
демократичних перемін.
Десталінізація - у широкому розумінні – очищення від
крайніх проявів сталінізму в політичній, суспільній,
економічній і духовній сферах життя, у вузькому –
критика «культу особи» Й. Сталіна.

22.

Етапи десталінізації:
• І (1953 - 1956рр.):
перші амністії, припинено пропаганду культу особи,
реорганізовано і поставлено під контроль партії
каральні органи.
• ІІ (лютий 1956р. (XX з'їзд КПРС) - 1961р.):
посилення реабілітації, демократизації та наростання
опору десталінізації з боку колишнього оточення
Сталіна.
• ІІІ (жовтень 1961р. (XXІІ з'їзд КПРС) -1964рр.):
посилення критики Сталіна та його оточення,
перейменування, зняття пам’ятників та поховання тіла
Сталіна.

23.

24.

Спроба лібералізації
суспільно-політичного життя стала
значним явищем, але була обмеженою,
суперечливою і непослідовною.
Викриття сталінізму здійснювали люди, які самі
були співучасниками численних злодіянь.
Реформи зустріли протидію з боку
адміністративно-командної системи;
помітної демократизації в країні не відбулося;
реальні права залишалися у партійнодержавного апарату, який сприймав лише ті зміни,
що не загрожували його владі.

25.

4. Спроби економічних реформ у 1953-1964 рр.

26.

Здійснюються спроби економічних реформ, з метою
«наздогнати і перегнати розвинені капіталістичні
країни у виробництві продукції на душу населення»
У промисловості було:
- послаблено централізоване планування;
- ліквідовано галузеві міністерства - утворено 105
територіальних раднаргоспів;
- розширено права республіканських та місцевих органів
влади у питаннях планування та управління легкою та
переробною промисловостю;
- скорочено адміністративно-управлінський апарат.
Проте в цілому промисловість, як і вся економіка
розвивалась екстенсивним шляхом.

27.

Реформування сільського господарства:
збільшено державні витрати на розвиток с/г;
підвищено ціни с/г продукцію;
зміцнено матеріально-технічну базу с/г (укрупнено
колгоспи, їм продано техніку і реорганізовано МТС у
РТС, знижено норми обов'язкових поставок державі).

28.

Три надпрограми у с/г:
• освоєння цілинних земель – 40 млн га неораних
земель у Казахстані, Зах. Сибіру, на Уралі (1954 р.);
• масове вирощування кукурудзи та гороху (10разове розширення їхніх посівів знизила
врожайність зернових за п’ять–сім років удвічі);
• м’ясо-молочна кампанія (догнати і перегнати
США по виробництву м’яса і молока на душу
населення зазнали краху).
Ці експерименти підірвали с/г – зерно і м’ясо.
СРСР з 1962 р. купляє зерно та м’ясо за кордоном.

29. Микита Хрущов любив експерименти в сільському господарстві

30.

Позитивні зміни відбулися у соціальній сфері:
• підвищено зар. плату робітникам і службовцям,
збільшено відпустки, пенсії, скорочено
робочий день до 7 год;
• введено грошову оплату праці колгоспникам, пенсії,
відпустки, почали видавати паспорти;
• збудовано майже два мільйони квартир («хрущовки»)
– житловий фонд країни в 1958–1965 рр. зріс на 40%;
• відмінено плату за навчання в старших класах школи,
технікумах та ВНЗ, введено обов’язкову 8-річну освіту;
• у продажу з’явились побутова техніка, автомобілі.

31.

СРСР досяг успіхів у сфері науково-технічного
прогресу:
• 1957 р. – перший штучний супутник Землі;
• 1957 р. – перший у світі атомний криголам;
• 1961 р. – політ Ю. Гагаріна;
• у гонці озброєнь СРСР не поступався США.
Успіхи у науково-технічній сфері мало позначалися на
житті людей. Економічні труднощі уряд перекладав
на плечі трудящих.
Відбулися масові демонстрації протесту робітників у
Кривому Розі, Теміртау, Грозному.
Проте у 1961 р., на XXII з’їзді КПРС, Хрущов оголосив
про побудову комунізму в СРСР до 1980 р.
Лідер країни втрачав почуття реальності.

32. 5. Зміни у зовнішній політиці за М.Хрущова.

33.

За Хрущова радянська зовнішня політика помітно
змінилася – стала більш відкритою і передбачуваною.
Два її принципи:
1. «мирне співіснування двох систем» –
нормалізація відносин із Заходом: ФРН, Японія, США;
2. пролетарський інтернаціоналізм –
допомога комуністичним і нац.-визвольним рухам та
соціалістичним країнам з посиленням втручання СРСР в
їхні внутрішні справи: НДР (1953, 1961 рр.),
Польща (1956 р.), Угорщина (1956 р.).

34.

Висновок:
• «Мирне співіснування двох систем» не припинило
«холодної війни»
(Створено Організацію Варшавського договору (ОВД),
у якій СРСР мав визначальну роль (1955 р.),
зведено Берлінську стіну (1961), Карибська криза (962).
• Розкол у соціалістичному таборі (з Китаєм, Албанією,
Румунією, які негативно поставилися до засудження
культу особи Сталіна).
Відсутні вагомі результати політики СРСР щодо країн
«третього світу».

35. .

6. Особливості суспільно-політичного життя у 19641985 рр. Наростання системних кризових явищ.

36.

У жовтні 1964 р. звинуваченого у волюнтаризмі
й суб’єктивізмі М. Хрущова звільнили з усіх
посад і відправили на пенсію. Новим лідером
партії став Леонід Брежнєв.
У 1970-х рр. формується «культ особи» Л.
Брежнєва, особа якого прославлялася і
звеличувалася:
мав 220 радянських і закордонних нагород, чотири
зірки Героя Радянського Союзу й одну – Героя
Соціалістичної Праці, орден «Перемоги».

37.

Брежнєв Леонід Ілліч (19 грудня 1906 10 листопада 1982)

38.

В ідеологічній сфері за Л. Брежнєва відбулася
фактична реабілітація сталінізму. Методи сталінських
пертворень 1930-х рр., поразки початкового етапу війни
виправдовувалися, репресії не згадувалися.
У 1977 р. в СРСР прийнято нову Конституцію
«розвиненого соціалізму». Фактично вона приховувала
утопічність будівництва комунізму. Конституція мала суто
декларативний характер: проголошені права і свободи
не мали механізмів реалізації.
Після смерті в 1982 р. Леоніда Брежнєва при владі
Юрій Андропов (1982-1984) - спроба реанімувати
систему силовими методами (посилення дисципліни,
боротьба з пиятством) та
Костянтин Черненко (1982-1985).

39.

У 1964–1985 рр. будували нові міста й заводи, палаци
культури і стадіони; створювали виші, відкривали нові
школи і лікарні, майже втричі зріс обсяг
промислового виробництва, сільськогосподарського
– у 1,5 раза. Зростання виробництва відбувалося
завдяки будівництву технологічно застарілих та
екологічно шкідливих підприємств, збільшенню
виробництва електроенергії, сталі, видобутку корисних
копалин, продукції машинобудування, а не
впровадженню досягнень НТР та виробництва якісних
товарів для населення.
СРСР суттєво відставав від Заходу, за винятком
досягнень у космічній та військовій сферах.
Посилюється відставання по рівню життя
населення.

40.

З поч.1970-х рр. сповільнилися темпи економічного
зростання. У країні наростає криза в соціальноекономічній і суспільно-політичній сферах.
СРСР не міг навіть забезпечити населення
продуктами: закупівля с/г продукції за кордоном зросла
більш як у 10 разів, населення зіткнулося з нестачею
(дефіцит) споживчих товарів.
Водночас величезні прибутки від експорту нафти
(«нафтодолари») давали змогу відтягнути крах
економіки.
Цей період пізніше назвали «застій» сповільнення темпів розвитку, нагромадження кризових
явищ, консервація економічної та соціальної системи у
рамках державного соціалізму, що виключало
можливість її реформування.

41.

7. Дисидентський рух.
.
.

42.

Дисидентство – рух інакомислячих, які критикували
політику уряду, відстоювали права громадян.
Течії дисидентства:
-Національно-визвольна – виступала за самовизначення
народів СРСР, створення суверенних держав (Левон ТерПетросян – у Вірменії, Левко Лук'яненко – в Україні, Звіад
Гамсахурдіа – у Грузії ...)
-Ліберально-демократична – за створення вільного,
демократичного суспільства зі змішаною економікою
(Андрій Сахаров, Володимир Буковський та ін.).
-Правозахисна – спрямований на захист прав і свобод
людини, проголошених у радянській конституції та
міжнародних актах, але системно порушуваних владою..
- Релігійна – за дотримання свободи віросповідування,
відновлення заборонених конфесій.

43.

Методи боротьби дисидентів:
• Листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР,
міжнародних організацій.
• Видання і розповсюдження самвидаву.
• Акції солідарності з іншими народами, що зазнали
утисків з боку тоталітарної системи; підтримка
кримських татар у їх прагненні повернутися на
батьківщину; відстоювання ідеї рівноправ'я народів.
• Розповсюдження листівок.
• Індивідуальні протести.
• Створення правозахисних організацій.
Дисиденство не дістало масової підтримки серед
населення, учасників руху переслідували і
ув’язнювали.

44.

8. Зовнішня політика.

45.

СРСР у зовнішній політиці :
- із провідними державами - намагається покращити
відносини– «розрядка» напруженості у сер. 1970-х рр.;
- із країнами «соціалістичного табору» - політика диктату й
втручання у внутрішні справи - «доктрина Брежнєва», або
«доктрина обмеженого суверенітету» (1968 р. придушено
«Празьку весну» в Чехословаччині);
- загострилися відносини з Китаєм;
- підтримує країни «соціалістичної орієнтації» (радянські воїни
брали участь у громадянських війнах: в Ефіопії 1977-1979 рр.,
Анголі – 1975-1979 рр., Мозамбіку 1957-1969 рр., 1975 р., Сирії –
1973 р.).
«Розрядка» напруженості із Заходом припиняється після:
радянської інтервенції в Афганістан (грудень 1979 р.; загинуло
>13 тис і було поранено 37 тис. військових);
розміщення СРСР ракет середньої дальності СС-20 у Сх. Європі
(поч. 1980-х рр.; у відповідь США розмістили в Зах. Європі ракети
«Круїз» і «Першинг».