Цілі, функції та методи публічного управління

1. Цілі, функції та методи публічного управління

2.

Перехід до справжньої демократії передбачає перш
за все зміну механізмів цілепокладання в державному
управлінні, надання даній підсистемі елементів
об'єктивно зумовленого, обґрунтованого і
раціонального характеру. Цілі становлять собою
продукт діяльності політичної системи, певним чином
суб'єктивний відбиток об'єктивного.
Об'єктивно цілі публічного управління народжуються і
мають народжуватись «знизу» — іти від потреб та
інтересів людей, об'єднаних у державу. Зміст і цілі
держави полягають у тому, щоб сприяти
матеріальному і духовному розвиткові свого народу.
Внутрішній стан суспільства і проблеми, що його
турбують, є справжнім і актуальним джерелом
формування цілей публічного управління.

3.

Цілі — це продукт свідомості, суб'єктивне відображення
об'єктивного. Подібний дуалізм — об'єктивна основа й
ідеальний вираз — веде до того, що в кожній цілі може
бути зовсім різним співвідношення між дійсним й
ідеальним.

4.

За джерелом виникнення й змістом, складною й логічною
послідовністю основні види цілей державного управління
утворюють таку структуру:
• суспільно-політичні, що охоплюють комплексний, цілісний,
збалансований і якісний розвиток суспільства;
• соціальні, які відображають вплив суспільно-політичних
цілей на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її
елементів, стан і рівень соціального життя людей;

5.

• економічні, які характеризують і утверджують
економічні відносини, що забезпечують матеріальну
основу реалізації суспільно-політичних та інших цілей;
• духовні, пов'язані в одному аспекті зі сприйняттям
духовних (культурних) цінностей, якими керується
суспільство, а в другому — з підключенням духовного
потенціалу суспільства в реалізацію суспільнополітичних і соціальних цілей.

6.

Вони певним чином уточнюються конкретизованими
цілями, які є нижчим рівнем цілей порівняно з основними, а
саме:
➢ діяльнісно-праксеологічними, що передбачають розподіл
і регулювання діяльності за конкретними структурами
механізму держави та державного апарату;
➢
організаційними, які спрямовані на вирішення
організаційних проблем у суб'єктах і об'єктах
державного управління — побудову відповідних
функціональних і організаційних структур;

7.

➢ виробничими, що полягають у створенні й підтриманні
активності тих керованих об'єктів, які відповідають за
досягнення названих вище цілей і сприяють їх реалізації;
➢
інформаційними, що забезпечують процеси цілевизначення, цілепокладання, цілереалізації та оцінювання
ціледо-сягнення необхідною, достовірною, достатньою
та адекватною інформацією;
➢
роз'яснюючими, що вимагають відпрацювання знань,
мотивів і стимулів, які сприяють практичному досягненню
комплексу цілей державного управління.

8.

Цілі державного управління також поділяють
на:
Стратегічні
Тактичні
Оперативні
пов'язані з якістю
суспільства, його
збереженням і
перетворенням, вони
розгортаються в
тактичні, що фіксують
великі блоки дій
щодо досягнення
перших, а тактичні —
в оперативні, які
визначають щоденні
й конкретні дії з
досягнення
стратегічних і
тактичних цілей.
як правило, мають
визначатися
програмами
діяльності уряду,
центральних і
місцевих органів
виконавчої влади,
цільовими
програмами.
--------------------------------

9. Цілі державного управління, представлені в певному «дереві», мають відповідати таким вимогам:

• бути об'єктивно зумовленими й обґрунтованими
• бути соціально мотивованими,
• бути науково обґрунтованими
• бути системно організованими,
• бути забезпеченими в ресурсному відношенні як з
інтелектуального, так і з матеріального боку,
базуватись на реальному, а не на уявному потенціалі.

10.

Формування "дерева цілей" публічного адміністрування на основі їх
ієрархії передбачає складну процедуру, необхідно обґрунтувати
стратегічні (головні) цілі, а потім здійснити деталізацію цих цілей за
всіма іншими їх видами. "Дерево цілей" є інструментом аналізу,
що дозволяє узгоджувати цілі різних рівнів та масштабів. При
формуванні "дерева цілей" слід враховувати, що необхідно
виконувати дії у такій послідовності:
від складної до значно простішої цілі;
за певною логічною послідовністю, коли кожна наступна ціль
визначає попередню.

11. "Дерево цілей" наочно демонструє співвідношення цілей та завдань, формування доцільно здійснювати за такими принципами:

"Дерево цілей" наочно демонструє співвідношення цілей та
завдань, формування доцільно здійснювати за такими принципами:
головна графа "дерева цілей",
що знаходиться на вершині,
повинна містити опис кінцевого
результату;
при формулюванні цілей різних
рівнів слід описувати бажані
результати, а не способи її
досягнення;
при розгортанні головної цілі в
ієрархічну структуру цілей,
необхідно дотримуватись правила:
реалізація підцілей кожного
наступного рівня є необхідною і
достатньою умовою досягнення
мети попереднього рівня;
кількість рівнів декомпозиції
залежить від масштабів і складності
поставлених цілей або прийнятої
організаційної структури тощо;
підцілі кожного рівня повинні бути
взаємонезалежними та не мають
виводитись одна з іншої;
фундамент "дерева цілей" повинні
складати завдання, що
представляють собою формулювання
робіт, які можуть бути виконані
певними способами у заздалегідь
встановлені терміни.

12. Функція публічного управління – це складові змісту управлінської діяльності, що характеризують певну самостійність,

однорідність, складність та стабільність
впливу владно-організуючого впливу суб’єктів управління, спрямованого на
забезпечення потреб об’єкта управління.
До функцій ПУ відносять:
Загальні функції
Виникають як загальні завдання
ПУ і спрямовані на зміцнення
конституційного закріплення
суспільних відносин
державного устрою та
забезпечують захист прав і
свобод громадян.
Загальні функції поділяються
на:
• Політико-адміністративні
• Економічні
• Соціальні
• Гуманітарні
Спеціальні функції
Функції, які покликані
забезпечити ефективне
функціонування апарату
державного управління.
Відносять: стратегічне
планування, ф. прийняття
упр. рішень, ф. організації
упр. діяльності, ф. мотивації,
контрольна ф.
Допоміжні
Функції, що не впливають
безпосередньо на діяльність
об’єктів управління, але
покликані забезпечувати
реалізацію загальних та
спеціальних функцій
державного управління, а також
життєдіяльності (функціонування)
органів виконавчої влади.
Відносять: упр. людськими
ресурсами, бюджетна ф.,
юридично-судова ф.,…..

13.

Метод – це спосіб досягнення цілей або певним чином
упорядкована діяльність.
Метод ПУ – це спосіб практичної реалізації управлінських
функцій шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб’єктів
управління на поведінку та суспільну діяльність керованого
об’єкта з метою досягнення поставлених управлінських
цілей.

14.

Методами ПУ притаманні ознаки:
✓
реалізуються в процесі ДУ
✓
в методах ДУ завжди присутня воля держави
✓
виражають керівний або упорядковуючий вплив суб’єктів
управління на об’єкт і завжди мають своїм адресатом
конкретний об’єкт

15. Розрізняють наступні види методів ПУ:

за функціональним
змістом:
адміністративні
економічні
правові
соц..-психологічні
за характером
управлінського
впливу:
за спрямованістю
впливу:
орієнтовані на
загальнодержавний
рівень
орієнтовані на
різноманітність
структури (галузь,
регіон, установа,
організація)
орієнтовані на окремих
працівників
прямої дії (правове
регулювання,
публічне
адміністрування)
методи непрямої дії
(демократизація,
оптимізація
управління)

16.

Адміністративні методи – це сукупність прийомів, впливів,
заснованих на використанні об’єктивних організаційних відносин
між людьми і загальноорганізаційних принципів управління.
Особливостями методу є:
❑
прямий вплив суб’єктів управління на керований об’єкт
❑
односторонній вибір
❑
юридична обов’язковість актів управління
Адміністративні методи поділяються на:
❑
регламентаційні
❑
розпорядчі
❑
нормативні

17.

Економічні методи забезпечують узгодженість цілей окремих об’єктів
з метою розвитку регіону та держави в цілому; одержання бажаного
результату від керованого об’єкту через ліцензування, квотування,
оподаткування, бюджетну систему тощо.

18.

Соціально-політичні методи забезпечують
умови для підвищення трудової та політичної
активності громадян, формування і
задоволення їх потреб щодо підвищення
соціального статусу в суспільстві через
розроблення державної соціальної політики з
урахуванням інтересів всіх верств населення,
соціального захисту окремих верств
населення. Ця група методів безпосередньо
спрямована на підвищення рівня зайнятості
населення, реалізацію людського потенціалу,
поліпшення якості життя, розвиток соціальної
інфраструктури.

19.

Морально-етичні методи
спрямовані на формування
системи ціннісних орієнтирів,
застосування способів
усунення проявів
бюрократизму, подолання
прихованого чи відкритого
опору організаційним змінам,
на запровадження
мотиваційних заходів
(заохочення, стягнення) та
виховних заходів (роз’яснення,
вироблення навиків етичної
поведінки у відносинах з
оточуючими людьми).

20.

Дякую за увагу!