Виживання_Презентація_Тема_4_Заняття_2_Харчування_Вода

1.

Бойова система виживання воїнів (у тому числі тактична медицина)
Тема № 4. Основи бойової системи виживання воїнів.
Заняття № 2: Організація харчування та водозабезпечення.
Викладач кафедри загальновійськової підготовки
факультету професійної військової та післядипломної
освіти
майор Андрій Погребний.

2.

Навчальні питання
1.
Способи приготування та зберігання їжі в польових умовах.
Використання в їжу природніх ресурсів.
2.
Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
3.
Способи добування та збереження вогню. Вогонь для
приготування їжі.
4.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Самостійна робота.
1.Рекомендації щодо дотримання питного режиму.
2.Види багать та їх призначення
2

3.

Навчальна та виховна мета
• Ознайомити слухачів з основами виживання воїна в бойових умовах.
• Ознайомити слухачів зі способами приготування та зберігання їжі в
польових умовах, використання в їжу природніх ресурсів.
• Ознайомити слухачів зі способами очищення води.
• Формувати у слухачів професійну компетентність і лідерські якості.
Вид заняття: групове заняття
Час:
2 години
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
3

4.

Навчальна література
1.
2.
3.
4.
5.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Основи виживання у бойових умовах: навчально-методичний посібник.
Луньков А.В., Ожаревський В.А., Польцев І.В. – Львів: Академія сухопутних
військ, 2014. – 231 с.
Витримка та виживання на полі бою: підручник / [Н. Б. Вербин, С. М.
Жембровський, О. В. Петрачков та ін.]. – К. : Національний університет
оборони України ім. Івана Черняховського, 2019. – 188 с.
Бойова система виживання воїна: Навчальний посібник. Шумков І.О.,
Шкурпіт О.М., Фелько М.В., Бачинськіїн В.В. - Одеса: ВА, 2018
Базова загальновійськова підготовка (Військова топографія. Виживання):
навчально-методичний посібник: П.П. Король, Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2025. –
161 с.
ВИЖИВАННЯ. Офіційний посібник армії США.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
4

5.

ЗАНЯТТЯ № 2. Організація харчування та водозабеспечення
Навчальне питання № 1. Способи приготування та зберігання їжі в польових умовах.
Використання в їжу природніх ресурсів.
1.1. Основи раціонального харчування.
1.2. Режим харчування
1.3. Заготівля та зберігання та продуктів у ситуації, яка пов’язана із виживанням.
1.4. Способи приготування їжі
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі (типи, вимоги, способи):
1.5.1. М’ясо;
1.5.2. Риба;
1.5.3. Інші представники тваринного світу;
1.5.4. Їстівні рослини.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
5

6.

Заняття № 2. Організація харчування
1.1. Основи раціонального харчування.
Одним із найважливіших факторів, що впливають на боєздатність особового складу під час дій у тилу
противника, є правильна організація харчування. Раціональне харчування відновлює витрачену організмом
енергію, забезпечує його високу працездатність і підвищує опірність впливу довкілля.
Відомо, що людина протягом тривалого часу може обходитись без їжі, зберігаючи фізичну і психічну
активність на достатньому рівні. Нестача або повна відсутність їжі не є настільки критичною, як нестача води.
В умовах відсутності їжі пристосувальні реакції організму виявляються, в першу чергу, у скороченні
енерговитрат, зниженні інтенсивності обміну речовин. При голоді організм після відповідної перебудови
починає витрачати власні внутрішні жирові запаси, які в організмі дуже значні. Так, доросла здорова людина при
вазі 70 кг має близько 15 кг жирової клітковини. Перед тим як загинути, організм може використати близько 4045% цих запасів. Жирових запасів повинно вистачити приблизно на 37-42 доби повного голодування у стані
спокою. При голодуванні з одночасним фізичним і психічним навантаженням витрати організму збільшуються у
декілька разів, тому цей час буде значно коротшим.
Діяти у такій ситуації можливо тільки за умов керування власним організмом. Необхідно раніше вставати і
раніше лягати спати, забезпечити достатню кількість теплої питної води і сухий одяг. Почуття теплового
дискомфорту при голодуванні виявляється сильніше. Голодування найбільш болісне тільки у перші 3-5 діб,
протягом яких організм перебудовується на харчування власними жировими запасами (ендогенне харчування).
Основні втрати маси тіла при голодуванні відбуваються на першій-другий день, причому у районах зі спекотним
кліматом втрати більші, ніж у районах із помірним кліматом. На четвертий, п’ятий день самопочуття починає
покращуватись, почуття фізичної слабкості починає вщухати, поступаючись деякій загальній піднесеності і навіть
бадьорості.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
6

7.

Заняття № 2. Організація харчування
1.1. Основи раціонального харчування.
Граничний термін голодування залежить від віку людини, статі і фізичного стану. Так, для молодих людей
цей термін менше, ніж для дорослих. Люди похилого віку можуть голодувати довше у зв’язку із низьким рівнем
обміну речовин, а жінки легше переносять голодування, ніж чоловіки.
Деякі експерти рекомендують у ситуації, яка пов’язана із виживанням, якщо є надія на її коротку
тривалість, наприклад, усього декілька днів, взагалі відмовитись від їжі, і тим самим зняти з себе проблему
пошуку, добування та приготування їжі. Таке рішення дозволяє зменшити фізичне навантаження й економить
час. Але його необхідно приймати, виходячи виключно з конкретної обстановки, стану власного здоров’я і
здорового глузду.
Тривалість перебування у ситуації, яка пов’язана із виживанням, перебачити неможливо, тому людина
повинна розраховувати виключно на власні сили. Необхідно раціонально використати ті продукти, які
знаходяться в її розпорядженні, а також активно використовувати в їжу природні ресурси.
Головними вимогами до їжі є: висока калорійність; правильне співвідношення в ній білків, жирів,
вуглеводів, солей і вітамінів; гарна якість продуктів і смачне приготування.
Калорійність споживаної їжі має визначатися умовами дій особового складу й характером виконуваних
ними завдань.
Поряд із калорійністю не менш важливе значення має здатність їжі покривати потреби організму в різних
харчових речовинах; білках, жирах, вуглеводах, вітамінах і мінеральних речовинах.
Головну роль у харчуванні людини відіграють білки. Відмінною рисою білків є те, що вони в організмі
людини утворюються тільки з білків їжі й не можуть бути замінені іншими продуктами.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Основним джерелом тепла людського організму, що утворюється у процесі його життєдіяльності,
енергетичним матеріалом є жири й вуглеводи. На відміну від білків, жири в організмі можуть утворюватися не
тільки з жирів їжі, але й із вуглеводів і білків. Однак це не означає, що жири в їжі не обов’язкові.
7

8.

Заняття № 2. Організація харчування
1.2. Режим харчування.
У перші дні перебування в тилу противника не завжди можна повністю і вчасно забезпечити себе
продуктами. Варто мати на увазі, що в настановах із протипартизанських дій спеціально передбачається
встановлення суворого контролю над усіма джерелами одержання продуктів харчування, у тому числі над
посівами й місцями випасу домашньої худоби.
Першочергового значення в забезпеченні нормальної життєдіяльності особового складу набуває раціональне
використання продуктів харчування.
Усі продукти, що є у вас, поділяються на непорушний запас (НЗ) (зазвичай складає частину продуктів і води) і
видаткову частину.
Витрачати НЗ дозволяється тільки за наказом старшого групи. Розмір видаткової частини залежить від
загальної кількості продуктів харчування, тривалості дій групи. Режим і норми харчування визначає старший групи.
Особовий склад зобов’язаний вжити всіх заходів щодо поповнення запасів за рахунок місцевих природних
ресурсів: полювання, рибальства, збору ягід, грибів, їстівних рослин і т.ін.. Насамперед вживається добута їжа.
Схованки, обладнані для зберігання продуктів харчування, мають забезпечувати збереження продуктів і
вибираються в таких місцях, де унеможливлюється 'їхнє виявлення противником, місцевими жителями,
тваринами.
УВАГА!
Продукти, багаті білками, доцільно включати в денний раціон, оскільки вони вимагають більше шлункового
соку й тому переварюються краще вдень, ніж вночі.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
8

9.

Заняття № 2. Організація харчування
1.3. Заготівля та зберігання продуктів у ситуації, яка пов’язана із виживанням
З початком дій у автономних умовах необхідно зібрати всі наявні продукти і ретельно розсортувати. При
цьому необхідно враховувати вид продукту, його стан, якість упаковки, термін придатності тощо.
Довше всього зберігаються консерви, тому вживати їх доцільно в останню чергу. Якщо є консерви, в яких
закінчився термін зберігання, вживати їх можна тільки після ретельної перевірки і варіння. Якщо є підозра, що
банка негерметична, її потрібно на 5-7 хв занурити у воду, яка нагріта до температури 70-80оС. Якщо у воді
з’являться бульбашки повітря – консерви в їжу не придатні. Також небезпечні банки, які мають роздуті кришки.
Для перевірки якості консервів потрібно опустити банку у прісну воду. У зв’язку з тим, що продукти консервуються
без доступу повітря, банки, які занурені у воду, будуть тонути. Якщо банка спливає, це означає, що у ній присутні
сторонні гази. На консерви у скляній упаковці ці правила не розповсюджуються.
Загалом при оцінці якості продуктів краще перестрахуватись. При діях у автономних умовах, без можливості
отримати кваліфіковану медичну допомогу, допомогти самому собі при отруєнні дуже складно, а інколи
неможливо. Тому, якщо якість продукту викликає сумнів, необхідно відмовитись від нього. Особливо це
небезпечно при діях в умовах пустелі та на морі, оскільки будь-яке отруєння супроводжується сильним
зневодненням організму, зменшити яке в умовах обмеженої кількості води неможливо.
Не є проявом непридатності консервів у їжу наступні ознаки:
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
витікання соусу при відкриванні; синювато-коричневі плями сірчистого олова (на м’ясних та рибних консервах)
на внутрішній поверхні банки;
темний наліт на зворотному боці кришки і на вінчику горла скляної банки;
мілкі чорні частки – шматочки сірчистого заліза в овочевих консервах; потемніння у результаті окиснення
верхнього шару овочевих і фруктових консервів;
білі кристали лактози, сахарози та щільні білково-вуглецеві коричневі згустки у згущеному молоці.
9

10.

Заняття № 2. Організація харчування
1.3. Заготівля та зберігання продуктів у ситуації, яка пов’язана із виживанням
Зберігати продукти харчування у придатному до вживання стані досить складно, особливо у спекотну і суху
погоду.
При зберіганні продуктів важливо оберігати їх від вологи, не допускати контакту продуктів між собою і
ґрунтом. Такі продукти, як хліб, сухарі, крупи, борошно, сіль, цукор, а також м'ясо, риба, ковбаси, необхідно
тримати у сухому місці, яке достатньо провітрюється. Особливо оберігати від вологи необхідно цукор, сіль і сухарі.
Їх доцільно зберігати у водонепроникних пакетах, систематично оглядати і за необхідності просушувати на сонці.
М'ясо у теплу пору року зберігається не більше двох-трьох днів, у холодному місці – до тижня, а риба ще
менше. Для збільшення термінів зберігання рекомендується ці продукти натирати сіллю, тримати в ямах, накритих
гілками, або у проточній холодній воді. При зберіганні у воді продукти повинні бути у водонепроникній тарі.
М'ясо, яке зіпсувалось, має темний або зеленуватий колір (особливо у місці розрізу), поверхня покрита
слизом. Якщо надавити його пальцем, то ямка, яка утворилась, вирівнюється дуже повільно та не до кінця.
Зіпсоване м'ясо має кислий, затхлий та неприємний запах. При сумніві можна увіткнути у м'ясо нагрітий ніж та по
запаху визначити свіжість.
У риби, яка зіпсувалась, луска покривається слизом, становиться брудною і легко відділяється від м’яса.
Зябра покриваються слизом, набувають сірого кольору. Очі западають, мутніють. Черевце здіймається. М’якоть
легко відділяється від кісток і особливо від хребта.
Жири й особливо вершкове масло літом необхідно зберігати у темному прохолодному місці, у посуді з
кришкою, який розміщують на дерев’яній підставці (настилі), а не на землі. Банки з маслом можна залити
насиченим розчином кухонної солі.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Овочі добре зберігаються при температурі +1…+30С. Невеликі запаси овочів (картопля, капуста,
морква, буряк) зберігають, як правило, закопуючи у герметичній упаковці в суху землю у прохолодному
місці.
10

11.

Заняття № 2. Організація харчування
1.3. Заготівля та зберігання продуктів у ситуації, яка пов’язана із виживанням
Взимку м'ясо, рибу, молоко для довготривалого зберігання можна заморожувати. Заморожування
продуктів краще здійснювати на вітру. Заморожені овочі втрачають поживні властивості та малопридатні для
вживання. Необхідно оберігати від заморожування консерви із великим вмістом рідини, це може призвести до
руйнування банок. Також на морозі псується сир. Добре зберігають поживні властивості у замороженому стані
ягоди (брусниця, журавлина, лохина, рябина).
При заготівлі продуктів у великій кількості і на значний термін застосовують в’ялення і сушіння. За їх
допомогою зберігають рибу, нежирну птицю, а також гриби.
Рибу попередньо засолюють. Далі розпластують, розпирають гілками і в’ялять, вивішуючи у добре
освітленому сонцем місці. В’ялення риби без засолювання потребує спеціальних навиків, тому для запобігання
псування риби не рекомендується.
Птицю надрізають до кісток, далі опускають на 2-3 хв у насичений розчин солі, який кипить. Потім
вивішують на 2-3 доби на вітер і сонце. Після цього тушку висушують біля багаття.
Із грибів найпридатніші для сушіння білі, красноголовці, підберезники, маслюки, моховики, ранні опеньки.
Для сушіння відбираються чисті, неуражені гриби. У польових умовах гриби сушать тільки у сонячні дні. Для
цього їх нанизують на нитки. Після в’ялення гриби можна досушити біля багаття при температурі 60-70о С.
Хлібобулочні вироби висушують нанизаними невеликими шматками на нитках, у сонячних та вітряних
місцях.
Інші способи заготівлі продуктів, такі як копчення і засолювання, потребують спеціальних навичок, значного
часу, наявності спеціального посуду і пов’язані із значними порушеннями умов маскування (дим, запах, великий
посуд), що в умовах ситуації, яка пов’язана із виживанням, робить їх неможливими, особливо при перебуванні
на території, яка контролюється противником.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
11

12.

Заняття № 2. Організація харчування
1.4. Способи приготування їжі
Кип’ятіння (варіння). У якості посуду для варіння можна використовувати будь-яку ємність, що втримує їжу й
воду.
Воду можна скип'ятити в поглибленні, зробленому в деревині (глині), опускаючи у воду розпечене каміння.
Паперовий стаканчик, або пластикова пляшка -такий «посуд» не згоряє до того, як вода досягне точки кипіння.
Березова кора (край можна скріпити колючками або трісками дерева). Воду можна кип’ятити у створеному в
такий спосіб черпачку, покритому із зовнішньої сторони глиною.
Підсушування. Цей метод використовують переважно для зерна й горіхів, встановіть їх у металевий
контейнер (бляшану банку) і просмажуйте повільно. Якщо немає контейнера (бляшаної банки), використовуйте
плоскі камені.
Обсмалювання на вогні. Це один зі швидких способів готування їжі.
Запікання. У якості духовки можна використовувати яму під багаттям або закритий казанок. Крім того, їжу
можна загортати в листи чи обмащувати глиною. Аби приготувати їжу в ямі: обкладіть зсередини яму камінням,
заповніть її гарячим вугіллям, встановіть закритий казанок із водою та продуктами, покладіть навколо і на нього
шар вугілля, зверху покрийте тонким шаром землі (необов’язково) розведіть маленьке багаття. Готування їжі в
такій печі охороняє її від мух та інших паразитів, крім того, вночі не буде видно вогню.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
12

13.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Достатня кількість продуктів харчування не вирішує проблеми харчування. Тривале споживання консервів,
галет і т.ін. (одноманітної їжі) негативно позначається на фізичному стані, призводить до втрати апетиту, викликає
постійне відчуття недоїдання.
Вимоги суворого маскування, обмежений асортимент продуктів, відсутність необхідного кухонного
обладнання й інші обставини ускладнюють процес приготування 'їжі.
Для визначення якості продуктів потрібно керуватися такими правилами:
На стінках консервів не має бути здуття.
Сир у нормальному стані дає кислу реакцію. Цвіль на поверхні зрізають.
У маслі (тваринного походження) не має бути гіркого смаку і цвілі.
Затхлий запах і гіркота крупи свідчать про її псування.
Сіль і цукор необхідно оберігати від вологи (у сіль можна додати 8-10 % крохмалю).
Найпростішими у приготуванні є супи. Супи можна готувати із грибами, додаючи овочі або крупи, а також
деякі види дикорослої зелені (промиту, дрібно нарізану зелень варять до прозорості). Нескладними в готуванні є
каші, які готують із різних круп, бобових, зерна пшениці. Картоплю, інші клубні й коріння можна пекти таким
способом - у бляшану банку насипають пісок, заривають у нього картоплю й обкладають банку гарячим вугіллям,
час готування збільшується до 1 години, але клубні не обгоряють і їх легко знайти в піску.
В автономних умовах, якщо є борошно, можливе випікання хлібних виробів. Найпростішим способом
приготування тіста є додавання питної соди або кислого молока. Сода (1-2 чайні ложки на 1 кг борошна)
розводиться у воді і змішується з борошном. Соду можна замінити білим попілом листяних дров, які згоріли.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
13

14.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
За наявності борошна в польових умовах випікають хлібні вироби. Довгу смужку тіста, товщиною 3-5 см
скручують спіраллю на ціпок, товщиною 5-8 см. Ціпок устромляють у землю, нахиливши над багаттям і періодично
повертають, аби тісто пропікалося рівномірно.
Корж можна пекти в золі. Для цього потрібно розгребти частину багаття, покласти на розігріту землю корж і
зверху засипати гарячою золою. Корж також можна випікати в ямці, обкладеній розігрітим камінням (у котелку,
залізному шоломі та ін.). У тісто можна додавати зварену й розтерту (товчену) картоплю (до 50 % від маси
борошна).
Хліб і коржа можна випікати з борошна, яке одержують шляхом відповідної обробки дубових жолудів (їх
потрібно очистити, розрізати на чотири частини, залити водою, вимочити 1-2 доби, змінювати воду не менше 3
разів на добу, залити холодною водою й довести до кипіння. Після цього жолуді роздрібнити, висипати тонким
шаром на підстилку і просушити спочатку на повітрі, а потім над багаттям. Висушені жолуді розмолоти (розтовкти)
у борошно. Потрібно пам’ятати, що тісто з жолудевого борошна під час випікання сильно кришиться.
Для готування їжі та забезпечення життєдіяльності людського організму потрібна сіль. Одержати сіль можна
із золи та шляхом випарювання з морської води. Після випарювання сіль залишається у вигляді речовини, що
нагадує пісок.
Смачний ароматний чай можна приготувати не тільки з листя чайного дерева, але й із листя інших рослин.
Він не буде містити кофеїну (речовина, що відганяє сон), але колір, аромат і смак його не поступаються
справжньому чаю. У лісі можна приготувати чай із листя суниці (збирають із травня протягом літа), іван-чаю (у
липні-вересні), брусниці й чорниці (у травні-липні), малини, журавлини, звіробою.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Листя обробляється таким способом: зав’ялювання - листя розсипають шаром до 5 см у тіні на день, аби
воно трохи прив’яло; скручування - листя скручують між долонями, доки не виступить сік, насипають у ящик
шаром 5 см, накривають мокрою тканиною і тримають при температурі +26°С 6-10 годин; сушіння - ферментоване
листя сушать до 40 хвилин на багатті (темніє, але не горить).
14

15.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Із всієї різноманітності дарів природи, які використовуються в їжу, можна виділити наступні основні групи:
1.
м'ясо тварин;
2.
м'ясо та яйця птахів;
3.
риба та інші представники морського (річкового) тваринного світу;
4.
їстівні рослини.
Важливе значення має спроможність подолати смакові звички для вживання незвичних продуктів:
Можна вживати в їжу м'ясо щурів та мишей.
Їстівними є всі змії окрім морських, а також ящірки та жаби. Перед приготування їжі із змій, ящірок
та стегон жаб у них відрізають голову і знімають шкіру.
Усі черепахи є їстівними.
Найлегшими способами приготування м’яса, риби та дичини в польових умовах є обсмажування і
запікання:
• Обсмажування м’яса на вогні.
• Запікання м’яса, риби у глині.
• Запікання м’яса, риби у золі й у гарячому ґрунт
• Обсмажування м’яса, риби на камінні.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Відсутність посуду і кухарського обладнання вимагає вміння приготувати їжу, користуючись саморобними
пристосуваннями і підручними засобами. Так, воду можна закип’ятити у казанку, а якщо його немає, у такому
розповсюдженому предметі, як пластикова фляжка. Пластикова фляжка заповнюється водою і підвішується над
вогнем таким чином, щоб полум’я доставало до дна фляжки. При появі перших бульбашок фляжка зсувається у бік
від полум’я і знаходиться там до повного закипання. В процесі підігріву фляжка деформується (зменшується в
об’ємі), але залишається цілою і придатною до подальшого використання.
15

16.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Їстівні рослини. Готування їжі з рослин.
Рослинний світ надзвичайно багатий. Значна частина рослин вживається в їжу або слугує для
приготування різних продуктів харчування. Багато рослин використовуються у лікарських цілях. Розвідники
повинні знати основні їстівні рослини і вміти готувати з них їжу.
Рослини розповсюджені майже по всій земній поверхні. Із всього різноманіття їстівних рослин можна
умовно визначити декілька груп, взявши за основу класифікації ті частини рослин, які використовують в їжу.
До таких груп рослинної їжі відносяться:
• овочі, клубні і коріння;
• злаки і трави;
• фрукти, плоди й ягоди;
• горіхи і жолуді;
• гриби і лишайники;
• водорості.
Замочування, відварювання, засолювання, випічка - усі ці способи поліпшують смак продуктів.
Обставини й характер продукту диктують вибір способу їх приготування:
• жолудь стає смачним, якщо його протримати в концентрованому розчині солі;
• варіть листя, черешки і бруньки рослин доти, доки вони не стануть м’якими, якщо у плода гіркий смак,
змініть кілька раз воду, це виведе гіркоту;
• коріння і клубні легше потушити (просмажити) на вертелі, але перед цим їх обов’язково треба
відварити для виведення шкідливих речовин;
• горіхи їстівні в сирому вигляді, але деякі, наприклад, жолуді краще роздрібнити й підсушити;
• зерно й насіння смачніше після підсушування, але їстівні й у сирому вигляді;
• тушить фрукти з товстою шкіркою, кип’ятіть ті, шо містять сік.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
16

17.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Їстівні рослини. Готування їжі з рослин.
Рослинна їжа містить повний склад поживних речовин, здатних підтримати сили людини.
Рослини, які вирощує людина
На прибраних полях ви знайдете на землі стебла, колоски злаків, ріпу, брукву, моркву, цукровий буряк,
редиску, картоплю. Вони можуть стати їжею в сирому чи приготованому вигляді, але в будь-якому разі
перед вживанням промийте й очистіть їх від шкірки, щоб не наражатися на небезпеку зараження від
мікробів або добрив.
Дикорослі рослини
У лісі, у пустелі можна відшукати безліч дикорослих їстівних рослин. Зазвичай, можна безпечно
використовувати в їжу ті рослини, які їдять птахи і тварини. Однак рідко трапляються такі рослини, усі
частини яких їстівні. У більшості з них тільки одна або кілька частин придатні для їжі або вгамування спраги.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
17

18.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Кропива (латин. Urtīca). Місткість вітаміну С
у цій рослині у чотири рази більше, ніж у
апельсині і лимоні, вітаміну А1, більше ніж у
моркві.
Перед приготуванням кропиву необхідно
промити у холодній воді, а потім листя
прокип’ятити у підсоленій воді (10 г солі на
1 л води)
Молоді пагони вживаються на зелений суп,
пюре, салати;
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
18

19.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Щавель (латин. Rúmex). Рослина
характерним стрілоподібним листям.
із
Листя та молоді стеблі використовуються
для приготування супу, зеленого борщу.
У сирому вигляді додається до салату. У
вареному вигляді може додаватись до
обсмаженої і тушкованої риби.
19

20.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Дикий ревінь (латин. Rhéum). Багаторічна
рослина
із
широким,
багатоголовим
кореневищем. Прикореневе листя здебільшого
велике, зібране в розетку, стебло сягає до 1,5 м.
Квітки ревінь має дрібні, білі або червоні, зібрані
на кінцях і в пазухах листків у великі волоті (рис.
6.1 г ).
Має велику місткість вітамінів, не менше ніж у
шпинаті чи щавлі.
Вживаються м’ясисті черешки, які після
очищення від шкірки можна вживати у сирому
вигляді, а також використати для приготування
компоту або морсу.
20

21.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Очерет (латин. Scírpus, рос. – Камыш).
Прибережно-водні багаторічні трав'янисті
рослини Звичайно росте у сирих, болотяних
місцях.
Коріння і білу серцевину стебла можна
вживати у сирому і вареному вигляді.
21

22.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Рогіз (латин. Týpha). Багаторічна болотна
рослина, трав’яниста, з мечоподібним
листям і характерним циліндричним
потовщенням (суцвіттям), яке нагадує за
виглядом шомпол.
Кореневище їстівне у вареному і
тушкованому вигляді, весною їстівні і
молоді пагони. Весною у кореневищі
рогозу багато цукру. Якщо випарити сік,
можна отримати цукор.
22

23.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Лопух (латин. Árctium). Коріння їстівне у
вареному і тушкованому вигляді. Коріння
можна викопувати восени або весною при
появі першого листя.
Якщо зварити коріння – отримуємо
замінник овочів; виварити – повидло;
висушити – борошно; обсмажити –
порошок для заварювання напою, за
смаком подібний до кави.
23

24.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Латаття (латин. Nymphaea alba, рос. –
Кувшинка). Інша назва – Водяна лілія.
Багаторічна
водяна
трав'яниста
кореневищна
рослина.
Листки
довгочерешкові,
цілокраї,
плаваючі,
серцеподібно-овальні, до 30 см завдовжки.
Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16
см у діаметрі. Цвіте у червні-серпні. Плід –
ягодоподібний, зелений, багатонасінний,
його поверхня вкрита рубцями. Достигає у
серпні-вересні. Росте в стоячих водоймах та
водоймах з повільною течією.
Має добре розвинуте кореневище, яке
багате
крохмалем.
Вживається
у
вареному або печеному вигляді.
24

25.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Черемша (латин. Állium ursínum). Інша
назва – цибуля ведмежа. Багаторічна
трав'яниста
рослина
з
довгастою
цибулиною,
оточеною
перетинчастою
піхвою. Квітка може бути білою, блакитною
або дещо червоною. Вся рослина має
часниковий запах. Черемша росте у вологих
місцях, поблизу болот, річок і джерел, на
заливних лугах, у листяних лісах, часто
утворюючи зарості.
В їжу вживають стебло, листя і
цибулину. Листя звичайно збирають
навесні, до цвітіння.
Листя черемші за смаком подібні до
зеленій цибулі та часнику, вони багаті на
вітамін С. Можна використовувати
черемшу як пряність у салатах і супах.
25

26.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Кульбаба (латин. Leontodon, рос. –
Одуванчик). Застосовується для
приготування салату.
У листі, особливо молодому, міститься
багато вітаміну С. Коріння
використовується для приготування
напою, багатого вітамінами С і В1.
26

27.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Сусак (латин. Butomáceae). Багаторічна
трава. Звичайно росте у сирих місцях та
стоячій воді. Досягає заввишки 1 м і цвіте
гронами рожевих та зелених квіток. Листя
тільки прикорінні.
В їжу застосовуються кореневище, з
якого після сушіння отримують муку.
Коріння також можна вживати у
вареному і печеному вигляді.
27

28.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Грицики (латин. Capsella, рос. – Пастушья
сумка). Одно- або дворічна рослина до 50
см заввишки. Стебло пряморосле, просте,
але розгалужене. Нижні листки зібрані в
розетку, пірчасто-роздільні, вислочастозубчасті. Квіти білі, дрібні. Плоди – невеликі
трикутні стручечки, що нагадують сумку
пастуха. Звідси російська назва рослини.
Росте на пустищах, пасовищах.
Весною у листі містися вітамін С. У листя
приємний гострий смак та часниковий
запах. Вживається у сирому вигляді у
салатах.
28

29.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Лопух (латин. Árctium).
Коріння їстівне у вареному і тушкованому
вигляді. Коріння можна викопувати
восени або весною при появі першого
листя.
Якщо
зварити
коріння
–
отримуємо замінник овочів; виварити –
повидло;
висушити
–
борошно;
обсмажити – порошок для заварювання
напою, за смаком подібний до кави.
29

30.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Шафран (латин. Crócus).
Пряність, що характеризується гіркуватим
смаком і йодоформо- або сіноподібним
ароматом, що викликаються речовинами
пікрокроцин та сафранал в його складі. Має
вузькі лінійні листя. Квітки одинарні (по
два), синьо-фіолетові.
Бульби шафрану вживають у сирому та
обсмаженому вигляді. За смаком схожий
на каштан.
30

31.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Конюшина (латин. Trifólium, рос. – Клевер).
Багаторічна трав'яниста рослина, що має
трійчасті листки й квітки, які зібрані в
суцвіття кулястої форми. Конюшина багата
білковими речовинами.
З листя і молодих паростків готують салат (у
свіжому вигляді) і варять суп.
31

32.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
До дикорослих належать такі їстівні рослини:
Папороть (латин. Polypodióphyta). Загалом
нараховується близько 10 тис. видів папороті.
Деякі з них їстівні та мають гіркуватий присмак.
Найпоширенішим видом є орляк звичайний.
Орляк звичайний. Рослина з повзучим, досить
тонким кореневищем і двома рядами листків, з
яких щороку розвивається тільки один ряд (рис.
6.5 в ). Листки розміщені поодиноко. Кореневище
довге, дерев'янисте, розгалужене. Листки на
зиму відмирають.
Необхідно вибрати нерозгорнуті молоді паростки
заввишки не більше 15-20 см. Їх треба відламати
у місці, де вони ще м’які, і протягнути їх через
стиснутий кулак, щобвидалити волоски.
Листя папороті вживають у сирому і
вареному вигляді. Паростки промивають і
варять у солоній воді або на пару доти, поки
вони не стануть м’якими.
32

33.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Їстівні ягоди і плоди:
Фрукти, плоди й ягоди: Яблука, груші, сливи, абрикоси, персики, вишні, виноград,
цитрусові й інші фрукти і плоди можуть використовуватись в їжу або як її доповнення.
Їстівні ягоди: Повсюдно розповсюджені різні види ягід. Більшість дикорослинних ягід
добре відомі. Це – суниця, малина, ожина, чорниця, шовковиця, брусниця, лохина,
журавлина, морошка, смородина, аґрус тощо.
Також їстівні плоди горобини, калини, черемшини, обліпихи.
Їстівні горіхи: водяний горіх, горіх волоський, ліщина звичайна або європейська,
кедровий горіх.
Насіння рослин, які використовуються для каш: гірчиця польова, щетинник, куряче
просо, перловник, ячмінь дикий, просо бур’янисте, колосняк, рис дикий, овес
піщаний, жовта акація, подорожник тощо.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
33

34.

Заняття № 2. Організація харчування
1.5. Використання в їжу природних ресурсів - Приготування їжі
Використання в їжу грибів
Деякі з найбільш відомих їстівних грибів: сироїжки, моховики,
маслюки, печериці, підберезовики, біли гриби.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Збір грибів на маршруті дозволяє включати в похідне меню
грибні супи, смажені гриби або грибні підливи - смачні, калорійні
страви, що містять велику кількість білків.
ПАМ’ЯТАЙ!
Деякі отруйні гриби своїм зовнішнім виглядом не дуже
відрізняються від їстівних. Будь обережний, збирай гриби, які добре
знаєш.
НЕ ЗНАЮ - НЕ ЇМ!
ЯКЩО НЕ ВІДОМО, ЇСТІВНА РОСЛИНА ЧИ НІ,
КРАЩЕ її НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ!
34

35.

ЗАНЯТТЯ № 2. Організація харчування та водозабеспечення
Навчальне питання № 2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.1. Вступ
2.2. Ознаки, що вказують на нестачу води в організмі людини:
2.3. Загальні вказівки для виявлення джерел води.
2.4. Вимоги до джерел води.
2.5. Ознаки отруєння
2.6. Способи добування питної води:
2.6.1. Спорудження сонячного конденсатора;
2.6.2. Спосіб добування води за допомогою рослин
2.6.3. Спосіб добування води збіранням роси;
2.6.4. Спосіб добування питної води із морської води.
6.4.5. Спосіб добування води із снігу
6.4.6. Вода з рослин.
2.7. Очищення води.
2.8. Рекомендації щодо дотримання питного режиму
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
35

36.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.1. Вступ
Організм людини на 65% відсотків складається з води. Вода входить до складу тканей, без неї
неможливе нормальне функціонування організму, здійснення процесів обміну, підтримання теплового
балансу, видалення продуктів метаболізму тощо. Зменшення кількості рідини в організмі всього на декілька
відсотків призводить до порушення його життєдіяльності. Відсутність води протягом доби (особливо у
спекотних районах) вкрай негативно впливає на моральний стан, знижує боєздатність, вольові якості і
викликає швидку втомленість.
У спекотних районах без води людина може загинути через 5-7 діб, а без їжі, за наявності води, людина
може жити тривалій час. Навіть у холодних поясах для збереження нормальної працездатності людині
потрібно близько 1,5-2,5 літрів води на добу.
Залежність кількості води, що необхідна для підтримання нормального водного балансу в організмі від
температури повітря, наведена в табл.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Середня температура попітря, °С
32
26
21
15
10
4
Мінімальна потреба у воді, літрів
3
1,9
1,5
1,4
1,3
1,2
36

37.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.2. Ознаки, що вказують на нестачу води в організмі людини:
1-5 % - спрага, погане самопочуття, уповільнення рухів, сонливість, почервоніння шкіри
в деяких місцях, підвищення температури, нудота, розлад шлунку;
6—10 % - задишка, головний біль, поколювання в ногах і руках, відсутність
слиновиділення, втрата здатності рухатися та порушення логіки мови;
10-20 % - марення, спазми м’язів, розпухання язика, притуплення слуху й зору,
охолодження тіла.
В умовах автономного існування необхідно відшукати джерело води, очистити, за
необхідності, воду від органічних і неорганічних домішок або опріснити її, якщо вона містить
велику кількість солей, забезпечити її зберігання.
Природні джерела можна умовно розділити на кілька груп:
• відкриті водойми (ріки, озера, струмки);
• грунтові водойми (ключі, джерела, скупчення води в підземних резервуарах);
• біологічні водні джерела (рослини-водоноси);
• атмосферна вода (дощ, сніг, роса, опріснений лід).
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
37

38.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.3. Загальні вказівки для виявлення джерел води
УВАГА!!! Забороняється пити воду із придорожніх канав, калюж та вирв від снарядів і авіабомб.
Якщо поблизу немає на поверхні води, ви можете Ті добути, пробуривши землю, докопавшись до підземних
вод дощового походження чи талого снігу. Доступ до цієї в цілому чистої води залежить від контуру земної
поверхні та типу ґрунту.
Кам’янистий грунт.
Відшукайте джерела або просочування води. Вапняки насичені багатьма джерелами води, принаймні багатші
ними, ніж будь-які інші кам’янисті грунти. Оскільки вапняки легко розкладаються, у них є багато великих глибоких
трішин із підземними водами, що виходять на поверхню. Шукайте джерела води насамперед у цих місцях.
Пористий кам’янистий грунт, особливо лавинного походження, добре пропускає підземні води, що
просочуються. Джерела води ви можете виявити в скелях вулканічного походження, які розташовані в долинах.
Води, що просочуються, є в місцях, де сухі каньйони перетинають пористі піщані грунти.
У місцевостях із гранітними грунтами воду можна виявити на зелених схилах гір. Зробіть дамбу біля підніжжя
схилів, покритих зеленою травою, і почекайте, поки вона не наповниться водами, що просочуються.
Пухкі грунти.
В пухких грунтах води набагато більше і вона більш доступна, ніж у кам’янистих ґрунтах. Розвідайте джерела
води на дні долин або на їхніх схилах, оскільки тут рівень підземних вод ближче до поверхні. Джерела води можна
знайти нижче рівня висохлих рік.
Перш ніж почати копати колодязь, переконайтеся, що є всі ознаки води. Копайте на дні долин, під схилами гір
або через зелений дерен у період вологого сезону. У лісистій місцевості біля узбережжя, біля рівнинних рік рівень
підземних вод близький до поверхні. Навіть неглибокий колодязь забезпечить вас достатньою кількістю води.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
УВАГА!!! Дощову воду можна знайти над рівнем грунтових вод у ріках, водоймах, що застоялися,
болотах. Вважайте цю воду зараженою й небезпечною для життя, навіть якщо поблизу немає людського
житла.
38

39.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.3. Загальні вказівки для виявлення джерел води
Вздовж морського узбережжя.
Воду можна знайти в дюнах над узбережжям або прямо на узбережжі. Шукайте в
западинах між дюнами й копайте колодязь, де пісок буде вологим. На узбережжі викопайте
яму в піску на висоті приблизно 100 метрів над рівнем припливу. Вода може бути
солонуватою на смак, але вона є рятівним засобом. Пропустить її через піщаний фільтр, щоб
зменшити концентрацію солей.
Не пийте морську воду. Концентрація солі в ній настільки велика, що вона виведе
багато рідини з організму й можуть відмовити нирки.
У горах.
Копайте в сухому руслі рік, оскільки вода найчастіше є під гравієм.
Сніг
Якщо ви перебуваєте в сніжних полях, наберіть у порожню ємність (контейнер) сніг і
поставте її на сонце в безвітряне місце. У разі відсутності спеціальних інструментів,
змайструйте їх із плоских каменів або з дерева.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
39

40.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.4. Вимоги до джерел води
При виборі джерела води необхідно керуватись наступними вимогами, які висуваються до
води:
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Питна вода не повинна містити отруйних речовин і хвороботворних бактерій. Вода повинна
бути прозорою, безбарвною, без запаху і присмаку.
Вода для господарсько-побутових потреб (приготування їжі, умивання, прання одягу або
білизни) не повинна містити речовин і бактерій, але щодо прозорості і безбарвності вимоги
можуть бути дещо знижені.
Вода для технічних потреб повинна бути, по можливості, м’якою та прозорою.
Вода, яка зустрічається у польових умовах, звичайно повністю не відповідає цим вимогам.
Проточні поверхові води (річки, струмки) часто містять значну кількість піску, мулу, глини та
інших домішок, які роблять її каламутною.
У стійних водоймищах (озера, болота) вода буває більш-менш прозора, але майже завжди
має зеленувате або жовтувате забарвлення.
Вода з підземних джерел (бурові свердловини, шахтні колодязі, джерела) найчастіше
прозора і без забарвлення.
Окрім каламутності і забарвлення вода може мати запах, присмак і велику кількість бактерій, у
тому числі хвороботворних. На наявність у джерелах води хвороботворних бактерій можуть
вказувати різні захворювання серед місцевого населення і військовослужбовців військових частин,
які дислокуються у цьому районі, а також серед домашніх тварин.
40

41.

Заняття № 2. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.4. Вимоги до джерел води
Обстеження джерела води починається з огляду навколишньої місцевості. Якщо поблизу джерела
води знаходяться звалища сміття, туалети, кладовища, скотомогильники, які можуть забруднювати воду
з поверхні або шляхом просочування забруднення через ґрунт, такі джерела води можна вважати
ненадійними і користуватись водою не можна.
Поверхню і дно джерела ретельно перевіряють на наявність будь-яких забруднень або заражень
(людські або тваринні екскременти, трупи, явні сліди отруйних речовин). Тільки після цього можна брати
з джерел воду для визначення прозорості, запаху і наявності отруйних речовин.
Прозорість води визначається на око. Розглядаючи воду, яка налита у чистий і прозорий посуд
(стакан, пляшка з білого скла), проти світла, дають оцінку: прозора, дещо мутна, мутна, дуже мутна,
брудна. Забарвлення води визначають, підкладаючи під той же посуд білий лист паперу, і дають оцінку:
без забарвлення, дещо жовтувата, жовта, бура.
Для визначення запаху пляшку, яка наповнена водою наполовину або на дві третини, затикають
пробкою і сильно струшують. Далі необхідно витягнути пробку і понюхати воду. Запах відчувається
ясніше, якщо підігріти воду до температури 30-40оС; крім того, це полегшує розпізнавання запаху
отруйних речовин.
Вода може набувати запаху від розкладу (гниття) рослин та трупів тварин, а також при заражуванні
води отруйними речовинами. Ступінь запаху визначається: дуже слабкий, помітний, виразний, сильний.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
41

42.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.4. Вимоги до джерел води
Вода, яка має запах гнилля і розкладу або отруйних речовин, не придатна для вживання без
спеціальної обробки. Воду із слабким болотним запахом, якій йде від водорості, можна використовувати
для господарсько-побутових потреб, а деяких випадках і для приготування їжі.
Перевірку якості води також можна здійснити простим і старим козацьким способом: необхідно
набрати воду у ємність (кружку, казанок) і плюнути. Якщо слина розійдеться і розчиниться, таку воду
можна пити. Якщо слина застоїться, воду вживати не можна.
При обстеженні джерел води на території, де велись бойові дії або яка залишена противником,
необхідно виявляти особливу пильність й обережність, оскільки джерела води можуть буди навмисно
або випадково отруєні або заражені хвороботворними бактеріями. Найлегше піддаються зараженню
бурові свердловини, шахтні колодязі, невеликі відкриті водоймища, а також мілкі струмки. Великі і
проточні відкриті водоймища піддаються отруєнню дещо складніше.
З отруйних речовин найбільш небезпечні стійкі ОР (іприт, люїзит), оскільки вони повільно
розкладаються водою, продукти їх розкладення також отруйні (люїзит), а дегазація отруйної води досить
складна. Нестійкі ОР у більшості випадків не отруюють воду на тривалий час, а дегазація набагато
простіша.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
42

43.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.5. Ознаками отруєння води
Ознаками отруєння води є:
запахи, які не властиві воді (запах гірчиці або часнику – при отруєнні води іпритом; герані – при
отруєнні люїзитом; гіркого мигдалю – при отруєнні синильною кислотою);
масляні жирні плями на поверхні води або окремі краплі на дні;
присмак води (гіркуватий, в’язкий, металевий);
наявність у воді мертвої риби.
Деякі отруйні речовини не змінюють зовнішніх властивостей води, і їх можна виявити тільки шляхом
проведення аналізу.
Стійки ОР типу іприт і люїзит важче води і можуть знаходитись на дні джерела. Для їх виявлення необхідно
взяти бідь-який важкий предмет, загорнути у ганчірку, прив’язати до палки або мотузки і декілька разів
провести по дну джерела води. Якщо є ОР, на ганчірці з’являться маслянисті плями і запах отруйної речовини.
Огляд рослинності поблизу джерел води допоможе встановити отруєння води за зміною кольору рослин.
Краплиннорідкий іприт спочатку затримується на листі у вигляді блискучих масляних крапель. Через добу на
місці крапель зелений колір рослини переходить у бурий. Краплиннорідкий люїзит швидко змінює окрас
рослини на червоно-бурий.
Для отруєння джерел води також можуть використовуватись сіль синильної кислоти (ціанистий калій),
речовини, які містять миш’як (миш’яковий натрій, хлористий миш’як), алкалоїди, солі важких металів тощо.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
43

44.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Способи добування питної води
Темні плями, що проступають на схилах, або яскрава, соковита рослинність іноді вказують
на наявність грунтових вод у цьому місці.
Для добування води потрібно вирити яму на трав’янистій поверхні й чекати, доки не
просочиться вода. У низці випадків ґрунтові води можна знайти на дні долини або біля
підніжжя найбільш крутих схилів. Тут трапляються струмки й інші джерела води.
Вас не має бентежити, що русло виявленого струмка сухе, без води. За наявності
відповідних навичок тут можна знайти воду:
• копай колодязь біля підніжжя крутих схилів долини й біля обривів терас, там, де росте
соковита трава (її наявність свідчить, що тут на невеликій глибині є вода);
• у долинах із глинистим грунтом іноді є піщані прошарки, у яких можуть бути джерела
(необхідно відшукати вологу ділянку на зрізі глинистих обривів і викопати яму).
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
44

45.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
Спорудження сонячного конденсатора: викопайте у
незатіненому місці круглу ямку, діаметром до І м і глибиною 0,6 м;
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
дно поглибте, розмістить там контейнер (чим ширший
контейнер, тим більше води збереться);
один кінець трубочки опустіть у контейнер, інший витягніть до
краю ямки;
закрийте ямку поліетиленом і закріпіть кінці каміннями або
піском; у центр покриття над контейнером покладіть камінь,
завбільшки з кулак (центр покриття має провисати приблизно
на 40 см і не має торкатися контейнера, а також не торкатися
боків ямки).
45

46.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
За добу в контейнер набереться не менше 0,5 л води, а
можливо навіть 1 л. Пийте її через соломинку. Одного
конденсатора буде недостатньо для виживання. Якщо це єдине
джерело води, то вам знадобиться 3-4 конденсатори. Крім того, на
верхній поверхні конденсатора буде збиратися дощова вода.
Для підвищення його продуктивності
заповнюють щойно зірваними рослинами.
яму
наполовину
1 – вантаж, що притискує пластик;
2 – трубка для пиття води;
3 – діаметр ями близько 1 м;
4-висота близько 0,5 м;
5 – пластик; 6 – камінь;
7 – відро.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
46

47.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
Спосіб одержання води за допомогою рослин:
поліетиленовий пакет, розміром І х 0,5 м одягають на кущ, гілку
дерева та зав’язують біля основи;
• вода, яку випаровує рослина, осідає у вигляді крапель на
внутрішній поверхні поліетилену, які накопичуються в нижній
частині пакету.
За годину, залежно від величини рослини, можна зібрати до 50-80
мл води.
Важливо, що цей спосіб практично не вимагає ніяких фізичних
зусиль і може бути застосований у будь-якій пустелі - піщаній,
солончаковій, кам’янистій, де є хоча б якась рослинність.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
47

48.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
Морська вода
1. Солену морську воду можна використовувати для приготування гарячої їжі, яка
після приготування не відрізняється від приготування на прісній воді.
2. Зимою морську воду можна опріснити. Воду наливають у посуд та дають їй
замерзнути. Після цього лід перекладають в інший посуд і розтоплюють.
3. Така вода містить набагато менше солі. Якщо так повторити 2-3 рази, можна
отримати майже прісну воду.
4. На узбережжі воду можна знайти у дюнах вище узбережжя або на самому березі.
Необхідно уважно оглянути заглиблення між дюнами. Можна викопати яму у
піску на відстані 100 м від зрізу води. Вода буде дещо солонувата, але безпечна.
Яма повинна бути неглибокою, оскільки чим глибша яма, тим солоніше у ній
вода.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
48

49.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
Сніг
Джерелом води може бути сніг, але вихід води з нього складає не більше 7-15 %,
тобто для отримання 1 л води необхідно розтопити 10-15 м3 снігу, що пов’язано із великою
витратою пального.
При розтоплюванні снігу на багатті спочатку у казанок наливають небагато води або
розтоплюють невелику кількість снігу, і тільки після цього повністю наповнюють казанок.
Сніг і лід у казанку необхідно постійно перемішувати, щоб прискорити процес
танення.
Як зробити сніг безпечним для пиття?
Прокип'ятити воду: Після того, як сніг розтанув, його необхідно прокип'ятити протягом
10 хвилин, щоб вбити всі бактерії та інші шкідливі мікроорганізми.
Відфільтрувати воду: Додатково рекомендується відфільтрувати воду, щоб видалити з
неї забруднення та домішки.
Важливі поради:
Не їжте сніг, адже це може призвести до переохолодження та травм зубів.
Не пийте танення снігу з калюж, адже воно може бути забруднене.
Якщо ви не впевнені в безпечності снігу, краще не ризикувати і знайти інше
джерело питної води.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
49

50.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.6. Добування води
Вода з рослин.
Якщо ваші пошуки дощової чи підземної води не увінчалися успіхом
або якщо ви не маєте часу для очищення води, кращим засобом її
добування є рослини. Чистий свіжий сік багатьох рослин є легкодоступним.
У разі крайньої необхідності добувайте воду (сік) з таких джерел:
1. Виноградна лоза. Не всі види виноградної лози містять смачну
рідину, але спробуйте знайти й це джерело. Щоб видавити сік із деяких
видів лози: зробіть глибокий надріз (зарубку) на лозі якнайвище; зробіть
іншу зарубку ближче до землі та підставте посудину під рідину, що капає;
якщо вона перестає текти, повторіть цей прийом з іншої сторони лози й так
доти, доки з неї не буде зібрана вся волога.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
50

51.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.7. Очищення води.
Без води далеко не підеш - і в місті, і в умовах дикої природи.
Зазвичай, якщо ви не в пустелі - вода знайдеться обов’язково. Але гаїти ЇЇ не варто, принаймні,
не спробувавши очистити воду хоча б від зовнішніх домішок. Зрозуміло, що хімічно забруднену
воду в польових умовах вам «не врятувати», а от отримати цілком прийнятну рідину зі струмочка
сумнівної чистоти можливо. Нижче наведено найпростіші способи очищення води, з кожним із яких
цілком можливо впоратися самому
Кип’ятіння. Один із найдієвіших і простих способів очистити воду - кип’ятіння. Кип’ятити
рідину потрібно протягом півгодини. Передусім кип'ятити воду треба, щоб її знезаразити. Вода
може передавати безліч небезпечних хвороб: холеру, ботулізм, кишкову паличку, легіонельоз.
При температурі близько 100 градусів переважно ці бактерії-вбивці гинуть. Це не стосується
бактерій, які при несприятливих умовах стають спорами: вони позбавляються від зайвої води та їх
покриває щільна оболонка. У цьому вигляді бактерії можуть справлятися не лише з кип'ятінням
протягом кількох годин, але й з космічним холодом і більшістю хімічних реагентів. На щастя, таких
бактерій мало, а тому кип'ятіння – досі надійний спосіб безпечного приготування питва.
За допомогою каменя. Якщо під руками немає ніякого вогнестійкого посуду - розжарте в
багатті камінь (сорок хвилнн-годину) і киньте його в ємність із водою.
За допомогою йоду. У вас у запасі мають бути знезаражувальні препарати. Найкраще буде
використовувати таблетки йоду 1-2 шт. (розчин 8-10 крапель на 1 літр води), але потрібно бути
готовим до того, що на смак вода буде дуже неприємною.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
51

52.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.7. Очищення води.
За допомогою сонця. Сутність методу сонячної дезінфекції води полягає у тому, що сонячне
світло впливає на забруднену воду завдяки синергії трьох механізмів радіоактивного
випромінювання, а саме:
1. промені ближнього ультрафіолетового діапазону (УФ-А проміні, 315 – 400 нм) вступають у
реакцію з киснем, який розчинений у воді, і виробляють високореактивну форму кисню (вільні
радикали кисню і пероксид водню). Ці реактивні форми кисню вбивають мікроорганізми;
2. промені ближнього ультрафіолетового діапазону УФ-А також запобігають циклу розмноження
бактерій шляхом пошкодження їх ДНК;
3. нагрівання води інфрачервоним випромінюванням (при нагріванні води до температури вище
500С процес знезараження прискорюється у три рази).
4. Для використання цього методу на практиці необхідно наступне:
чисту прозору ПЕТ-фляжку об'ємом до 3 л заповнити водою на ¾;
протягом 20 с сильно її потрясти;
долити воду до повного заповнення фляжки;
помістити фляжку під прямі сонячні промені на 6-8 год. (у похмуру погоду – на 2 дні).
У результаті впливу сонячних променів близько 99,9% мікробів, які були у воді, будуть
знищені. Однак треба знати, що цей спосіб не усуває хімічне забруднення води.
Цей спосіб не підходить для хімічно активної води й може бути менш ефективним проти
бактеріальних спор і деяких паразитів, але в критичній стуації може знадобитися.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
52

53.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.7. Очищення води.
При використанні хімічних речовин для знезаражування води найпростішим буде
застосування спеціальних таблеток промислового виробництва: пантоцид, аквасепт, акватабс тощо.
Одна таблетка звичайно знезаражує 0,5 – 0,75 л води через 15-30 хв після розчинення. При зміні
концентрації цих препаратів у воді їх також можна використовувати для дезінфекції рук і обробки
ран. У будь-якому випадку застосування таких препаратів повинно здійснюватись відповідно до
інструкції.
Ефективними хімічними речовинами для знезаражування води в малих обсягах у польових
умовах є:
• марганцевокислий калій («марганцівка») додається до прийняття водою слаборожевого
кольору (більша кількість негативно діє на шлунок людини);
• йод, додається із розрахунку 3-4 краплі 5% настою на 1 л води, далі добре перемішати і дати
відстоятись протягом години.
Фільтр із землі (піску). Візьміть перерізану навпіл пластикову пляшку, Зробіть біля самого дна
кілька отворів, усередину покладіть складений у кілька разів клаптик тканини (декілька шарів
бинта), зверху насипте пісок або землю, а потім лийте воду. Повторіть процедуру кілька разів, про
всяк випадок. Якщо «посуду» під рукою немає, то як корпус фільтра можна використати кепку або
шапку, рукав сорочки, штанину, підвісивши їх, наприклад, на гілку дерева чи спорудивши триногу.
Щоб вода, яка фільтрується не просочувалася по тканині, її необхідно вузьким струмком наливати в
заглиблення, зроблене в центрі фільтра.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
53

54.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.7. Очищення води.
Фільтр із вугілля. Активоване вугілля може трохи очистити воду від органічних домішок,
хлору, поліпшити смак і запах. На знищення бактерій воно не впливає. Кип’ятити воду після такого
очищення не можна, при кип’ятінні з пилу активованого вугілля утворюються діоксини - продукти
взаємодії хлору з органікою у високотемпературних умовах, токсичні для людини.
За допомогою солі. Досить простий, але практично крайній спосіб очистити воду. Сіль не
знищить небезпечну інфекцію, але, принаймні, зробить воду чистішою. Якщо у вас більше немає
ніяких варіантів – використовуйте хоча б цей. Ста грам солі цілком вистачає на пару літрів: не
забудьте перемішати напій і дайте йому відстоятися хоча б двадцять хвилин.
Фільтрування крізь ґрунт. Якщо поруч із вами є водоймище з підозріло брудною навіть на
вигляд водою, відфільтрувати від домішок її можна за допомогою земляного фільтра. Поруч з
основним джерелом води потрібно викопати ямку, почекати, поки вона наповниться. Потім ще
одну й ще-таким чином, щоб хоча б колір води в останній був чистим і прозорим.
За допомогою виморожування. Швидше замерзає чиста вода, а вода, що містить важкі
домішки - повільніше, на цьому й заснований цей спосіб очищення. Налийте в ємність води,
дочекайтеся, коли вода замерзне наполовину, розбийте верхній шар льоду і злийте воду, що не
встигла замерзнути. Лід розтопіть і пийте.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
54

55.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.7. Очищення води.
За допомогою натуральних рослинних засобів.
Горобиновий кетяг, занурений на 2—3 години у воду, позбавляє навіть іржаву болотну воду
від неприємного смаку й запаху (рис. 7.8 е). Як показали нещодавні дослідження, бактерії в
горобиновій воді гинуть повністю. Фітонциди і природні антибіотики горобини діють так, як і іони
срібла, хлор, активоване вугілля. Аналогічно використовують кору верби, лушпайку цибулі, листя
черемшини та гілки ялівця, але при цьому тривалість знезараження збільшується на півдоби.
Дощова вода. Найменша кількість домішок і розчинених речовин міститься в дощовій воді.
Коли йде дощ обв’яжіть тканиною дерево. Вода, що стікає уздовж стовбура, буде затримуватися й
капати в ємність, поставлену' внизу.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
55

56.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.8. Рекомендації щодо дотримання питного режиму
Якщо є достатня кількість води і можливості для щоденного поповнення запасів, економити
воду не треба. Необхідно пити стільки, скільки вимагає організм.
Запас необхідно створювати, якщо джерела води знаходяться на значній відстані або при
тривалому часі її очищення; при переміщенні на значні відстані і відсутності відомостей про
джерела води на маршруті пересування й у пункті призначення.
Запас води поділяється на розхідний і недоторканний. Об’єми запасів води визначає
старший групи, виходячи із наявних джерел води, погодних умов і потреб кожної людини.
Розхідний запас зберігається у кожного військовослужбовця. Недоторканний запас
призначений для поповнення розхідного, коли поповнити його за рахунок місцевих джерел
неможливо. Недоторканний запас може зберігатись у будь-яких ємностях: флягах, казанках, відрах,
бурдюках, діжках тощо. Головним при зберіганні води є те, що вона повинна бути закритою (щоб до
води не потрапили пил, бруд, а також обмежити доступ тварин) і постійно знаходитись у тіні (для
запобігання випаровування і нагрівання). При переміщеннях недоторканний запас переноситься з
собою.
При значній фізичній втомі різко зменшується секреція слинних залоз. Тому через сухості у
роті виникає почуття сильної спраги. Для її усунення необхідно збільшити слиновиділення,
збуджуючи залози продуктами, які містять різні органічні кислоти (яблучна, журавлинна, лимонна
тощо). Також збільшити слиновиділення можна, поклавши під язик маленький камінець (негострий
і чистий).
Не можна пити багато води одразу, оскільки вона починає виходити з організму у вигляді поту.
Почуття задоволення спраги наступає через 10-15 хвилин після пиття води.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
56

57.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.8. Рекомендації щодо дотримання питного режиму
У спекотну погоду, особливо під час або після тривалого переходу, не можна пити холодну
воду одразу і багато. Необхідно протягом декількох хвилин охолонути, потім прополоскати рот
прохолодною водою і тільки потім пити. Нехтування цим, як правило, призводить до сильної
застуди. Не рекомендується накидатись на воду і намагатись випити якомога більше. Інколи
достатньо зачекати 10-15 хв, щоб напитися меншою кількістю води. Крім цього, надлишкове
вживання води шкідливо, призводить до збільшення потовиділення і виснажує організм.
Необхідно виховувати в себе звичку утримуватись від частого і рясного пиття, тоді через
деякий час почуття спраги буде виявлятись менше.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
57

58.

Заняття № 1. Організація водозабеспечення
2. Пошук джерел води, очищення та знезараження води.
2.8. Рекомендації щодо дотримання питного режиму
Якщо немає достатньої кількості води, необхідно дотримуватись наступного:
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
у першу чергу забезпечувати водою поранених і хворих;
багато не їсти, особливо м’ясних страв;
їжу приймати невеликими порціями;
протягом дня обмежуватись тільки змочуванням губ і ротової порожнини;
для зменшення спраги воду пити невеликими ковтками, довго тримаючи її у роті, з перервами 3-5 хв;
у спекотну погоду довго не знаходитись на сонці і більше перебувати у тіні;
не вживати алкоголь і не курити;
дихати через ніс, а не ротом;
не знімати з себе верхнього одягу і головного убору для запобігання надлишкового потовиділення;
під час маршу дотримуватись встановленого режиму руху, рухатись розміреним кроком, з однаковим
темпом;
треба багато пити вранці та ввечері;
пийте тепле, не солодке й не газоване;
спочатку прополіскують рот та випльовують воду, тільки після цього роблять 1-2-3 маленьких ковтки;
пам’ятайте, що випита вода не відразу зменшить спрагу, вона має пройти шлях до шлунка, потім у
тонку й товсту кишку, етап всмоктування, потрапити в кров, щоб змінити концентрацію солей у крові
до нормальної величини, і тільки тоді центральна нервова система отримає сигнал, що стан спраги
пройшов, на це йде 10-15 хвилин, тому не кваптеся пити багато води відразу!
58

59.

ЗАНЯТТЯ № 2.
Способи добування та збереження вогню. Вогонь для приготування їжі.
Навчальне питання № 3. Способи добування та збереження вогню. Способи добування
та збереження вогню. Вогонь для приготування їжі.
3.1. Вогонь
3.2. Вогонь. Необхідні компоненти.
3.3. Безпека під час заготівлі дров та
розпалювання вогнища.
3.4. Добування вогню
• Кресало
• Лінза
• Рефлектор
• Хімічні речовини
• Акумуляторна батарея
• Тертя
3.5. Розпалювання багаття
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
3.6. Види багаття.
3.7. Вогонь для приготування їжі.
• Багаття “Курінь”;
• Багаття“Колодязь” чи “зруб”;
• Багаття “Довге” чи “траншея”
• Багаття “Нодʼя”
• Багаття “Американський камін”;
• Багаття “Полінезійське”;
• Багаття “Зоряний”
• Багаття “Тайгове”
• Багаття "Дакота".;
• Багаття “ Фінська (шведська) свічка”;
3.8. Збереження і перенесення вогню
59

60.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.1. Вогонь
Вогонь украй необхідний для виживання в умовах бойових дій для відновлення
фізіологічного та психологічного стану військовослужбовця. Від уміння добувати та
розводити вогонь залежить час виживання (збільшується чи зменшується).
У ситуації, яка пов’язана із виживанням, людина завжди буде мати потребу у вогні. В
умовах теплого клімату він потрібен для приготування їжі і кип’ятіння води, у північних
умовах і умовах високогір’я – для обігріву і сушіння одягу. Крім цього, вогонь можна
використати для подавання сигналів біди.
Якщо є сірники або запальничка, розвести вогонь нескладно. Однак, найчастіше має
місце ситуація, коли немає сірників або інших засобів для отримання вогню. Тому вміння
добування вогню і розпалювання багаття у ситуації, яка пов’язана із виживанням, набуває
великого значення.
Добування вогню без сірників примітивними засобами – це мистецтво, яке вимагає
практики. Існує багато способів добування вогню, розпалення і підтримання багаття.
Кожний військовослужбовець повинен вибрати для себе спосіб, який для нього буде
найпридатнішим і за необхідності використовувати його на практиці.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
60

61.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.2. Вогонь. Необхідні компоненти.
Для добування вогню і розпалення багаття необхідні: трут, розтопка і паливо.
Трут – будь-який матеріал з низькою температурою загоряння. В якості трута можна
використати березову кору, суху траву, тонкі деревні стружки і тріски, пух птиці, тонкий м'ятий папір і
вату. Трут завжди необхідно мати з собою і зберігати у водостійкій упаковці.
Розтопка – матеріал з більш високою температурою загоряння, який використовується для того,
щоб від тліючого трута підпалити більш масивне паливо, яке важче запалюється. Розтопкою можуть
бути тріски, тонкі сухі прутики м'яких порід дерев, хвойні голки, сухе листя, сухе дерево, яке
просочене легкозаймистими рідинами (бензин, спирт тощо).
Паливо – основний матеріал, який згоряє у багатті. Найкращим паливом для багаття є добре
висушені дрова, наприклад, нарубані з внутрішньої частини дерева, яке впало, а також товсті сухі
гілки. Дрова, які нарубані з щойно повалених дерев, можна використовувати у сполученні із сухими
дровами. Через відсутність дерев у якості палива можна використовувати великі пучки трави, сухі
рослини, сухі екскременти тварин або торф.
Для вогнища найпридатнішими є дерева хвойних порід – сосна, ялина, з листяних – береза, дуб.
Хвойний сухостій, сухі гілки сосни добре горять, проте розкидають багато іскор, дають багато
диму і кіптяви. Такими дровами слід користуватися для накопичення вугілля, на якому навіть сирі
цурки берези, вільхи і осики добре розпалюються і горять, але полум’я дають невелике, незначну
кіль-кість диму і сильний жар.
Ялина і каштан під час горіння розкидають дрібні вуглинки; осика, модрина, горобина, черемха
дають мало жару; сира хвоя – багато чорного диму, а суха – багато іскор.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
61

62.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.3. Безпека під час заготівлі дров та розпалювання вогнища.
Під час заготівлі дров необхідно дбати про безпеку:
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
визначити, в який бік дерево має природний нахил;
переконатися, що на шляху його падіння немає перешкод й воно не зачепиться за гілки дерев, що
ростуть поряд;
біля основи ствола потрібно утоптати сніг, прибрати лісове сміття, щоб у найнебезпечніший момент,
коли доведеться вискакувати з-під дерева, що “неправильно” падає, не зачепитися за випадковий сук,
гілку, не спіткнутися;
небезпечно розгойдувати підпиляне дерево, тому що від вібрації може відламатися і впасти суха
вершина;
не рекомендується упиратися в ствол руками і плечима, оскільки товста тріска, що утворилася під час
падіння дерева, може, немов пружина, з силою відкинути окоренок на кілька метрів назад, і не завжди
люди, що стоять поряд, устигають зреагувати і уникнути удару;
підпилювати чи підрубувати дерево треба з двох боків, при цьому до-поміжне підрубування, зроблене з
боку, куди передбачається валити дерево, має бути приблизно на долоню нижче основного;
укругову пиляти чи рубати дерево небезпечно, оскільки покласти його в потрібний бік буде дуже важко;
направляти дерево, що падає, краще за допомогою 2…3-метрових міцних жердин, опираючись у
зарубки на стовбурі.
62

63.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.3. Безпека під час заготівлі дров та розпалювання вогнища.
З особливою ретельністю необхідно вибрати місце для розведення вогнища, передусім керуючись
вимогами безпеки.
Вкрай небезпечно розводити вогнище:
у безпосередній близькості до сухої трави, очеретяних заростей і в хвойному лісі, де полум’я,
навіть при слабкому вітерці, може швидко поширитися;
на торф’яному ґрунті, де вогонь легко запалює шар торфу під дерном, і загасити таку пожежу
дуже важко, оскільки полум’я може з’явитися з-під землі лише через декілька днів;
біля коренів сосни, оскільки вогонь глибоко проникає вниз (у таких місцях вогнище слід
розводити на шарі гравію, піску чи щільно складених каменів, пересипаних землею;
занадто близько до укриття (куреня, навісу, намету тощо).
На місці майбутнього вогнища прибирають камені, гілки, знімають дерен. Для надійності можна
обкласти вогнище каменями, щоб уникнути випадкового поширення вогню на суху рослинність. Проте слід
зазначити, що деякі камені під час сильного нагрівання з тріском лопаються і можуть стати причиною
травми.
Над вогнищем не має бути гілок дерев, оскільки в мокру чи снігову погоду з них потраплятиме дощова
вода чи сніг.
Якщо з навітряного боку від кострища є будь-яка природна перешкода – невелика скеля, камінь, завал
з дерев, – то вона не лише захистить від вітру, а й буде своєрідним тепловідбивним екраном.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
63

64.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Найпростішим способом розведення вогню є використання сірників. Сірники необхідно
оберігати від вологи, тому для їх зберігання необхідно використовувати герметичні контейнери (як
промислові, так й імпровізовані) або заздалегідь занурити їх у розплавлений віск (парафін).
Досить важливим є правильне утримання сірника при підпалюванні, особливо в умовах
переохолодження, значного фізичного навантаження і необхідності економії. Для того, щоб сірник не
зламався, необхідно, утримуючи його великим і вказівним пальцями, підтримувати його головку
середнім пальцем.
При розпалюванні багаття у дощ або при сильному вітрі можна зв'язати три сірники, які будуть
загорятись послідовно, що зробить горіння більш довгим.
Кресало є наступним за простотою, після сірників і запальнички, способом добування вогню.
Кресало може працювати за будь-яких погодних умов, навіть у дощ і сильний вітер. Воно дає багато
іскор і зручне в експлуатації. Сучасний варіант – кресало із магнієвим бруском.
Для розведення вогню таким кресалом необхідно:
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
настругати ножем магнієву стружку з бруска з боку, протилежного чорному стрижню – кресалу,
лезо ножа тримати перпендикулярно бруску;
зібрати магнієву стружку у невеличку купку і додати будь-який трут (папір, листя, маленькі гілки
тощо);
розмістити кресало на відстані близько 2-3 см від стружки під кутом приблизно 45о, різко провести
ножем по всій довжині кресала, ніж тримати перпендикулярно кресалу.
Іскри миттєво підпалять стружку, а потім трут.
64

65.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
65

66.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Лінза
Цей спосіб можна використати тільки у сонячну погоду. Сонячні промені, проходячи
крізь лінзу окуляра бінокля, скло окулярів, годинника або лупу, концентруються у пучок.
Змінюючи відстань до трута, необхідно добитися найбільшої концентрації променів в одному
місці. Коли трут почне тліти, необхідно роздути вогонь.
Замість лінзи можна використати звичайне товсте скло, фляжку з водою або
поліетиленовий пакет, презерватив, який наповнений водою або іншою прозорою рідиною.
Рефлектор від ліхтарика
Вигвинтити з ліхтарика рефлектор, в отвір для лампочки вставити шматок трута і
спрямувати рефлектор розтрубом на сонце.
Переміщуючи трут вперед-назад, необхідно знайти точку, де концентруються відбиті
сонячні промені. Через деякий час, коли трут почне тліти, роздути вогонь.
Хімічні речовини
На сухій дощечці розкласти клаптик звичайної вати. Насипати перманганат калію
(марганцівка), а потім цукор у співвідношенні 9:1.
Терти вату кінцем зрізаної під кутом 45о палки до спалахування вати. Вогнем від вати
підпалити трут.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
66

67.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Тертя
Тертя веретена у процесі обертання та впирання у державку на початку створює деревний пил, а потім
необхідне тепло для його розпалювання.
Веретено виготовляється з твердих порід дерев (дуб, тис, горіх, груша) довжиною 30-45 см, товщиною
близько 3 см. Один кінець заокруглюється, інший загострюється. Дошка-основа виготовляється з м’яких порід
дерев (сосна, липа, верба) довжиною близько 30 см і шириною близько 5 см.
У дошці-основі в одного з довгих країв необхідно проробити воронкоподібний ненаскрізний отвір, який
збігається із загостренням веретена. При обертанні веретена в отворі повинно виникати сильне тертя.
Додатково виготовляється державка і лучок.
Державка – плоска дошка із твердих порід дерев із ненаскрізним отвором для зручного утримання
веретена.
Лучок виготовляється з пружинистої гілки довжиною близько 1 м і діаметром до 3 см. У якості тятиви
можна використати мотузку або шкіряний пасок. Тятива повинна мати деякий натяг, який підбирається
експериментально.
Далі необхідно встати на праве коліно. Підошвою лівої ноги наступити на дошку-основу, надійно її
зафіксувавши. Тятиву лучка необхідно обернути один раз навколо веретена. Веретено вставити загостреним
кінцем у підготовлений отвір у дошці-основі. Притримуючи веретено державкою лівою рукою, правою
переміщати лучок з одного боку до іншого. Особливу увагу звертати на положення веретена: при обертанні
воно повинно бути суворо вертикальним (рис. а ).
У процесі висвердлювання, коли отвір буде достатньо глибоким, проробити V-подібний виріз для доступу
повітря і збирання пилу (рис. б ). Коли деревний пил буде достатньо гарячим і почнетліти, перекласти його на
трут і роздути вогонь.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
Цей спосіб є найстарішим, найвідомішим і одночасно найскладнішим. Він вимагає практики, а також
значної витрати сил та часу.
67

68.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Тертя
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
68

69.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Тертя
1. НАЙЛЕГШИЙ спосіб розведення вогню тертям - 8 хв.
https://www.youtube.com/watch?v=XiopaN_IaWY
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
69

70.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.4. Добування вогню.
Батарейка
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
70

71.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.5. Розпалювання багаття
Добути вогонь у польових умовах без сірників та запальнички, маючи тільки тліючий трут, це
тільки половина справи. Далі із тліючого труту необхідно розпалити багаття.
У першу чергу, необхідно розпалити розтопку. Від неї підпалюються більші сухі гілки.
Поступово підкладаються більш товсті гілки і дрова. Між гілками, скіпками і дровами повинен
бути зазор для доступу повітря для того, щоб багаття розгорілось.
Для полегшення розпалювання доцільно приготувати декілька сухих паличок, які
обстругуються так, щоб стружка залишилась на паличці. Палички обкладаються сухим берестом,
мохом, тонкими гілками без листя. У вологу погоду можна додати таблетку сухого палива.
В якості розтопки також можна використати ватяну кульку з вазеліном. Для її виготовлення
необхідно із аптечки взяти невеликий клубок вати, розгорнути його, зверху тонким шаром додати
вазелін і згорнути у кульку. При підпалюванні кулька розгортається. Така розтопка буде горіти
протягом 3-4 хв. Вата легко підпалюється і добре горить, а вазелін суттєво зменшує швидкість
горіння.
Основне паливо у багаття додається помалу, щоб не загасити полум’я. При використанні
пальних речовин (бензин, керосин, олія) необхідно діяти обережно.
Не можна виливати пальну речовину безпосередньо у вогонь!
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
71

72.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.5. Розпалювання багаття
На початку все паливо повинно бути сухим, оскільки багаття не розгориться. Коли у
багатті утвориться вугілля, воно вже легко не загасне. У сиру погоду з гілок можна
зістругати мокру кору.
Якщо йде дощ, тоді спочатку необхідно натягнути невеликий тент і під ним
розпалювати багаття. Підготовлені дрова можна укрити від дощу гілками хвойних дерев,
плащ-наметом або іншими підручними засобами. Щоб сирі дрова швидше розгорілись,
інколи достатньо посипати їх щіпкою солі.
Якщо немає сухих дров і інструментів для їх заготівлі у лісі багаття можна розпалити
під сухим пнем, який буде довго тліти і є придатним для довготривалого обігріву.
В якості палива можна використовувати торф’яний дерен, який нарізається
невеликими шматками; суху траву, яка обов’язково зв’язується у купки; шматки тканини,
гуми, паливні та мастильні.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
72

73.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.6. Види багаття
Багаття умовно поділяють на такі види:
полум’яні – використовують для приготування їжі, освітлення біваку; Для
полум'яних багать беруть тонкі (2-5 см) сухі гілки.
жарові – для приготування їжі, обігріву, сушіння речей; для жарових товстіші
(6-12 см), розколоті вздовж сухі поліна.
димові – для відлякування комарів, мошви і подавання сигналів.
Існує багато типів багаття, тож залежно від потреб військовослужбовців
(обігрітися, приготувати їжу, висушити одяг, взуття, заночувати, подати сигнал)
обирають відповідну форму вогнища
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
73

74.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
“Курінь” – простий і найпоширеніший тип вогнища, використовують для
приготування їжі, обігріву та для освітлення місця розташування:
дрова укладають “куренем” в середину – тонкі гілочки і легко
займистий матеріал;
потім – гілки товстіші, й ззовні – найтовстіші дрова, що
підпирають усю конструкцію;
підпалюється знизу – зсередини.
Ця специфічна конструкція вогнища з прискореним процесом горіння
дає хорошу тягу; на нього йде будь-яка деревина: вітролом, хмиз, нетовсті
негодящі гілки. “Курінь” дуже хороший у дощ, тому що захищає собою
вугілля, що утворюється, вода не проникає всередину і не гасить вогонь, а
стікає по поверхні зовнішніх дров, здебільшого випаровуючись.
Проте цей тип вогнища:
по-перше, є неекономічним щодо витрати дров, оскільки їх необхідно
постійно підкладати, інакше – досить швидко прогорає;
по-друге, утворює мало вугілля;
по-третє, має вузьку зону прогрівання повітряного простору навколо
себе, тобто низьку обігрівальну здатність.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
74

75.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
“Колодязь” чи “зруб” – застосовують для швидкого приготування їжі й
сушіння одягу; має квадратну форму, навколо дрібних полін кладуть великі,
складені зрубом. У “колодязі” паливо згорає повільніше, чим в “курені”, оскільки
в ньому утворюється багато вугілля, що й створює високу температуру.
Перевагами цього типу вогнища є те, що він не потребує частого
підкладання дров як, наприклад, “курінь”; уможливлює просушування сирих
дров, складених поверхами, від центрального вогнища.
Це вогнище дає низьке і широке полум’я, тому погано освітлює простір,
оскільки стінки, складені з полін, обмежують світло.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
75

76.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
“Довге” чи “траншея” – використовують для приготування їжі для значної
кількості військово-службовців; розводять у довгій канавці, зорієнтованій за
напрямом вітру. Довжина викопаної ями від-повідає довжині наявного посуду для
приготування їжі з урахуванням невеликого простору для надходження повітря і
закладки дров, ширина – відповідно найвужчому казанку, глибина – близько 20 см.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
76

77.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
Багаття “Нодʼя” використовують для обігріву вночі значної кількості
військовослужбовців, які можуть розташуватися з двох боків багаття.
Є кілька способів укладання такого багаття.
Класична “Нодʼя” – з трьох сухостійних колод, завтовшки 30 см і завдовжки
2…3 м. Дві колоди з одного боку обтісують і укладають паралельно одна до одної.
В проміжку між ними розпалюють легкозаймистий матеріал (сухі тріски, береста),
після чого третю колоду необхідно покласти згори так, щоб їх зате-сані поверхні
були звернені одна до іншої. Ця колода служить регулятором ‒ її можна
присунути чи відсунути залежно від потоку повітря, що поступає.
Нижня колода (ліворуч) трохи більша за інші за діаметром. Це необов’язкова
умова, проте дає змогу дещо оптимізувати віддачу тепла в один бік (управо).
Другий спосіб – необхідно вбити 4 кілочки, а між ними укласти одну на іншу
товсті колоди. Можна чергувати сухі колоди з вологими, так вони підсихатимуть, і
поступово розгоратимуться.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
77

78.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
“Американський камін” довго горить, добре обігріває.
У землю забивають під деяким нахилом два товсті кілки, до яких притуляють
стінкою покладені один на одне поліна. Розташовують стінку так, щоб на неї дув
вітер, а перед стінкою з колод складають “колодязь” і усередині нього розводять
вогнище.
Впродовж усієї ночі колоди з похилої стінки поступово опускаються вниз, і
горіння триває багато годин.
Крім того, стінка, в яку спрямований вітер, відбиває тепло.
Підходить для приготування їжі, просушування речей та зігрівання.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
78

79.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
“Полінезійське” – місце для нього вибирають під навислою скелею чи густою
кроною дерева і вогнище буде непомітним ні з боку, ні з згори.
Для улаштування такого вогнища необхідно вирити яму, яку бажано обкласти
каменями. На дні ями розводять вогнище.
Для кращого доступу кисню до ями необхідно вирити невелику траншею, так
вогнище горітиме краще і менше димітиме.
Полінезійське багаття найчастіше використовується під час дощу, коли
повітря сире і вогке, а також в умовах сильного вітру. Такий вид укладання багаття
дає багато вуглів, які протягом тривалого часу підтримують достатню кількість
тепла для приготування їжі.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
79

80.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
Існує також ускладнена версія полінезійського багаття з назвою
Вогнище "Дакота". У деяких ситуаціях приховане вогнище якнайкраще
задовольнить ваші потреби.
Таке вогнище в деякій мірі маскує вогонь і добре підходить для
приготування їжі.
Щоб робити підземне вогнище або вогнище “Дакота”
1) вирити яму в ґрунті.
2) на навітряній стороні цієї ями, зробіть один великий сполучний
канал для вентиляції.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
80

81.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
“Зоряний” використовують у разі дефіциту палива чи коли потрібне невелике
вогнище; підходить для тривалої підтримки вогню без частого підкладання
дров.
Поліна розкладають у вигляді зірки, підпалюють в центрі й, підтримуючи
горіння в місці дотику, підсовують їх до центру.
Горіння відбувається по всій довжині, переважно у місцях їх торкання. Таким
чином, отримують стабільний тривалий вогонь із великою кількістю тепла.
Даний вид укладання багаття використовується, в основному, для обігріву,
сушіння речей, приготування їжі за будь-якої погоди і у випадках, коли потрібно,
щоб багаття горіло довго і давало багато тепла, не вимагаючи постійного
підкладання дров. При цьому багаття горить без додаткового палива, створює
значну зону нагріву, тому біля нього за необхідності можна спати.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
81

82.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.7. Вогонь для приготування їжі.
Типи вогнищ, що повільно горять без додаткового підкладання дров.
"Індіанська свічка", "канадська свічка" або "шведський примус", Фінська
(шведська) свічка
Для влаштування цього багаття знадобиться лише одна колода 0,5 метра в
довжину і десь 20-30 см в діаметрі. Колоду необхідно розколоти в довжину на 4
рівні частини.
Потім розчистити майданчик і встановити вертикально ці частини разом, а
між ними хрест на хрест, на 2/3 висоти, перекласти палички однакової ширини.
Щоб частини колоди не розлетілися під час горіння, а були стійкі, їх зовні
необхідно зафіксувати, вбивши зовні по два кілочка на кожну частину колоди.
Після того, як конструкція буде готова, в центрі потрібно розпалити розпал.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
82

83.

Заняття № 3. Способи добування та збереження вогню
3.8. Збереження і перенесення вогню
У деяких випадках, коли відсутні засоби для добування вогню, може
виникнути необхідність зберігати добутий вогонь на марші тривалий час.
Найпростіший варіант – використання грибів-трутовиків. Сухий гриб-трутовик
може тліти досить довго і при цьому не виділяє дим.
Іншим варіантом є виготовлення факела. Для цього необхідно мати суху кору,
тріску, мох або стружку. Між паличками сухої тріски прокладають мох, а потім все
туго зв’язується у горстку діаметром близько 15 см і довжиною до 70 см та
обтягується корою дерева. Такий факел може горіти до 6 год.
В інший спосіб вогонь також можна переносити у будь-якій ємності,
наприклад, виготовленій із підручних матеріалів або металевій банці. Для цього
вугілля із золою обсипається сухим ґрунтом і обв’язується берестом або
розміщується у банці. При використанні консервної банки у неї проробляються
отвори для доступу повітря.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка
83

84.

Питання?
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка

85.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
Самостійна робота.
1. Рекомендації щодо дотримання питного режиму.
2. Види багать та їх призначення.
Військовий інститут
КНУ імені Тараса Шевченка