Релігія Давнього Китаю конфуціанство

1. Конфуціанство

Релігія Давнього Китаю
Виконала:
Дімітрієва Марія Олегівна
Студентка 1-го курсу
Гуманітарно-педагогічного
факультету, філ-1502

2. Що таке конфуціанство?

Це давньокитайська філософська школа,
а пізніше найвпливовіша разом з
даосизмом і буддизмом релігійнофілософська течія Китаю.

3. Хто є засновником конфуціанства?

Її заснував відомий вчений, філософ,
релігійний реформатор Конфуцій (Кун-цзи,
Кун Цю, Кун Фу-цзи, Кунг-Ксю, ще одне
ім'я — Чжун-Ні).
Конфуцій

4. Короткі факти із життя конфуція

Народився
в 551 р. до н.е. в місті Цюйфу
князівства Лоо (Лу) у вельможній, але
збіднілій родині.
Конфуцій мав понад 3 тис. учнів, 72 з них
стали видатними людьми Китаю, 12 завжди
були поруч з ним.
Коли Конфуцію було 65 років, помер його
син Лі, а через рік — його учень Ієн-Хву.
Дійшовши висновку, що смерть близька,
Коннфуцій промовив: "Моє вчення пройшло
свій шлях, а я невідомий".

5. Основні погляди та ідеї Конфуція:

у
релігійно-філософському вченні зробив
наголос на етико-політичних проблемах;
об'єднував обрядові правила і норми, з
повагою ставився до традицій, вважався
знавцем культу, виконував всі обряди і
навчав цього інших; на його думку, людина
має пізнати існуючий лад і суворо
дотримуватись його порядків;
в основі концепції Конфуція - відносини
людини, держави і суспільства;

6.

не
заперечував війн у вирішенні
міждержавних проблем, але вважав
можливою альтернативу їм — поширення
на ці країни його вчення, яке забезпечило
б безконфліктну гармонію під егідою
китайських імператорів;
вчення "про імена": хлібороб має бути
хліборобом, чиновник — чиновником, раб
— рабом;
вчив, що відмінність між вельможним
панством і простим народом не може бути
стертою;
основою суспільних відносин вважав
гуманність.

7. Хто продовжив вчення конфуція?

Розвиток
вчення Конфуція продовжив його
учень Мен-цзи (прибл. 372—289 до н.е.).
Після смерті Конфуція конфуціанство розпа
лося на вісім шкіл.
У X-XII ст. на ґрунті конфуціанства виникло
неоконфуціанство.

8. Опоненти Конфуція

Мо-цзи (479—381 до н.е., за іншими даними
468—376 до н.е.) — заперечував вчення
Конфуція про імена і про лі. Твердив, що в
основі всього має бути принцип всезагальної
любові — цзянь-ай;
Шан Ян (390—338 р. до н.е.) написав у IV ст. до
н.е. трактат "Шан цзюнь шу" ("Книга правителя
області Шан"), де обґрунтував принципи
необмеженої монархії, засуджував освіту
народу, схвалював війни як найкращий засіб
вирішення економічних і політичних проблем;
імператор Цін Ші-хуан (259—210 до н.е.).

9. Основний зміст конфуціанства :

мудрість,
гуманність, вірність, повага до
старших, мужність;
конфуціанство відрізняється від багатьох
інших релігій відсутністю жрецтва,
містичних елементів і зводиться
до суворого виконання традиційних
обрядів;
головний зміст культу - шанування предків
кожною сім'єю (жертвоприношення та
обряди).

10. Висновки

Отже, ідеї
Конфуція відіграли
велику роль
в історії Китаю,
наклавши відбиток на
розвиток китайського
суспільства.
Пам’ятник Конфуцію