Інвестиції в освіту як основа підвищення рівня людського капіталу

1.

Інвестиції в освіту як основа
підвищення рівня людського
капіталу. За яких умов окупається
іннвестиції в освіту?
Знання - це те, на чому
заснована вся
економічна система.
Е.Тоффлер

2.

Інвестиції в людський капітал — це джерело економічного зростання
, не менш важливе, ніж капіталовкладення в матеріально-речові фактори
виробництва та землю.
У теорії людського капіталу вченими зазначається, що людина може
безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів шляхом підвищення
освітнього і професійного рівня та реалізацією свого потенціалу. можна
значно збільшити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і
професійну підготовку, здоров' я, культуру, збільшуючи тим самим свій
власний (приватний) людський капітал.

3.

Зв' язок якості життя з інвестиціями в людський капітал та їхній
вплив на економіку можна показати схематично

4.

Інвестиції в людський капітал
бувають різних видів:
витрати на харчування,
освіту,
підготовку за місцем роботи,
витрати на збереження здоров' я
лікування,
на відпочинок
тощо.

5.

Джерела інвестицій в людський капітал в умовах
ринкової економіки представлені на рис.

6.

Гасло однієї із державних стратегій Китаю:
«Основа економіки знань - освіта. У сучасному світі рушійна сила
економіки - конкуренція - все більше зводиться до конкуренції знань».
Інвестиції в людський капітал приносять найбільшу віддачу. Існує пряма
залежність між рівнем освіти та рівнем ВВП.
Один із засновників теорії людського капіталу Т. Шульц довів, що в
економіці США дохід від інвестицій у людський капітал більше, ніж у
фізичний.
Світовий банк, на прикладі обстеження 192 країн, прийшов до висновку,
що тільки 16% економічного зростання в країнах з перехідною економікою
обумовлені фізичним капіталом, 20% - природним капіталом, а 64% людським і соціальним капіталом
За оцінками Світового банку, частка капіталу в загальному обсязі
багатства країни становить :
В таких країнах, як Японія і Німеччина, частка людського
капіталу складає до 80% національного багатства. А в Україні
– менше 10%.

7.

Основні завдання держави щодо вирішення
проблем формування людського капіталу:
систематизувати погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на зміст людського
капіталу в вищу професійну освіту;
виявити його специфічні риси людського капіталу в вищу професійну освіту;
проаналізувати структурну динаміку відтворення людського капіталу в системі вищої
професійної освіти;
проаналізувати державне регулювання інвестицій в людський капітал;
виявити взаємозв'язок рівня освіти та якості економічного зростання в системі
показників національного господарства;
визначити можливості здійснення державної економічної політики в залежності від
темпів економічного зростання та рівня освіти;
визначити форми впливу вищої професійної освіти на економічне зростання в умовах
нової економіки;
провести аналіз державної фінансової політики у сфері вищої професійної освіти;
визначити параметри та співвідношення бюджетного і позабюджетного фінансування
вищої професійної освіти;
визначити характер вирішення поставлених завдань на регіональному рівні.

8.

Об’єктивною умовою збільшення інвестицій у людський капітал є підвищення рівня
доходів населення.
Освіта є основою формування людського капіталу, а інвестиції в освіту – джерело
майбутнього доходу. В теорії людського капіталу існує думка, що найвища віддача відбувається
при вкладенні коштів на перших стадіях навчання: дошкільній, початковій, середній освіті.
Освіта відіграє вирішальну роль у розвитку людського капіталу, оскільки попереджає його
моральне старіння та стимулює збагачення за рахунок освоєння нових знань, підвищення
кваліфікації, умінь відповідно до викликів наукового прогресу. Цими причинами
обґрунтовується необхідність формування безперервної системи освіти та регулярного
підвищення кваліфікації.

9.

Держава виступає головним інвестором системи освіти, оскільки такі
витрати мають суспільно корисну цінність.
Потреба реформувати освіту в Україні зумовлена тим, що, попри високі
кількісні показники рівня фінансування, ми відстаємо від розвинених країн за її
якістю і внеском науково-технічного прогресу в економічне зростання. Згідно з
рейтингом глобальної конкурентоспроможності ВЕФ 2015/16 рр. Україна посіла
високе місце — 14-те серед 144 країн — за кількістю осіб, які здобувають вищу
освіту. Проте за показниками її якості, взаємозв'язку між освітніми закладами та
бізнесом, впровадження інноваційних технологій у виробництво, здобутків
академічних, зокрема гуманітарних, наук Україна перебуває на досить низьких
позиціях. У той час як Міністерство фінансів у межах заходів із консолідації
держфінансів розглядає варіант відмовитися від виплати стипендій, проект
концепції Міністерства освіти і науки пропонує, навпаки, збільшити видатки на
освіту до 7% ВВП. Тому основне питання на сьогодні — як перерозподілити
мізерні бюджетні ресурси, підвищивши ефективність їх використання.

10.

Обсяги і джерела фінансування освіти в
Україні та світі

11.

Упродовж останніх років видатки на первинну, середню та професійну освіту
в Україні постійно падали — до 4,3% ВВП у 2014 р. Очікується їхнє подальше
зменшення до 3,7% у 2016-му, що відповідатиме середньому рівню витрат у країнах
ОЕСР. Незважаючи на відносно високі обсяги фінансування первинної, середньої
професійної освіти, середній рівень математичних і природничих знань в Україні
низький. Відсутність очевидного взаємозв'язку між обсягом фінансування первинної
та середньої освіти і рівнем знань з математики та природничих наук свідчить
про недостатню ефективність використання фінансових ресурсів в окремих
країнах, у тому числі і в Україні.

12.

Видатки на фінансування вищої освіти в Україні знизилися з 3,5% ВВП у 2009
р. до 2,7% у 2014-му, і очікується подальше їхнє падіння до 2,3% ВВП у 2016-му.
Незважаючи на істотне зменшення державного фінансування, за загальним
відносним показником рівня видатків на вищу освіту Україна випереджає Об'єднане
Королівство, Нідерланди, Швецію, Ізраїль, Францію, Німеччину і багато інших
країн, що посідають значно вищі місця за показником якості вищої освіти.

13.

Не відстає Україна і за рівнем держвитрат на підготовку одного
студента відносно ВВП на душу населення.
Отже, питання не стільки в кількісних обсягах
фінансування, скільки в механізмах розподілу цих ресурсів.

14.

В Україні 45 % української робочої
сили мають вищу освіту. За цим
показником вона посідає п’яте
місце серед 37-ми країн

15.

ВИСНОВОК
В умовах економіки знань виграє той, хто ефективно використовує наявні
навики і перетворює їх у доходи. Саме тому зростає увага до науки, яка
перетворюється в продуктивну силу, базис розвитку НТП і зростання на його
основі ефективності виробництва. Інвестиції у високотехнологічні галузі
забезпечують накопичення потенціалу висококваліфікованих працівників,
підвищення їх продуктивності, зниження матеріало- й енергоємності,
поліпшення якості продукції. Витрати на наукові дослідження та вищу освіту
розглядаються як інвестиції у знання – вирішальний чинник розвитку людського
капіталу, економічного прогресу, активізації професійної творчості, поліпшенні
життєвих стандартів.
Отже, перехід до суспільства знань вимагає зміни економічної політики,
головним напрямком якої стає розвиток людського капіталу. В умовах
глобалізації, економіка знань стає найбільш перспективною моделлю соціального
та господарського розвитку, що в своїй основі має зростання ролі науки та
освіти для суспільного прогресу. Саме тому, головним стратегічним
пріоритетом держави стає розвиток людського капіталу за рахунок здійснення
інвестицій в освіту, науку, професійну підготовку, охорону здоров’я, що
забезпечує у майбутньому стабільний макроекономічний ефект та здатність
швидко реагувати на глобальні виклики.

16.

Українське суспільство
повинно усвідомлено та
цілеспрямовано вкладати
інвестиції у розвиток
людини для того, щоб
досягнути високого рівня
економічного зростання
та перевершити своїми
показниками інші країни.

17.

Хочеш мати
процвітання –
вкладай
гроші у
навчання.
Мрієш звести свій
будинок – вкладай
кошти у людину.