Культурні та історичні пам’ятки Дніпропетровської області

1. Культурні та історичні пам’ятки Дніпропетровської області

КУЛЬТУРНІ ТА ІСТОРИЧНІ
ПАМ’ЯТКИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.

3. Дніпропетровський театр російської драми ім.Горького

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ
ДРАМИ ІМ.ГОРЬКОГО

4.

Історія академічного театру російської
драми ім. М. Горького почалася в
далекому 1927 році. Саме тоді за
рішенням виконкому міської Ради
Дніпропетровська на основі трупи
Московського Малого театру, що
гастролювала в той час в нашому місті, і
був створений російський драматичний
театр. На чолі нового театру встав
режисер і актор Малого Володимир
Єрмолов-Бороздін, особистість
непересічна і неординарна. Він заклав
ту концепцію творчості, яка живе і
донині: «З сучасниками говорити про
сучасний і на сучасній мові». ? В кінці
20-х, на початку 30-х років на сцені
театру були здійснені постановки
майже всіх п'єс Максима Горького, що і
дало право привласнити театру в 1934
році ім'я цього драматурга

5. Діорама «Битва за Дніпро»

ДІОРАМА «БИТВА ЗА ДНІПРО»

6.

У Дніпропетровську до 30-річчя
Перемоги радянського народу у
Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945
рр.. - Був відкритий музей - діорама
«Битва за Дніпро». Повна назва діорама «Битва за Дніпро в районі
Військове - Вовниги 1943 ». Діорама
найбільша в Україні, є однією з
найбільших у світі. Вона є центром
величезної меморіального комплексу,
присвяченого подіям Великої
Вітчизняної війни та її мужнім
героям. Діорама створювалася 4 роки
з 1971 -1975 роки.
Діорама була відкрита 7 травня 1975
року. Художники Н. Я. Бут, Н. В.
Овечкін, архітектор В. А. Зуєв.

7. Історичний музей ім. Д.І. Яворницького

ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ІМ. Д.І.
ЯВОРНИЦЬКОГО

8. Історичний музей був заснований ще в 1849 році як "Музей старожитностей Катеринославської губернії", колишній Катеринославський

ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ БУВ ЗАСНОВАНИЙ ЩЕ В 1849 РОЦІ
ЯК "МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ
ГУБЕРНІЇ", КОЛИШНІЙ КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ КРАЄВИЙ
МУЗЕЙ ІМЕНІ О.М.ПОЛЯ. БУДІВЛЯ Є ПАМ'ЯТКОЮ
АРХІТЕКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ. РОЗВИТОК
МУЗЕЮ ПОВ'ЯЗАНЕ З ІМ'ЯМ АКАДЕМІКА ДМИТРА
ІВАНОВИЧА ЯВОРНИЦЬКОГО. ВІН БУВ ДИРЕКТОРОМ
МУЗЕЮ БІЛЬШЕ 30 РОКІВ 1902 - 1933 РОКУ. СУЧАСНА
БУДІВЛЯ МУЗЕЮ БУЛО ПОБУДОВАНО В 1905 РОЦІ. З 1940
РОКУ МУЗЕЙ НОСИТЬ ІМ'Я Д.І.ЯВОРНИЦЬКОГО. У
СЕРЕДИНІ 70 - Х РОКІВ МУЗЕЙ БУВ РЕКОНСТРУЙОВАНИЙ
У фондах музею зберігаються
більше 250000 музейних
предметів. Серед них археологічні
пам'ятники, реліквії запорізького
козацтва, стародруки ХVI-ХVII в.
в., видання раритетів ХVIII в. Почала ХХ ст, культова колекція,
порцеляна, годинники, меблі,
зброя і багато інших пам'яток
історії та культури .. Протягом
усієї своєї полуторавековой історії
музей був і залишається єдиним у
своєму роді в Дніпропетровській
області центром збереження,
вивчення та популяризації
пам'яток національного та
світового значення, центром
виховання історичної свідомості,
національної гідності, відчуття
дбайливого відношення до своєї
історії, загальнолюдських
цінностей.

9. Богородицька фортеця

БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ

10.

Богородицька фортеця (рентраншмент) - фортеця, збудована у 1688 р. на
місці, як вважають історики, давнього козацького міста Самарь за наказом
російських царів Івана Олексійовича та Петра Олексійовича і правительки
Софії Олексіївни для московського гарнізону. Вважається першою фортецею,
збудованою московитами на території Війська Запорозького Низового.
Створення фортеці стало одним з перших актів у наступі царату на території
Війська Запорозького.
Богородицька фортеця (унизу за річкою Кримка) на місці Самарі.
Територія Богородицької фортеці була більшою за фортецю міста Самар й
склала 250х300 м. Згодом фортеця була розбудована у другий раз й отримала
назву Новобогородицька фортеця. Спорудження Богородицької фортеці було
викликане необхідністю зміцнити тилову базу російсько-українських військ у їх
боротьбі проти Кримського ханства, а водночас посилити контроль уряду над
Запорозькою Січчю.
12 (22) липня 1687 р. почали будувати фортецю і наступного року в основному
завершили. Важливу роль у цій справі відіграли гетьман Іван Мазепа і
російський воєначальник Л.Р.Неплюєв.
Зводилася вона під керівництвом інженер-полковника фон Зелена, присланого з
Москви. На території фортеці збудували двір для воєводи, 260 просторих хат:
одну приказну та три воєводських, льох і лазню; для полкових припасів 17
плетених повіток, 7 дворів для гетьмана й старшини, а також дерев'яну церкву
на честь пресвятої Богородиці, від якої й отримала назву сама фортеця. За
стінами фортеці відвели місце для посаду, навколо якого насипали вал і
викопали рів. При в'їздах до фортеці через рів перекинули мости. Протяжність
міських стін складала 1641 сажень, а самої фортеці — 600 сажнів. До фортеці
призначили воєводу та цілий штат різних службовців, у тому числі й аптекаря.
Її гарнізон повинен був складатися з 4491 чол. Посад її заселявся поселенцями з
України та Московії. Їм надавалося право торгувати різними товарами, медом,
горілкою. Як військам, так і поселенцям заборонялося чинити будь-які кривди
та утиски кодачанам, севрюкам і запорожцям, якщо вони побажають селитися
вище по Самарі. Навпаки, належало охороняти їх пасіки та сприяти іншим
заняттям. [1]

11.

У 1687 р. тут було поставлено російський гарнізон.
У Кримському поході 1689 року Богородицька фортеця відіграла
важливу роль .
У 1691 р. нею оволоділи повстанці Петрика (П.Іваненка); він же
контролював її певний час і у 1692–1693 рр. Під час боїв
Богородицька фортеця була спустошена
1697 року під час походу військ Івана Мазепи та князя
Долгорукова на Кримське ханство було вирішено її відбудувати
У 1698 році вона відбудована як Новобогородицька фортеця. Тут
Іван Мазепа поселив робітників, котрі мали виготовляти селітру.
1701 р. запорожці розігнали їх. Кіш Запорозької Січі писав
протести цареві Петру I, безрезультатно вимагаючи ліквідувати
Ново-Богородицьку фортецю.
У 1708 р. біля фортеці точилися бої між запорожцями, учасниками
повстання К. Булавіна, та урядовими військами. За умовами
Прутського миру (1711) Ново-Богородицька фортеця була
зруйнована.
1736 року, під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр.
укріплення було відновлене під назвою Самарський
ретраншемент, який після війни зливається з Самарою (Старою
Самарою).
1742 року ця територія тимчасово увійшла до складу
Гетьманщини.
1783 року за указом Катерини ІІ-ої всі фортеці у Новоросії
скасовані. Територія колишньої Самари зпустошила.

12. Самарський монастир

САМАРСЬКИЙ МОНАСТИР
Самарський ПустельноМиколаївський чоловічий
монастир був головною
святинею запорізьких
козаків. Перша церква тут
була побудована ще в
1576 р. З 1602 р. святиню
перетворили на монастир
з притулком для самотніх
старих козаків. При
монастирі працював
шпиталь для хворих та
поранених українських
воїнів. В обителі
розташовані архітектурні
пам’ятки національного
значення - це
Миколаївська церква 1787
р. (бароко) та Братські й
Настоятельські келії 18161820 рр. У 1993 р.
монастир відновив свою
діяльність. У храмі
знаходиться шанована
ікона Самарської
Богоматері.

13. Спасо-Преображенський собор (Дніпропетровськ)

СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР
(ДНІПРОПЕТРОВСЬК)

14.

15.

Перший проект собору французького архітектора
Клода Геруа був затверджений в 1786 р., Де
планувалося, що Спасо-Преображенський собор
буде більше собору Святого Петра в Римі (висота
136 м). Закладка першого каменя здійснювалася в
урочистій обстановці таврійського вояжу
Катериною II і Йосипом II 9 (20) травня 1787 року.
Але будівництво собору далі фундаменту не пішла
в зв'язку зі спалахнула війною Російської Імперії з
Туреччиною.
Повторна закладка храму відбулася в 1830 році, і
він став в 6 разів менше. Побудований через 5
років. До революції був найбільшим у місті. З 1930
по 1988 рр.. служби в соборі не велися, причому
після 1975 року в приміщенні храму розміщувався
музей релігії та атеїзму.

16. Кодацька фортеця (с. Старі Кодаки)

КОДАЦЬКА ФОРТЕЦЯ
(С. СТАРІ КОДАКИ)

17.

фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького
порогу (див. Дніпрові пороги), 10 км нижче теперішнього
Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки.
Збудована польським урядом у липні 1635 з метою
ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід
до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорозьку
Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники.
Кодак будувався під керівництвом французького інженера
де Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч
польських злотих. Залога фортеці складалася з двохсот
німецьких найманців-драгунів на чолі з французьким
офіцером Ж. Маріоном.
Зараз громадськістю міста Дніпропетровськ обговорюється
перенайменування міста в Кодак. Наводяться дані про
стародавність назви Кодак, або Кайдаки. Назва не була
вигадана польськими загарбниками, але була взята ними
вже існуюча назва степовиків, яка може сягати
праукраїнського, кіммерійського, скитського, половецького
і княжого минулого України. Противники кажуть про
неприпустимість «польської», невраховуючи те що назва
існувала до Речі Посполитої і наполягають на назві
Січеслав.

18. Троїцький собор (Новомосковськ)

ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР (НОВОМОСКОВСЬК)

19.

Троїцький собор у
Новомосковську,
колишньому
запорозькому місті
Самарь (Новоселиці),
центру Самарської
паланки. Споруджений
у 1772—81 народним
майстром Якимом
Погребняком із дерева
без жодного залізного
цвяха.
Конструктивно і
композиційно Троїцький
собор є винятковим
мистецьким твором
дерев'яної архітектури
України, єдиний
збережений в Україні
дев'ятидільний храм,
належить до 100
найкращих дерев'яних
споруд світу.

20.

Фундаторами Троїцького собору були старшини
(кошовий І. Чепіга, самарський полковник Антін
Головатий), козаки-січовики, соборний староста М.
Петренко й інші.
Будівля являє собою дев'ятибанну симетричну
композицію, з найвищою банею посередині (близько 65
метрів), чотирма дещо нижчими на чотири сторони світу
і чотирма ще нижчими між ними. Має три престоли:
Святої Трійці, апостолів Петра і Павла та Трьох
Святителів.
Троїцький собор 1830 року було відремонтовано. У 1887–
1888 роках — перескладено «по старому зразку», але з
деякими змінами майстром-реставратором Олексієм
Пахучим. Після реконструкції побудувано дзвіницю
Свято-Троицького собору
У радянські часи собор використовували як склад.
Ставлення тодішньої влади до цієї духовної пам'ятки
українського народу покладене в основу роману Олеся
Гончара «Собор».
Станом на 2012 рік пам'ятка перебувала в
передаварійному стані, адже храм не ремонтували
понад 130 років і він потребував негайного втручання
реставраторів. У серпні 2012 розпочато реставрацію

21.

Виконала
Учениця 11-А класу
Тітенок Анастасія