Зародження писемності в Україні. Українська література в сучасності

1. Презентація до дня української мови

2.

Метою
екскурсовода було
дослідити
визначну роль
писемності у
Альона Повар справі піднесення
духовного,
культурного й

3.

Анастасія
Бородуля
Метою історика
було дослідити
етапи розвитку
писемності й
книгодрукування
в Україні.

4.

Юлія
Козлова
Метою
мовознавця було
розвити відчуття
мовного смаку,
виробити
імунітет проти
суржика,

5.

Метою
літературознавця
було дослідити
читацькі
уподобання
Євгенія
українців та
Степанчук закликати інших

6.

Дарія
Бондарєва
Метою
соціолога було
вивчити рівень
читацьких
зацікевлень
старшокласник
ів.

7.

Катерина
Руденко
Метою ІТФахівця було
створити
проектпрезентацію на
основі
інформації,

8. Зародження писемності в Україні

Писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще не достатньо
для повноцінного дослідження мови. Тому будь-які
хронологічні віки виникнення й первісного розвитку
української, як і взагалі будь-якої іншої мови, встановити
неможливо. Безперечно лише, що українська мова є
однією з найдавніших індо-європейських мов. Багато
наукових дискусій викликає також питання про
існування писемності в українських землях. Археологічні
знахідки засвідчують наявність писемних знаків на
глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за
трипільської доби. Чи це було фонетичне, чи
ієрогліфічне письмо — певної відповіді дослідження поки
що не дали.

9. Збереглося “Житіє Кирила”, написане, як вважають, його братом Мефодієм. З нього дізнаємося, що просвітницька місія Кирила

Дослідженнями найдавніших систем письма в Україні
займалися Микола Суслопаров, Валентин
Даниленко та ін. Проте ще не встановлений зв’язок
між трипільськими і скіфо-сарматськими та ранніми
слов’янськими знаковими системами.
Висловлюються припущення, що писемність на
території України мала кілька варіантів. Наприклад,
Північне Причорномор’я користувалося абеткою,
ідентичною грецькій або римській (латиниці), а східні
райони (особливо скіфо-сармати) мали свою
оригінальну писемність, відому в науці як сарматські
знаки, що були схожі на вірменські й грузинські
письмена.
Кирило та Мефодій
Збереглося “Житіє Кирила”, написане, як вважають, його братом Мефодієм. З
нього дізнаємося, що просвітницька місія Кирила полягала насамперед у
проповіді християнства серед слов’ян.
Дослідники вважають, що Кирило створив саме глаголицю — штучний алфавіт,
який проіснував недовго, бо не знайшов загального визнання через свою
ускладненість. Назва ж “кирилиця” закріпилась за нашою та деякими іншими
слов’янськими абетками (напр. болгарською) ще з давніх часів через плутанину,
або просто для уславлення видатного місіонера.

10.

Звичайно, багато незручностей
для дослідників
староукраїнської мови створило
саме запровадження
церковнослов’янської мови як
літературної. Це не була
природна мова, якою розмовляв
народ. Проте становище не таке
вже безнадійне, як це здається
на перший погляд. Орфографія,
а часом і лексика стародавніх
книжок може ще подарувати
сумлінним дослідникам стільки
цікавих відхилень від норм
церковно-слов’янської мови!

11. Найвідоміші рукописні книги

Найдавніші рукописні книги в
Україні з’явились у період
Київської Русі із запровадженням
християнства. У першій половині
XI століття князь Ярослав Мудрий
заснував при Софійському соборі
скрипторій (майстерню для
переписування книг),
забезпечений великою
бібліотекою, кваліфікованими
писарями і художниками. Саме
звідси вийшли найдавніші
рукописні пам’ятки:
Остромирове Євангеліє (10561057), Ізборники Святослава
(1073 і 1076). Книжна справа в цей
час була добре налагоджена і в
Києво-Печерській лаврі.
Остромирове Євангеліє (1056-1057)

12.

До київського книжкового
осередку належить
найвидатніша пам'ятка
рукописного мистецтва ранньої
доби — Київський Псалтир
(1397), оздоблений 302
високохудожніми мініатюрами.
Найдавніші книги
переписувались на пергаменті.
Робота переписувачів була
дуже повільною і вимагала
скрупульозного виконання. У
художньому оформленні книг
переважали орнаменти
"візантійського" і
"тератологічного" ("звіриного")
типу, мотиви, запозичені з книг
болгарського походження,
проте з включенням
оригінальних елементів.
Фрагменти з Київського Псалтиру

13.

Книгодрукарський станок
З поширенням паперу
активізувалися старі осередки
книгописання і виникли нові.
Зокрема, в XV ст. набула розвитку
книжкова справа у Закарпатті
(Королівське Євангеліє, 1401 ) в с.
Королеве, Мукачівський Псалтир
(поч. XV ст.). Нового розвитку
набувала рукописна справа у
Галичині. Книги почали
переписуватись не лише у
великих містах (Львів, Стрий,
Галич), а й у містечках і навіть
селах. Тривалий час папір
привозили із Заходу, переважно з
Німеччини.
З другої пол. XVII-XVIII ст.
виробництво рукописних книг в
Україні поступово занепало і
замінилося книгодрукуванням.

14. Книжкові рекорди

Історія виникнення книги
бере свій початок з тих часів,
коли створивши писемність,
людство починає шукати
способи матеріалізувати свої
думки, передати наступним
поколінням накопичені
століттями знання та досвід.
У бібліотеці індійського
міста Адьяр зберігаються
сотні книжок, що писалися
на аркушах, виготовлених з
пальмового листя. Сторінки
таких книжок прикрашали
золотом, дорогоцінним
камінням.
Одна із унікальних книжок,
сторінки якої зроблені із
срібла, а букви “написані”
золотом. На виготовлення
такого ювелірного шедевру
було витрачено більш ніж 50
кілограмів золота та близько
600 кілограмів срібла.
В наші часи з’явилася
“металева книга”. Виготовив
її коваль Костов з
болгарського міста Враца.
Книга, 22 сторінки якої
зроблені із… заліза, важить
близько 4 кілограмів, хоча
розміри її звичні – 18 на 22
сантиметри.

15. приклади мініатюрних книжок

Не менш цікаве і “Диявольське Євангеліє”, яке зберігається у
королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з
дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу
масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних
сторінок пішло понад 100 козячих шкір.
приклади мініатюрних книжок
А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці
XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала
носити улюблені книжки… в рукавичці. Однак ще задовго до
цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних
видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну
рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському
книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.

16. ВІКТОРИНА

1. Перший друкар українських книжок був Фiоль, родом німець.
2. Федоров тривалий час працював в українському місті Львів.
3. Князь Костянтин, великий землевласник і видатний культурний діяч, засновник
академії, запропонував Федорову надрукувати «Біблію» в місті Острог.
4. Основоположником книгодрукування у Великому князівстві Литовському був
Франциск Скорина – перший білоруський просвітник , визначний діяч всього
слов′янського книгодрукування.
5. Одним з перших друкарів і засновником друкарства в Україні і Росії був Федоров .
6. «Повість минулих літ» написав Нестор-лiтописець .
7. У лютому 1574 р. Федоров надрукував видання «Апостол».
8. Нестор Літописець був сучасником засновника Києво-Печерської лаври Арсенiя
Працелюбного.
9. Засновником друкарні Києво-Печерській лаврі став Єлисей Плетенецький.
10. Президенти України на інавгурації присягають на Пересопницьке Євангелії.
11. Ім’я Федорова — Iван .
12. Над перекладом «Анфологіона» з грецької мови працював визначний
письменник Захарiя Копистенський.
13. Книгодрукування було започатковано в європейській країні Німеччині.
14. Відомий письменник і освітній діяч Кирило Транквіліон Ставровецький 1618 р.
видав власним коштом у Почаєві свою працю «Зерцало богословії».
15. Над перекладом «Анфологіона» з грецької мови разом з Копистенським
працював визначний письменник Iов Борецький.
Філософія навчає пізнавати світ

17.

Філософія трактується як особливий рід
духовної діяльності, описує сферу
цінностей, мети та призначення людського
існування. Філософія вчить нас мислити
про думки, досліджувати фундаментальні
істини, що є невід'ємною складовою нашого
духовного розвитку.

18. Друкування книжок

Вперше друкована книга в Україні з’явилася у
другій половині XVI ст., а до цього книги були
рукописні. Переписування книг — це була
дуже копітка, виснажлива робота. На одну
книгу йшло дуже багато часу: і рік, і
більшеПочаток слов’янського друкування
припадає на 1491 рік, коли відомий друкар
Фіоль у Кракові надрукував дві книжки —
„Часословець» і „Осмоглас- ник». Обидві книги
набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки.

19. Іван Федоров

Батьком українського друкарства
вважають Івана Федорова. Іван
Федоров народився близько 1510
року (точна дата його
народження невідомаУ Львівській
друкарні Іван Федоров видає
„Азбуку» — перший слов’янський
підручник, надрукований
кирилівським шрифтом. Обсяг
книги — 80 сторінок (збереглося
декілька примірників).
Після смерті Івана Федорова у
1583 його друкарське
устаткування перейшло до
Львівської Братської друкарні.
Іван Федоров багато зробив для
розвитку друкарської справи. Саме він уперше ввів друкований
шрифт, ще задовго до реформи
Петра І використав скорочений
шрифт .
Іван Федоров

20. Києво-Печерська лавра

З 20-х років XVII ст. найбільшим центром книгодрукування в
Україні стає Києво-Печерська лавра. Лаврська друкарня
видавала переважно церковно-служебну, богословську
літературу, але не обходила своєю увагою і навчальну, світськополітичну літературу та віршовані твори („Служебник»,
„Псалтир», „Акафіст», „Триодь», „Євангеліє вчительне»,
„Часослов», „Лексікон словеноросский» та багато інших).
Видання Києво-Печерської лаври відзначалися високою
поліграфічною технікою. Титульний аркуш прикрашався
гравюрами на сюжет книги, текст кожної сторінки був
обрамлений орнаментом або рамкою, оправа книг
виготовлялася із дощечок, обтягнутих шкірою або дорогою
тканиною, прикрашалася тисненням, орнаментом, а в центрі
вміщувався «медальйон із зображенням сцен із релігійних
творів. Сам текст творів був надрукований червоними і чорними фарбами, використовувалися різні шрифти.
Києво-Печерська лавра

21.

У 1625 році у місті Малині (на Житомирщині) була
заснована паперова фабрика, у цей же період було
виготовлено новий друкарський шрифт, що підняло
книгодрукування в Україні ще на вищий рівень. То ж не
випадково, що до 1648 року в Україні функціонувало 25
друкарень, існувати дуже зручні мандрівні друкарні.
У XVIII ст. в різних містах України: Кременчуку,
Катеринославі, Миколаєві, Житомирі, Тульчині та
інших — виникають друкарні. Проте царський уряд,
здійснюючи насильницьку русифікацію, чинив усілякі
перешкоди книговидавничій справі, зокрема в галузі
друкування богословських та цивільних видань
українською мовою. Офіційні документи також треба
було писати російською мовою. Розвиток
книговидавничої справи українською мовою поступово
припинився.

22.

У 1783 р. був виданий закон про відкриття «вольних
типографій», який повинен був покласти край державній
монополії на книгодрукування. Розвиток друкарського
виробництва України в XVIII ст. супроводжувався
розширенням територіальної мережі друкарень. З 53
друкарень, які виникли в цей час, тільки 12 були
розташовані у великих містах, що раніше мали друкарство, в Києві й у Львові. 41 друкарня була створена у менших
містах. Найбільша кількість друкарень виникла на території
Волині, де число їх досягло 15 (Почаїв, Олексінець, Луцьк,
Попонне, Славута, Дубне та ін.). Виникає також друкарство
на. сході й півдні України, в Єлисаветграді (Кіровоград),
Кременчуці, Харкові, Миколаєві, Катеринославі
(Дніпропетровську) і інших. Протягом першої половини XIX
ст. в друкарському виробництві мали місце деякі
нововведення. Сюди в першу чергу належать організація
літографського друку, винайдення декалькоманії.
Необхідність збільшення тиражів привела до впровадження
стереотипії. У середині сторіччя в друкарській справі
застосовуються гальванопластика і гальваностегія.

23. приклад друкарської машинки

В першій половині XIX ст. в Росії був покладений
початок заміні друкарських верстатів друкарськими
машинами. Перша друкарська машина була куплена в
Лондоні. В кінці 20-х років XIX ст. виробництвом
друкарських машин в Росії займалася Олександрівська
мануфактура. В 1863 р. царський уряд, який проводив
політику національного гноблення, заборонив
горезвісним «Валуєвським циркуляром» видання книг
українською мовою. Центр українського
книговидавництва в цей час переноситься у Львів, де
його очолив Іван Франко. З друкарень Західної
України виходять не лише твори великих українських
письменників Панаса Мирного, Михайла
Коцюбинського, Лесі Українки, Івана Франка, а й
переклади російських і західно-європейських класиків.
приклад друкарської машинки

24. Обережно, українська мова!

В наш час однією з
найважливіших проблем
української мови є безграмотність.
Вона стала настільки
розповсюдженим явищем, що
помилки трапляються навіть в
рекламних оголошеннях, газетах
чи книжках. Дуже важко зустріти
рекламне оголошення без
стилістичної або орфографічної
помилки.

25.

Мовна ситуація в Україні – чи не
найболючіше питання для кожного з нас.
Близько в сімдесяти відсотках реклами
зустрічаються мовленнєві помилки. Їх можна
почути по радіо, прочитати в пресі,
громадському транспорті, на вуличних
стендах, побачити по телебаченню.
Розглядаючи тексти реклам, ви будете
неприємно вражені кількістю русизмів,
логічних нонсенсів, неправильно
розставлених розділових знаків тощо. Почати
варто хоча б з того, що рекламні оголошення
часто називають об’явами.

26. Лебідь, а не лєбідь

За спостереженнями
професійних мовознавців
неточності виникають, коли
рекламний текст спочатку
створюють російською, а
потім перекладають
українською.
„Густі та кріпкі” – таким був слоган
рекламної кампанії шампунів „Пантін”. За
місяць „кріпкі” замінили на „міцні”.
Множина лишилася. Російське слово
„волосы” й справді вживається у множині. А
українське „волосся” – в однині...

27. вул. Винниченка, а не Вінниченка

Туристичні агентства
пропонують нам
відпочити в Турції,
хоча в українській мові
такої країни не існує.
• В рекламі „Віскас”
улюбленця назвали
„любимчиком”.
вул. Винниченка, а не Вінниченка
Дуже популярною
помилкою, яка фігурує
у більшості відео- та
аудіороликів, що
рекламують засоби від
нежитю, є надання
слову „нежить”
жіночого роду.
• „Саме сильне
засмічення” видається
виробникам реклами
серйознішим за
засмічення
„найсильніше”.

28. Ще трошки про помилки…

Зверніть увагу на рекламне гасло – «Сплачуй, коли хочеш». Здавалося
б усе правильно – хочеш, то сплачуй, а не хочеш – не сплачуй. Але
наврядчи саме це мали на увазі розробники реклами. Щось підказує
мені, що справжнє звернення звучало так: «Сплачуй коли хочеш».
Відчуваєте різницю? Якщо перед «коли» не стоїть кома, пропозиція
виглядає зовсім інакше. Сплачуй у зручний момент, тобто коли
захочеш. А з комою перед «коли» воно перетворилося на «сплачуй,
якщо захочеш». Ви згодні, що це не одне й те саме?

29.

А тут просто оазис помилок! Головне – щит великий,
розміщений високо, видно далеко!
Читаємо і виправляємо: потрібно “вм’ятина” замість
“вмятина”, “полірування” замість “поліровка”, “фарбування”
замість “покраска”. Ну, а що таке “обезшумка”, я не знайшла
в жодному з тлумачних словників, нема такого ні в російськоукраїнському, ні в українсько-російському орфографічних
словниках… Може, це щось професійне?

30.

Дуже яскрава, гарна рекламка. Але…
Російською “подросток”, а українською
– “підліток”. Тому маємо “підлітковий
одяг”, а не “підростковий”. Далі –
“носки”, вони ж “шкарпетки”!

31.

Отже, якщо ми хочемо вивести українську
мову на новий рівень розвитку, треба
почати з реклами та ЗМІ, тобто з того, що є
найпопулярнішим і має найбільший вплив
на суспільство. А передусім, потрібно
почати з самого себе!

32. Українська література в сучасності

На сьогоднішній день на книжкових полицях людей ми можемо
побачити безліч творів українських авторів, що не може не тішити. У
кожного з нас різні смаки, одні полюбляють романи, інші - детективи,
поеми тощо. На щастя, кожен може обрати ту книгу, яка йому до
вподоби.
Книга — це одне з найбільших див, створених людиною. З них ми
дізнаємося про минуле наших пращурів, вона веде нас у захоплюючу
подорож по країні Знань: розповідає про те, як вирощують хліб і
зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Так як і не можна
жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги.
Недарма є прислів’я : «Хліб годує тіло, а книга — розум».
Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в
своє майбутнє!
Усім відома фраза: для того, щоб стати розумним, достатньо
прочитати десять книг, але щоб знайти ті десять, треба прочитати
тисячі. Саме тому ми вирішили скласти рейтинг топ-10
найпопулярніших українських книжок.

33. 10 місце

Ірен Роздобудько
з книгою «Якби»
Якби можна було повернутися
в минуле і щось змінити — хто
про таке не мріяв? Сама Ірен
Роздобудько зазначила про
свій новий роман «Якби»
наступне: «Життя - це
ланцюжок втрачених
можливостей. З іншого боку,
життя - це нашарування
різноманітних шансів
виправити ці втрачені
можливості! А те і інше
залежить від одного
маленького поняття, яке ми
вкладаємо в слово «якби».

34. 9 місце

Перша нова книга Ліни
Костенко за останні 20
років. Поетеса писала
свої «записки» майже 10
років. Починаючи від
назви, книга насичена
ремінісценціями і
прямими цитатами
з Гоголя, а також
з «Майстра і
Маргарити» Булгакова.
Ліна Костенко з
«Записками українського
самашедшего»

35. 8 місце

Книга за формою є збіркою
нарисів про історію
України 1918-1991 років на
основі розсекречених
документів ЧК–КГБ. Тексти
є високоякісною
історичною публіцистикою
і володіють значною
науковою цінністю, адже
базовані виключно на
історичних фактах та
архівних документах,
переважна більшість з яких
досі були невідомі.
Володимир В’ятович із
книгою «Історія з грифом
Секретно. Таємниці
українського минулого з
архівів КГБ»

36. 7 місце

Марія Матіос
з книгою «Нація»
Генетично творчість Марії
Матіос є суто українською,
та звертається вона до
того, що є найбільш
людське – потреби
свободи й почуття
безпеки, права на щастя і
вільний вибір. Герої
«Нації» понад усе хочуть
зберегти гідність. А
гідність не має
національності, як – за
словами авторки – не має
її кров.

37. 6 місце

Новий роман журналіста,
драматурга і
письменника Володимира
Лиса «Іван і Чорна
Пантера» - це твір, який
насамперед повинна
читати молодь.
Цей роман – магічна
історія про зіркову
супермодель Таумі Чорна
Пантера Ремпбел і
сільського дурника Івана.
посів приголомшений
і неочікуваний роман
Володимира Лиса «Іван і
чорна пантера»

38. 5 місце

Новий роман Оксани
Забужко, над яким
письменниця працювала
багато років, перші критики
вже встигли назвати
шедевром, а авторку
порівняти з Достоєвським і
Томасом Манном. Це – епос
сучасної України: родинна
сага трьох поколінь, Велика
література і жорстока
правда — про владу
минулого над майбутнім, про
кохання і смерть, про
споконвічну війну людини за
право бути собою.
посіла Оксана Забужко
з книгою «Музей
покинутих секретів»

39. 4 місце

книга «Вічник»,
автором якої
є Мирослав Дочинець
Це - сповідь великої душі,
документ мудрого серця.
Це не просто опис
виняткової долі
незвичайної людини. Це подарунок долі для того,
хто запитує себе: «Хто я,
звідки я, для чого я? І куди
я йду?» Це письмо
допоможе віднайти себе й
укріпить у великому
Переході з нічого у щось.

40. 3 місце

займає відома книга
Івана Дзюби
«Є поети для епох»
Побачила світ книга
Iвана Дзюби про життя і
творчість Ліни
Костенко. Особливість
видання у тому, що
вперше культова
українська поетка
відкривається читачу не
лише як автор, а й як
людина.

41. 2 місце

Після кількарічної
перерви нещодавно
вийшла нова книга
Дереша. Після серії
"сирих", ця - мала
бути першою
сходинкою
дорослого етапу
автора.
Любко Дереш
із романом
«Голова Якова»

42. 1 місце

Биті є — серія із
трьох романів, що були
випущені у період 20112012 років. За задумом
автора цієї
трилогії книги будуть
описувати подальше
життя хлопців з роману
«Рай. центр». Другий і
третій романи, як і нова
книжка «Макар», будуть
названі за іменами
героїв «Макс» і «Гоцик».
посідає українська
письменниця Люко
Дашвар з книгою
«Биті є…»

43.

На щастя, для сучасної людини обрати книгу - не проблема.
Зайшовши в бібліотеку, ми можемо побачити на полицях
мільйони книжок, зовсім різні за сюжетом, тематикою,
обсягом і так далі . Книжки – наші супутники по життю, вони
супроводжують нас із народження до смерті. В дитинстві,
коли ми не вміли читати, нам читали батьки та дорослі. Перші
книги, які допомагали пізнати життя, були казки. Потім ми
пішли до дитячого садочку, в якому наші вихователі читали
багато творів про тварин, які безумовно впливали на наше
ставлення до живих істот. Ці книжки вчили, що не можна
знущатися над тваринами. Коли ми пішли до школи, ми
читали вже самостійно. Це були більш пізнавальні книжки,
читаючи які, ми глибше пізнавали історію і звичаї власного
народу. Вони вчили нас, як потрібно поводити себе в тому чи
іншому випадку, шукати вирішення проблем, і взагалі як
жити. Це говорить про те, що книга - джерело мудрості,
із якого ми черпаємо знання протягом усього життя.

44. Рівень читацьких зацікевлень

Було проведено опитування, у якому приймали участь 50
респондентів. Усього було запропоновано відповісти на шість
питань, а саме:
1. Чи любите Ви читати?
2. Як часто Ви читаєте художню літературу не за шкільною
програмою?
3. Яка література Вам до вподоби?
4. Якій національній літературі Ви віддаєте перевагу?
5. Яку літературу Ви обираєте: класичну чи сучасну?
6. Чи привчали Вас до читання с дитинства?

45.

За результатами можна зробити
висновок, що читати люблять більше
половини опитуваних. Проте більшість
жалілися на нестачу часу для читання
улюбленої літератури. Так трохи більше
20% респондентів читають кожного дня,
34% - тричі на тиждень, 20% - всього
один раз на тиждень, а останні 23%
взагалі не читають художню літературу
поза шкільною програмою.

46.

Як виявилося, кожен має дуже різні
уподобання щодо тематики улюбленої
книжки, але можна чітко сказати, що
найулюбленіший жанр серед усіх – це
фантастика, його полюбляють 34%
опитуваних. На другому місці – улюблений
жіночий жанр, тобто про кохання. Ще 13%
надають перевагу науковій літературі (про
психологію, юриспруденцію,
мистецтвознавство тощо), а 10% люблять
детективи. Кожен п’ятий відповів, що читає
найрізноманітнішу літературу, а тематика –
не має значення, або ж хтось віддає перевагу
іншим жанрам, таким як психоделічний,
наукова фантастика, фентезі.

47.

Нажаль, українська національна література
не є найулюбленішою серед респондентів, її
прихильниками є тільки 20%. Більше до
вподоби учням зарубіжна література,
наприклад, французька. Тоді як
співвідношення між класичною та сучасною
майже однакове, перша навіть дещо
переважає другу в результатах опитування.
Підсумовуючи відповіді на шосте питання,
можна сказати, що близько 38% читають з
дитинства, інші ж пізнавали культуру
читання самостійно, або під час навчання у
школі.

48.

Таким чином зацікавленість літературою
у сучасному світі є не дуже високою.
Проте й низькою її назвати не можна,
адже ті, хто читають, захоплюються
багатьма жанрами, навіть науковими.
Читання не є популярним хобі серед
молоді, їй потрібне заохочення до цього.
Їй також вкрай важливо допомогти
усвідомити, що для кожного у
величезному світі літератури знайдеться
щось близьке та цікаве, варто лише
спробувати.

49. Класична чи сучасна?

Класична
Сучасна

50. За жанровою тематикою:

Про кохання
Детективи
Фантастика
Наукова література
Інше

51. Як часто читають?

Щодня
Тричі на тиждення
Один раз на тиждень
Не читають

52. Яку національну літературу українці люблять читати?

Українську
Російську
Зарубіжну (окрім
російської)

53.

Українська мова завжди була, є і буде
найбільшим скарбом нашого народу,
що втілює в собі духовність всієї нації,
допомагає осмислити багатовікову
історію творення такої розмаїтої
культури, яку ми маємо сьогодні.
Тож нехай кожен громадянин нашої
країни цінує та поважає те, через що
він може гордо назвати себе
українцем.
Бережіть рідну мову!