Педагогічна техніка, як основа педагогічної творчості вчителя

1. ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА ЯК ОСНОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВЧИТЕЛЯ

2. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Поняття «педагогічна техніка» в історичному
розвитку. Сутність понять «техніка»,
«педагогічна техніка», «психономічна
техніка».
2. Складники педагогічної техніки. Внутрішня
техніка педагога.
3. Способи керування психічним станом через
вплив на емоційну, інтелектуальну та
вольову сферу.
4. Зовнішня техніка педагога, її елементи.
Невербальна комунікація, характеристика її
складників.

3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:
1.
Педагогічна майстерність: Підручник /
[І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та
ін.]; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і
переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с. – С. 4357.
Допоміжна:
1.
Пихтіна Н.П. Педагогічна творчість: навч. посіб. /
Н.П. Пихтіна. – Ніжин: НДУ
ім. М.
Гоголя, 2012. – 175 с. – С. 83-93.
2.
Пихтіна Н.П. Основи педагогічної техніки:
навч. посіб. / Н.П. Пихтіна. – К.: «Центр учбової
літератури», 2013. – 316 с.

4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Допоміжна
1.
Булатова О.С. Педагогический артистизм / О.С. Булатова. –
М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 240 с.
2.
Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного
досвіду / А.С. Макаренко // Твори: В 7 т. – К.: Радянська
школа, 1961. – Т. 5.
3.
Норбеков М.С. Опыт дурака, или ключ к прозрению. Как
избавиться от очков / М.С. Норбеков. – СПб:ИД «ВЕСЬ»,
2002. – 316 с., ил.
4.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. /
Упоряд. І.А. Зязюн, Н.Г. Базилевич, Т.Г. Дмитренко та ін.; За
ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища шк., 2006. – 606 с.: іл..
5.
Станіславський К.С. Робота актора над собою /
К.С. Станіславський; За ред. Ф. Гаєвської, перекл.
Т. Ольховського. – К.: Мистецтво, 1953. – 672 с.
6.
Цветков Э. Психономика или Программируемый человек /
Эрнест Цветков. – СПб.: Лань, 1999. – 192 с.

5. З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ПРОБЛЕМИ

Я.-А. Коменський (1592-1670) зазначав, що педагог має
володіти мовою і собою, застосовувати дисципліну без
гніву.
В.М. Сорока-Росинський (1882-1960) писав: «Багато хто
вважає, що якщо педагог володіє хорошими знаннями, а
крім того, всіма тими якостями, на перелік яких у підручнику
педагогіки відведено цілих 5 сторінок, то цього цілком
достатньо, щоб стати… таким, так би мовити, наочним
виховним посібником…».
А.С. Макаренко (1888-1939) твердив, що для нього, в його
практиці, та й для інших педагогів «…стали вирішальними
такі «дрібниці»: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця,
з-за стола, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись».
Він був впевнений, що «вихованець сприймає вашу душу та
ваші думки не тому, що знає, що у вас на душі робиться, а
тому, що бачить вас, слухає вас».
Є.М. Ільїн (нар. 1929) зауважував, що сьогодні недостатньо
бути викладачем і артистом, потрібно бути ще й лікарем.
Вчитель має справляти не тільки педагогічний, а й
оздоровлюючий вплив на інших.

6. ТЕХНІКА

Техніка (з грец.) – вправний, і означає
мистецтво, майстерність, сукупність
прийомів та пристосувань.
Техніку педагога називають
педагогічною. У 20-х роках ХХ ст. її
розуміли як сукупність прийомів і
засобів, спрямованих на чітку й
ефективну організацію навчальних
занять.

7. ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА

– це вміння використовувати
власний психофізичний апарат як
інструмент виховного впливу.
Це – володіння комплексом
прийомів, які дають педагогові
можливість глибше, яскравіше,
талановитіше виявити свою
позицію і досягти успіхів у
виховній роботі (І.А. Зязюн).

8. ПСИХОНОМІЧНА ТЕХНІКА

– це система вмінь і якостей
особистості педагога, яка дає
можливість чинити психічнооздоровлюючий вплив на суб'єктів
педагогічного процесу,
використовуючи свій
психофізичний апарат свідомо й
оптимально, тобто з найменшою
витратою енергії та часу (Е. Цвєтков).

9.

ГРУПИ
СКЛАДНИКІВ
ПЕДАГОГІЧНОЇ
ТЕХНІКИ
УМІННЯ ПЕДАГОГА
КЕРУВАТИ СВОЄЮ
ПОВЕДІНКОЮ
УМІННЯ
ВПЛИВАТИ
НА ОСОБИСТІСТЬ
І КОЛЕКТИВ

10.

ВИДИ
ПЕДАГОГІЧНОЇ
ТЕХНІКИ
В ТЕАТРАЛЬНІЙ
ПЕДАГОГІЦІ
ВНУТРІШНЯ
СТВОРЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО
ПЕРЕЖИВАННЯ ОСОБИСТОСТІ,
ПСИХОЛОГІЧНЕ НАЛАШТУВАННЯ
НА МАЙБУТНЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕРЕЗ
ВПЛИВ НА РОЗУМ, ВОЛЮ Й ПОЧУТТЯ
ЗОВНІШНЯ
ВТІЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО
ПЕРЕЖИВАННЯ ПЕДАГОГА
В ЙОГО ТІЛЕСНІЙ ПРИРОДІ
(ГОЛОСІ, МОВЛЕННІ, МІМІЦІ,
РУХАХ, ПЛАСТИЦІ)

11.

ЯКОСТІ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ
ЗДІЙСНЕННЯ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ОПТИМІЗМ
ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ЯК У
ФАХІВЦІ, ВІДСУТНІСТЬ
СТРАХУ ПЕРЕД ДІТЬМИ
УМІННЯ ВОЛОДІТИ СОБОЮ,
ВІДСУТНІСТЬ ЕМОЦІЙНОГО
НАПРУЖЕННЯ
НАЯВНІСТЬ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ

12.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ
У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОЗИТИВНЕ ЕМОЦІЙНЕ
СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ,
ВИХОВАНЦІВ, ПРАЦІ

13. А.С. МАКАРЕНКО ПРО НАСТРІЙ ПЕДАГОГА ТА КОЛЕКТИВУ

«…постійна бадьорість, ніяких
похмурих облич, ніяких кислих
виразів, постійна готовність
діяти, райдужний настрій, саме
мажорний, веселий, бадьорий
настрій».
тон педагога повинен бути
«…таким же радісним, як
колектив».
«Він (тон) ні в якому разі не
повинен мати характеру
піднесеної, постійної
бурхливості, істеричної
напруженості, яка завжди
неприємно б’є в очі і яка
загрожує при першій невдачі
зірватися і перейти в
розчарування».

14. М.С. НОРБЕКОВ (нар. 1957) ПРО ФОРМУЛУ УСПІШНОЇ ЛЮДИНИ

вольове
примушення
→
м’язовий
корсет →
настрій →
віра →
результат.

15. СПОСОБИ КЕРУВАННЯ ПСИХІЧНИМ СТАНОМ

контролювання
власного фізичного
стану (метод
фізичних дій);
розрядка в
діяльності (заняття
спортом,
відеотерапія,
музикотерапія,
працетерапія, гумор
тощо);
самонавіювання;
звернення до
власного почуття
обов’язку у зв’язку з
усвідомленням
соціальної ролі
професії, ціннісними
установками;
емоційне
налаштування на
творчу діяльність.

16.

НЕВЕРБАЛЬНА
КОМУНІКАЦІЯ
МОВА ТІЛА
СТАТИЧНА
ЕКСПРЕСІЯ
ДИНАМІЧНА
ЕКСПРЕСІЯ
ФІЗІОГНОМІКА
ТАКЕСИКА
АРТЕФАКТИ
ПРОСОДИКА
СИСТЕМА ЗАПАХІВ
ЕКСТРАЛІНГВІСТИКА
КІНЕСИКА
КОНТАКТ ОЧЕЙ
АВЕРБАЛЬНІ РУХИ
ВИРАЖАЛЬНІ РУХИ

17.

МІЖОСОБИСТІСНИЙ
ПРОСТІР
АБО
ДИСТАНЦІЯ
СПІЛКУВАННЯ
(ПРОКСЕМІКА)
ДИСТАНЦІЯ
ВЗАЄМНЕ
РОЗМІЩЕННЯ
ПІД ЧАС
СПІЛКУВАННЯ

18.

ВИДИ ДИСТАНЦІЙ
ІНТИМНА (40-50 см)
ОСОБИСТІСНА (0,5-1,5 м)
СОЦІАЛЬНА АБО СУСПІЛЬНА
(1,5-2 м)
ФОРМАЛЬНА (2-4 м)
ПУБЛІЧНА (4-7 м)

19.

СПОСОБИ РОЗМІЩЕННЯ
УЧАСНИКІВ КОМУНІКАЦІЇ ЗА СТОЛОМ
КУТОВЕ РОЗМІЩЕННЯ
ПОЗИЦІЯ ДІЛОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ
КОНКУРУЮЧО-ЗАХИСНА
ПОЗИЦІЯ
НЕЗАЛЕЖНА

20.

ЧАСОВІ
ХАРАКТЕРИСТИКИ
СПІЛКУВАННЯ
ЧАС
СПІЛКУВАННЯ
ЗАПІЗНЕННЯ
ЗАТРИМКА
ДІЙ