Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації. (Тема 1)

1. Цивільний захист

Тема 1. Моніторинг небезпек, що можуть
спричинити надзвичайні ситуації(НС)
ПЛАН
1.Надзвичайні ситуації та причини їх виникнення.
2.Мета і завдання системи моніторингу небезпек.
3.Галузевий моніторинг довкілля та його основні
показники.
4.Територіальний моніторинг НС.
5.Паспортизація та реєстрація об'єктів підвищеної
небезпеки.
6.Зонування територій за ступенем небезпеки.
7.Єдина державна система цивільного захисту (ЄДС
ЦЗ). Правові основи захисту населення і територій

2.

Література
1.Кодекс цивільного захисту України //Голос України
від 20.11.2012р.
2.Закон України "Про об'єкти підвищеної
небезпеки", №2245-111 від18.01.2001р.
3.Постанова Кабінету Міністрів України №250 від 7
квітня 1995 р. "Про Програму створення Урядової
інформаційно-аналітичної системи з питань
надзвичайних ситуацій на 1995 рік".
4.Цивільний захист:Конспект лекцій для студентів
всіх спеціальностей і форм
навчання/В.О.Васійчук,В.Є.Гончарук,О.С.Дацько,
С.І.Качан,О.І.Козій,В.В.Ляхов,
С.М.Мохняк,М.П.Петрук,А.С.Романів,В.В.Скіра/за
ред.В.Є.Гончарука.-Львів:Видавництво ЛьвівськоЇ
політехніки,2011.-208с.

3.

5.Вісловух А.М. Основи цивільного захисту
населення: навч.-метод. розробка.- К.:ІПК ДСЗУ,
2015.-34с.
6.Положення про паспортизацію потенційно
небезпечних об'єктів, затверджене наказом МНС
України 18.12.2000р. №338 (у редакції наказу МНС
України від 16.08.2005р. №140).
7.Положення про єдину державну систему
цивільного захисту, затверджене постановою КМУ
від 9.01.2014р. №11.

4.

Природно-техногенна ситуація в Україні залишається
напруженою, а в ряді її складових і в окремих регіонах
країни
–
загрозливою.
Моніторинг
природної
та
техногенної безпеки впродовж останніх років це
підтверджує. У 2014 році в Україні зареєстровано 143
надзвичайні ситуації (далі - НС), які відповідно до
Національного
класифікатора
"Класифікатор
надзвичайних ситуацій" ДК 019:2010 розподілилися на:
техногенного характеру - 74;
природного характеру - 59;
соціального характеру - 10.
Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинуло 287 осіб (з
них 39 дітей) та 680 - постраждало (з них 235 дітей).
У цьому аспекті набувають практичної ваги питання
прогнозування НС техногенного характеру та запобігання
їм. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед
проводити
постійний
моніторинг
найнебезпечніших
об'єктів.

5.

1.Надзвичайні ситуації та причини їх
виникнення
Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій
території чи суб’єкті господарювання на ній або
водному об’єкті, яка характеризується порушенням
нормальних умов життєдіяльності* населення,
спричинена катастрофою, аварією, пожежею,
стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією,
застосуванням засобів ураження або іншою
небезпечною подією, що призвела (може призвести)
до виникнення загрози життю або здоров’ю
населення, великої кількості загиблих і постраждалих,
завдання значних матеріальних збитків, а також до
неможливості проживання населення на такій
території чи об’єкті, провадження на ній господарської
діяльності.

6.

*Порушення нормальних умов життєдіяльності-
це відсутність питного водопостачання,
водовідведення, електро-, газо- і теплопостачання (в
осінньо-зимовий період), та/або така зміна технічного
стану житлового будинку(приміщення), внаслідок якої
він став аварійним або не придатним до експлуатації,
та/або зміна території(об’єкта), внаслідок якої
проживання населення і провадження господарської
діяльності на території (об’єкті )є неможливим.

7.

1-й етап
Надзвичайна подія
Віднесення події за пороговим
значенням
до НС
Наказ МНС
України
від12.12.2012
№ 1400
2-й етап
3-й етап
Класифікація
НС
за походженням
Класифікація
НС
за рівнем
-НС техногенного
х-ру
-НС природного
х-ру
-НС соціального
х-ру
-НС воєнного
х-ру
-НС
державного
рівня
-НС
регіонального
рівня
-НС місцевого
рівня
-НС
об’єктового
рівня
ДК 019-2010
Мал. 1. Алгоритм класифікації
надзвичайних ситуацій
Постанова КМ
України від
24.03.04 р.
№368

8.

Надзвичайні
ситуації
класифікують
за
характером походження, ступенем поширення,
розміром людських втрат і матеріальних збитків.
Метою класифікації НС є створення
ефективного механізму оцінювання події, що
відбулася чи може відбутися у прогнозований
термін та визначення ступеня реагування на
відповідному рівні управління.
Згідно з Кодексом ЦЗ України, Державним
класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 0192010 визначені слідуючі види надзвичайних
ситуацій (залежно від характеру походження
подій, що можуть зумовити виникнення НС на
території України)
техногенного
природного соціального
характеру
воєнного

9.

Надзвичайна
ситуація
техногенного
характеру - це порушення нормальних умов життя і
діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній
або на водному об'єкті внаслідок транспортної аварії
(катастрофи) пожежі, вибуху, аварії з викиданням
(загрозою
викидання)
небезпечних
хімічних,
радіоактивних та біологічно небезпечних речовин,
раптового
руйнування
споруд,
аварії
в
електроенергетичних
системах,
системах
життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на
очисних
спорудах,
у
системах
нафтогазового
промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

10.

Надзвичайна
ситуація
природного
характеру - це порушення нормальних
умов життя і діяльності людей на окремій
території чи об'єкті на ній або на водному
об'єкті,
пов’язане
з
небезпечним
геофізичним, геологічним чи гідрологічним
явищем, деградацією грунтів чи надр,
пожежею
у
природних
екологічних
системах,
зміною
стану
повітряного
басейну, інфекційною захворюваністю та
отруєнням
людей,
інфекційним
захворюванням свійських тварин, масовою
загибеллю
диких
тварин,
ураженням
сільськогосподарських рослин хворобами та
шкідниками тощо.

11.

Надзвичайна
ситуація
соціального
характеру - це порушення нормальних умов
життя і діяльності людей на окремій території чи
об'єкті на ній або на водному об'єкті спричинене
протиправними
діями
терористичного
і
антиконституційного спрямування, або пов'язане із
зникненням (викраденням) зброї та небезпечних
речовин, нещасними випадками з людьми тощо.
Надзвичайна
ситуація
воєнного
характеру - це порушення нормальних умов
життя і діяльності людей на окремій території чи
об'єкті на ній або на водному об'єкті спричинене
застосуванням звичайної зброї або зброї масового
ураження, під час якого виникають вторинні
чинники ураження населення, що визначаються
окремими нормативними документами.

12.

Згідно
з
Порядком
класифікації
НС
техногенного та природного характеру за їх
рівнями,
затвердженим
постановою
Кабінету
Міністрів України від 24.03.04 № 368 залежно від
обсягів
заподіяних
надзвичайною
ситуацією
наслідків, кількості постраждалих і загиблих,
обсягів
технічних
і
матеріальних
ресурсів,
необхідних для ліквідації її наслідків, визначають
такі рівні надзвичайних ситуацій
державний
регіональний
місцевий
об'єктовий

13.

Причини, які породжують НС:
стихійні явища, особливо небезпечні інфекції;
вплив зовнішніх природних чинників, які
призводять до старіння або корозії матеріалів
конструкцій, споруд, зниження їх фізикомеханічних показників;
проектно-виробничі дефекти споруд (помилки
під час проведення пошукових робіт та
проектування, неякісне виконання будівельних
робіт, низька якість будівельних матеріалів та
конструкцій,
порушення
у
технології
виготовлення та будівництва);
дія
технологічних
процесів
промислового
виробництва
на
матеріали
споруд
(навантаження, швидкість, високі температури,
вібрації, дія окиснювачів);

14.

порушення
правил експлуатації споруд та
технологічних процесів (вибухи котлів, хімічних
речовин, вугільного пилу та метану в шахтах
тощо);
порушення правил техніки безпеки під час
проведення робіт та технологічних процесів;
помилки, пов'язані з системою відбору керівних
кадрів, низьким рівнем фахової підготовки
працівників і спеціалістів, їх некомпетентністю,
недосконалістю
законодавчої
бази
та
її
застосування;
зношення обладнання, яке експлуатується;
інші причини або непередбачені взаємодії ряду
причин.

15. 2. Мета і завдання системи моніторингу НС

1. З метою забезпечення здійснення заходів із
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
в Україні проводяться постійний моніторинг і
прогнозування надзвичайних ситуацій.
2. Моніторинг надзвичайних ситуацій - це
система
безперервних
спостережень,
лабораторного та іншого контролю для оцінки
стану
захисту
населення
і
територій
та
небезпечних процесів, які можуть призвести до
загрози або виникнення надзвичайних ситуацій,
а також своєчасне виявлення тенденцій до їх
зміни.

16.

На об’єктах підвищеної небезпеки з метою
своєчасного виявлення на них загрози виникнення
надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення
персоналу та населення, яке потрапляє в зону
можливого ураження, створюються та функціонують
автоматизовані системи раннього виявлення загрози
виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення
населення
у
разі
їх
виникнення
(далі
–
автоматизовані системи).
На гідротехнічних спорудах Дніпровського та
Дністровського каскадів та в зонах їх можливого
катастрофічного
затоплення,
на
атомних
електростанціях,
магістральних
аміакопроводах,
нафто- та газопроводах створюються і функціонують
автоматизовані
системи
раннього
виявлення
надзвичайних
ситуацій
та
спеціальні
системи
оповіщення.
На об’єктах з масовим перебуванням людей
створюються та функціонують об’єктові системи
оповіщення.

17.

Зона відповідальності (зона дії)
в ЛСО (радіус):
- для ХНО становить 2,5 км;
- для АЕС – 5 км;
-для гідротехнічних споруд – екстренне
оповіщення населених пунктів нижче
греблі за
течією на відстані до 6 км;
- на Дніпровському каскаді гідротехнічних
споруд оповіщаються всі населені пункти,
які потрапляють в зону можливого
катастрофічного затоплення.

18.

Моніторинг і прогнозування НС здійснюється
багатьма
організаціями
(установами)
з
використанням різноманітних методів і засобів:
сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів у
країні здійснюються системою сейсмологічних
спостережень і прогнозу землетрусів, до якої
входять установи і системи спостереження
Національної академії наук, Державної служби з
надзвичайних ситуацій (ДС НС), Міноборони і
Мінбуду;
моніторинг і прогноз подій метеорологічного
характеру, стану і забруднення атмосфери, води
і
грунту
здійснюєтеся
установами
Держкомгідромету;
загальне
керівництво
державною
системою
екологічного моніторингу здійснює Мінекології;

19.

соціально-гігієнічний моніторинг і прогнозування
у цій сфері організовує та здійснює Міністерство
охорони здоров'я через територіальні органи
санітарно- епідеміологічного нагляду ;
моніторинг стану техногенних об'єктів і прогноз
аварійності здійснюють Державна інспекція з
ядерного регулювання, а також наглядові органи
у складі центральних органів виконавчої влади,
зокрема ДС НС.
Методичне керівництво та координація діяльності
системи моніторингу і прогнозування НС на
державному рівні здійснюється ДС НС.

20.

Спостереження, лабораторний та інший
контроль включають збирання, опрацювання
і
передавання
інформації
про
стан
навколишнього
природного
середовища,
забруднення
продуктів
харчування,
продовольчої
сировини,
фуражу,
води
радіоактивними та хімічними речовинами,
зараження збудниками інфекційних хвороб та
іншими небезпечними біологічними агентами.
Для
проведення
моніторингу
і
прогнозування надзвичайних ситуацій в
Україні створюється та функціонує система
моніторингу і прогнозування надзвичайних
ситуацій.

21.

Порядок
функціонування
системи
моніторингу
і
прогнозування
надзвичайних
ситуацій,
проведення
моніторингу
і
прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік
установ та організацій, які належать до суб’єктів
моніторингу,
спостереження,
лабораторного
контролю
і
прогнозування
надзвичайних
ситуацій,
визначаються
Кабінетом
Міністрів
України.
Суб’єкти
моніторингу,
спостереження,
лабораторного
контролю
та
прогнозування
надзвичайних
ситуацій
на
регіональному,
місцевому та об’єктовому рівні визначаються
Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
відповідними
місцевими
державними
адміністраціями,
органами
місцевого
самоврядування, суб’єктами господарювання.

22.

Державна система екологічного моніторингу
довкілля (далі: система моніторингу) - це система
спостережень, збирання, оброблення, передавання,
збереження та аналізу інформації про стан довкілля,
прогнозування його змін і розроблення науково
обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень
щодо запобігання негативним змінам стану довкілля
та дотримання вимог екологічної безпеки.
Система моніторингу - це відкрита інформаційна
система, пріоритетами функціонування якої є захист
життєво важливих екологічних інтересів людини і
суспільства; збереження природних екосистем;
запобігання кризовим змінам екологічного стану
довкілля та надзвичайним екологічним ситуаціям.
Вона є складовою національної інформаційної
інфраструктури, сумісної з аналогічними системами
інших країн.

23.

Урядова інформаційно-аналітична система з питань
надзвичайних ситуацій (УІАС НС)
Урядова інформаційно-аналітична система створена
Постановою Кабінету Міністрів України 7.04.1995. Її
метою є вдосконалення заходів, що здійснюються
органами виконавчої влади у галузі техногенноекологічної безпеки, запобігання надзвичайним
ситуаціям.
УІАС НС вирішує завдання обробки, аналізу та
надання керівництву органів виконавчої влади
повної та достовірної інформації щодо НС при
ліквідації їх наслідків, а також прогнозування та
моделювання виникнення та розвитку НС.
За допомогою УІАС НС вирішуються такі завдання:
-інформування та моніторинг;
-аналіз та прогнозування;
-планування заходів і підготовка рішень;
-контроль за виконанням рішень та заходів.

24. 3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники

Моніторинг довкілля (екологічний моніторинг)
здійснюють відповідні державні органи:
-Міністерство екології та природних ресурсів;
-Державна служба з НС;
-Міністерство охорони здоров'я;
-Міністерство аграрної політики;
-Міністерство житлово-комунального господарства;
-Державні комітети лісового господарства, водного
господарства та по земельних ресурсах України.

25.

Об'єктами моніторингу є:
атмосферне повітря та опади (вміст забруднюючих
речовин (далі - ЗР), у тому числі радіонуклідів,
транскордонне перенесення ЗР); джерела промислових викидів в атмосферу (вміст ЗР, у тому
числі радіонуклідів);
поверхневі
і
морські
води
(гідрохімічні
та
гідробіологічні визначення, вміст ЗР, у тому числі
радіонуклідів) та підземні води (гідрогеологічні та
гідрохімічні визначення складу і властивостей,
включаючи залишкову кількість пестицидів та
агрохімікатів, оцінку ресурсів); джерела скидів
стічних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів);
водні об'єкти у межах природоохоронних територій
(фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди);
питна вода (хімічні, бактеріологічні, радіологічні,
вірусологічні визначення);

26.

ґрунти
різного призначення, у тому числі на
природоохоронних територіях (вміст ЗР, включаючи
радіонукліди; вміст агрохімікатів, пестицидів, важких
металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення,
прояви ерозійних та інших екзогенних процесів,
просторове
забруднення
земель
об'єктами
промислового
і
сільськогосподарського
виробництва);
радіаційний стан на пунктах стаціонарної мережі та
об'єктах захоронення радіоактивних відходів (вміст
радіонуклідів);
геофізичні поля (фонові та аномальні дослідження);
стихійні та небезпечні природні явища: ендогенні та
екзогенні геологічні процеси (їх видові і просторові
характеристики, активність прояву), повені, паводки,
снігові лавини, селі (у районах спостережних
станцій); наземні і морські екосистеми (фонова
кількість ЗР, включаючи радіонукліди);
звалища промислових і побутових відходів (вміст ЗР,
у тому числі радіонуклідів).

27.

Підприємства, установи та організації,
незалежно від їх підпорядкування і форм
власності, діяльність яких призводить чи
може призвести до погіршення стану
довкілля,
зобов'язані
здійснювати
екологічний контроль за виробничими
процесами та станом промислових зон,
збирати, зберігати та безоплатно надавати
дані або узагальнену інформацію для її
комплексного оброблення. З цією метою між
суб'єктами
системи
моніторингу
та
постачальником
інформації
укладається
угода, що підлягає реєстрації в Міністерстві
охорони
навколишнього
природного
середовища або його органах на місцях.

28. 4. Територіальний моніторинг НС

Органи виконавчої влади України і місцевого
самоврядування з метою запобігання НС здійснюють
такі заходи:
визначають найважливіші напрямки у сфері
запобігання НС, які вимагають розроблення
нормативно-правових актів та внесення змін і
доповнень до існуючих документів;
організовують моніторинг і прогнозування НС,
аналіз та управління ризиком НС природного і
техногенного характеру, розроблення паспортів
безпеки територій, потенційно небезпечних об'єктів
(ПНО);
створюють і здійснюють підготовку та утримання в
готовності органів управління сил і засобів до дій у
НС;

29.

організовують
розроблення
і
реалізацію
комплексу превентивних заходів за всіма
напрямками запобігання НС;
організовують підготовку керівного складу
органів управління і населення до дій у разі
загрози і виникнення НС;
організовують
систему
оповіщення
та
інформування населення у НС;
організовують взаємодію органів управління
підсистем єдиної системи ЦЗ;
створюють резерви фінансових і матеріальних
ресурсів для запобігання та ліквідації наслідків
НС;
організовують і здійснюють державний нагляд і
контроль у сфері ЦЗ.

30. Мережа спостереження і контролю уражальних чинників техногенних НС

З
метою своєчасного захисту населення і
території від НС техногенного та природного
характеру, запобігання та реагування на них
відповідними
центральними
та
місцевими
органами виконавчої влади відповідно до
наказу МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була
введена в дію "Методика спостережень щодо
оцінки радіаційної та хімічної обстановки".
Ця
методика
визначає
єдиний
порядок
спостережень щодо оцінювання радіаційної
обстановки та хімічної обстановки у разі
виникнення
надзвичайних
ситуацій
техногенного та природного характеру.

31.

У межах цієї Методики введено такі терміни:
зона відповідальності - це визначена територія, на
якій
здійснюється
радіаційне
та
хімічне
спостереження відповідно до встановлених завдань
регламенту;
пост радіаційного та хімічного спостереження
(ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування
(від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або
постійне радіаційне та хімічне спостереження
відповідно до встановлених завдань та регламенту;
диспетчерська служба - передбачений штатним
розписом підприємства, організації або установи в
разі
потреби
(виробничої,
службової
тощо)
підрозділ, який здійснює цілодобове чергування
силами однієї або декількох осіб (далі - черговий
об'єкта);

32.

радіаційне
та хімічне спостереження комплекс
заходів
щодо
збирання,
оброблення, передавання, збереження та
аналізу інформації про стан радіаційної та
хімічної обстановки для прийняття рішень
про своєчасне реагування на негативні
зміни стану довкілля у разі виникнення
надзвичайної ситуації або інших подій з
радіоактивними і хімічними речовинами;
розрахунково-аналітична група (РАГ) позаштатне спеціалізоване формування, яке
здійснює
збирання,
оброблення,
передавання і збереження інформації про
стан радіаційної та хімічної обстановки.

33. Методика якісного аналізу небезпек

Основні критерії, за якими здійснюється якісне
оцінювання потенційних наслідків для кожного
небезпечного стану ОГД, такі:
клас 1 – безпечний: не спричиняє незворотних
наслідків, пошкодження обладнання та нещасних
випадків з людьми;
клас 2 - граничний: призводить до порушень в
роботі, може бути компенсованим або взятим під
контроль без ушкодження обладнання або нещасних
випадків з персоналом;
клас 3 - критичний : призводить до великих
порушень у роботі, ушкодження обладнання або
створення небезпечної ситуації, яка потребує
негайних заходів для порятунку персоналу;
клас 4 – катастрофічний:
призводить до втрати
обладнання
та
(чи)
загибелі
без
масового
травмування персоналу.

34. 5. Паспортизація та реєстрація об'єктів підвищеної небезпеки

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на
якому
можуть
використовуватися
або
виготовляються, переробляються, зберігаються чи
транспортуються небезпечні речовини, біологічні
препарати, а також інші об'єкти, що за певних
обставин
можуть
створити
реальну
загрозу
виникнення аварії.
ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки
(ОПН) відповідного класу у випадку, якщо у ньому
використовуються, виготовляються, переробляються,
зберігаються чи транспортуються одна або кілька
небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або
перевищує нормативно встановлені порогові маси, а
також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є
реальною загрозою виникнення НС.
Нормативи порогових мас небезпечних речовин
встановлюються Кабінетом міністрів України.

35.

Ідентифікацію ОПН проводить ОГД, у власності або
користуванні яких є хоча б один ОПН або які мають
намір почати будівництво такого об'єкта. У процесі
ідентифікації для кожного ПНО розраховується
сумарна маса будь-якої небезпечної речовини з
вказаних
в
нормативах
порогових
мас
індивідуальних небезпечних речовин.
Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і
видає свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.
Основні характеристики ризику об'єктів і територій
відображаються в паспортах ризику.
Отже, паспорт ризику підприємства (об'єкта), що
відображає поточний ступінь небезпеки об'єкта,
формується з використанням ретроспективних і
поточних даних та результатів їх аналізу. Його
основна мета - підготовка всіх необхідних даних для
складання ефективних превентивних і оперативних
планів
протидії
надзвичайним
ситуаціям
на
об'єктовому рівні.

36.

Паспортизація ПНО - це процедура підготовки
і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог
положення
про
паспортизацію
потенційно
небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС.
Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до
переліків ПНО, затверджених комісіями із питань
ТЕБ та НС, які складаються на підставі
результатів ідентифікації ПНО.
Паспорт ПНО - документ певної форми, який містить
структуровані дані про окремий ПНО. Форма
паспорта
ПНО
повинна
відповідати
виду
господарської діяльності окремого об'єкта (1НС підприємство, 2НС - вугільна шахта, ЗНС гідротехнічний об'єкт і т.п.). Форми паспортів
потенційно небезпечних об'єктів розміщуються на
офіційному сайті МНС України.
Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п'ять
років.

37.

Розташовані на території України ПНО
підлягають реєстрації, тобто внесенню до
Державного
реєстру
потенційно
небезпечних об'єктів (далі - Реєстр), який
веде Державний департамент страхового
фонду документації. Реєстрація обов'язкова
для всіх ПНО незалежно від форми
власності і підпорядкування. Не підлягають
реєстрації в цьому Реєстрі залізничні,
морські, повітряні та інші транспортні
засоби,
які
перевозять
небезпечні
речовини.

38.

ОГД,
який містить у своєму складі кілька
джерел небезпеки, розташованих за однією
адресою, реєструється як один ПНО, а ОГД,
який містить у своєму складі кілька джерел
небезпеки за різними адресами, реєструється
як кілька окремих ПНО.
Під час реєстрації Державний департамент
страхового фонду документації надає кожному
ПНО окремий реєстраційний номер, який
зберігається у Реєстрі до повної ліквідації
небезпечного об'єкта, а також свідоцтво про
його реєстрацію.
Вилучають ПНО з реєстру у разі отримання
Державним департаментом страхового фонду
документації від осіб, які зареєстрували
небезпечні об'єкти, акта про їх ліквідацію.

39.

Паспорт ПНО надає комплекс даних, який
містить систему показників виробничої діяльності
промислового підприємства. Паспорт складається із
розділів, розташованих у такій послідовності:
1.Довідкові дані - назва потенційно небезпечного
об'єкта, код за ЄДРПО України, галузь промисловості,
відомча належність, вид діяльності, форма власності,
адреса, телефон, факс, керівник (прізвище, ім'я, по
батькові), тобто загальні відомості про підприємство
та його реквізити.
2. Природні умови - особливості природнокліматичних умов району, місцерозташування, які
можуть створювати потенційно небезпечний стан і
виникнення НС, а саме:
2.1.Геологічні небезпечні явища - землетруси,
виверження вулканів, зсуви, обвали, осипи,
просідання лісових порід, просідання (провалля)
земної поверхні, карстові провалля.

40.

2.2. Гідрологічні небезпечні явища - високі рівні
води (повінь), паводок, дощові паводки, селі,
лавини, затори, вітрові нагони, низькі рівні води,
ранній льодостав та поява криги на судноплавних
водоймах і річках, підвищення рівня грунтових вод
(підтоплення).
2.3. Морські небезпечні явища - сильні хвилі у
морі та водосховищах, зміни рівня моря, тягун у
портах; ранній кригостав або припай, відрив
приберегової криги.
2.4. Метеорологічні небезпечні явища - буревії,
смерчі, шквали, сильний вітер, град, сильні дощі
(зливи), снігопад, ожеледь, хуртовина, мороз,
спека, туман, посуха, заморозки.
2.5. Природні пожежі - лісові, степові, польові,
торф'яні, підземні пожежі горючих копалин.

41.

3. Загальні дані
- площа підприємства (тис. кв. м).,
- вартість основних фондів підприємства, млн. грн.;
- загальна чисельність працівників, осіб;
- найчисельніша зміна, число осіб;
- санітарно-захисна зона, м;
- категорія з ЦЗ;
- ступінь хімічної небезпеки.
4. Небезпечна сировина, продукція, допоміжні
матеріали - перелік сировини, продукції,
допоміжних матеріалів, які належать до шкідливих
чи небезпечних речовин;
- фактична добова кількість небезпечних речовин
(тонн) надається порівняно з її програмним
значенням.

42.

5. Небезпечні технологічні процеси виробництва
- перелік усіх технологічних процесів виробництва,
технологічного обладнання, пов'язаного з ними, стан
обладнання, перевищення терміну його експлуатації,
режим роботи з огляду перевантаження, небезпечні
параметри ведення технологічних процесів (тиск і
температура,
що
різко
відрізняються
від
навколишнього середовища, підвищена вібрація,
корозійна агресивність тощо).
6. Основні виробничі будівлі і споруди - перелік
будівель, споруд з характеристикою їх загального
стану, ступінь вогнестійкості споруд, а також
категорія вибухо- та пожежонебезпеки виробництв,
які розташовані в цих будівлях, ступінь зношеності
основного обладнання.
7.
Основні
технологічні
трубопроводи
та
інженерні мережі - перелік трубопроводів, якими
транспортуються небезпечні речовини, а також
інженерних мереж з вказанням їх основних
параметрів (діаметр, довжина, тиск, температура) і
загального стану трубопроводів, порушень правил
експлуатації.

43.

8. Склади небезпечних речовин - перелік
складів із зазначенням небезпечних речовин,
що зберігаються, максимальна добова кількість
небезпечних речовин, умови зберігання;
9. Ємності з небезпечними речовинами перелік стаціонарних і пересувних ємностей,
кількість
небезпечних
речовин
у
них,
параметри та умови зберігання.
10. Технологічні викиди шкідливих речовин
- якісні та кількісні показники складу речовини,
які викидаються (скидаються) підприємством в
атмосферу і водойми та забруднюють довкілля,
фактична кількість і дозволена з посиланням на
нормативний документ.

44.

11. Відходи виробництва - заповнюється за
наявності відходів виробництва; переробка або
знищення їх, складування на території підприємства
чи транспортування на полігони за межами
підприємства, їх фізико-хімічна характеристика,
клас небезпеки.
12. Захисні споруди цивільного захисту, їх
характеристика - інформація щодо захисних споруд
цивільного захисту, їх технічна характеристика.
Додаткова інформація - про інші небезпечні або
шкідливі виробничі фактори та їх джерела, які не
увійшли до розділів паспорта, проте можуть
спричинити виникнення аварії або НС.
Відповідальні
особи
підписи
фахівців
підприємства, відповідальних за повний обсяг і
достовірність інформації,
занесеної
до цього
паспорта, їх посади, прізвища, дата заповнення
паспорта.

45.

При
складанні
паспорта
ризику
території
(області) необхідно послідовне виконання таких
робіт:
1.Виявлення і формування переліку джерел
ризику у регіоні, що враховує вплив зовнішніх
чинників на підвищення ризику, в тому числі
можливих комбінацій НС техногенного і
природного характеру.
2.Аналіз кожного виду ризику й розрахунок
імовірності виникнення надзвичайної ситуації
певного виду в розглянутий період часу на
основі конкретних умов вихідних даних.
3. Підготовка інформації для формування
регіональних сценаріїв розвитку НС у регіоні
(на основі аналізу даних про реалізацію різних
видів ризику і розроблення планів дій місцевих
органів управління у різних ситуаціях).

46.

4.Оцінювання
ймовірних
людських
і
матеріальних
втрат
та
впливу
на
навколишнє середовище можливих НС
(розраховуються кількісні характеристики
людських втрат і можливий збиток від НС;
розглядаються можливі причини і варіанти
розвитку НС, їх вплив на навколишнє
середовище і відповідні збитки).
5.Створення паспорта ризику території
(області) і практичних рекомендацій із
протидії НС.

47.

Структура типового паспорта ПНО
складається з розділів:
1.Загальні положення. Характеристика регіону та
виробничого комплексу.
2.Характеристика техногенної безпеки. Небезпечні
об'єкти, що створюють екологічні проблеми.
Небезпечні об'єкти, пов'язані з небезпекою
виробництва та експлуатації ( хімічні, радіаційні,
пожежні, вибухові, гідродинамічні, об'єкти
енергетики, свердловини і трубопроводи,
комунально-господарські об'єкти, мости).
3.Характеристика небезпечних природних явищ.
Небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні
процеси.

48.

4.Стан аварійності будинків, що постраждали від
небезпечних природних явищ.
5.Перелік керівників небезпечних об'єктів, які
наведені в паспорті.
6.Розподіл за групами ризику небезпечних
об'єктів, які наведені в паспорті.

49. 6. Зонування територій за ступенем небезпеки

З
метою
диференційованого
підходу
до
планування
запобіжних
заходів
здійснюється
зонування територій країни, регіонів, міст і
населених пунктів за територіями природного і
техногенного ризиків.
Територія міста з урахуванням переважного
функціонального
призначення
поділяється
на
селітебну, виробничу і ландшафтно-рекреаційну.
Селітебна територія має таке призначення:
розміщення житлового фонду, громадських будівель
і споруд (в т.ч. науково-дослідних комплексів), а
також окремих комунальних і промислових об'єктів,
які не вимагають утворення санітарно-захисних зон;
будівництво шляхів міського сполучення, вулиць,
площ, парків, бульварів та інших місць загального
користування.

50.

Виробнича територія призначається для
розміщення промислових підприємств і пов'язаних з
ними об'єктів, комплексів наукових установ з
дослідними виробництвами,комунально-складських
об'єктів, споруд зовнішнього та приміського
транспорту.
Ландшафтно-рекреаційна територія включає
міські ліси, лісопарки, лісозахисні зони, водойми,
сільськогосподарські угіддя, які разом з парками і
скверами селітебної території формують систему
відкритого простору.

51.

Крім
того,
на
територіях
виділяються
небезпечні зони:
Зона можливого небезпечного землетрусу територія, в межах якої інтенсивність сейсмічного
впливу становить сім і більше балів ( визначається
за картами сейсмічного районування відповідно до
ДБН).
Зона вірогідного затоплення - територія, межі
якої
можуть
бути
вкриті
водою
внаслідок
стихійного лиха або руйнування гідротехнічних
споруд.
Зона вірогідного катастрофічного затоплення територія, на якій можлива загибель людей,
сільськогосподарських
тварин
і
рослин,
пошкодження
або
знищення
матеріальних
цінностей (насамперед будівель і споруд), а також
завдані збитки навколишньому середовищу.
Зона можливих небезпечних геологічних явищ
- територія, у межах якої передбачається
виникнення небезпечних геологічних явищ, що
становлять загрозу життю і здоров'ю людей,

52.

Зона можливого радіоактивного забруднення територія або акваторія, на якій є можливим
забруднення поверхні грунту, будівель і споруд,
атмосфери,
води,
продуктів
харчування
радіоактивними речовинами, яке може викликати
перевищення нижнього критичного значення доз
опромінення населення.
Зона можливого хімічного зараження - територія,
в межах якої внаслідок пошкодження або руйнування
ємностей з хімічно небезпечними речовинами
можливий викид в довкілля цих речовин в
концентраціях або кількостях, які становлять загрозу
для людей , тварин і рослин впродовж певного
періоду.
Зона можливих руйнувань- територія міст, інших
населених пунктів і ОГ, на якій можливе виникнення
надмірного тиску у фронті повітряної ударної хвилі,
який складає 30 кПа і більше, а також сейсмічний
вплив, що спричиняє руйнування будівель, споруд,
комунікацій.

53.

Зона можливого утворення завалів - частина
зони можливих руйнувань, яка включає ділянки
розташування будівель і споруд з прилеглою до них
місцевістю, де слід очікувати обвалення будівельних
конструкцій та утворення завалів.
Позаміська зона - територія, розташована за
межами зон можливих руйнувань, можливого
радіоактивного
та
хімічного
забруднення,
вірогідного катастрофічного затоплення і може бути
використана для евакуації населення.
Можливе часткове або повне накладання двох і
більше
зон
можливої
небезпеки.
На
таких
територіях запобіжні заходи проводяться від усіх
видів небезпек відповідно до накладених зон.

54. Основні етапи прогнозування наслідків НС на ОГД:

виявляються всі можливі джерела уражень: внутрішні і
зовнішні. Внутрішні є на самому підприємстві,
наприклад, склади нафтопродуктів і паливо-мастильних
матеріалів,
склади
вибухонебезпечних
речовин,
вибухонебезпечні технологічні установки, перекриття
будівель, які руйнуються при певному надлишковому
тиску у фронті ударної хвилі та інші.
Зовнішні джерела розташовуються за межею об'єкта,
наприклад, хімічні та нафтопереробні заводи, греблі ГЕС,
АЕС, нафтобази та ін.;
визначається відстань від об'єкта до кожного
можливого джерела ураження. Відстань визначається
вимірюванням безпосередньо на місцевості або на карті
(плані місцевості і об'єкта);
визначається характер вражальної дії (пожежа,
затоплення, зараження, надлишковий тиск);
визначається тривалість вражальної дії кожного
фактора і можливі збитки та втрати.

55.

Початкові дані для проведення розрахунків:
місцезнаходження об'єкта відносно джерела
небезпеки;
потужність аварійного реактора, а у воєнний час
- потужність ядерного боєприпасу і виду вибуху;
кількість НХР на об'єкті та умови зберігання;
метеорологічні умови (напрям і швидкість вітру,
ступінь вертикальної стійкості атмосфери);
склад і характеристика об'єкта (цеху);
кількість сховищ та їх місткість;
чисельність найбільшої працюючої зміни;
забезпеченість
засобами
індивідуального
захисту;
знання робітниками та службовцями правил дій із
забезпечення діяльності у надзвичайних ситуаціях;
встановлена доза опромінення.
Прогнозування можливого становища на ОГД
дасть змогу ефективніше розробити заходи із захисту
персоналу.

56. 7.Єдина державна система цивільного захисту.Правові основи захисту населення і територій від НС

Для реалізації державної політики у сфері
запобігання і реагування на НС, ЦЗ
населення була створена Єдина державна
система ЦЗ.
ЄДС ЦЗ – це сукупність органів управління,
сил і засобів центральних і місцевих органів
виконавчої
влади,
органів
місцевого
самоврядування, які реалізують державну
політику у сфері ЦЗ.

57.

Цивільний захист – це функція держави,
спрямована на захист населення, територій,
навколишнього природного середовища та
майна від надзвичайних ситуацій шляхом
запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх
наслідків і надання допомоги постраждалим
у мирний час та в особливий період.

58.

Основоположні правові документи, на яких
грунтується робота єдиної державної системи
ЦЗ (ЄДС ЦЗ):
• Конституція України;
• Кодекс цивільного захисту України;
• Закони України:
Про правовий режим надзвичайного стану;
Про зону надзвичайної екологічної ситуації;
Про об'єкти підвищеної небезпеки;
Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку;
Про захист людини від впливу іонізуючих
випромінювань;
Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення;
Про правовий режим територій, що зазнали
радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи;

59.

Загальнодержавна цільова програма
захисту населення і територій від НС
техногенного та природного характеру на
2013-2017 роки.
Акти президента України і КМУ.
Міжнародні договори України та інші
законодавчі акти.

60.

Кодекс цивільного захисту України (02.10.2012р.)
містить 12 розділів, 33 глави і 140 статей.
Кодекс ЦЗ визначає:
сутність цивільного захисту;
принципи та завдання цивільного захисту;
класифікацію надзвичайних ситуацій;
засади та порядок створення і функціонування
Єдиної державної системи цивільного захисту;
сили цивільного захисту, їх завдання та склад;
права та обов'язки громадян України, іноземців і
осіб без громадянства у сфері цивільного захисту;

61.

основні норми та положення щодо запобігання
виникненню надзвичайних ситуацій та захисту
населення і територій від їхніх наслідків;
основні норми та положення щодо реагування
на надзвичайні ситуації та ліквідації їхніх наслідків;
порядок відшкодування збитків та надання
допомоги особам, які постраждали від надзвичайних
ситуацій;
порядок фінансового та матеріально-технічного
забезпечення заходів цивільного захисту;

62.

організацію
навчання фахівців,
працівників
органів виконавчої влади, сил цивільного захисту та
населення з питань цивільного захисту;
порядок,
основні
положення
щодо
комплектування органів управління та сил служби
цивільного захисту, проходження служби в органах
цивільного захисту, гарантії соціального та правового
захисту її особового складу, працівників органів
управління і сил цивільного захисту;
повноваження органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування, керівників підприємств,
установ і організацій з питань цивільного захисту;
напрямки
міжнародної
співпраці
в
сфері
цивільного захисту, умови та порядок надання
допомоги іноземним державам і отримання допомоги
від них.
-

63.

Закон України "Про зону надзвичайної екологічної
ситуації“ (13.07.2000р.) визначає:
основні принципи регулювання правового режиму в
зоні НЕС та завдання у цій сфері;
підстава та порядок оголошення окремої місцевості
зоною НЕС, зміну меж території зони;
визначення правового режиму зони НЕС;
визнання юридичних та фізичних осіб потерпілими від
НЕС та відшкодування їм збитків;
відповідальність за порушення правового режиму в
зоні НС.

64.

Основними завданнями ЄДС ЦЗ є:
1) оповіщення населення про загрозу та виникнення
надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне
інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
2) захист населення у разі виникнення надзвичайних
ситуацій;
3) проведення рятувальних та інших невідкладних
робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій,
організація життєзабезпечення постраждалого
населення;
4) здійснення заходів щодо соціального захисту
постраждалого населення;
5) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання
виникненню надзвичайних ситуацій;

65.

6)
виконання
державних
цільових
програм,
спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям,
забезпечення сталого функціонування підприємств,
установ
та
організацій,
зменшення
можливих
матеріальних втрат;
7) навчання населення щодо поведінки та дій у разі
виникнення надзвичайної ситуації;
8) забезпечення готовності міністерств та інших
центральних та місцевих органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм
сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і
реагування на надзвичайні ситуації;
9)реалізація визначених законом прав у сфері захисту
населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому
числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню
участь у ліквідації цих ситуацій;
10) інші завдання, визначені законом.

66.

Структура ЄДС ЦЗ. Єдина система цивільного захисту
–
–
–
–
складається з постійно діючих функціональних і
територіальних підсистем та їх ланок і має чотири рівні:
державний,
регіональний,
місцевий
об'єктовий.
Функціональні підсистеми єдиної державної системи
цивільного захисту створюються центральними органами
виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.
Положення про функціональні підсистеми
розробляються на підставі типового положення про таку
підсистему і затверджуються центральними органами
виконавчої влади, що їх створили, за погодженням із
центральним органом виконавчої влади, який забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері
цивільного захисту.
До складу функціональних підсистем входять органи
управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту,
відповідні суб’єкти господарювання, які виконують
завдання цивільного захисту.

67.

Територіальні
підсистеми
єдиної
державної
системи ЦЗ діють в АРК, областях, містах Києві та
Севастополі.
Структура та порядок діяльності територіальних
підсистем визначаються в положеннях про них, які
затверджуються Головою Ради міністрів АРК, головами
обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій.
Положення
про
територіальні
підсистеми
розробляються на підставі типового положення про
таку підсистему і затверджуються відповідно Радою
міністрів Автономної Республіки Крим чи місцевими
державними адміністраціями за погодженням із
центральним органом виконавчої влади, який
забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері цивільного захисту.

68.

Ланки територіальних підсистем створюються:
1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - у
районах Автономної Республіки Крим;
2) районними, районними у містах Києві та Севастополі
державними адміністраціями - у районах, районах у
містах Києві та Севастополі;
3) органами місцевого самоврядування - в обласних
центрах, у містах обласного і районного значення.
Положення про ланку територіальної підсистеми
затверджується органом, що її створив.

69.

Безпосереднє керівництво територіальною
підсистемою, її ланкою покладається на посадову
особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему,
ланку.
Безпосереднє керівництво територіальною
підсистемою Автономної Республіки Крим
покладається на Раду міністрів Автономної Республіки
Крим.
До складу територіальних підсистем та їх ланок
входять органи управління та підпорядковані їм сили
цивільного захисту, відповідні суб’єкти
господарювання.

70.

Органи управління. Кожен рівень єдиної
системи ЦЗ має:
координуючі та постійні органи управління;
систему повсякденного управління;
сили і засоби ;
резерви ресурсів ;
системи
зв'язку
та
інформаційного
забезпечення.

71.

Органи управління
ЄДС ЦЗ
Координаційні
Постійно діючі
Спеціальні комісії з ліквідації наслідків НС
КМУ, ДСНС, державні органи
Державна комісія
На
виконавчої влади, що створюють
з питань ТЕБ та
державно
функціональні підсистеми та
НС
му рівні
підрозділи з питань ЦЗ у складі їх
апаратів
Комісії з питань
Рада міністрів АРК, обласні, Київська
ТЕБ та НС АРК,
На
та Севастопольська міські
областей,
регіональн
держадміністрації, підрозділи з питань
мм. Києва та
ому рівні
ЦЗ, які утворюються у їх складі,
територіальні органи ДСНС
Севастополя
Комісії з питань
ТЕБ та НС районів,
міст, районів у
містах, селищ
Комісії з питань НС
підприємств,
На
місцевому
рівні
На
об’єктовом
Райдержадміністрації і виконавчі
органи рад підрозділи з питань ЦЗ, які
утворюються у їх складі, підрозділи
територіальних органів ДСНС
Керівні органи підприємств, установ і
організацій, а також підрозділи

72.

Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері
цивільного
захисту
у
межах
своїх
повноважень
здійснюють:
1) Рада національної безпеки і оборони України;
2) Кабінет Міністрів України.
Координуючими органами ЄДС ЦЗ є:
на державному рівні: Державна комісія з питань
техногенно-екологічної безпеки та НС, Національна рада з
питань безпечної життєдіяльності населення.
на регіональному рівні - комісії Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій з питань
техногенно-екологічної безпеки та НС;
на місцевому рівні - комісії районних державних
адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенноекологічної безпеки та НС;
на об’єктовому рівні - комісії з питань надзвичайних
ситуацій.

73.

Для координації робіт з ліквідації
конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків
на державному, регіональному, місцевому та
об’єктовому рівнях утворюються спеціальні
комісії з ліквідації надзвичайної ситуації.

74.

75.

Положення про Державну комісію з
питань техногенно-екологічної безпеки та
НС
та
персональний
склад
затверджуються
Кабінетом
Міністрів
України.
Положення про регіональну, місцеву
комісію та її склад затверджуються
рішенням відповідного органу виконавчої
влади.
Положення про об'єктову комісію та її
персональний
склад
затверджуються
рішенням керівника відповідного об'єкта.

76.

Постійними
органами управління з питань
техногенно-екологічної безпеки, цивільного захисту
та з надзвичайних ситуацій є:
на державному рівні - Кабінет Міністрів України,
міністерства та інші центральні органи виконавчої
влади;
на
регіональному
рівні
Рада
міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська
міські
державні
адміністрації,
уповноважені органи з питань НС Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій;
на
місцевому
рівні
районні
державні
адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені
органи з питань НС;
на об'єктовому рівні - структурні підрозділи
підприємств, установ та організацій або спеціально
призначені особи з питань ЦЗ.

77.

До системи повсякденного управління
єдиною
системою
цивільного
захисту
входять:
центри управління в НС, оперативночергові служби уповноважених органів з
питань НС усіх рівнів;
диспетчерські
служби
центральних
і
місцевих
органів
виконавчої
влади,
підприємств, установ та організацій.

78.

Сили і засоби.
До сил цивільного захисту належать:
1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
2) аварійно-рятувальні служби;
3) формування цивільного захисту;
4) спеціалізовані служби цивільного захисту;
5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
6) добровільні формування цивільного захисту.

79.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
відповідно до закону можуть залучатися Збройні Сили
України, інші військові формування та правоохоронні
органи спеціального призначення, утворені відповідно
до законів України.
Умови залучення Збройних Сил України, інших
військових формувань та правоохоронних органів
спеціального призначення, утворених відповідно до
законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій визначаються відповідно до Конституції
України, законів України "Про правовий режим
надзвичайного стану", "Про Збройні Сили України" та
інших законів.

80.

Оперативно-рятувальна служба цивільного
захисту функціонує в системі центрального
органу виконавчої влади, який забезпечує
формування та реалізує державну політику у
сфері цивільного захисту, і складається з органів
управління, аварійно-рятувальних формувань
центрального
підпорядкування,
аварійнорятувальних
формувань
спеціального
призначення, спеціальних авіаційних, морських
та інших формувань, державних пожежнорятувальних підрозділів (частин), навчальних
центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

81.

Аварійно-рятувальні служби поділяються на:
1) державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських
організацій;
2) спеціалізовані та неспеціалізовані;
3) професійні та непрофесійні.
2. Аварійно-рятувальні служби утворюються:
1) державні - центральним органом виконавчої влади, який
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої
влади;
2) регіональні - Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевими державними адміністраціями в Автономній Республіці
Крим, області, містах Києві та Севастополі відповідно;
3) комунальні - органами місцевого самоврядування у місті, районі
міста, селищі, селі;
4) об’єктові - керівником суб’єкта господарювання, що експлуатує
об’єкти підвищеної небезпеки;
5) громадських організацій - громадською організацією відповідно
до закону.

82.

Державні,
регіональні,
комунальні
аварійнорятувальні
служби
і
аварійно-рятувальні
служби
громадських організацій, створені на професійній основі, є
юридичними особами.
Спеціалізовані
професійні
аварійно-рятувальні
служби, діяльність яких пов’язана з організацією та
проведенням гірничорятувальних робіт, є воєнізованими.
Непрофесійні об’єктові аварійно-рятувальні служби
створюються з числа інженерно-технічних та інших
досвідчених працівників суб’єктів господарювання, які
мають необхідні знання та навички у проведенні аварійнорятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом
здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

83.

Формування цивільного захисту поділяються на об’єктові
і територіальні.
Формування цивільного захисту утворюються для
проведення великих обсягів робіт з ліквідації наслідків
надзвичайних
ситуацій,
воєнних
(бойових)
дій
чи
терористичних актів, а також для проведення відновлювальних
робіт, які потребують залучення великої кількості населення і
техніки:
1) об’єктові - у суб’єктах господарювання, які володіють
спеціальною технікою і майном, а працівники підготовлені до
дій
в
умовах
надзвичайних
ситуацій
суб’єктом
господарювання;
2) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових формувань
цивільного захисту на відповідній території):
а) в Автономній Республіці Крим - Радою міністрів Автономної
Республіки Крим;
б) в області, містах Києві та Севастополі, районі - відповідною
місцевою державною адміністрацією;
в) у місті обласного значення - міською радою.

84.

Формування
цивільного
захисту
користуються
правами, визначеними цим Кодексом для спеціалізованих
служб цивільного захисту.
Права
і
обов’язки
працівників
суб’єкта
господарювання, які призначаються до складу формувань
цивільного захисту, визначаються цим Кодексом та іншими
законами.
Порядок створення формувань цивільного захисту,
їх завдання та функції визначаються Кабінетом Міністрів
України.

85.

Добровільні формування цивільного захисту
утворюються під час загрози або виникнення
надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних
робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких
ситуацій за рішенням Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, центрального органу виконавчої
влади, місцевої державної адміністрації, органу
місцевого самоврядування.
До добровільних формувань цивільного захисту
включаються громадяни на добровільних засадах.
Положення
про
добровільні
формування
цивільного
захисту
затверджується
Кабінетом
Міністрів України.

86.

Спеціалізовані
служби
цивільного
захисту (енергетики,
захисту
сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні,
матеріального
забезпечення,
медичні,
зв’язку
і
оповіщення,
протипожежні,
торгівлі
та
харчування,
технічні,
транспортного
забезпечення, охорони громадського порядку) утворюються для
проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх
забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності,
техніки і майна спеціального призначення:
1) об’єктові - на суб’єкті господарювання (шляхом формування з
працівників суб’єкта господарювання ланок, команд, груп, що складають
відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту) - керівником
суб’єкта господарювання;
2) галузеві - у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом
зведення об’єктових підрозділів у відповідну галузеву спеціалізовану
службу цивільного захисту) - центральним органом виконавчої влади.
Перелік центральних органів виконавчої влади, в яких утворюються
спеціалізовані служби цивільного захисту, визначається Положенням про
єдину державну систему цивільного захисту;

87.

3) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових
підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану
службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання
територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту
місцевого рівня у регіональну спеціалізовану службу
цивільного захисту):
а) в Автономній Республіці Крим - Радою міністрів
Автономної Республіки Крим або іншим органом, визначеним
відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим;
б) в області, містах Києві та Севастополі, районі місцевою державною адміністрацією;
в) у місті обласного значення - органом місцевого
самоврядування.

88.

Органом управління спеціалізованою службою
цивільного захисту є:
1) відповідний орган, визначений Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, місцевою державною
адміністрацією, органом місцевого самоврядування;
2) відповідний структурний підрозділ центрального
органу виконавчої влади.

89.

Засоби цивільного захисту - протипожежна, аварійнорятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання,
механізми, прилади, інструменти, вироби медичного
призначення, лікарські засоби, засоби колективного та
індивідуального
захисту,
які
призначені
та
використовуються
під
час
виконання
завдань
цивільного захисту;

90.

Інформаційне забезпечення
функціонування єдиної системи цивільного
захисту здійснюється:
центром управління в НС державної служби з
НС України;
силами і засобами Урядової інформаційноаналітичної системи з питань НС;
інформаційними
центрами
і
центрами
управління в НС міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади;
центрами управління в НС Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, міських
державних адміністрацій;
уповноваженими
органами
з
питань
надзвичайних ситуацій;
інформаційними
службами
підприємств,
установ, організацій із залученням засобів зв'язку
і передавання даних.

91.

Режими функціонування ЄДС ЦЗ:
1. Єдина державна система залежно від масштабів і
особливостей
надзвичайної
ситуації,
що
прогнозується або виникла, функціонує у режимах:
1) повсякденного функціонування;
2) підвищеної готовності;
3) надзвичайної ситуації;
4) надзвичайного стану.
В
особливий період єдина державна система
цивільного захисту функціонує відповідно до цього
Кодексу та з урахуванням особливостей, що
визначаються згідно з вимогами законів України
"Про правовий режим воєнного стану", "Про
мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також
інших нормативно-правових актів.

92.

Режим повсякденного функціонування
встановлюється за умов нормальної виробничопромислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної,
гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної
та пожежної обстановки та за відсутності епідемій,
епізоотій, епіфітотій.
Режим підвищеної готовності тимчасово
встановлюється для ЄДС ЦЗ у повному обсязі або
частково для окремих її територіальних підсистем за
рішенням відповідно КМУ, РМ АРК, обласних,
Київської чи Севастопольської міських державних
адміністрацій у разі загрози виникнення НС.

93.

Режим надзвичайної ситуації тимчасово
встановлюється для ЄДС ЦЗ у повному обсязі
або частково для окремих її територіальних
підсистем за рішенням відповідно КМУ, РМ
АРК, обласних, Київської чи Севастопольської
міських державних адміністрацій у разі
виникнення НС.
Режим надзвичайного стану для ЄДС ЦЗ у
повному обсязі або частково для окремих її
територіальних підсистем тимчасово
встановлюється у межах території, на якій
введено правовий режим надзвичайного
стану відповідно до Закону України "Про
правовий режим надзвичайного стану".

94.

4. Організація ЦЗ на об’єкті господарювання
(ОГД).
Структура цивільного захисту на ОГД:
- керівництво ОГД;
- штаб ЦЗ (відділ, сектор, група);
- евакуаційна комісія;
-служби цивільного захисту;
-аварійно-рятувальні служби;
-об'єктові формування цивільного захисту.
Керівник
об'єкта
(підприємства,
організації,
установи) несе відповідальність за організацію і
стан ЦЗ на об'єкті, постійну готовність сил і засобів
до проведення РіНР; своєчасне планування і
здійснення заходів з ЦЗ у мирний час і в особливий
період .

95.

Штаб ЦЗ ОГД (відділ, сектор, група) є органом
управління керівника об'єкта. На штаб покладаються
такі функції:
організація і забезпечення безперервного управління
силами і засобами ЦЗ ОГД;
забезпечення
своєчасного
оповіщення
служб,
формувань, робітників, службовців та населення про
загрозу НС;
розроблення плану ЦЗ ОГД, періодичне коригування і
організація його виконання;
здійснення заходів з захисту персоналу і населення
від впливу негативних наслідків НС;
організація підготовки особового складу формувань
ЦЗ, навчання робітників і службовців правилам
поведінки в екстремальних умовах;
забезпечення постійної готовності сил і засобів
цивільного захисту об’єкта.

96.

97. Організація зведеної рятувальної команди промислового підприємства (варіант)

ланки
КОМАНДИР
групи
зв'язку
рятувальні
розвідки
Аварійно-технічна і
механізації
ланки
Електро
технічна
механізації ланка
Ланка
санітарна
дружина
Ланка
(4 особи)
Ланка
Ланка
водопро
газових
відноканаліза мереж
ційної
мережі

98. Організація зведеної команди протирадіаційного і протихімічного захисту на об'єкті хімічної промисловості (варіант)

ЛАНКИ
КОМАНДИР
УПРАВЛІННЯ
РОЗВІДКИ
РЯТУВАЛЬНА
ГРУПА
РЯТУВАЛЬНІ
ЛАНКИ
ГРУПА
ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ
ГРУПА
МЕХАНІЗА
ЦІЇ
ЛАНКИ
ЛАНКИ
ЛАНКА ЛАНКА
знезаражу
вання
осередків
ремонту
комуніка
цій і
знезаражування
ємностей
механіза аварійноції
технічна
МЕДПУНКТ
ЛАНКИ
санітарні

99.

Планування ЦЗ на ОГД
На ОГД розробляються і затверджуються:
1)план реагування на надзвичайні ситуації, а на
ОГД з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб і
менше- інструкція щодо дій персоналу суб'єкта
господарювання у разі загрози або виникнення НС;
2)план локалізації і ліквідації наслідків аварій (на
об'єктах підвищеної небезпеки(ОПН).
Плани узгоджуються з місцевими органами з
питань надзвичайних ситуацій і затверджуються
керівником цивільного захисту галузі.
План
реагування
разом
з
додатками,
що
забезпечують організоване і чітке виконання заходів
цивільного захисту щодо запобігання ситуації та
реагування на неї є планом цивільного захисту об'єкта.

100.

Структура Плану реагування на НС
Перший розділ. Оцінювання (аналіз) природного
(топографічного), техногенного та екологічного стану
місцевості
(території)
розташування
об'єкта,
наявності
потенційно
небезпечних
об'єктів
і
можливого характеру пов'язаних з ними НС.
Другий розділ. Оцінювання кількісного і якісного
складу ОГД з урахуванням розташування його
складових на місцевості (території), оцінювання
факторів, що будуть полегшувати або ускладнювати
організацію ЦЗ об'єкта та перелік заходів для
усунення
або
зменшення
впливу
негативних
факторів.

101.

Третій розділ.
Рішення керівника щодо
організації і ведення ЦЗ об'єкта за режимами
дій в періоди запобігання і реагування на
можливі НС; окремим розділом – реагування
на можливі НС, пов'язані з потенційно
небезпечними
об'єктами.
Організація
спостереження,
радіаційного,
хімічного,
медичного
захисту
та
евакуації
(розосередження).
Четвертий
розділ.
Матеріально-технічне
забезпечення
ЦЗ
(протирадіаційне,
протихімічне,
медичне,
протипожежне,
транспортне, матеріальне тощо).
П'ятий
розділ.
Організація
управління,
зв'язку, оповіщення та взаємодії.

102.

До плану реагування додаються:
схема управління, зв'язку, оповіщення та взаємодії;
план-календар дій об'єкта в режимах повсякденної
діяльності, підвищеної готовності і надзвичайної ситуації
(надзвичайного стану);
карта
(схема)
регіону
з
позначеними
на
ній
(нанесеними) місцями розташування об'єкта цивільного
захисту, виділеними ділянками (місцями) можливої
техногенної,
природної,
екологічної
небезпеки,
графічними
елементами
плану
евакуації
(розосередження) та необхідними розрахунками;
план
евакуації об'єкта в заміську зону (план
розосередження, де евакуаційні заходи не плануються);
особисті плани дій (папки з робочими документами у
першому примірнику) керівного складу об'єкта та
командирів
(начальників)
формувань
цивільного
захисту. Другий примірник особистого плану (робочих
документів) дій знаходяться на робочому місці посадової
особи;
необхідні довідникові документи для управління та
взаємодії.

103.

План реагування і план евакуації об'єкта у заміську
зону щорічно за станом на 1 жовтня корегуються з
обов'язковим уточненням порядку взаємодії з
потенційно небезпечними об'єктами і узгодженнями
з
органами
місцевої
державної
адміністрації
документів, що регламентують порядок розселення
евакуйованих.
Довгостроковими документами є:
план ЦЗ;
наказ про організацію і ведення ЦЗ;
план розвитку і удосконалення ЦЗ;
план
підготовки
та
підвищення
кваліфікації
керівного складу ЦЗ об'єкта;
план-графік вивчення (комплексної перевірки)
стану або вивчення окремих питань ЦЗ в
структурних підрозділах об'єкта.

104.

Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й
аварій
Потенційно
небезпечні
підприємства,
а
також
підприємства, що мають потенційно небезпечні об'єкти,
"повинні розробляти плани локалізації і ліквідації аварійних
ситуацій й аварій (ПЛАС).
Потенційно небезпечне підприємство - промислове
підприємство, що використовує у своїй діяльності або має на
своїй території потенційно небезпечні об'єкти.
Аварійна ситуація - стан потенційно небезпечного
об'єкта, що характеризується порушенням меж й/або умов
безпечної експлуатації, але не перейшло в аварію, при якому
всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал,
населення та довкілля втримуються в прийнятних межах.
Аварія - раптова подія, така як потужний викид
небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення
експлуатації підприємства (об'єкта), що веде до раптової
та/або поступової загрози для життя і здоров'я людей,
довкілля, матеріальних цінностей на території підприємства
та/або за його межами.

105.

Мета та основні параметри Плану
Вимоги до складу, змісту і форми ПЛАС, процедурам
їхнього затвердження і перегляду викладені в НПАОП 0.004.33-99 «Положення щодо розробки планів локалізації і
ліквідації аварійних ситуацій і аварій».
Метою Плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й
аварій є планування дій (взаємодій) персоналу підприємства,
спецпідрозділів,населення, центральних і місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по
локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їхніх наслідків.За
масштабами аварії можуть бути трьох рівнів:«А»,«Б», «В».
На рівні «А» аварія характеризується розвитком в межах
одного
структурного
підрозділу
підприємства
(цеху,
відділення,дільниці).
На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі
структурного підрозділу і розвитком в межах підприємства.
На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом
за
межі
території
підприємства,
можливістю
впливу
уражаючихчинників на населення, інші об'єкти, а також на
довкілля.

106.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії
установлені в процесі аналізу небезпек. ПЛАС розробляється
з урахуванням всіх станів підприємства (об'єкта): пуск
робота, зупинка й ремонт.
Для забезпечення ефективної боротьби з аварією на
всіх рівнях її розвитку створюється штаб. У ПЛАС указуют
місце розташування штабу, у т.ч. резервне.
Загальне
керівництво
роботою
штабу
здійсню
відповідальний керівник робіт з локалізації і ліквідац
аварій.
Обов'язки відповідального керівника виконують:
на рівні розвитку аварії «А» - начальник виробництва (цеху
відділення, дільниці);
на рівні розвитку аварії «Б» - керівник підприємства;
на рівні розвитку аварії «В» - посадову особу, призначена
рішенням органа місцевої виконавчої влади.
ПЛАС необхідно переглядати через кожні 5 років.

107.

ПЛАС складається з двох основних
частин:
аналітична частина, у якій викладають
аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх
наслідків;
оперативна частина, що регламентує
порядок взаємодії й дій персоналу,
спецпідрозділів і населення в умовах аварії.

108.

Аналітична частина Плану: аналіз небезпеки
підприємства (об'єкта)
У процесі аналізу небезпеки підприємства
(об'єкта) виявляються всілякі аварійні ситуації й аварії,
у тому числі малоймовірні, з катастрофічними
наслідками, які можуть виникнути на підприємстві,
розглядаються сценарії їхнього розвитку й оцінюються
наслідки.
Виявлення можливих аварій проводять в такій
послідовності:
1.
Встановлюють
наявність
на
підприємстві
небезпечних речовин, небезпечних режимів роботи
устаткування і об'єктів.
2.
Виявляють потенційні види небезпеки для кожної
одиниці устаткування (апарата, машини) і процесу, що
протікає в ньому.

109.

До розглянутих видів небезпеки відносяться:
пожежа;
вибух;
розрив або руйнування устаткування;
викиди шкідливих речовин тощо.
Сценарій розвитку можливої аварії починається з
події (стадії), що створює пряму загрозу виходу
технологічного процесу з-під контролю і виникнення аварії.
Для кожної стадії розвитку аварії потрібно:
оцінити
кількість
небезпечних
речовин,
що
приймають участь у прогнозованій аварії;
встановити вражаючі чинники, що будуть діяти під
час аварії;
оцінити наслідки впливу вражаючих чинників аварії
на сусідні об'єкти і людей: визначити масштаби зон
руйнування, ураження людей і зараження місцевості;
визначити безпечні зони і місця можливих укриттів,
шляхів евакуації, що не підпадають під вплив уражаючих
чинників аварії.

110.

За результатами аналізу виникнення та
розвитку аварій і оцінки їхніх наслідків необхідно
встановити можливість переходу аварії на рівні «Б» та
«В».
Оцінка наслідків аварії і окремих її стадій
виконується за допомогою спеціальних методик.
Аналіз небезпеки повинен містити: використану
вихідну інформацію або посилання на документи, у
яких вона міститься; опис використаних методів
аналізу і методик оцінки; результати розрахунків і
оцінок.
Результати виконаного аналізу повинні пройти
незалежну експертизу.

111.

Оперативна частина ПЛАС
Оперативна частина ПЛАС розробляється для
управління діями
персоналу підприємства, спеціалізованих підрозділів з
метою запобігання
або локалізації аварійних ситуацій і аварій.
Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні «А»
включає:
блок-схему
виробництва
(цеху,
відділення,
дільниці);
план виробництва (цеху, відділення, дільниці);
блок-карти об'єктів (цехів, відділень, дільниць), що
входять до складу виробництва;
опис дій персоналу;
список і схему оповіщення про аварійну ситуацію
(аварію)
посадових осіб;

112.

списки працівників, які залучаються до
локалізації аварії, осіб, що дублюють їхні дії
при їх відсутності за якимось причинами;
переліки інструментів, матеріалів, засобів
індивідуального
захисту, які повинні бути
використані при локалізації аварії;
обов'язки відповідального керівника робіт,
виконавців та інших посадових осіб по
локалізації аварії;
інструкцію
з
аварійної
зупинки
виробництва (цеху, відділення, дільниці).

113.

Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні «Б»
містить додатково:
блок-схему підприємства;
план підприємства.
При розробці оперативної частини для аварій на
рівні «В» треба визначати всіх учасників протиаварійних
дій. Встановлюються їхні функції, ресурси, обов'язки і
ступінь участі. До складу учасників протиаварійних дій
входять:
територіальні органи Держгірпромнагляду та ДСНС;
спеціальні
формування:
районна
(об'єктова)
пожежна частина, воєнізована газорятувальна служба й
інші;
міліція, медичні, транспортні служби й служба
соціального забезпечення;
комунальні служби району (міста);
органи масової інформації й зв'язку;
органи охорони здоров'я і охорони довкілля.

114.

Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні
«В» додатково містить:
ситуаційний план з додатками;
обов'язки
відповідального
керівника
робіт,
виконавців та інших
посадових осіб по локалізації аварії.

115.

Наказом керівника ОГД про організацію і ведення
ЦЗ на об'єкті визначаються посадові особи і керівні
органи, служби і формування ЦЗ, їх призначення і
функції, кількісний склад і матеріально-технічне
забезпечення; організація підготовки керівного
складу та навчання за тематикою ЦЗ працівників
галузі, контроль стану ЦЗ у структурних підрозділах
і звітність.
Щорічно розробляються:
1)наказ про стан ЦЗ в минулому році та основні
завдання на наступний рік;
2)план підготовки ЦЗ об'єкта в наступному році;
3)навчальний план і розклад занять з постійним
складом
працівників
органів
управління
за
тематикою ЦЗ;
4)доповідь про стан і підготовку ЦЗ об'єкта у
минулому році.