Волобуєв Михайло Симонович

1.

екстерном закінчив економічний
відділ Харківського інституту
профосвіти. 1921-22 — заступник
завідуючого Миколаївського,
1922 — Вінницького губернського
відділів освіти. З 1923 працював у
Харкові у Головполітосвіті,
викладав у Харківському
фармацевтичному технікумі,
Інституті народної освіти,
фінансово-економічному
технікумі; згодом — професор
політичної економії Харківського
механіко-машинобудівного
інституту (1930-33 — завідувач
кафедри)

2.

7 грудня 1933 Волобуєв був заарештований за обвинуваченням в участі в
«українській контрреволюційній організації, що прагнула до повалення
Радянської влади збройним шляхом». Рішенням суддівської трійки при
Колегії ГПУ УСРР від 8 травня 1934 Волобуєв був засуджений до 5 років
виправних таборів (вирок замінений на заслання до Казахстану). Після
відбуття терміну жив у Краснодарському краї.
Під час війни з нацистською Німеччиною виконував спеціальні завдання
радянської розвідки. 1948 переїхав до Ростова-на-Дону, де працював
завідувачем кафедри у Ростовському фінансово-економічному інституті. У
серпні 1957 офіційно реабілітований, 1961 переїхав до Донецька, де
викладав у Донецькому торговельному інституті. В останні роки життя —
на викладацькій роботі у Ростові-на-Дону.

3.

1928 у журналі «Більшовик України» (№ 2-3) було вміщено статтю Волобуєва
(подану до редакції ще 1927) під назвою «До проблеми української
економіки». У статті, що мала дискусійний характер, було окреслено фази
розвитку колоніальної політики царату в Україні до жовтневих подій 1917 і
спростовано версію про повну єдність дореволюційної російської економіки.
На думку Волобуєва, ця економіка була єдиною на антагоністичній
імперіалістичній основі, але, з погляду відцентрових сил пригнічених нею
колоній, вона являла собою комплекс національних економік. На думку
Волобуєва, єдиний господарський комплекс являла собою Україна, що, однак,
ігнорували і російські економісти, і московські керівні установи (зокрема
Держплан СРСР), які взагалі уникали навіть самої назви «Україна», віддаючи
перевагу термінам «Південь», «Південний район», «Південно-Західний»,
«Південь Європейської Росії», «Південноросійське господарство», вважаючи
Україну колонією європейського типу, що увійшла до складу СРСР. Волобуєв
заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії і економічно експлуатується
нею.
Волобуєв стверджував, що Україна має власні шляхи розвитку і що вона
мусить підготуватись до вступу у світове господарство у випадку перемоги
революції «не лише в колишній Росії, а по всій земній кулі» як рівноправна
частина цього світового комплексу.