Правове регулювання паювання земель

1.

Виконала: студентка IV курсу
3 групи
Коломієць Яна

2.

1. ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р.;
2. ЗУ «Про оренду землі» від 06.10.1998 р.;
3. Указ Презедента України від 03.12.1999 р. № 1529 «Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки»;
4. Указ Презедента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок
паювання земель, переданих у
колективну власність
сільськогосподарським підприємствам і організаціям»;
5. Указ Презедента України від 10.11.1994 р. № 666 «Про
невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері
сільськогосподарського виробництва»;
6. Указ Презедента України від 15.12.1998 р. «Про гарантування
захисту економічних інтересів та поліпшення соціального
забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну
частку (пай)»;

3.

7. Земельний кодексУкраїни від 25.10.2001 р.;
8. Постанова Верховної Ради України від 13.03.1992 р. «Про
прискорення земельної реформи та приватизацію землі»;
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 р. № 801
«Про затвердження форми сертифіката на право на земельну
частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на
земельну частку (пай);
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про
організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між
власниками земельних часток (паїв)».

4.

Реформування
земельних
відносин
у
сільськогосподарських підприємствах та організаціях
України відбувається у контексті загальнодержавної
земельної реформи, яка розпочалася з прийняттям постанови
Верховної Ради Української PCP «Про земельну реформу»
від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ.
Цим нормативно-правовим актом орган законодавчої влади
УРСР постановив, що з 15 березня 1991 р. усі землі
Української PCP стають об’єктом земельної реформи.

5.

Етапи реформування земельних
відносин у сільськогосподарських
підприємствах та організаціях
Початковий етап
(законодавче закріплення
в Україні колективної
та приватної власності
на землю)
Здійснення паювання
земель
сільськогосподарських
підприємств та організацій
Виділення земельних ділянок
в натурі (на місцевості)

6.

Поняття «земельна частка (пай)» введене до законодавства
України Указом Президента України «Про невідкладні заходи
щодо
прискорення
земельної
реформи
у
сфері
сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р.
Земельне законодавство не містить чіткого визначення
поняття земельної частки (паю).

7.

Умови паювання земель:
Паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у
колективну
власність
колективним
сільськогосподарським
підприємствам,
сільськогосподарським
кооперативам,
сільськогосподарським акціонерним товариствам;
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських
підприємств здійснюється після їх перетворення їх на колективні
сільськогосподарські підприємства.;
Рівне право усіх членів на вартість і розміри в умовних кадастрових
гектарах земельних часток (паїв);
Вартість земельної частки (паю) для кожного із підприємств,
кооперативів, акціонерних товариств визначається виходячи з
грошової
оцінки
переданих
у
колективну
власність
сільськогосподарських земель;
Землі, передані у колективну власність, підлягають поділу на земельні
частки (паї) без виділення у натурі (на місцевості) організаціями
землеустрою.

8.

Особи які мають право на земельну частку (пай):
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств,
сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських
акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які
отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);
громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження
а також громадяни, що самостійно переселилися з територій, які
зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації,
були членами колективних або інших сільськогосподарських
підприємств;
Громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай),
посвідченого сертифікатом;
Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до
законодавства України набули право на земельну частку (пай);
Громадяни, право на земельну частку, яких встановлене судом.

9.

Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай)
власник земельної частки (паю) зобов’язаний підтвердити
наявність такого права. Основним документом, що посвідчує
право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на
земельну частку (пай),
що видається районною
(міською)
державною
адміністрацією
кожному
члену
підприємства,
кооперативу, товариства із
зазначенням
у
ньому
розміру частки (паю) в
умовних
кадастрових
гектарах,
а
також
у
вартісному виразі.

10.

Інші документи що посвідчують право на
земельну частку пай:
договори дарування
купівлі-продажу,
міни, посвідчені у
встановленому законом
порядку, до яких
додається сертифікат
на право на земельну
частку (пай)
трудова книжка члена
колективног або іншого
сільськогосподарського
підприєства чи
нотаріально
посвідчена виписка
з неї
свідоцтво про
право на спадщину
рішення суду про
Визнання права
на земельну частку
(пай)

11.

Земельним законодавством України передбачена можливість
реалізації прав на землю через укладення договору оренди
земельної частки (паю).
Власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до
виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають
право
укладати
договори
оренди
земель
сільськогосподарського призначення, місце розташування яких
визначається з урахуванням вимог раціональної організації
території і компактності землекористування, відповідно до цих
сертифікатів.

12.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення
відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної
державної адміністрації.
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на
місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.
За бажанням власника
земельної частки (паю)
йому можуть бути виділені
в натурі (на місцевості) дві
земельні ділянки з різним
складом
сільськогосподарських
угідь (рілля, багаторічні
насадження, сінокоси або
пасовища).

13.

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх
повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на
місцевості):
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в
натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що
посвідчують право власності на земельну ділянку;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у
натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь,
які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо
організації території земельних часток (паїв);
приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право
власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв) і т. д.

14.

Оформлення державних актів на право власності на земельну
ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється
землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні
роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на
місцевості).