Малахута Микола Данилович

1. Малахута Микола Данилович

народився 23 лютого 1939 року в старовинному козацькому
селі Рашівці Полтавської області.

2.

У шкільні роки Миколі Малахуті пощастило вчитися в
талановитого педагога, вчителя української мови та літератури
Василя Івановича Клименка, який керував поетичним гуртком,
грав на багатьох інструментах. Учасники гуртка, а серед них і
Микола, постійно їздили на поетичні конкурси до Полтави,
нерідко посідали там призові місця.

3.

З дитячих літ майбутній поет багато читав, особливо полюбляв
товсті літературно-художні журнали: «Вітчизну», «Дніпро»,
«Новый мир», «Знамя», «Октябрь», «Літературну газету».
Бібліотекарі помітили активного читача й охоче давали йому
книжки, журнали, газети. До того ж у селі було кілька бібліотек,
і фондами всіх їх користувався допитливий хлопець.
Перший вірш Миколи Малахути був надрукований в обласній газеті «Зоря Полтавщини»,
коли він був учнем сьомого чи восьмого класу. За нього хлопець отримав гонорар, який
становив 151 карбованець 1 копійку. Для родини, яка грошей майже не бачила, а
отримувала лише трудодні (до того ж, яка не мала батька, що поліг на війні), це була велика
сума, на яку мама придбала юному поетові нове вбрання, а на рештки грошей передплатил
азету «Радянська Україна», в якій тоді часто друкувалися вірші.

4.

Неповторне враження на хлопця справило
відвідання школи письменниками Олесем
Гончарем, Петром Панчем та Іваном Ле. У
пам'яті Миколи досі збереглася мить, «як
Олесь Гончар, знявши ширококрисового
фетрового капелюха, у широкому макінтоші,
чорнявий, усміхнений, стоїть у коридорі
нашої школи, оточений учителями й учнями,
читає нашу «Літературну газету» на стіні,
а перед цим її саме намалювали, написали,
оформили барвою, бо вже йшла чутка, що в
районі зі столиці письменники і можуть, чого
доброго, заїхати й до нас.

5.

6.

лірика Миколи Малахути — це величезний пласт
різнопланових, різножанрових оригінальних віршів,
виконаних у неповторній стильовій манері, де органічно
поєднуються минуле, сучасне й майбутнє, ліричне й епічне,
веселе й трагічне. Поет перебуває у розквіті творчих сил, і,
маючи величезний різнобічний життєвий досвід, безмежний
творчий потенціал, здатен порадувати читачів новими
поезіями. Шкода лише, що навіть те, що зроблено Миколою
Малахутою, не поціноване досі належним чином, не
зважаючи на те, що про нього прихильно писали й говорили
Олесь Гончар, Борис Олійник, Микола Вінграновський,
Олександр Сизо-ненко, Павло Загребельний, Михайло
Стельмах, Євген Гуцало, Григір Тютюнник, Роман Іваничук,
Юрій Мушкетик, Віталій Коротич, Іван Драч, Дмитро
Павличко, Євген Волошко, Григорій Половинко та ін. Отож на
черзі комплексне, об'єктивне й чесне дослідження життєвого
та творчого шляху відомого письменника Луганщини.