Lektsiya_4_Normativno-pravova_baza_eko_i_sots_bezpeki

1. Основні принципи управління соціальною та екологічною безпекою

Основні
соціальною
безпекою
принципи управління
та
екологічною
Лекція 4

2.

План
1.
2.
3.
4.
Механізм державного та регіонального управління
екологічною та соціальною безпекою
Нормативно-правова база національної безпеки
Особливості регулювання екологічною безпекою
Основні нормативно-правові акти соціальної
безпеки

3. Механізм державного та регіонального управління екологічною та соціальною безпекою

– це цілісна система послідовних етапів,
взаємопов’язаних і взаємодіючих структурних
елементів, що визначає
порядок,
особливості,
методи
інструменти цілеспрямованого впливу
органів державної влади та місцевого самоврядування
(суб’єктів управління) на соціально-економічні і
соціально-екологічні процеси на державному та
регіональному рівнях (об’єкти управління) з метою
перешкоджання виникненню, послаблення або
подолання загроз соціальній і екологічній безпеці

4. Мета системи екологічної безпеки України

вироблення концептуальних засад загальної стратегії у
сфері раціонального природокористування та захисту
навколишнього середовища, а також втілення їх у
практику з метою сталого економічного та соціального
розвитку держави.
При цьому передбачається формування нових типів
технологічних процесів, соціальної організації та
управління, здатності розв'язувати екологічні проблеми та
зменшувати будь-які екологічні небезпеки, що становлять
значну загрозу національній безпеці України

5. Основні завдання та функції державної системи управління:

планування робіт;
розробка, прийняття і відміна
нормативних актів;
професійний відбір;
реєстрація і облік;
експертиза;
ліцензування та сертифікація;
управління фондами;
узгодження і видача дозволів,
наукове забезпечення, міжнародне
співробітництво
забезпечення безпеки
обладнання, будівель та споруд;
забезпечення санітарногігієнічних умов праці,
санітарно-побутового
обслуговування, лікувальнопрофілактичного і медичного
обслуговування;
розслідування та облік
нещасних випадків,
захворювань, аварій;
пропаганда культури безпеки.

6.

2. Правове забезпечення екологічної та
соціальної безпеки населення
Правове забезпечення екологічної та соціальної безпеки в Україні
орієнтовано на державну політику щодо забезпечення життєдіяльності
населення у техногенно безпечному й екологічному чистому світі.
Правову основу
у
сфері
національної
безпеки
становлять
Конституція,
та
інші
закони
України,
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, а також інші нормативно-правові акти.
Стаття 3: Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю
Стаття 16: Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території
України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави
Стаття 27: Кожна людина має невід'ємне право на життя... Обов'язок держави - захищати
життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей
від протиправних посягань
Стаття 43: Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці
Стаття 49: Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування
Стаття 50: Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням
цього права шкоди.
Стаття 66: Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним
збитки
Стаття 68: Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати
на права і свободи, честь і гідність інших людей.

7.

Президентом України розробляються і затверджуються Стратегія
національної безпеки України, Воєнна доктрина України, доктрини,
концепції,
стратегії і програми, якими визначаються цільові
настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також
напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з
метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і
потенційних загроз національним інтересам України.
Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є
документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки
конкретних програм за складовими державної політики національної
безпеки.
Законодавство щодо ЦЗ включає також прийняті Верховною Радою
Кодекс цивільного захисту України, Закони України "Про охорону
здоров'я", "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього
середовища", кримінальне законодавство, а також закони України "Про
забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення",
"Про дорожній рух". Не менш важливу роль в ході вивчення безпеки
життєдіяльності відіграє Закон України "Про основи національної
безпеки", який був прийнятий 19 . 06 . 2003 року .

8. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про основи національної безпеки України

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи національної безпеки
України
визначає
основні
засади
державної політики, спрямованої на
захист національних інтересів і
гарантування в Україні безпеки
особи, суспільства і держави від
зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх
сферах життєдіяльності.
Об'єкти національної безпеки
людина і громадянин - їхні
конституційні права і свободи;
суспільство його
духовні,
морально-етичні, культурні, історичні,
інтелектуальні
та
матеріальні
цінності, інформаційне і навколишнє
природне середовище і природні
ресурси;
держава - її конституційний лад,
суверенітет, територіальна цілісність
Суб'єктами забезпечення національної
безпеки є:
Президент
України;
Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
Рада національної безпеки і оборони
України;
міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади;
Національний банк України;
суди загальної юрисдикції;
прокуратура України;
місцеві державні адміністрації та
органи місцевого самоврядування;
Збройні Сили України,
Служба безпеки України,
Служба зовнішньої розвідки України,
Державна прикордонна служба
України та інші військові
формування, утворені відповідно до
законів України;
громадяни України, об'єднання
громадян.

9. Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвич

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на
захист населення, територій, навколишнього природного
середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом
запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання
допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
З 1 липня 2013 року введений в дію Кодекс цивільного захисту України
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із
захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та
майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них,
функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту,
та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та
обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства,
підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

10. З дня введення Кодексу цивільного захисту в дію, визнати такими, що втратили чинність : .

З дня введення Кодексу цивільного захисту в дію,
визнати такими, що втратили чинність :
. Закон України "Про Цивільну оборону України"
Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України
"Про Цивільну оборону України"
Закон України "Про пожежну безпеку"
Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України
"Про пожежну безпеку"
Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони"
Закон України "Про війська Цивільної оборони України"
Закон України "Про аварійно-рятувальні служби"
Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру"
Закон України "Про правові засади цивільного захисту"
Установити, що суб’єкти господарювання, які діють на підставі дозволів на
початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію
нових і реконструйованих виробничих об’єктів та об’єктів іншого
призначення, впровадження нових технологій, передачу для виробництва
зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та
продукції, виданих відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку",
зобов’язані подати до 1 січня 2014 року декларацію відповідності
матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної
безпеки відповідно до цього Кодексу.

11.

Правову основу
у
сфері
національної
безпеки
становлять Конституція, та інші закони України,
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, а також видані на
виконання законів інші нормативно-правові акти.
Президентом України розробляються і затверджуються
Стратегія
національної безпеки України,
Воєнна доктрина України, доктрини, концепції,
стратегії і програми, якими визначаються цільові
настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а
також напрями діяльності органів державної влади в
конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення,
відвернення і нейтралізації реальних і потенційних
загроз національним інтересам України.
Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина
України є документами, обов'язковими для виконання, і
основою для розробки
конкретних
програм
за
складовими державної політики національної безпеки.

12. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про основи національної безпеки України від 19 червня 2003 року

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи національної безпеки
України від 19 червня 2003 року
визначає основні засади державної
політики, спрямованої на захист
національних інтересів і гарантування в
Україні безпеки особи, суспільства і
держави від зовнішніх і внутрішніх загроз
в усіх сферах життєдіяльності.

13. Об'єкти національної безпеки

людина і громадянин - їхні конституційні
права і свободи;
суспільство - його духовні, моральноетичні, культурні, історичні, інтелектуальні та
матеріальні цінності, інформаційне і
навколишнє природне середовище і природні
ресурси;
держава - її конституційний лад, суверенітет,
територіальна цілісність і недоторканність.

14. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

Президент України;
Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів
України;
Рада національної
безпеки і оборони
України;
міністерства та інші
центральні органи
виконавчої влади;
Національний банк
України;
суди загальної
юрисдикції;
прокуратура України;
місцеві державні адміністрації
та органи місцевого
самоврядування;
Збройні Сили України,
Служба безпеки України,
Служба зовнішньої розвідки
України,
Державна прикордонна служба
України та інші військові
формування, утворені
відповідно до законів України;
громадяни України, об'єднання
громадян.

15. 3. Екологічне право як механізм регулювання екологічною безпекою

Екологічне право України — це сукупність
правових норм, які регулюють суспільні
відносини,
що
складаються
з
приводу
використання, відтворення природних ресурсів в
їх неподільному стані з природним середовищем,
охороною
навколишнього
природного
середовища і забезпечення екологічної безпеки,
метою яких є досягнення гармонійного
співвідношення між природою і суспільством.

16. Систему екологічного права становлять загальна та спеціальна частини

Загальна частина включає
інститут
права природокористування
інститут охорони
навколишнього природного
середовища
правового забезпечення
екологічної безпеки
правового регулювання
здійснення екологічної
експертизи
юридичної відповідальності як
засобу реалізації екологічного
права
Спеціальна частина включає
інститут правового режиму
використання, відтворення та
охорони земель;
використання, відтворення та
охорони надр;
використання, відтворення та
охорони вод;
використання, відтворення та
охорони лісів;
використання, відтворення та
охорони атмосферного повітря;
використання, відтворення та
охорони тваринного світу;
користування природнозаповідним фондом.

17. Під джерелами екологічного права

слід
розуміти
прийняті
уповноваженими
державними органами нормативно-правові акти,
які містять правові норми, що регулюють
суспільні
екологічні
відносини
стосовно
приналежності,
використання,
відтворення
природних об'єктів та охорони навколишнього
природного середовища з метою задоволення
екологічних, економічних та інших інтересів
суспільства.

18. Основним джерелом екологічного права є закон.

Закон — це нормативний акт, що його прийняв вищий
представницький
орган
державної
влади
або
безпосередньо народ (референдум), який встановлює
початкові юридичні норми, має вищу юридичну силу і
приймається з додержанням особливої законодавчої
процедури.
Серед законів, що регулюють екологічні відносини,
головне місце належить Конституції України. Виходячи з
принципу верховенства права, Конституція має вищу
юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти,
зокрема
в
екологічному
законодавстві,
повинні
прийматися на основі Конституції і відповідати їй.

19. Основний законодавчий акт у галузі охорони природи,

який визначає правові, економічні та соціальні
основи організації охорони навколишнього
природного
середовища
в
інтересах
нинішнього і майбутніх поколінь — Закон
України “Про охорону навколишнього
природного середовища” від 25.06.1991 р.

20. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”

Визначає правові, економічні та соціальні
основи організації охорони
навколишнього природного середовища в
інтересах нинішнього і майбутніх
поколінь.
Здійснює регулювання відносин у галузі
охорони, використання і відтворення
природних ресурсів, забезпечення
екологічної безпеки, запобігання і
ліквідації негативного впливу
господарської та іншої діяльності на
навколишнє природне середовище,
збереження природних ресурсів,
генетичного фонду живої природи,
ландшафтів та інших природних
комплексів, унікальних територій та
природних об´єктів, пов´язаних з
історико-культурною спадщиною.

21. У складі кодифікованих поресурсових актів є

Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р.
Кодекс України «Про надра» від 27.07.1994 р.
Водний кодекс України вiд 06.06.1995 р.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.

22. Правові відносини в сфері зберігання природних ресурсів регулюються

ЗУ “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992 р.
ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» вiд 16.10.1992 р.
ЗУ «Про відходи» від 05.03.1998 р.
ЗУ «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р.
ЗУ «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р.
ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»
08.02.1995 р.
ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
природного та техногенного характеру» від 08.06.2000 р.
ЗУ «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.2000
р.
ЗУ «Про об'єкти підвищеної небезпеки» 18.01.2001 р.
ЗУ «Про екологічну мережу» вiд 24.06.2004 р. та ін.

23.

Серед джерел екологічного права важливу роль
відіграють підзаконні нормативні акти, які
утворюють складну ієрархічну систему й
посідають відповідне місце у всій системі
нормативного регулювання.
До підзаконних нормативно-правових актів
належать
укази
Президента
України,
нормативно-правові акти міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, а
також нормативні акти місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування.

24. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права утворюють складну систему, в якій розрізняють такі рівні:

рівень указів Президента України
рівень нормативно-правових актів Кабінету
Міністрів України
рівень нормативних правових актів міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади
рівень нормативних правових актів органів
місцевого самоврядування і місцевих органів
виконавчої влади

25.

Постанови Верховної Ради України
затвердження
загальнодержавних
програм,
концепцій, основних напрямів екологічної
політики, результатів парламентських слухань
Укази Президента України
прийняття рішень про створення чи оголошення
об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення,
резервування земель під наступне заповідання
Постанови та нормативні розпорядження
Кабінету Міністрів України
порядки, процедури здійснення управлінських
функцій, природоохоронних дій, заходів, програм

26. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

Міністерства охорони
навколишнього
природного середовища
Держземагентства
Держводгоспу
Держкомлісгоспу
Міністерства охорони
здоров’я
Мінфіну
МНС
Мінагрополітики
Держспоживстандарту
Держстату
Державного комітету з
промислової безпеки,
охорони праці та гірничого
нагляду
Держатомрегулювання
Інших центр. органів викон.
влади

27. Інші джерела екологічного права України

Акти органів місцевого самоврядування та
місцевих органів виконавчої влади
Локальні нормативні акти (стандарти
підприємства, технологічні регламенти, плани
локалізації та ліквідації аварій тощо)

28. Міжнародні договори України

Правову основу охорони природи становлять також
закони міжнародного значення
Багатосторонні договори (угоди, конвенції) –
понад 40
Регіональні (“карпатські”, “чорноморські”,
“дунайські”, “дніпровські”);
Двосторонні (загального характеру, суто
екологічні, з прикордонних питань,
вузькоспрямовані)

29. ПРОГРАМНО-СТРАТЕГІЧНІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

За терміном програмування (довго-, середньо- та
короткострокові);
за масштабом поширення (загальнонаціональні, регіональні,
місцеві, галузеві, локальні),
за рівнем затвердження (зокрема, загальнодержавні та деякі
регіональні програми затверджуються законами України,
постановами Верховної Ради України, Указами Президента
України, постановами Кабінету Міністрів України), що визначає
їх пріоритетність, забезпеченість бюджетним фінансуванням
тощо;
за змістом (комплексні програми/прогнози економічного та
соціального розвитку та секторальні (міжсекторальні, цільові),
за ступенем опрацьованості шляхів і методів досягнення
результатів (прогнозні та програмні) та ін.

30. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ ПРОГРАМНО-СТРАТЕГІЧНІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

ПРОГРАМНО-СТРАТЕГІЧНІ
ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ
ДОВКІЛЛЯ
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки,
затверджена постановою Верховної Ради України від 5.03.1998 р.;
Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні („Заповідники”),
затверджена постановою Верховної Ради України від 22.09.1994 р.;
Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі
України на 2000-2015 роки, схвалена Законом України від 21.09.2000 р.;
Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами, затверджена
Законом України від 14.09. 2000 р.
Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і
Чорного морів, затверджена Законом України від 22.03.2001 р.;
Загальнодержавна програма розвитку водного господарства, затверджена
Законом України від 17 січня 2002 р.
Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та
поліпшення якості питної води, затверджена постановою Верховної Ради України
від 27.02.1997 р.;
Концепція збереження біологічного різноманіття України, затверджена
постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. № 439;
Державна програма „Ліси України” на 2002-2015 роки, затверджена постановою
Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. та деякі інші.

31. Опосередковане регулювання

Закони, що регулюють загальні засади та конкретні сфери
господарювання:
Господарський кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Про підприємництво (ст. 4)
Основи законодавства про охорону здоров’я
Про меліорацію земель (14.01.2000),
Про мисливське господарство та полювання (22.02. 2000);
Про туризм (15.09.1995 в ред. від 18. 11. 2003) та інші.
Закони, що регулюють містобудівну та проектно-будівельну діяльність:
“Про основи містобудування” (від 16.12.1992),
“Про планування і забудову територій” (від 20.04. 2000),
“Про Генеральну схему планування території України” (від 07.02. 2002)
та ін.
Закони, що регулюють компетенцію органів влади та місцевого
самоврядування:
“Про місцеве самоврядування в Україні” (від 21.05.1997),
“Про місцеві державні адміністрації” (від 09.04. 1999) та ін.

32. Опосередковане регулювання

Бюджетне законодавство:
Бюджетний кодекс України (21.06.2001);
Закони про Державний бюджет на n рік
Податкове законодавство:
Закон “Про плату за землю" (03.07.92 в ред. 1996 р.);
Підзаконні акти (наприклад, Порядок справляння збору за
спеціальне використання водних ресурсів та збору за
користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту» від 16.08. 1999, КМУ, Порядок встановлення
нормативів збору за забруднення навколишнього природного
середовища і стягнення цього збору від 1.03.1999, КМУ та ін.)

33. В Україні контроль за станом природного середовища й виконанням природоохоронних актів здійснюють

Міністерство охорони навколишнього природного
середовища України,
Міністерство охорони здоров'я,
Державний комітет з гідрометеорології,
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків
чорнобильської катастрофи,
система державних санітарно-епідеміологічних
станцій,
Державна екологічна інспекція тощо.

34. Види юридичної відповідальності за порушення екологічних норм

35.

Таким чином, в Україні сьогодні сформовано
одну з найбільш розвиненіших у Європі
систему
екологічного
законодавства,
визначено
основні
напрями
державної
політики в галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів і піклування
про екологічну безпеку, розроблено кілька
проектів природоохоронних програм для
найнеблагополучніших районів.

36.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!