Ревматоїдний поліартрит в практиці сімейної медицини

1. Ревматоїдний артрит в практиці сімейної медицини

ВИКОНАЛА
СТУДЕНТКА 402 ГРУПИ
ВІДДІЛЕННЯ « СЕСТРИНСЬКА СПРАВА»
РАДКЕВИЧ ТЕТЯНА

2. Ревмато́їдний артри́т

Ревмато́їдний артри́т — системне
захворювання сполучної тканини з
переважним ураженням дрібних суглобів за
типом ерозивно-деструктивного
поліартритом і запально-дистрофічними
процесами у внутрішніх органах.

3. Епідеміологія

Поширеність серед дорослого населення України
становить 0,4% майже 90% пацієнтів з
агресивною формою хвороби стають
непрацездатними.
Співвідношення ч:ж = 1:3
Пік початку захворювання - 30-35 років

4. Причини захворювання

Причини остаточно не з'ясовані.
У розвитку захворювання має генетична
схильність.
Захворювання розвивається в результаті
інфекції, що викликає порушення імунної
системи.
Спричинюють розвиток захворювання УФО,
ультразвук.

5. Класифікація

За клініко-анатомічним особливостям
розрізняють форми ревматоїдного
артриту:
протікають по типу поліартриту, оліго-або моноартрита;
характеризуються системною симптоматикою;
поєднуються з дифузними захворюваннями сполучної
тканини, деформуючим остеоартрозом, ревматизмом;
особливі форми (ювенільний артрит, синдроми Стілла і
Фелтен)

6. Класифікація

За імунологічними характеристиками
виділяють:
серопозитивні варіанти
Ревматоїдний васкуліт
Ревматоїдні вузлики
Ревматоїдна хвороба легень
Синдром Фелті
Серонегативний
Поліартрит
Синдром Стіла

7. Класифікація

За активністю клініко-морфологічних змін
диференціюють три ступені ревматоїдного артриту.
При мінімальній активності (I ст.) Процесу
відзначаються незначні болі в суглобах, минуща скутість в
ранкові години, відсутність локальної гіпертермії.
Ревматоїдний артрит середньої активності (II ст.)
Характеризується болями в спокої і в русі, багатогодинний
скутістю, больовим обмеженням рухливості, стабільними
ексудативними явищами в суглобах, помірної місцевої
гіпертермією шкіри.
Для високої активності (III ст.) Ревматоїдного артриту
типова сильна артралгія, виражена ексудація в суглобах,
гіперемія і припухлість шкіри, непроминальна скутість, різко
обмежує рухливість.

8. Клініка

На продромальному етапі відзначається втома, періодичні
артралгії, астенія, пітливість, субфебрилітет, ранкова скутість.
Дебют ревматоїдного артриту зазвичай пов'язується пацієнтами зі
зміною метеофакторів, сезонів року (осені, весни), фізіологічних
періодів (пубертатного, післяпологового, клімактеричного).
Провокуючою причиною ревматоїдного артриту може служити
інфекція, охолодження, стрес, травма та ін
При гострому та підгострому дебюті ревматоїдного
артриту спостерігається лихоманка, різка міалгія і артралгія;
при малопомітній прогресуванні – зміни наростають тривало і не
супроводжуються суттєвими функціональними порушеннями. Для
клініки ревматоїдного артриту типово залучення суглобів стоп і
кистей, зап'ясть, колінних і ліктьових суглобів; в окремих випадках
ураження стосується тазостегнових, плечових і суглобів хребта.

9. Клініка

Об'єктивні зміни при ревматоїдному артриті
включають скупчення внутрішньосуглобового
ексудату, набряклість, різку пальпаторно
хворобливість, рухові обмеження, локальну
гіперемію і гіпертермію шкіри.. В результаті
ревматоїдного артриту настає анкилоз і
знерухомленість суглобів.

10. Діагностика

Рентгенографія суглобів. Обстеження при підозрі на
ревматоїдний артрит повинне включати:
1) рентгенографію кистей, стоп, променезап'ясткових і колінних суглобів в
задній прямій проекції (рентгенографію колінних суглобів проводять в
положенні стоячи),
2) рентгенографію шийного відділу хребта,
3) рентгенографію уражених суглобів.
Серологічне дослідження. Виявлення ревматоїдного
чинника в сироватці хворих - основна лабораторна ознака
ревматоїдного артриту
Загальний аналіз крові. При загостренні, відзначаються
помірний лейкоцитоз і тромбоцитоз. Виявляється
нормоцитарна нормохромна анемія.
Біохімічне дослідження крові. Рівень заліза і насичення
трансферину залізом,виявляється підвищення концентрації
гамма-глобулинов і інших фракцій глобулінів. Часто
підвищується активність лужної фосфатази сироватки. Рівень
сечової кислоти, кальцію і фосфатів, як правило, нормальний.

11.

12.

13.

14.

15. Лікування

Лікування здійснюється за такими
напрямками:
Ліквідація больового синдрому
Зменшення вираженості запального процесу
Запобігання розвитку кісткової
деструкції,вісцериту,амілоїдозу
Запобігання деформації суглобів

16. Лікування

Для зменшення болю хворі мають дотриматися
постільного режиму також проводять
іммобілізацію суглобів.
НПЗ (диклофенак, ібупрофен, напроксен),
кортикостероїди, купирующие запалення і біль.
Використання базисних препаратів
(сульфасалазину, метотрексату, лефлуноміду)
дозволяє досягти ремісії ревматоїдного артриту і
запобігти сповільнити дегенерацію суглобів.

17. Лікування

Разом із медикаментозним в лікуванні хворих
використовують фізичні методи:
Плазмофорез
Гемосорбція
Рентгенівське опромінення лімфатичних вузлів.
Із місцевої терапії застосовують
внутрішньосуглобове уведення
кеналогу,метипреду,гідрокортизону.
Фізіотерапевтичні методи: фонофорез,
магнітотерапія,лазернатерапія,індуктотермія.

18. Ефективність лікування у хворих на РА оцінюється за допомогою критеріїв ремісії, запропонованих АРА (1987):

– тривалість уранішньої скутості не перевищує 15
хв;
– відсутність стомлюваності;
– відсутність болю в суглобі (анамнестично);
– відсутність болісності в суглобах або болю в них
під час руху;
– відсутність припухлості суглобів;
– ШОЕ в межах 30 мм/год – для жінок і 20
мм/год – для чоловіків.

19. Диспансерне спостереження

Проводить дільничий терапевт і
ревматолог.Оглядають хворих 1раз
на 2міс.

20. Дякую за увагу