Конфлікти. Причини виникнення. Стратегія розв’язання

1.

Конфлікти. Причини виникнення.
Стратегія розв’язання

2.

Стратегії
виходу з конфлікту
суперництво
співробітництво
компроміс
уникання
співпрацювання

3. Суперництво

полягає в нав’язуванні іншій стороні вигіднішого для
себе рішення.
Суперництво виправдане у випадках:
явної конструктивності пропонованого рішення;
вигідності результату для всієї групи, організації, а не
для окремої особи чи мікрогрупи;
важливість результату боротьби для того, хто
підтримує дану стратегію;
відсутності часу на домовлення з опонентом.
Суперництво доцільне в екстремальних і
принципових ситуаціях, у разі дефіциту часу та
високої імовірності небезпечних наслідків.

4. Компроміс

полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт частковими
поступками.
Він характеризується:
відмовою від частини вимог, які раніше висувалися,
готовністю визнати претензії іншої сторони частково
обґрунтованими,
готовністю пробачити.
Компроміс ефективний у випадках:
розуміння опонентом, що він і суперник мають рівні можливості;
наявності взаємовиключних інтересів;
задоволення тимчасовим рішенням;
загрози втратити все

5. Пристосування чи поступка

розглядається як вимушена чи добровільна відмова
від боротьби та здавання своїх позицій.
Прийняти таку стратегію опонента змушують різні
мотиви:
усвідомлення своєї неправоти, необхідність
збереження гарних стосунків з опонентом,
сильна залежність від нього;
несерйозність проблеми.
Крім того, до такого виходу з конфлікту приводить значний збиток,
якого завдано у процесі боротьби, загроза ще більш серйозних
негативних наслідків, відсутність шансів на інший результат, тиск
третьої сторони.

6. Співробітництво

вважається найбільш ефективною стратегією
поведінки в конфлікті. Воно припускає
прагнення опонентів до конструктивного
обговорення проблеми, розгляд іншої сторони
не як супротивника, а як союзника в пошуку
рішення.
Найефективнішим є в ситуаціях:
сильної взаємозалежності опонентів;
схильності обох ігнорувати розходження у
владі;
важливості рішення для обох сторін;
неупередженості учасників.

7. Залежність стратегії розв’язання конфлікту від стратегій, обраних опонентами

8.

9. Процедура розв’язання конфлікту

аналіз й оцінювання ситуації;
вибір способу розв’язання конфлікту;
формування плану розв’язання
конфлікту;
реалізація плану розв’язання конфлікту;
оцінювання ефективності дій

10. Правила розв’язання конфліктів

Визнати наявність конфлікту. Як не дивно, це буває найважче. У людської натури
є така риса: не визнавати очевидного. Замість ховати голову в пісок, варто
заявити про конфлікт привселюдно. Це допоможе очистити атмосферу від
пересудів і відкриє шлях переговорам.
Домовтеся про процедуру. Якщо конфлікт визнано, домовтеся, де, як і коли ви
почнете спільну роботу з його подолання.
Окресліть конфлікт. Важливо визначити конфлікт у термінах проблеми, що
підлягає врегулюванню. Кожна сторона повинна висловити, у чому вона бачить
суть конфлікту, які почуття він у неї викликає, як вона оцінює свою роль у
конфліктній ситуації. При цьому важливо зосередитися на конкретних діях, а не
на особах.
Досліджуйте можливі варіанти вирішення. Широко відома техніка «мозкової
атаки», коли всі члени висловлюють будь-які, навіть найбезглуздіші пропозиції.
Усі ідеї реєструються, і вибирається найкраща. Ця процедура націлює на
співробітництво і спільне прийняття рішення.

11.

Контролюйте виконання спільно прийнятого рішення.
Критикуйте опонента доброзичливо. Для того, щоб грамотно
користуватися цим правилом, потрібно знати, які існують форми
критики.
Форми критики
З бажанням
допомогти
З бажанням
показати себе
З метою уникнення
заслужених
обвинувачень
з метою контратаки
З метою зведення
особистих рахунків
З метою збереження
статусу чи престижу
З метою
перестрахування
з метою одержання
емоційного заряду

12.

. Слід дотримуватися етичних норм
спілкування в конфліктній ситуації.
Спеціалісти-конфліктологи виділяють такі
види етики спілкування:
Види етики
спілкування
етика доказу
Етика критики
Етика аудієнції
Етика згоди
Володійте своїми емоціями. Це одне з основних правил розв’язання
конфліктних ситуацій.

13. Діяльність із профілактики конфлікту

створення необхідних умов для мінімізації їх
кількості та розв'язання неконфліктними
засобами;
оптимізація організаційно-управлінських умов
створення та функціонування організацій;
ліквідація соціально-психологічних причин
конфліктів;
блокування особистісних чинників
виникнення конфліктів.

14. Засоби вирішення конфлікту

усунення причин конфлікту, подолання образу
«ворога», що склався у конфліктуючих сторін;
зміна вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні
поступки. Інколи обидві сторони погоджуються на
компроміс у зв'язку з виснаженням ресурсів,
втручанням третьої сторони;
боротьба, яка передбачає перемогу однієї зі сторін;
консенсус, який є згодою значної більшості учасників
конфлікту щодо його головних питань. Консенсус може
бути основним (відображує ступінь єдності цілей та
цінностей), процедурним (встановлює правила дій), на
рівні відношення до політики, влади, керівництва. Часто
конфліктуючі сторони різко обмежують можливості
вирішення конфлікту шляхом консенсусу.