Мистецтво публічного мовлення

1. Мистецтво публічного мовлення

Усі жанри хороші, крім нудного
Вольтер

2. Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики – теорії ораторського мистецтва, науки красномовства

Будь-який публічний виступ має на меті викликати інтерес аудиторії, певним
чином вплинути на неї.
Мета:
•Інформування (звіт, доповідь, лекція)
«Що? – Як? – Для чого? – У який спосіб?».
• Переконання (обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми)
Ретельний добір аргументів – розташування їх у порядку наростання переконливості –
наголошення на основних аспектах теми і заклик до певних дій.
•Створення певного настрою ( урочистості, свята, ювілеї тощо)
Вміння надати темі нове, незвичне (бажано дотепне) значення;
Доброзичливий, шанобливий підтекст промови;
Оригінальна, нетрадиційна форма.

3. Найпоширеніші жанри публічного мовлення

Доповідь
Промова
Лекція
Бесіда
Участь у дискусії

4. Доповідь – найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв’язків із громадськістю

• Ділова доповідь – діловий документ, виклад певних питань обов’язково з
висновками та пропозиціями. (Призначена для усного виголошення)
• Звітна доповідь – публічний виступ (за будовою нагадує письмовий звіт)
з чітко окресленою метою і завданнями, переконливими фактами,
цифрами, прикладами, цитатами. (Обговорюється і схвалюється
зібранням).
• Наукова доповідь – доповідь, яка узагальнює наукову інформацію,
досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. (Виголошують
на наукових зібраннях – конференціях, симпозіумах тощо)
• Політична доповідь – різновид доповіді з політичних питань, в якій
з’ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події,
розкриваються шляхи розвитку суспільства

5. Вимоги до доповіді: полемічність, критичне спрямування, лаконізм, професіоналізм, аргументованість, ораторська майстерність, повага до зі

Вимоги до доповіді: полемічність, критичне спрямування,
лаконізм, професіоналізм, аргументованість, ораторська
майстерність, повага до зібрання
Практичні поради доповідачеві:
Подякуйте тому, хто вас представив аудиторії;
Чітко назвіть тему
розкриватимете;
виступу
та
проблему,
яку
Стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете
проблему, на що, насамперед, звернете увагу.

6. Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ з одного чи декількох питань з метою висвітлення певної інформації та впливу на роз

Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ з
одного чи декількох питань з метою висвітлення певної
інформації та впливу на розум, почуття і волю слухачів
Мітингова промова – має гостре політичне спрямування,
злободенна, стосується певної суспільно-значимої проблеми
Ділова промова – вирізняється більшою стриманістю у проявах
емоцій, орієнтацією на логічний вплив, аргументованістю
Ювілейна промова – характеризується святковістю, урочистістю,
доречними жартами і експромтами, невимушеною манерою
виголошення

7. Вимоги до промови: логічна стрункість, емоційна насиченість, орієнтація на найвіддаленішого слухача, наявність ритму (витримання рівномір

Вимоги до промови: логічна стрункість, емоційна насиченість,
орієнтація на найвіддаленішого слухача, наявність ритму
(витримання рівномірно розміщених логічних і психологічних
пауз), виразність мови
Архітектоніка (будова) виступу:
•Вступ – вказівка на предмет обговорення;
•Основна частина – виклад власних поглядів на певне питання;
•Висновки – пропозиції, оцінки.

8. Лекція – форма пропаганди наукових знань, живий процес спілкування між промовцем та слухачами

Поради лектору:
•Відшукати необхідні слова, щоб викликати інтерес до матеріалу
лекції та довіру аудиторії;
•Не втрачати ясності і послідовності викладу;
•Чітко оформлювати зачин і кінцівку кожної смислово самостійної
частини;
•Активізувати увагу слухачів, втягувати їх у пошук розв’язків
питання;
•В основній частині (за порадами психологів) розглядати не більше 7
вузлових питань, не перенасичувати виклад фактами і цифрами;
•Чітко і аргументовано висловити своє власне ставлення до теми.
Лектор -«безсторонній переказувач» не досягне успіху.

9. Бесіда – проводиться з невеликою кількістю учасників і охоплює всього декілька питань

Поради:
•Дохідливо і стисло викласти основні положення теми;
•Розвивати тему через питання та відповіді;
•Спершу спробувати відповісти на питання самому, поступово
втягуючи у розмову присутніх

10. Дискусія – обговорення будь-якого спірного питання

Специфіка наукової дискусії:
•Формулювання своєї думки однозначними і точними висловами;
•Терміни і абстрактні слова слід витлумачити («Учені спочатку
домовляються про термінологію, а вже потім сперечаються»);
•В одній тезі не повинно бути двох питань, якщо для них потрібні окремі
докази ( «не розпорошуватися!»);
•Точно визначити головну проблему і зосередити увагу навколо неї;
•Ретельно дібрати необхідну інформацію та доцільну аргументацію;
•Спробувати передбачити контраргументи і намагатися спростувати їх
уже в самому виступі;
•Бути гранично лаконічним.

11. Ведення наукової дискусії має свої правила

Головуючий стежить за тим, щоб:
•Усі аспекти проблеми були послідовно обговорені;
•Усі важливі докази, пропозиції, знахідки були зафіксовані;
•Усі учасники обговорення мали можливість виступити;
•Зупиняти (тактовно!) промовців, які відхилилися від теми;
•У підсумковому слові було зазначено, в чому учасники дискусії
дійшли згоди, а в чому – ні;
•Протокол чи запис дискусії став робочим інструментом, а не
даниною канцелярській традиції.

12. Поради:

Поступіться опонентові всім, чим можна поступитися, задля
того, щоб спокійно обговорити питання, де ваші погляди не
збігаються;
Спробуйте «перекинути кладку» через прірву між вашими
поглядами і поглядами опонента;
Відшукайте, в чому ви погоджуєтеся з опонентом: «…Це дає
мені змогу вважати, що ми можемо порозумітися…»;
Не стверджуйте того, що ви не можете довести;
Заради справи підніміться вище емоцій;
Навчіться і вигравати, і програвати: «Там, де ніхто не
тріумфує, - ніхто не відчуває себе переможеним»

13. Узагальнена схема підготовки виступу:

• 1. Обдумування та формулювання теми, визначення низки
питань, виокремлення принципових положень.
• 2. Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання
літератури). На цьому етапі важливо не просто знайти і
опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити
головне і другорядне; інтегрувати основні положення за
кількома джерелами.
• 3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування
окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу.
• 4. Складання тез виступу.
• 5. Написання остаточного тексту виступу

14. Алгоритм самоаналізу публічного виступу

Як аудиторія зустріла мене (доброзичливо, стримано, байдуже);
Як я розпочав виступ? Чи викликав виступ зацікавлення,
пожвавлення?
Як змінювався настрій аудиторії під час виступу? Як це
проявлялося? Можливі причини змін.
Як я реагував на невдачу / успіх?;
Як я тримався: вільно чи скуто? Чи не зловживав жестами?
Що слід врахувати під час підготовки наступного виступу?

15. . Ніколи не слід судити про людину по тому, що вона написала. Судіть по тому, що і як вона говорить у колі рівних їй людей

Г. Ліхтенберг