Підприємство в соціально-орієнтованій ринковій економіці

1. ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО В СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО В
СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
ПЛАН
1. Підприємство як суб'єкт господарювання, його
місце в соціально-орієнтованій економіці.
2. Організаційно-економічні умови функціонування
підприємства.
3. Теорії та моделі підприємства.
4. Зовнішнє середовище господарювання
підприємства.
5. Види підприємств, їх організаційно-правова форма.

2. 1. Підприємство як суб'єкт господарювання, його місце в соціально-орієнтованій економіці.

Концепція соціального ринкового господарства була
сформована у 40-50-х роках ХХ сторіччя у
післявоєнній Німеччині. ЇЇ методологічні підвалини
були створені ордоліберальною «теорією порядку»
(В. Ойкен, Ф. Бем, В. Репке, А. Рюстов, Л. Мікш, А.
Мюллер-Армак).
Основними елементами соціального ринкового
господарства є:
– особиста свобода;
– економічна дієздатність;
– соціальна справедливість.

3.

Соціально-орієнтована ринкова економіка базується на
поєднанні принципу свободи ринку з принципом
соціальної справедливості, який реалізує держава.
Для цього держава встановлює певні рамки для
вільного розвитку всіх суб’єктів
господарювання на ринку (ринковий аспект),
забезпечує умови конкуренції і коригує
результати функціонування ринку шляхом
перерозподілу доходів через податки, субвенцій
і соціальні виплати (соціальний аспект).

4. Побудова соціально-орієнтованої економіки спрямована на:

Побудова соціально-орієнтованої економіки
спрямована на:
забезпечення економічної та соціально-регулюємої
взаємодії господарюючих суб’єктів;
пріоритетність суспільних інтересів;
досягнення високого рівня життя більшості громадян
країни на засадах ринкового механізму.
Особлива і визначальна роль у цьому процесі належить
суб’єктам господарювання, зокрема підприємствам,
які в процесі своєї господарської діяльності не лише
прагнуть досягти значного рівня власного
економічного розвитку, а й здатні вирішити цілу низку
соціально-значимих питань.
? Завдання: З'ясувати, які соціально-значимі питання можуть
вирішувати підприємства в процесі своєї господарської діяльності.

5. Що таке підприємство? Існують різні визначення цього поняття. Підприємство – це:

Що таке підприємство?
Існують різні визначення цього поняття.
Підприємство – це:
складна відкрита виробничо-господарська і соціальна
система (системний підхід);
група осіб, діяльність яких координується для досягнення
спільної мети чи цілей (бихевіористський підхід);
виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім
оточенням шляхом матеріально-енергетичного обміну
(екологічний аспект);
це складна динамічна система, яка характеризується
великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю
інформаційних зв'язків між підсистемами й елементами, а
також зовнішнім оточенням (інформаційний аспект).

6. Підприємство

Стаття 62.
Господарського кодексу України
«Підприємство як організаційна форма господарювання»
Підприємство - самостійний суб'єкт
господарювання, створений компетентним
органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб'єктами для
задоволення суспільних та особистих потреб
шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої
господарської діяльності в порядку,
передбаченому цим Кодексом та іншими
законами.

7. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної діяльності.

Підприємство, що здійснює господарську (комерційну)
діяльність – підприємництво, діє самостійно,
ініціативно на власний ризик з метою досягнення
економічних і соціальних результатів та одержання
прибутку.
Некомерційне господарювання – це також самостійна
господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами
господарювання і спрямована на досягнення
економічних, соціальних та інших результатів без
мети отримання прибутку (суспільні чи релігійні
організації, благодійні фонди тощо).

8. Підприємство,

як суб’єкт ринку, є юридичною особою, що має
відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в
установах банку, печатки із найменуванням та
ідентифікаційним кодом.
як об’єкт ринкових відносин є специфічним
товаром, що має вартість і споживчу вартість. Вартість
підприємства складають його майно-матеріальні та
нематеріальні активи у ціновій формі. Споживча
вартість полягає у здатності підприємства приносити
його власнику прибуток.

9. Головними ознаками підприємства є :

прагнення до задоволення зовнішніх потреб
споживачів, шляхом представлення на ринку
конкурентоспроможної продукції;
здійснення ним самостійної господарської
комерційної чи некомерційної діяльності,
спрямованої на досягнення економічних, соціальних
та інших результатів; для цього підприємство обирає
предмет господарювання, відповідну йому структуру і
систему управління;

10. Головними ознаками підприємства є :

набуття статусу юридичної особи
Як юридична особа підприємство повинно мати своє
наймення, яке вказує на його організаційно-правову
форму існування, і бути зареєстровано у
встановленому державою порядку, воно виступає на
ринку від власного імені, може складати всі види
угод, бути позивачем і відповідачем в арбітражному
суді;

11. Головними ознаками підприємства є :

наявність відокремленого майна,
вартість якого відображується в самостійному
балансі підприємства; джерелами утворення є
грошові та матеріальні внески засновників,
чистий прибуток від результатів
господарювання, кредити банків та інших
кредиторів тощо, ця ознака є суттєвою при
здійснені аналізу діяльності підприємства на
його платоспроможність, фінансову стійкість;

12. Головними ознаками підприємства є :

свобода прийняття рішень,
тобто можливість підприємства в межах діючих
законів обирати економічні, технічні, соціальні,
економічні цілі своєї діяльності і засоби їх
досягнення;
(свобода прийняття рішень не тотожна повній
економічній незалежності підприємства, навпаки,
підприємство через ринки капіталу, праці, засобів
виробництва, готової продукції пов’язані і
залежать одне від одного, тому свобода окремого
підприємства закінчується там, де починається
свобода іншого)

13. Головними ознаками підприємства є :

ризикованість діяльності,
що проявляється у
можливій небезпеці отримання негативних наслідків
(наприклад, ризик збуту готової продукції, ризик
недостатності грошових коштів), так і можливості
через нього отримати кращі результати у зв’язку з
прийняттям підприємством неординарних рішень;
спеціалізація підприємства як господарської
одиниці, результатом якої є виготовлення потрібної
споживачам продукції (товарів, робіт, послуг)
відповідного призначення, профілю, асортименту.
Глибина такої спеціалізації і профільності – це
найважливіший напрямок розвитку сучасних
підприємств.

14.

? Завдання: З'ясувати, які відмінності
існують у визначенні термінів:
підприємство, компанія, фірма,
організація.
Чи тотожні ці поняття?

15. 2. Організаційно-економічні умови функціонування підприємства.

Економічна самостійність
Суверенітет
підприємства як
виробника
Суверенітет
підприємства як
споживача
Самоокупність,
рентабельність,
самофінансування
Основні організаційно-економічні умови
функціонування підприємства
Додержання законів та
рішень законодавчої та
виконавчої влади
Матеріальна зацікавленість та
відповідальність за
результати господарювання

16. Економічна самостійність підприємства

означає його право без обмежень одноосібно і незалежно
обирати види та сфери діяльності, визначати перспективи цієї
діяльності, приймати рішення і обирати засоби їх реалізації,
залучати різноманітні ресурси, встановлювати канали і методи
збуту продукції і послуг та їх ціни, вільно розпоряджатися
прибутком, що залишається у підприємства після сплати
податків.
Ця самостійність проявляється через економічний суверенітет
підприємства як виробника – через право вибору і прийняття
рішень: що саме, скільки, коли виробляти, за якою ціною і у яких
обсягах продавати продукцію (послуги). Економічний
суверенітет підприємства, як споживача, гарантує його право
вибору і прийняття рішень як і де, скільки, за якою ціною й
іншими умовами закуповувати необхідні для господарювання
ресурси, звичайно в межах наявних коштів.

17. Самоокупність, рентабельність, самофінансування

Самоокупність передбачає не тільки
використання обмежених факторів
виробництва, які трансформуються
підприємством у витрати на продукцію, але,
насамперед, виступає як грошово-економічна
гарантія повного повернення витрачених
ресурсів для повторення виробничореалізаційного процесу у попередніх обсягах.

18. Самоокупність, рентабельність, самофінансування

Рентабельність – результат (в його
позитивному значенні - прибутку),
співвіднесеному до обмежених ресурсів
(капіталу, витрат, обсягів виробництва, тощо),
який задовольняє власника підприємства для
отриманням ним дивідендів на вкладений
капітал.

19. Самоокупність, рентабельність, самофінансування

В умовах ринку перед підприємствами стоїть
завдання по їх подальшому розвитку,
насамперед, за рахунок власних коштів, що
вимагає здійснення самофінансування. Ці
кошти є результатом взаємодії надходження,
витрат і розподілу грошових коштів, їх
накопичення та використання.

20. Чинники що обмежують діяльність підприємства

обмеження, що обумовлені попитом на продукцію та послуги
Обсяг реалізації продукції Попит споживачів послуг;
обмеження, що обумовлені ресурсами підприємства
Ресурси витрачені Ресурси наявні;
фінансові обмеження:
Грошові витрати Грошові кошти, які є в наявності;
обмеження часом, через інфляцію.
вимоги до якості і безпеки продукції.

21. 3. Теорії та моделі підприємства.

Протягом останнього століття дослідники
різних країн світу вивчали феномен
підприємства (організації, фірми), що
обумовило виникнення та поширення
різноманітних теорії, які пояснюють його
сутність (природу), мету та обмеження
діяльності.
Розглянемо найбільш поширені та визнані
підходи.

22. Неокласичний (маржиналістський) підхід до теорії фірми.

У мікроекономіці, в межах неокласичного
(маржиналістского) підходу – підприємство
(виробнича одиниця) розглядається з позицій
ресурсно-технологічного підходу як система
перетворення вихідних ресурсів у готову продукцію.
Найважливішою визнавалася виробнича функція, а
метою фірми – максимізація доходу (прибутку).
Маржиналістський підхід припускає, що
поводження фірми повністю визначається її
власником, що є як власником, так і керівником
в одній особі.

23. Бихевіористский підхід.

Бихевіористи базуються на постулатах класичної теорії
економіки, але зазначають, що фірма не завжди переслідує
мету максимізації прибутку. Тому визначення мети
діяльності може бути здійснено тільки на основі
моніторингу поведінки фірми.
Базові постулати даної теорії викладені у всесвітньовідомій
праці Г. Саймона «Теорія фірми». У рамках даної теорії
фірма розглядається як колектив індивідів, що мають різні
мотиви й переваги. Процес ухвалення рішення складається в
узгодженні безлічі існуючих цілей і потреб різних індивідів.

24. Інституціональний підхід

З позицій даного підходу фірма – це пучок контрактів або
домовленостей між учасниками процесу виробництва.
Родоначальниками даної теорії є Р. Коуз і О. Уильямсон.
Фірма розглядається як формальний інститут (установа),
яка взаємодіє з ринком – неформальним інститутом.
Існування інститутів робить необхідним їх взаємодію, що
пов'язано з трансакційними витратами фірми (виникають у
зв'язку з пошуком й оцінкою інформації про потенційного
партнера, проведення переговорів, укладання контрактів та їх
захистом).
мета фірми – мінімізація трансакційних витрат.

25. Теорія підприємництва

У рамках даного підходу фірма й підприємець
розглядаються як єдине ціле. Особистість підприємця і
його здатності визначають успіх або неуспіх фірми і її
поведінку. Ціль фірми залежить від цілей самого
підприємця.
Теорія підприємництва підвищує роль особистості (у
даному випадку особистості керівника або особи, що
приймає рішення), від якої в багатьох випадках залежить
успіх всієї компанії, обумовлює доцільність більш
ретельного дослідження процесу міжособистісної взаємодії
усередині фірми і його впливу на загальний успіх бізнесу.

26. Теорія корпорації Дж. Гэлбрейта.

Теорія Дж. Гэлбрейта, на відміну від усіх інших підходів,
основним учасником інституціональної економіки в новому
індустріальному суспільстві визнає великі корпорації.
Дж. Гэлбрейт виділяє дві частини економіки – ринкову й
плановану. До ринкової економіки він відносить малий
бізнес, де діють закони ринку, коли підприємці залежать від
попиту. Плановану частину економіки представляють великі
корпорації, які за рахунок домінування на ринку планують
рівень майбутніх цін і готують своїх споживачів до купівлі
вироблених товарів.
Стабільність і безпека корпорації (а отже її споживачів,
суспільства, співробітників і акціонерів) стають пріоритетними
стратегічними цілями.

27. Еволюційна теорія організації

Основні положення даної теорії викладені в працях
С. Закса та базуються на принципі багатьох рівнів, який
застосовується до підприємства. Відповідно до цього
принципу підприємство прагне еволюціонування
одночасно на декількох зовнішніх і внутрішніх рівнях,
які перебувають в інтерактивному зв'язку, а порядок на
одному рівні впливає на стан інших рівнів.
Підприємство прагне до збереження ідентичності й
адаптації до зовнішнього середовища.

28. Мережева теорія організації

Цей підхід розглядає підприємство як сукупність
фірм-партнерів, які об'єднані у єдиний ланцюжок
створення цінності й взаємодіють між собою для
досягнення єдиних стратегічних цілей, пов'язаних з
підвищенням стійкості мережі в цілому.
Мережі виникли у відповідь на поширення процесів
аутсорсинга й розвиток ключових компетенцій.
Партнери в мережі спеціалізуються на здійсненні
певних видів діяльності або наданні послуг,
нарощують професіоналізм у цій сфері.

29. Системно-інтеграційна теорія підприємства

? Завдання: З'ясувати її сутність та
відмінності стосовно розглянутих теорій.

30. 4. Зовнішнє середовище господарювання підприємства.

САМОСТІЙНО

31. 5. Види підприємств, їх організаційно-правова форма.

Значна різноманітність підприємств вимагає
їхньої класифікації за відповідними ознаками,
які дають змогу підкреслити особливості того
чи іншого підприємства, врахувати їх при
організації виробництва та управлінні

32. Основні ознаки класифікації підприємств за їх видами:

Основні ознаки класифікації підприємств за їх
видами:
-
За глобальною метою функціонування:
комерційні;
некомерційні.
За видом попиту, який задовольняється:
підприємства, що задовольняють споживчий попит;
підприємства, що задовольняють попит на засоби виробництва.
За сутністю кінцевої продукції:
підприємства, що виробляють матеріальні блага;
підприємства, що виробляють послуги.
За галузевою та предметною спеціалізацією:
підприємства добувної промисловості;
підприємства переробної промисловості;
торговельні підприємства.

33. Основні ознаки класифікації підприємств за їх видами:

Основні ознаки класифікації підприємств за їх
видами:
-
За формою власності:
державні;
приватні;
колективні.
За розміром:
малі;
середні;
великі.
За агрегацією майна:
автономні підприємства;
об'єднання.

34.

Важливою ознакою класифікації
підприємств є їхня правова форма, тобто
комплекс правових і господарських норм,
які визначають характер, умови і способи
формування економічних відносин між
працівниками і власниками підприємства,
між підприємством та іншими суб’єктами
господарювання, підприємствами та
органами державної влади.

35.

Колективні
Господарські товариства
Неакціонерні
Акціонерні
З обмеженою
відповідальністю
Публічні
З додатковою
відповідальністю
Приватні
Повне
Комерційні
підприємства
Командитне
Приватні
Індивідуальні
Сімейні
Державні
Унітарні
Комунальні
Корпоративні
Об'єднання підприємств
Некомерційні
підприємства
Споживчий кооператив
Суспільні і релігійні об'єднання
Благодійні фонди
Спілки

36. В умовах ринкової економіки підприємства можуть створювати різні за галузевим, територіальним та іншими принципами і цілями добровільні

В умовах ринкової економіки підприємства можуть
створювати різні за галузевим, територіальним та
іншими принципами і цілями добровільні об’єднання.
Об'єднання підприємств визначаються у теорії
господарського права як господарські
об'єднання, які слід відрізняти від
господарських товариств, що є підприємствами.
Господарське об'єднання - це один із видів
організаційної структури бізнесу. Підприємства,
які ввійшли до об'єднання, є його членами або
учасниками. Об'єднання має свої економічні,
організаційні та юридичні ознаки, які
відрізняють його від підприємств.

37.

ОБ’ЄДНАННЯ
Господарські об'єднання
Договірні
Статутні
асоціації
концерни
корпорації
консорціуми
Групи суб'єктів господарювання
Неформальні
підприємницька
мережа
Формальні
промисловофінансова група
холдинги у складі:
холдингова
компанія
асоційовані
підприємства

38. Об’єднання має притаманні йому властивості:

- створюється і реєструється як суб'єкт права;
- діє на основі договору і статуту; володіє майном, яке
юридично відособлене від майна членів об'єднання;
має самостійний (власний) і зведений (спільний для
членів) баланси, розрахунковий та інші рахунки в
установах банків, печатку зі своєю назвою, і є
юридичною особою.
Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюється
відповідно до вимог Господарського Кодексу, у тому ж
порядку, який встановлено для підприємства.
Отже, господарське об'єднання - це складна
господарська організація, яка створена на основі
поєднання матеріальних інтересів підприємствучасників, діє на підставі установчого договору або
статуту і реєструється як юридична особа.

39. Форми об’єднань підприємств в Україні

Найменування
Характеристика
Особливості об'єднання
Асоціація
Договірне об'єднання, створене з метою
постійної координації господарської
діяльності підприємств шляхом
централізації однієї або кількох виробничих
та управлінських функцій, розвитку
спеціалізації і кооперації виробництва,
організації спільних виробництв на основі
об'єднання учасниками фінансових та
матеріальних ресурсів для задоволення
переважно господарських потреб учасників
асоціації
У статуті асоціації повинно
бути зазначено, що вона є
господарською асоціацією.
Асоціація не має права
втручатися у господарську
діяльність підприємств учасників асоціації
Корпорація
Договірне об'єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і
комерційних інтересів
Окремі повноваження
централізованого регулювання діяльності кожен з
учасників делегує спільним
органам управління

40. Форми об’єднань підприємств в Україні

Найменування
Характеристика
Особливості об'єднання
Консорціум
Тимчасове статутне об'єднання підприємств для
досягнення його учасниками певної спільної
господарської мети. Консорціум використовує
кошти, якими його наділяють учасники;
централізовані ресурси, а також кошти, що
надходять з інших джерел. Після досягнення
мети діяльність припиняється.
Реалізує цільові програми,
науково-технічні, будівельні
проекти тощо
Концерн
Статутне об'єднання підприємств та інших
організацій, на основі їх фінансової залежності
від одного або групи учасників з централізацією
функцій науково-технічного і виробничого
розвитку, інвестиційної, фінансової,
зовнішньоекономічної та іншої діяльності
Учасники концерну наділяють
його частиною своїх
повноважень, у тому числі
правом представляти їх
інтереси у відносинах з
органами влади, іншими
підприємствами та
організаціями. Учасники
концерну не можуть бути
одночасно учасниками іншого
концерну

41. ? Завдання: За даними Державної служби статистики України (Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/)

здійснити аналіз динаміки кількості
підприємств в Україні станом на 01.01.2009 р.,
на 01.01.2011 р., на 01.01.2014 р.:
- за ОПФГ;
- за видами економічної діяльності;
- за регіонами.

42.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!