Букварний період

1.

Букварний період

2.

Традиційно букварний період навчання грамоти ділився на три етапи. Кожен
із них визначався певними особливостями опрацювання звуків і букв рідної
мови. Зокрема, на першому етапі учням пропонувалося читати слова з
буквами м, с, ш, н, р, л, що позначали тільки тверді приголосні перед буквами
а, о, у. На другому етапі вивчалася буква і, що вимагало читання складів і слів
паралельно з твердими і м’якими приголосними. Завершувався другий етап
ознайомленням з буквою ь (знаком м’якшення). Учням, таким чином,
розкривався ще один спосіб позначення м’якості приголосних звуків на
письмі. На третьому етапі вводилися букви я, ю, є, якими в українському
письмі також позначається м’якість приголосних звуків, опрацьовувалися
звуки (африкати) [дж], [дз], [дз' ] та апостроф.У сучасній методиці навчання
грамоти відбулося скорочення одного етапу
букварного періоду. Наразі він ділиться не на три, а на два етапи.

3.

Особливості першого етапу
На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, які
позначають голосні звуки: а, о, у, и, і, е. Читання їх не становить для дітей
певних труднощів, оскільки полягає в умінні впізнати і правильно назвати
(прочитати)
ту чи іншу букву. Тому найголовніше завдання цього етапу — сформувати в
першокласників уміння читати прямі склади — злиття «пг», «п´г». Від нього
буде залежати успішність просування дітей в оволодінні навичкою читання.
З перших кроків ознайомлення з буквами, які позначають приголосні звуки,
учитель повинен подбати про те, щоб не допустити в жодного учня
побуквеного читання шляхом «перебирання» букв у складі та слові.

4.

Паралельна робота з твердими і м’якими приголосними звуками, що
позначаються однією й тією самою буквою, сприяє розвитку в дітей орієнтації
на букву голосного звука в складі, тобто усвідомленню складового принципу
українського письма. Початкова навичка читання ґрунтується на сприйнятті
цілісної одиниці — злиття приголосного з голосним, що запобігає побуквеному
читанню.
Для первинного виділення виучуваних звуків паралельно слід добирати слова
з твердим і м’яким звуками, наприклад: ліс і лось, лин і окунь, стіл і лялька
тощо. Відповідно до цього тема уроку на опрацювання нової літери
формулюється в такий спосіб: «Звуки [н], [н' ], позначення їх буквою «ен».
Протягом букварного періоду учні поступово ознайомлюються з алфавітними
назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними, наприклад: «У слові
ліс буква — «ел» позначає звук [л' ], а в слові лампа — звук [л]».

5.

Якщо в добукварний період основною мовною одиницею, з якою учні ви-конували
аналітико-синтетичні дії, був звук, то в букварний період до нього додається і буква.
Паралельно зі звуковим аналізом учні виконують і звуко-буквений аналіз нескладних
слів, написання яких відповідає вимові. Новим елементом на таких уроках букварного
періоду є буква, оскільки з усіма звуками рідної мови учні ознайомились у добукварний
період. Тому підсумовувати урок на первинне опрацювання літери правильно буде так:
«Сьогодні ми ознайомилися з новою літерою «те». Вона може позначати на письмі звуки
[т], [т' ]».
Порядок розміщення і вивчення літер у сучасних букварях відбувається з урахуванням
частотності їх в українському письмі. Це означає, що чим частіше використовується та чи
інша буква в писемному мовленні, зокрема в художніх творах для дітей дошкільного і
молодшого шкільного віку, тим раніше вона вивчається в букварі. Винесення більш
частотних літер українського алфавіту на початок букварного періоду дає можливість
авторам букваря і вчителям запропонувати школярам для читання більшу кількість
доступних для них слів, швидше заповнити букварні сторінки зв’язними текстами.

6.

У практиці початкового навчання трапляються випадки, коли учні швидко
запам’ятовують короткий букварний текст і, не читаючи, проказують його
напам’ять, імітуючи при цьому читання. Для формування в учнів
усвідомленого читання, підвищення пильності під час відтворення кожного
слова і речення слід подеколи пропонувати їм на дошці або на
індивідуальних картках варіанти текстів, поданих у букварі. Ці варіанти легко
створити, змінивши частково в реченнях порядок слів, вилучивши і ввівши
деякі нові слова, змінивши граматичну форму частини слів, замінивши чи
переставивши
місцями
імена
дітей
тощо.
Усвідомлення прочитаного забезпечується також відповідями на запитання
за змістом тексту, причому відповідь на запитання учень може давати,
зачитуючи певне речення з тексту. Доцільно також на цьому етапі
застосовувати вибіркове читання як слів у колонках, так і речень за
відповідними завданнями вчителя. Щоб читання слів у колонках не було для
учнів одноманітним, його можна проводити із супровідними завданнями
фонетико-графічного, граматичного і лексичного характеру.