Основні тенденції розвитку країн Азії і Африки

1.

Основні тенденції
розвитку країн
Азії і Африки

2. Неоколоніалізм

• Неоколоніалізм, система нерівноправних (економічних і політичних)
відносин, нав'язувана державами суверенним країнам Азії, Африки
та Латинської Америки; спрямована на збереження імперіалістичної
експлуатації і залежності народів цих країн. Матеріальною основою
Н. у країнах, що розвиваються є монополістичний капітал
імперіалістичних держав - іноземних компаній (або їх філій), банків
та ін. З метою Н. імперіалістичні країни використовують економічне і
науково-технічне відставання від них колишніх колоній і
напівколоній. Ідеологічному обгрунтуванню Н. служать
неоколоніалістські теорії. Як система Н. виник в умовах, коли пряме
колоніальне панування в результаті розпаду колоніальної системи
імперіалізму, створення і розвитку світової системи соціалізму
майже повністю було. В результаті ліквідації колоніальної системи
покінчено в основному з територіальним розділом світу.
• Н. розгортає боротьбу за економічний переділ світу, за створення
нових політичних, економічних і військово-стратегічних сфер і зон
впливу. Це в свою чергу загострює відносини не тільки між
колишніми колоніями і імперіалістичними державами, але і
викликає посилення міжімперіалістичних конфліктів і протиріч.

3.

• Поряд з колишньою тенденцією збереження колишніх колоній і
напівколоній як аграрно-сировинних придатків до економіки
високорозвинених капіталістичних країн посилюється нова
тенденція перетворення країн, що розвиваються в «виробничий
придаток» світового капіталістичного господарства в цілому.
Імперіалістичні монополії прагнуть перевести в країни Азії, Африки і
Латинської Америки менш рентабельні виробництва і виробництва,
що викликають забруднення навколишнього середовища.
Використовуючи низьку вартість робочої сили в країнах, що
розвиваються, монополістичний капітал намагається створити в цих
країнах цілі цикли виробництв, що дають більш високий прибуток,
ніж у високорозвинених капіталістичних країнах.
• Прогресивні сили країн Азії, Африки і Латинської Америки
борються проти всіх форм Н., перш за все проти проникнення і
засилля іноземного монополістичного капіталу. У цій боротьбі вони
спираються на союз з прогресивними силами усього світу, в першу
чергу на підтримку соціалістичних країн.

4. Модернізація

• Модерніза́ція — перехід від традиційного аграрного суспільства до
світського, міського й індустріального. Переважною більшістю
теоретиків розглядається як соціальний та цивілізаційний процес
спрямованої трансформації суспільств, який розгортався протягом
XVI-ХХ ст.
• Традиційними вважається цілий спектр суспільств — від примітивних
неписьменних суспільств до племінних федерацій, патримоніальних,
феодальних, імперських систем, міст-держав тощо.
• Модерними вважаються суспільства, розвиток яких у загальних рисах
спирається на науку (перш за все
природознавство), техніку, індустрію і демократію.
• Згідно з сучасними теоріями модернізації, розвинутою може
вважатися та країна, яка має значний рівень індустріалізації,
стабільний економічний розвиток, віру суспільства у
силу раціонального наукового знання як основу прогресу, високий
рівень та якість життя, розвинуті політичні структури, вагому
частку середнього класу у структурі населення; суспільства, які не
відповідають цим критеріям, належать або до «традиційних», або до
«перехідних»

5. Проблеми країн

• Внутрішньополітична нестабільність
• Дисгармонійність в економіці
• Відсталість у всіх сферах
• Високі темпи народжуваності