Медична і соціальна реабілітація

1.

Медична і
соціальна
реабілітація

2.

Реабілітац
ія
Визначення
реабілітації
Всесвітньої організації
охорони здоров ’я
( ВООЗ)
Реабілітація є сукупністю
заходів, покликаних
забезпечити особам з
порушеннями функцій
внаслідок хвороб,травм і
уроджених дефектів
пристосування до нових умов
життя в суспільстві, в якому

3.

Актуальність
теми
Під час надання
повноцінної медичної
допомоги населенню має
значення розширення
реабілітаційних заходів.
Економісти дійшли
висновку, що ігнорування
проблеми відновлення
працездатності
обходиться значно
дорожче, ніж проведення
реабілітації.

4.

Історія реабілітації
Перше визначення поняття “реабілітація”
дав в 1903 р. Ф. Намист в книзі “Система
загального опікування над бідними”.
Перша світова війна завдала шкоди
здоров’ю тисяч людей. Почали стрімко
розвиватися такі науково-практичні
дисципліни, як ортопедія, фізіотерапія,
працетерапія і
лікувальна фізична культура. В 1917 р. у
США була вперше організована Асоціація з
відновної терапії.
Створене у США в 1922 р. Міжнародне
товариство по догляду за дітьми-каліками
вперше у світі взяло на себе розробку
найбільш важливих питань реабілітації.

5.

В Англії вже в 1944 р. була створена
Британська рада реабілітації інвалідів. У
1946 р. в Нью-йоркському
медичному центрі “Bevellue” була
організована служба реабілітації поранених
і хворих .
В США вже в 1945 р. було 26 спеціальних
навчальних закладів підготовки
спеціалістів-реабілітологів.
У 1960 р. утворилася міжнародна
організація з реабілітації інвалідів, яка
охопила близько
60 країн з усіх
континентів. На Всесвітньому конгресі з
реабілітації у Нью-Йщрку у 1960 році та
конгресах колишніх соцкраїн у Лейпцігу та
Дрездені у 1952, 1962 роквх обговорювалося
питання про необхідність реабілітації не

6.

У 1966 р. прийнято рішення про
організацію великих відновних центрів
для лікування хворих з травматологоортопедичними, нейрохірургічними та
неврологічними захворюваннями.
У Дніпропетровську відкрито Науководослідний інститут медико-соціальних
проблем інвалідності.
В Україні у 1973р. на ІХ
Республіканському з’їзді терапевтів учені
доповіли, що реабілітаційні заходи
повернули 45-75% хворих до активної
праці.
У МОЗ України створено окремий відділ
медичної реабілітації та паліативної
медицини. Розробкою наукових програм,
протоколів реабілітації, методичним

7.

У 1991 р. Було прийнято Закон України
«Про основи соціальної захищенності
інвалідів» . У 1992 р. постановою Кабінета
Міністрів України затверджено «Положення
про медико- соціальну експертизу».
У ст. Закону України «Про охорону праці»
зазнано необхідність раціонального
працевлаштування інвалідів.
Нараз В Київі, Дніпропетровську, Львові,
Чернівцях та інших містах створені або
створюються центри післятравматичної
реабілітації воїнів АТО.

8.

Більше року на сході України продовжуються
бойові дії. Окрім того, останніми роками
збільшилася кількість техногенних катастроф.
У зв’язку з цим з’явилося поняття
«екстрена реабілітація».
Завдання екстреної реабілітаії:
- Прогнозування й аналіз можливих
патологічних станів у відповідних ситуаціях;
- Розробка комплексних заходів, засобів і
методів своєчасного запобігання таким
станам;
- Створення засобів і методів швидкого
відновлення порушених психологічних
функций; розробка методик
диференціального вживання засобів, які
дають змогу забобігти виникненню
патологій і швидко лікувати порушення, що

9.

Основні завдання реабілітації:
максимально можливе
відновлення здоров’я;
функціональне відновлення
(повне або компенсація у разі
недостатності чи відсутності
можливості відновлення);
повернення до повсякденного
життя;
залучення до трудової діяльності.

10.

Мета реабілітації
Основна мета реабілітації — повернення
хворого чи інваліда до активної праці.
В інших випадках метою реабілітації є
перекваліфікація і праця на тому самому
підприємстві, а в разі неможливості
перекваліфікація в реабілітаційному центрі та
працевлаштування відповідно до нової
професії і стану людини.
Завдання лікаря-реабілітолога- зробити
людину матеріально незалежною, морально
задоволеною, психічно стійкою, активним
учасником громадського життя.

11.

Принципи реабілітації
Ранній початок реабілітаційних заходів;
Етапність лікування: від початку
виникнення захворювання до його
завершення;
Послідовність і безперервність
лікування на всіх етапах;
Комплексний характер реабілітаційних
заходів;
Індівідуальність реабілітаційних
заходів;
Доступність;
Повернення до активної праці;
Продовження лікування після
повернення до суспільно корисної
праці;

12.

Види реабілітації
Медична реабілітація.
Фізична реабілітація
Психологічна
реабілітація
Соціальна
реабілітація.
Професійна
реабілітація.

13.

Завдання
медичної
реабілітації:
відновлення
здоров’я;
• усунення патологічного
процесу;
• запобігання
ускладненням і
рецидивам;
• відновлення або часткова
чи повна компенсація
втрачених функцій;
• підготовка до побутових
та виробничих
навантажень;
• запобігання стійкій
втраті працездатності
(інвалідності).

14.

Международная клиника реабилитации ДЦП 
(Трускавец)