Лекція № 3 Державна влада та

1. Лекція № 3

Державна влада та

2.

План лекції
1.Поняття,
ознаки та сутність
держави.
2.Поняття й ознаки державної влади.
3.Суверенітет держави.
4.Функції держави.

3. Поняття й ознаки держави.

У спеціальній літературі розробляється
чимало визначень поняття держави, котрі
відбивають такі його аспекти:
держава як організація політичної влади;
держава як апарат влади;
держава як політична організація всього
суспільства.

4.

Визначити загальне поняття держави, яке б
відбивало всі без винятку ознаки і
властивості, характерні для кожного з її
періодів
у
минулому,
дійсному
і
майбутньому, неможливо. Водночас будьяка держава має набір таких універсальних
ознак, що виявляються на всіх етапах її
розвитку. Такими ознаками є територія,
населення, влада.

5. Ознаки держави:

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
Наявність державної влади.
Територія.
Населення.
Має спеціальний апарат управління.
Має апарат примусу.
Наявність правової системи.
Суверенітет.
Єдина грошова одиниця.
Офіційна система оподаткування.
Формальні реквізити.

6. Сутність держави.

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності,
який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових
(групових) інтересів громадян.
Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її
виникнення:
• класовий аспект — захист інтересів економічно
пануючого класу, здійснення організованого примусу;
•загальносоціальний аспект — захист інтересів усього
суспільства,
забезпечення
громадського
блага,
підтримання порядку, виконання інших загально
соціальних справ.

7. Поняття й ознаки державної влади

Державна влада – спосіб управління
суспільством, що виражається в публічнополітичних, вольових відносинах
керівництва –підпорядкування, котрі
складаються між державним апаратом і
субєктами політичного владарювання.

8. Ознаки (риси) державної влади:

1)публічна влада;
2) апаратна влада;
3) верховна влада;
4)універсальна влада;
5) суверенна влада;
6)легітимна влада;
7) легальна влада.

9. Суверенітет держави

Суверенітет державної влади існує фактично з часу
виникнення
держави.
Однак
теоретичне
обґрунтування суверенітету з’явилося значно пізніше.
Першим теоретиком суверенітету в ХVІ ст. був
французький прихильник сильної королівської влади
Жан Боден (французький юрист та філософ).
Вчення Жана Бодена викладено
у праці «Шість книг про республіку».
Він визначає державу як управління
спільним у множинності сімей, яке
здійснюється суверенною державою
на основі права.

10. У подальшому (XVI-XVIII ст.) дослідженням суверенітету займалися такі яскраві представники:

Т. Гоббс, Дж. Локк, Г. Гроцій, Ш.-Л.
Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Т. Джефферсон
та інші.
В основу своїх досліджень включали ідеї
антропоцентризму, тобто провідною
рушійною силою суспільно-політичних
феноменів вважали саме людину та
суспільство в цілому.

11. Суверенітет держави.

Суверенітет держави — політикоюридична
властивість
державної
влади, яка означає її верховенство і
повноту всередині
країни, незалежність і
рівноправність ззовні.

12. Відрізняють дві сторони державного суверенітету:

внутрішню: виражає верховенство і повноту
державної влади відносно до усіх інших організацій
у політичній системі суспільства, її монопольне
право на законодавство, управління і юрисдикцію
усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність
держави як суб'єкта міжнародного права у
взаємовідносинах
з
іншими
державами,
недопустимість втручання у внутрішньодержавні
справи ззовні

13. Ознаки суверенітету :

1)єдність: в державі може бути одна суверенна
влада, котру здійснює вся система державних
органів;
2)неподільність: державній владі, яка діє на
території певної країни, належить вся повнота
суверенітету;
3)невідчужуваність: суверенітет не може бути
нікому переданий або обмежений.

14. Першоджерелом влади, передусім державної, в демократичних країнах є народ

Народ — населення держави, жителі країни.
Народ - це історична спільність
людей, яка склалася на певній
території та володіє стабільними
особливостями мови, культури
і психічного складу, а також
усвідомленням своєї єдності і
відмінності від інших.

15. НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - передбачає визнання народу єдиним джерелом влади в державі та його виключного права.

Народний
суверенітет
здійснюється
через
виборний представницький орган і безпосередньо
народом через вибори, всенародні обговорення,
референдум.

16. Терміни «народний» і «державний» суверенітети часто вживають як синоніми поняттю «національний суверенітет».

Нація - історична спільність людей, що складається
в ході формування спільності їх території,
економічних зв'язків, літературної мови, деяких
особливостей культури і характеру, які складають її
ознаки.
Національний суверенітет — це повновладдя нації
та її реальна можливість самостійно вирішувати
власні питання, можливість реалізації своїх прав, у
тому числі право утворювати національну державу.

17. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.

ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як
верховенство, самостійність,
повноту і неподільність влади
Республіки в межах її території та
незалежність і рівноправність у
зовнішніх зносинах.

18. Функції держави – основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.

Для функцій держави характерні наступні ознаки:
Це стійкі характеристики діяльності держави, які дають
можливість визначити зміст призначення держави в
суспільстві.
Це предметна діяльність держави, що торкається
найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося
протягом тривалого періоду розвитку держави.
Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними
для певного етапу розвитку державності.
Функції здійснюються в чітко визначених формах та
нормативно закріпленими методами, що включають і
примусові.

19. Класифікація функцій держави — це їх поділ на окремі види,групи залежно від певних критеріїв.

І. Внутрішні функції забезпечують внутрішню політику
держави:
1) політична;
2) економічна;
3) оподаткування і фінансового контролю;
4)соціальна;
5) екологічна;
6)культурна (духовна);
7) інформаційна;
8) правоохоронна.

20. ІІ. Зовнішні функції  забезпечують зовнішню політику держави:

1) політична (дипломатична);
2)економічна;
3)екологічна;
4)культурна;
5) інформаційна;
6)оборона держави;
7) підтримання світового правопорядку.

21.

За періодом здійснення:
постійні;
тимчасові.
За соціальним призначенням:
загальносоціальні, що пов’язані з виконанням завдань, які
відповідають природі суспільства;
специфічні функції, що забезпечують ліквідацію
протилежностей між чиновництвом та населенням.
За характером:
відкриті, що визнаються публічно і виконуються
офіційно;
латентні, що здійснюються з метою приховування
реальної сутності держави.

22.

За сферами:
політичні;
економічні;
гуманітарні.
відповідно до принципу розподілу влади:
законодавчі;
виконавчі;
судові;
інформаційні (мають на меті цілеспрямовану
інформованість населення щодо форм суспільної
свідомості, що є необхідною умовою для
функціонування інших гілок влади).