Соціологія права
У даній презентації висвітлюються історія, предмет та методологія соціології права, відображаються взаємні функціональні
Тема 1.
Предмет соціології права можна визначити як знання про :
Структура соціології права.
Тема 2.
Тема 3.
Сьогодні перед вітчизняною соціологією права стоять конкретні теоретико-практичні завдання, найголовнішими з-поміж яких
Тема 4.
Соціологію законотворчості можна визначити як комплекс теоретичних і емпіричних досліджень у межах соціології права,
Тема 5.
Вивчення функцій правової системи є одним з напрямків аналізу їх соціальної дії. Такий підхід ґрунтується на тому, що:
Механізм переконання і примусу
Дані про причини, що утримували опитаних осіб від здійснення злочинного поводження. Пояснення опитаних
Тема 6.
В соціології виділяють такі провідні феномени соціалізації:
Правова соціалізація
Тема 7.
Правосвідомість
Тема 8.
Термін девiацiя має латинське походження (deviatio – відхилення) Якщо бути точним, це поняття має охоплювати будь-яку
Тема 9.
Соціологія злочинності
Тема 10.
Суспільствознавці виділяють такі основні форми суспільних відносин:
Тема 11.
Тема 12.
Найважливішими соціальними і юридичними чинниками, які справляють інтенсивний вплив на правозастосовчу діяльність, у сучасній
В залежності від завдань, які вирішуються, правозастосовчі дії поділяються на три види:
Тема 13.
Характеристика методів вивчення суспільної думки
Підготовка і проведення емпіричних соціологічних досліджень, у тому числі й з метою вивчення суспільної думки, реалізуються в
244.00K
Категории: ПравоПраво СоциологияСоциология

Соціологія права

1. Соціологія права

2. У даній презентації висвітлюються історія, предмет та методологія соціології права, відображаються взаємні функціональні

залежності між правом і
неправовими суспільними явищами (економічними,
політичними та ін.), соціальні передумови виникнення
відповідних правових норм, об’єктивні вимоги до них і
зворотний вплив цих норм на суспільне життя.
Презентація призначається для студентів, слухачів,
курсантів, аспірантів і викладачів вищих юридичних
навчальних закладів, а також наукових та практичних
працівників.

3. Тема 1.

Предмет
Соціології
права
Дискусія у
юридичній
науці
про соціологію
права
Методологічні
підстави
соціології
права
Об’єкт, предмет
і структура
соціології
права
Соціологія
права
в системі
соціальногуманітарних
і юридичних
наук
Функції
Соціології
права

4.

Об’єкт
соціології права
вивчення права
як соціального інституту
вивчення соціальних дій
індивідів у юридично значимих
соціальних ситуаціях
(зміст дій (поводження),
що виражає поєднання потреб,
інтересів індивідів
з нормами права і цілями
правового регулювання)

5. Предмет соціології права можна визначити як знання про :

соціальні
закономірності
функціонування
і зміни права
форми прояву
та
механізми їхньої дії
в поводженні
і діяльності і
індивідів
соціальних – фактичних,
а не номінальних груп,
організацій, суспільства в цілому

6. Структура соціології права.

І
за структурою
права
розрізняють
Соціологію
цивільного права
Соціологію
кримінального права
Соціологію
конституційного права
та ін.

7.

ІІ
за різноманіттям
об’єктів пізнання
соціологію
законодавчу
соціологію
правосвідомості
і правового
поводження
соціологію
злочинності
соціологію
функціонування
судових
і правоохоронних
органів

8.

практичну
світоглядну
пізнавальну
Основні
функції
Соціології
права
комунікативну
прогностичну
методологічну

9. Тема 2.

Виникнення
та розвиток
соціології права
Історичні передумови
виникнення
юридичної соціології.
Зародження соціології
права
Елементи соціології
права в концепціях
О. Конта.
Соціологія права
Е. Дюркгейма,
М. Вебера, Є. Ерліха
та інших
Теорія правового плюралізму
Л. Петражицького. П. Сорокін

10.

Макс Вебер (1864-1920)
– класик німецької соціології,
філософ і історик.
Його основні роботи
– «Протестантська етика і дух капіталізму»,
«Про категорії розуміючої соціології»,
«Економіка і суспільство».
Е. Дюркгейм (1858-1917)
– французький філософ і соціолог.
Його основні роботи:
«Про поділ суспільної праці»,
«Метод соціології»,
«Самогубство»,
«Елементарні форми релігійного життя»
й ін. Дюркгейм був засновником
і видавцем журналу
«Соціологічний щорічник»,
на базі якого сформувалася так
звана французька соціологічна школа.
Є. Ерліх (1862-1922)
– австрійський правознавець.
Його монографія
«Основи соціології права»,
видана в 1913 р.,
позначила важливу
віху – появу соціології права
як окремої дисципліни.
Огюст Конт (1798-1857).
Засновник соціології як самостійної науки
. Саме він розробив термін «соціологія»
(від латинського societas, тобто суспільство,
і грецького – logos, тобто навчання).

11. Тема 3.

Історія вітчизняної
соціології права
Розвиток соціології права
в Україні в кінці ХІХ століття
Соціологія права в сучасних
умовах розвитку України

12. Сьогодні перед вітчизняною соціологією права стоять конкретні теоретико-практичні завдання, найголовнішими з-поміж яких

виділяються:
1.
дослідження права як важливого
елементу соціальної системи,
виявлення його взаємодії
з іншими соціальними структурами.
Перед соціологією права постає
двоєдине завдання:
а) виявити специфіку і закономірності
виникнення потреби в
правовому регулюванні і
б) як можливе здійснення функцій права;
2. відкриття зв’язку між
правом і суспільством,
вивчення соціальних функцій
права і комплексних
трансформацій юридичних
норм у поведінку людей;
3. проблема міждисциплінарного
статусу соціології права
(соціологія права спирається одночасно
і на соціологію, і на теорію права).

13. Тема 4.

Соціологія
законодавства
і правотворчий
процес
Соціологічний підхід
до вивчення
правотворчого процесу
Соціологія
законодавства

14. Соціологію законотворчості можна визначити як комплекс теоретичних і емпіричних досліджень у межах соціології права,

спрямованих на соціологічне
забезпечення законотворчості. Прийнято виділяти :
соціологію
передзаконодавчу
соціологію
законодавчу
післязаконодавчу.

15. Тема 5.

Соціальна
дія права
Соціальні
функції права
Механізм
соціальної дії права
Фактори
реалізації права
Механізм
переконання
і примусу

16. Вивчення функцій правової системи є одним з напрямків аналізу їх соціальної дії. Такий підхід ґрунтується на тому, що:

– вивчення найважливіших функцій правової системи є вивчення
закономірних зв’язків галузей права і правових інститутів з
регульованими ними суспільними відносинами;
– дослідження функцій права є переважно якісним аналізом його
соціальної дії (фактичного результату);
– функції правової системи повинні досліджуватися в цілому, а не
лише стосовно окремих галузей та інститутів;
– вивчення функцій права усуває елемент суб’єктивізму,
пов’язаного з оцінкою результатів дії правових норм у порівнянні з
їх цілями.

17. Механізм переконання і примусу

При реалізації права використовуються не
лише «природні» фактори поведінки –
інтереси, потреби людей, але й додаткові,
зовнішні – засоби впливу, покликані
стимулювати соціальнокорисну поведінку і
запобігати суспільно-шкідливим вчинкам.
Соціально-правові дослідження ще здавна
були спрямовані на те, щоб визначити
ефективність виховних, стимулюючих,
попереджувальних і примусових заходів
впливу в інтересах дотримання вимог права
(див. дані дослідження).

18. Дані про причини, що утримували опитаних осіб від здійснення злочинного поводження. Пояснення опитаних

40
совість не
дозволила
страх покарання
35
30
25
з відрази до вч.
20
15
з принципу
10
5
0
з нерішучості
ч.
ж.

19. Тема 6.

Особливості
правової
соціалізації
особистості
Поняття соціалізації.
Соціально-психологічні
механізми та
інститути соціалізації
Основні концепції
соціалізації
Особливості
правової
соціалізації

20. В соціології виділяють такі провідні феномени соціалізації:

засвоєння комплексу інтересів референтної групи, спільних та
конкуруючих їй груп і суспільства в цілому;
накопичення знань про суспільство;
засвоєння системи
цінностей;
засвоєння діючих у суспільстві
соціальних норм.

21. Правова соціалізація

– це процес накопичення знань про
нормативну систему права, формування
системи цінностей, у якій сама
нормативна система права
сприйматиметься як цінність
(інтерналізація системи права),
формування навичок поведінки, що
відповідають приписам нормативної
системи права.

22. Тема 7.

Правова свідомість
і правова поведінка
Вивчення в соціології
правової свідомості
Правова поведінка:
особливості вивчення
в соціології

23. Правосвідомість

– це сукупність знань, уявлень, оцінок індивідів і груп
з приводу права, його застосування та форм
вираження.
З соціологічної точки зору правосвідомість
складається під впливом ряду соціальних факторів:
історичного досвіду суспільства, соціального
оточення індивідів, власного соціального досвіду
окремих індивідів і груп. Вона співвідноситься з
соціальною структурою суспільства і набуває різного
наповнення й форми в залежності від соціального
суб’єкту: суспільства в цілому, соціальних утворень,
груп, верств, окремих індивідів.

24.

знання про право
як регулятор
суспільних відносин;
оцінка свого
правового становища,
діючого законодавства
і можливості правової
активності.
компоненти
моделей
правової свідомості
сьогодні
ставлення
до правових явищ
(до права в цілому, до вимог
конкретних норм права,
до органів юстиції і їх
діяльності);
Уявлення
про власні права
і свободи, відповідальність,
а також види діяльності,
які регулюються
правом;

25. Тема 8.

Соціологія
девіантної
поведінки
Девiацiя.
Суть поняття
Норма і
Відхилення
від неї
Типологія
відхилень
Теорії
девіантної
поведінки
Профілактика
девіантної
поведінки
як рання
профілактика
злочинності

26. Термін девiацiя має латинське походження (deviatio – відхилення) Якщо бути точним, це поняття має охоплювати будь-яку

поведiнку, що відхиляється
від загальноприйнятих
соцiальних норм .

27. Тема 9.

Соціологія
злочинності
Концептуальні підходи
до соціології злочинності
Специфіка
соціологічного
аналізу злочину

28. Соціологія злочинності

галузь соціології права, яка вивчає
злочинність як соціальну аномалію в
суспільстві, соціальних групах і серед
окремих індивідів.

29. Тема 10.

Соціологія
Правового
конфлікту
Поняття
“соціальний
конфлікт”
та “юридичний
конфлікт”
Внутрішня
структура
юридичного
конфлікту
Типологія
конфліктів
Кримінальний
конфлікт
Завершення
конфлікту

30. Суспільствознавці виділяють такі основні форми суспільних відносин:

Суспільна позиція –
форма суспільних відносин, що визначається позицією суб’єкту
суспільних відносин у суспільному розподілі праці і відбивається у
конкретних групових та індивідуальних ціннісних орієнтаціях як
світосприйнятті суспільства в цілому і окремих його явищ.
Консолідація–
форма суспільних відносин, яка обирається для взаємодії
суб’єктами, чиї суспільні позиції дуже споріднені, а відтак і кінцева
мета практично єдина. Ця форма передбачає об’єднання зусиль
суб’єктів взаємодії заради досягнення спільної стратегічної мети.
Співробітництво –
форма суспільних відносин, яка обирається суб’єктами, чия кінцева
мета різна, але проміжні, тактичні завдання єдині і тому доцільно їх
вирішувати, об’єднавши зусилля.
Компроміс –
Конфлікт –
форма суспільних відносин, яку обирають суб’єкти у випадку, коли
їх інтереси антагоністичні, але висока загальна культура дозволяє
їм піти на взаємні поступки заради максимально можливого
задоволення власних інтересів.
форма суспільних відносин, яка притаманна взаємодії груп, чиї
інтереси антагоністичні, а низька загальна культура не дозволяє
їм домовитись, внаслідок чого вони вступають у протидію один
одному.

31. Тема 11.

Закон та
громадська
думка
Співвідношення
легального
і легітимного
в законодавстві
Ефективність
законодавства
Соціологія
громадської
думки

32. Тема 12.

Соціологія
Правозастосування
Правозастосування
як вид соціальної
діяльності
Суб’єкти
правозастосовчої
діяльності
Умови
правозастосовчої
діяльності: загальні,
спеціальні,
індивідуальні
Фактична діяльність
правозастосовувачів.
Соціальні критерії
її оцінки

33. Найважливішими соціальними і юридичними чинниками, які справляють інтенсивний вплив на правозастосовчу діяльність, у сучасній

літературі визначають:
кадровий
склад
правозастосовувачів
конкретно-історичні
умови правозастосовчої
діяльності;
соціально-психологічний
механізм прийняття рішення;
фактичну діяльність правозастосовувачів;
якість акту застосування правових норм.

34. В залежності від завдань, які вирішуються, правозастосовчі дії поділяються на три види:

1
Рухові дії. Здійснюються з метою досягнення будь-якого
матеріального результату, наприклад, обшук, виїмка
документів, конфіскація майна, написання протоколу, допит
свідка;
2
Пізнавальні, розумові дії. Здійснюються з метою отримання
правозастосовувачем знань про обставини справи, їх оцінка і
прийняття рішення по справі;
3
соціально – комунікативні дії. Спрямовані на встановлення соціальних
зв’язків з іншими учасниками юридичної справи, що розглядається.
Серед цих зв’язків профілюючими є зв’язки правозастосовувача із
заявником, потерпілим, іншою особою, яка виступає ініціатором
розгляду відповідної справи, свідками, експертами,
правопорушниками, а також державними органами і посадовими
особами, які беруть участь у справі.

35.

Застосування
правових норм
і, відповідно,поява
правовідносин
між людьми та іншими
суб’єктами
– фізичними та
юридичними особами
(сторонами)може
бути викликане
самими різними
причинами:
Необхідністю регуляції
або упорядкування
існуючих відносин між
людьми і надання
їм юридичної форми
закріплення прав і
покладання
обов’язків;
відновленням порушених
законних прав
та інтересів
юридичних і фізичних
осіб з покладанням
на них обов’язків
“загладити” шкоду,
повернути
завдані матеріальн
і збитки тощо;
притягненням до
адміністративної
чи кримінальної
відповідальності за
допущені
правопорушення
у відповідних
процесуальних формах
із застосуванням
санкцій, в тому числі
Кримінального
покарання
вирішенням різного роду
претензій,
спорів, конфліктів на
підставі існуючих
законодавчих приписів з
можливою
відповідальністю за
невиконання прийнятих
рішень
відповідними органами;

36. Тема 13.

Право як об’єкт емпіричного соціологічного дослідження.
Методологія та методика соціологічних досліджень
Методологічні засади соціолого-правових досліджень
Дослідження сутності зв’язків правової системи
Характеристика методів вивчення суспільної думки
Організація і структура соціолого-правових досліджень
Метод експерименту у соціолого-правових дослідженнях

37. Характеристика методів вивчення суспільної думки

Методи вивчення відображення об’єктивних фактів свідомості такі:
спостереження – масове, стихійне, організоване, відкрите, однократне,
багаторазове; вивчення документів – особистих, суспільних; всенародні
обговорення – регіональні, колективні, професійно-демографічні;
теоретичні конференції – науково-теоретичні, теоретико-практичні,
пропагандистські.
Методи вивчення відображення безпосередніх фактів свідомості:
спостереження, інтерв’ю – вільне, напіввільне, стандартне, по
телефону; анкетування – пряме, непряме.
За своїм характером і сутністю спостереження – складний об’єктивний
психологічний процес відображення дійсності. Його складність
обумовлюється тим, що процеси і явища спостерігаються в
безпосередній і природній обстановці. Крім того, місце і роль
дослідника, як спостерігача, впливає на те, що спостерігається, на
підбор і узагальнення інформації. Але в більшості випадків роль
дослідника пасивна, оскільки він лише фіксує думку, що проявилася, чи
ставлення людей до процесів, фактів і явищ. Використання
спостереження як методу дає можливість у найширшому плані вивчити
суспільні процеси і явища.

38. Підготовка і проведення емпіричних соціологічних досліджень, у тому числі й з метою вивчення суспільної думки, реалізуються в

трьох взаємозалежних етапах:
підготовка,
пробне
дослідження
Етапи
Обробка
отриманого
матеріалу
проведення
дослідження
English     Русский Правила