Театр Корифеїв

1. Театр Корифеїв

2. Витоки театрального мистецтва в Україні

Театральне мистецтво в Україні
бере початок із фольклору.
У веснянках,
купальських та
обжинкових піснях, колядках,
щедрівках, весільному обряді,
вертепі
наявні
елементи
лицедійства: слова,
мелодії,
танці, пантоміма…

3. Театр Київської Русі

Ще скоморохи Київської
Русі
започаткували
примітивний театр –
потішні видовища на
майданах і базарах.
Вистава скоморохів

4. Вертеп

Пізніше в кінці ХVІІ – у першій
половині
ХVІІІ
ст.
популяризаторами
своєрідного
театру стали студенти КиєвоМогилянської академії, які під час
вакацій, заробляючи собі на харчі,
ставили інтермедійні вистави.
Деякі твори того часу, особливо
релігійного
змісту
(про
народження
Ісуса
Христа),
збереглися до наших днів й
виконуються на Різдво (так званий
“ вертеп ” на Західній Україні).
Вертепні вистави

5. Виникнення професійного театру

ХІХ
століття
створило
всі
передумови
для
виникнення
нового театру. Реалістична гра
російського актора М.Щепкіна та
К. Соленика, поява драматичних
творів І.Котляревького, Г.КвіткиОснов’яненка, спроба поставити
українські
драми
в
столиці
Російської імперії Є.Гребінкою
дали
неабиякий
шанс
для
створення
у
майбутньому
професійного театру.
М. Кропивницький
М.Садовький

6. ТЕАТР КОРИФЕЇВ

27 жовтня 1882 року на сцені
міського театру в Єлисаветграді
Марко Кропивницький поставив
драму І. Котляревського
“ Наталка Полтавка ”.
Головну роль у ній виконувала
Марія Заньковецька.
Так розпочалася історія
професійного театру корифеїв,
який досяг класичних вершин
акторської
та
режисерської
майстерності й набув світової
слави.
Саме тут починалася
історія театру корифеїв.
Нині – Кіровоградський
музично-драматичний театр
імені М.Кропивницького

7. Діячі театру корифеїв

Діяльність театру пов'язана з
іменами братів Тобілевичів, їх
сестрою
Марією,
а
також
М.Старицьким, М.Кропивницьким,
М.Заньковецькою, Л. Ліницькою,
Г. Затиркевич - Карпинською та
іншими видатними акторами.
Вони
були
справжніми
подвижниками
національного
драматичного мистецтва.
Акторська трупа
братів Тобілевичів

8. Професійний театр

У 1881 році у Кременчуці
був
створений
професійний український
театр, який наступного
року переїхав до Києва,
звідки й почалася його
нова історія.
Артисти театру корифеїв

9. Репертуар театру

Твори:
• І.Котляревського:
“ Наталка Полтавка
”,
“ Москаль чарівник ” ;
• Г.Квітки Основ’яненка:
“ Шельменко – денщик ”,
“ Сватання на
Гончарівці ” ;
•Т.Шевченка: “ Назар
Стодоля“.
М.Кропивницький –
Шельменко у виставі
“ Шельменко – денщик “

10. Необхідність оновлення репертуару

Оскільки репертуар на час
виникнення театру корифеїв не
був особливо широким, то стало
само собою зрозумілим, що
потрібні нові твори, в яких
відчувався б подих сучасності.
Такими
авторами
стали
М.Кропивницький,
М.Старицький, І. Карпенко Карий, які одночасно були і
драматургами, і режисерами, і
акторами.
І.К.Тобілевич –
Назар Стодоля
( однойменна п’єса )

11. Труднощі у постановці

Російський
уряд
усіляко
обмежував
розвиток
української культури: Емський
указ 1876 року забороняв
українське друковане слово,
звужувалося коло сюжетів
для театральних вистав до
показу селянського побуту,
заборонялося
перекладати
п’єси
зарубіжних
авторів
українською мовою.
М. Кропивницький –
Виборний
( “ Наталка Полтавка “ )

12. Театр вистояв

У 1881 році після довгих років
боротьби корифеїв із царською
цензурою українці одержали
можливість ставити вистави
українською мовою. При всіх
обмеженнях
і
умовностях
(перед кожною українською
виставою мусила відбутися
російська)
цей
крок
Міністерства внутрішніх справ
незначною мірою легалізував
український театр.
М.Кропивницький –
Бичок (“ Глитай або ж павук ”)

13. Розподіл трупи

У 1885 році досі єдина
театральна
трупа
розділилася.
М.Кропивницький зі своїми
акторами відокремився від
М.Старицького
і
його
прихильників.
Обидва колективи відразу
ж
почали
самостійне
творче життя.
М.Садовський –
Самрось (“ Дві сім’ї “)

14. Тріумфальні гастролі

У 1886 – 1887 роках
театр поїхав на гастролі
у Петербург. Це був
небувалий тріумф. Зал завжди переповнений.
Трупою зацікавився цар
Олександр
ІІІ.
Для
нього в залі “ Демут ”
поставили
“
Назара
Стодолю ” та “ Як
ковбаса та чарка, то
минеться сварка ”.
М.Садовський, П.Саксаганський,
Г.Затиркевич-Карпінська,
М.Кропивницький, М.Заньковецька
( “ По ревізії “ )

15. Спогади П.Саксаганського

“
Успіх
трупи
був
надзвичайним.
Навіть
те
чиновництво, що зачерствіло в
прислужництві й забуло своє
національне
походження,
пробуркалося й говорило: “Я
українець
”.
Українська
інтелігенція заговорила рідною
мовою і за щастя вважала
вітати
в
себе
наших
главарів…”
М. Садовький –
Богдан Хмельницький
( однойменна п’єса)

16. Репертуар театру під час гастролей

•Найбільший
успіх мали п’єси
“Наймичка” (пройшла 22 рази),
“Наталка Полтавка” (теж 22
рази). Обидві п'єси пройшли при
повнісіньких зборах (2 тисячі
карбованців).
•“ Чорноморці ”
ставили разів
десять.
•“Доки сонце зійде, роса очі
виїсть” не мала успіху й пройщла
тільки один раз.
•(За спогадами П.Саксаганського)
П.Саксаганський,
М.Кропивницький,
М.Садовський
( “ Доки сонце зійде,
роса очі виїсть “ )

17. Широке визнання театру

Театр корифеїв мав величезний
успіх не лише в Україні та Росії,
але й у Молдові, Польщі, на
Закавказзі.
Величезна
популярність митців, творчість
яких
була
уособленням
народного естетичного ідеалу,
ніби
провокувала
царських
чиновників
постійно
їм
перешкоджати:
виступи
колективу в межах Київського
генерал
губернаторства
(приблизно
третина
Наддніпрянської України) були
заборонені.
Мар’ян Крушельницький
у ролі Мартина Борулі

18. Успіх театру

Авторитет театру корифеїв був
значно більшим, ніж того на
початку творчого шляху могли
очікувати самі актори.
У Петербурзі український театр
сміливо
конкурував
з
імператорським театром, про
який драматург О.Островcький
писав,
що
цей
заклад
перетворився в місце “ пустої
забави ”, через що глядач
“лавиною сунув в український
театр,
де
показувалося
мужицьке життя ”.
Марія Заньковецька –
Зінька ( “ Дві сім’ї )

19. Самовіддана праця

Робота в театральних трупах
вимагала повної самовіддачі,
зречення від усіх благ. Творчі
колективи М.Кропивницького,
М,Старицького, М.Садовського,
П.Саксаганського часто пішки
мандрували з місця на місце,
недоїдали, хворіли, ставали
подібними
до
циганських
таборів через мандрівний спосіб
життя.
Панас Саксаганський

20. Тріумф українського мистецтва

Провідні актори театру корифеїв
творили
славу
українського
театру. К.Станіславський у 1911
році писав: “ Такі українські
актори,
як
Кропивницький,
Заньковецька,
Саксаганський,
Садовський – блискуча плеяда
майстрів
української
сцени,
увійшли золотими літерами на
скрижалі
історії
світового
мистецтва…”
Театр у Кіровограді
(Єлисаветраді).
Сучасний вигляд.