Фізіологічні аспекти рухової активності людини

1. Фізіологічні аспекти рухової АКТИВНОСТІ людини

КАФЕДРА: МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ДИСЦИПЛІНА: ФІЗІОЛОГІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
КУРС: VІ (ФЗН)
ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
ЛЮДИНИ

2. ПИТАННЯ ДО РОЗГЛЯДУ:

1.
2.
3.
Рухова активність, її фізіологічний зміст. Фізіологічні класифікації
рухів і фізичних вправ.
Рухова система людини – система забезпечення рухової активності.
Рівні організації скелетного м’язу:
•. окремий м’яз;
•. рухові (нейромоторні) одиниці;
•. м'язові клітини;
•. міофібріли і саркомір.
ЛІТЕРАТУРА:
Для вивчення цієї теми Ви можете використовувати будь-які джерела
(книжки, Інтернет) з фізіології скелетних м'язів.

3. Фізіологія рухової активності – розділ загальної фізіології, що вивчає фізіологічні механізми забезпечення м’язової діяльності та її вп

Фізіологія рухової активності –
розділ загальної фізіології, що вивчає фізіологічні механізми
забезпечення м’язової діяльності та її вплив на фізичні
можливості людини.
Об'єктом вивчення фізіології рухової активності є рухова (м'язова)
діяльність (довільні рухи) людини
Рухова активність потребує збільшення фізіологічної активність м’язів і систем,
які забезпечують їх потреби у харчових речовинах, кисні, і виведенні продуктів
обміну.
Систематична рухова активність є важливим фактором для оптимального росту
і розвитку організму, адаптації до умов навколишнього середовища, здоров’я,
тощо. Ці ключові питання і досліджує наша дисципліна.
Тому предметом вивчення фізіології рухової активності є фізіологічне
забезпечення і вплив м’язової діяльності на адаптаційні зміни в
організмі людини.

4. Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи

Мимовільні
(рефлекторні)
Рухи людини
Довільні
(контрольовані)
Рухова діяльність об'єднує
складають основу поведінки
різноманітні
рухи
людини,
що
Рух – це результат скорочення скелетних м'язів, які забезпечують переміщення
окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м'язи
розвивають необхідне напруження.
Рух – це головний прояв адаптаційної реакції організму на зміни
навколишнього середовища.

5. Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи

Окрему категорію рухів складають фізичні вправи.
Фізичні вправи – рухові дії та їх комплекси, систематизовані у цілях фізичного
розвитку, спортивної або прикладної підготовки, оздоровлення і розвитку
організму.
Характеристиками фізичних вправ є:
• об'єм
• інтенсивність
• тривалість
• періодичність

6. ФІЗІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ РУХІВ І ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

В чому полягає необхідність класифікації рухів і
фізичних вправ?
1. Вирішення загальних завдань пізнання –
виділення вправ, тотожність яких створює умови для узагальнення їх
впливу на організм людини.
2. Вирішення прикладних завдань фізичного виховання, спорту,
фітнесу, фізичної реабілітації –
виявлення вправ, тотожних за принципами впливу на організм з метою
коректного використання при побудові тренувальних або реабілітаційних
програм.

7. Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:

За об'ємом м’язової
маси, що приймає участь
у русі
Локальні вправи – до 1/3 м'язів
Регіональні вправи – від 1/3 до 2/3 м'язів
Глобальні вправи – більше 1/3 м’язів
Кількість м’язів при виконанні вправи суттєво впливає на енергетичний запит та
визначає напругу на організм людини під час виконання руху.

8. Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:

За режимом м'язового
скорочення
• Статичні вправи
скорочення м’язу
роботи);
• Динамічні вправи
скорочення м’язу
роботи)
– ізометричний режим
(виконання статичної
– ауксотонічний режим
(виконання динамічної
Режим роботи м’язів при виконанні вправи суттєво
кардіореспіраторної системи та метаболічні реакції організму.
впливає
реакцію

9. Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:

Відповідно до рухових
якостей, які
розвиваються при
виконанні руху
Силові вправи
Швидкісно-силові вправи
Вправи на витривалість (аеробні)
Складнокоординаційні вправи
Вправи на гнучкість
Такі вправи мають велику кількість розбіжностей. Класифікація визначає їх
використання при побудові тренувального процесу.

10.

«Спортивна» класифікація фізичних вправ:
Циклічні вправи
Ациклічні вправи
• Вибухові вправи
• Стандартно-змінні вправи
• Нестандартно-змінні вправи
Вправи максимальної потужності
Вправи субмаксимальної потужності
Вправи великої потужності
Вправи помірної потужності
Вказана класифікація об'єднує всі види спорту в групи за ключовими
характеристиками змагальної діяльності, а також дає можливість раціонально
використовувати різні тренувальні вправи при побудові системи підготовки у
фітнесі.

11. Класифікація фізичних вправ у фізичній реабілітації:

Гімнастичні
• Вправи без предметів, з предметами, на
снарядах;
• Пасивні, активні, активно-пасивні.
Спортивно-прикладні
Циклічні;
Ациклічні;
Ігри.
Дихальні, уявні або
імітаційні
Ідеомоторні
Посилка імпульсів
Дихальні вправи
Дана класифікація об'єднує засоби лікувальної фізичної культури за ключовими
характеристиками діяльності, дає можливість раціонально використовувати різні
вправи при побудові реабілітаційних програм.

12. Рухова система людини – функціональна система, що забезпечує рухову діяльність людини відповідно до рухових завдань

В забезпеченні рухової діяльності приймають участь:
•скелет – «пасивна» частина, що забезпечує опору та передачу
зусилля у якості важелів;
•м'язова система – «активна» частина, що виконують рухову
діяльність за рахунок перетворення хімічної енергії АТФ у
механічну енергію руху;
•соматосенсорна система – «керівна» частина», чутливі
елементи (пропріорецептори, рецептори шкіри, тощо) та рухові
центри ЦНС, що забезпечують координацію рухів;
•вегетативні системи (дихання, кровообігу, ендокринна,
травлення, виділення, статева) – системи, які «забезпечують»
гомеостаз м’язів і компенсацію енерговитрат при м’язовій
діяльності.

13. Функції рухової системи – забезпечення рухової активності людини, відповідно до наявних завдань поведінки

Функції рухової системи:
Фізіологічне значення:
забезпечення пози (положення
тіла);
досягнення оптимальних умов для
діяльності внутрішніх органів в умовах
гравітації;
переміщення тіла в просторі
(рухи і локомоції);
забезпечення усіх біологічних потреб
(від пошуку їжі до забезпечення оптимуму
росту і розвитку);
переміщення окремих частин
тіла відносно одне одного;
«маніпулювання простором» (робота
оператора приладів, мова, письмо та ін.)
терморегуляція
забезпечення температурного гомеостазу.

14. Рівні організації скелетного м’язу

1. Органний – кожний
м'яз є окремим органом,
ізольований від інших
оболонкою.
2. Тканинний – м'яз
складається з рухових
одиниць, тобто груп
м'язових клітин,
поєднаних в пучки.
3. Клітинний – м'яз
складається з м'язових
клітин, ізольованих одна
від одної.
4. Субклітинний –
кожна клітина містить
скорочувальні білки і
органели.

15. Скелетний м'яз – окремий орган

Кожний скелетний м’яз розглядається як
окремий орган, що забезпечую рух в окремому
суглобі, або групі суглобів.
Особливості органної будови:
м’язи «вміщені» в оболонки, що складають його
пластичний скелет, зумовлюють їх форму і
ізолюють м'яз від інших. Зовнішня оболонка
м’язу – єпімізій.
кінцівки м’язів представлені сухожиллями,
якими вони прикріплюються до кісток.

16. Рухова одиниця – основна структурно-функціональна одиниця м’язу.

Рухова одиниця – група м'язових
волокон,
поєднані
загальним
нейроном.
Функціональне значення рухових
одиниць:
при збудженні загального нейрона,
його м’язові волокна одночасно
скорочуються, тобто скелетні м'язи
працюють руховими одиницями, а не
окремими волокнами.
кількість рухових одиниць, що
напружені
і
їх
метаболічні
особливості (аеробні або анаеробні)
визначають ступень навантаження на
гомеостаз і організм в цілому.

17. Різновиди рухових одиниць

Головними ознаками рухових
одиниць є поріг збудження і
спротив втомі, за якими їх
поділяють на:
FF (fast fatigable) – швидкі, які
швидко втомлюються, вміщують
м'язові волокна типу ІІб (швидкі,
гліколітичні; білі)
FR (fast fatigue resistant) – швидкі,
які мало втомлюються, вміщують
м’язові волокна типу ІІа (швидкі,
окисно-гліколітичні; проміжні)
S (slow) – повільні, вміщують
м’язові волокна типу І (повільні,
окисні; червоні)

18. М'язова волокно – основна структурна одиниця м’язу.

М’язові волокна мають певні особливості будови і
вміщують:
оболонку (сарколему);
міофібріли (скорочувальні білки);
ядра і рібосоми (зберігають ДНК, синтезують білки);
мітохондрії (відновлення запасів АТФ);
ретикулум і Т-систему (трубочкі в якіх зберігаються і
транспортуються речовини);
саркоплазму (рідина із вмістом енергетичних запасів,
іонів, ферментів, тощо).

19. Міофібріли – скорочувальний апарат скелетних м’язів.

Міофібріли – складні білкові «нитки», що
забезпечують функцію скорочення м’язу за рахунок
взаємодії міозину і актину.
Міофібріли вміщують:
міозин – важкий білок, що за рахунок енергії АТФ
забезпечує скорочення;
актин – легкий глобулярний білок, який приймає
участь у скороченні;
тропонин – білок, якій при наявності іонів Са2+
створює умови для скорочення м’язів;
тропоміозин – білок, що блокує можливість взаємодії
активна і міозина в стані спокою;
колаген, тітін та ін. – опорні білки.
Взаємодія вказаних білків на молекулярному рівні, при
участі АТФ і іонів Са2+ забезпечує скорочення
скелетного м’язу і розвиток напруги (сили).

20. Саркомір – основна структурна одиниця міофібріли; е моделлю для вивчення механізму м’язового скорочення.

Саркомір – частина міофібріли,
між двома Z-лініями
Саркомір є моделлю, на якій
розглядають механізм скорочення
скелетних м’язів.
Зважаючи, що при скороченні
кожен саркомір зменшується
приблизно в 2 рази, ми
спостерігаємо
зменшення
загальної довжини м’язів.