Похожие презентации:
«Українські землі у складі ВКЛ та інших держав» (перша частина). Тема 5
1. «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВКЛ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ» (Перша частина)
2. Литовське князівство
Утворилось у ХШ ст. за часів князяМІНДОВГА.
Об’єднанню литовських племен в
єдину державу сприяли:
1. потужний зовнішній тиск з боку
німецьких рицарів, що потребувало
об’єднання зусиль литовців;
2. послаблення давньоруських земель
(феодальна роздробленість);
3. та боротьба за владу в Золотій Орді,
якій були підпорядковані ці території.
3. Велике князівство Литовське (ВКЛ)
В період правління ОЛЬГЕРДА доскладу Литви увійшли майже всі
південно-західні (українські) землі.
Восени 1362 р. неподалік р. СИНІ
ВОДИ військо Ольгерда розгромило
монголів .
НАСЛІДКИ:
1. українські землі звільнені від
монголо-татарського панування;
2. Київська, Чернігівська, Сіверська,
Переяславська, Подільська й
Волинська землі закріплюються у
складі Литви
4. Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель:
1. Руські землі були ослабленіфеодальною роздробленістю та
золотоординським ігом.
2. Населення руських земель віддавало
перевагу Литві перед Ордою, у
протистоянні між цими державами
виступало на боці Литви.
3. Успішним діям Литви сприяло
ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі
частини внаслідок феодальних усобиць
1360 – 1370-х років.
5. Чому ВКЛ називають литовсько-руською державою?
Чому ВКЛ називають литовськоруською державою?1. Русичі становили 90% населення (території) держави;
2. культура русичів справляла значний вплив на населення держави,
під владою якої вони перебували;
3. збереження традиційного руського укладу за принципом: «Старого
не порушуємо, а нового не впроваджуємо»;
4. у Русі було запозичено законодавчу основу – «Руську правду»,
адміністративну систему, принципи формування війська, податкову
систему.
5. Руська мова була мовою ділових документів Литовської держави в
ХІV – ХV ст.
6. ПОЛЬСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ
ПОЛЬСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ українськихземель почалася майже одночасно з
литовською.
Короля підтримували три сили:
1. магнати, які прагнули нових
територій,
2. католицька церква, яка бажала
здобути новонавернених,
3. багаті міщани, які зазіхали на
важливі торговельні шляхи
Галичини.
Остаточне загарбання Галичини
Польщею відбулось у 1387 р.
7. Зближення ВКЛ та Польщі
Наприкінці ХІV ст. відбулосязближення ВКЛ та Польщі, що
зумовили наступні обставини:
1. зовнішні (небезпека з боку
німецьких лицарів-хрестоносців
(Тевтонського ордену);
2. Внутрішня криза ВКЛ ;
3. інтереси Польщі щодо українських
земель.
8. КРЕВСЬКА УНІЯ
Литва отримала від Польщі пропозиціюшляхом династичного шлюбу польської
королеви Ядвіги та литовського князя
Ягайла об’єднати сили двох держав.
14 серпня 1385 р. було укладено
КРЕВСЬКУ УНІЮ.
1. За цією угодою князь Ягайло
одружувався на польській королеві Ядвізі,
отримував титул польського короля
(Владислав ІІ Ягайло);
2. приймав католицьку віру і
зобов’язувався привернути до нової віри
все населення держави;
3. «навік приєднати всі свої землі,
литовські та руські до Корони Польської».
9. КРЕВСЬКА УНІЯ -14 серпня 1385 р.
«...государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми щенехрещеними братами, ближніми, ... що проживають
на його землях, жагуче бажає й просить прийняти їх у
католицьку віру святої римської церкви... Нарешті,
князь Ягайло обіцяє свої литовські й руські землі навік
приєднати до королівства Польського».
10. ВІТОВТ
Кревська унія не була реалізована, оскільки боротьбу проти неї очоливдвоюрідний брат Ягайла – князь ВІТОВТ.
Наслідком цієї боротьби стало те , що Ягайло зробив його своїм
намісником у Литві (Острівська угода 1392 р.).
Політика Вітовта:
1. з метою централізації управління вдався до позбавлення південнозахідних удільних князів влади, замінивши їх великокнязівськими
намісниками (вперше ліквідував найбільші руські удільні князівства);
2. проводив активну колонізацію південноукраїнських земель,
розширивши свої володіння до Чорного моря.
11. ВІЛЕНСЬКА УНІЯ -1401 р.
У 1399 р. відбулася битва на річціВОРСКЛА, яка завершилася
поразкою Вітовта у битві з ханом
Едигеєм.
Ця поразка похитнула позиції
Литви і Вітовта, що змусило його
піти на зближення з Польщею. За
умовами ВІЛЕНСЬКОЇ УНІЇ (1401 р.)
литовські князі визнавали
васальну залежність Литви від
Польщі. Після смерті Вітовта всі
руські землі мали перейти під
владу польської корони.
12. 1410 р. – битва під ГРЮНВАЛЬДОМ
1410 р. – битва підГРЮНВАЛЬДОМ, яка стала
кульмінаційним моментом війни
Польщі та Литви проти
Тевтонського ордену.
Завершилася: перемогою
союзних (польсько-литовськоруських) військ. Польський
король змушений піти на значні
поступки Вітовту.
13. ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ
На сеймі в м. ГОРОДЛІ в 1413 р. булопідписано унію, згідно з якою Польща
визнавала існування
великокнязівського престолу в Литві,
але обрання великого князя мав
контролювати і затверджувати
польський король.
Литовські феодали-католики
зрівнювались в правах з польськими у
вирішенні державних справ, в т.ч. і в
питанні обрання великих князівств
литовських і королів польських.
«Державні посади у Великому
князівстві Литовському повинні
обіймати лише католики.
Литовські феодали-католики і
польські пани мають рівні права».
14. СВИДРИГАЙЛО
Зростало обурення білоруської й української знаті(противники унії) привілеями католиків. Тому
після смерті Вітовта в 1430 р. вона без згоди
Ягайла обрала великим князем його молодшого
брата СВИДРИГАЙЛА.
Свидригайло пішов на розрив із Польщею
(повстання Свидригайла – 1430 – 1438 рр. –
«Свидригайлові війни»).
У своїй політиці Свидригайло спирався головно на
«русинів» – православних українських та
білоруських феодалів і навіть уклав союз з
Московським князем, спрямований проти Польщі.
15. СИГІЗМУНД
Польський двір (прихильникиунії) у серпні 1432 р.
організовує переворот:
великим литовським князем
проголошується брат Вітовта
СИГІЗМУНД
16. 1435 р. - битва під ВІЛЬКОМИРОМ
У 1435 р. у битві під ВІЛЬКОМИРОМвійсько Свидригайла зазнало жахливої
поразки.
В ході протистояння між
Свидригайлом (братом Ягайла) та
Сигізмундом (братом Вітовта)
ПОДІЛЛЯ було розділене між Польщею
(західна частина, центр м. Кам’янець)
та Литвою (східна частина, центр м.
Брацлав).
У 1434 р. Польщею на українських
землях було створено два воєводства:
Руське (або Галицьке) та Подільське (на
території Західного Поділля).
17. КАЗИМИР
Після смерті Сигізмунда в 1440 р. Великимкнязем литовським, а з 1444 р. і королем
Польщі став син короля Ягайла КАЗИМИР
(1440-1492 рр.).
Бажаючи забезпечити внутрішній спокій,
Казимир визнав за Свидригайлом
номінальний пожиттєвий титул великого
князя, а також відновив удільність
Київського князівства, до влади в якому
повернулася династія Олельковичів .
18. КАЗИМИР
З часом намагання Казимира ліквідуватиавтономію українських князівств увінчалася
успіхом.
Ліквідував ВОЛИНСЬКЕ (1452 р.) та КИЇВСЬКЕ
(1471 р.) князівства. На українські землі
поширюється воєводський устрій.
1508 р. – повстання під проводом М.
Глинського. Волинський князь К. Острозький
очолював війська, що придушили це повстання.
19. До Люблінської унії українські землі входили до складу:
ВКЛ: Київщина, Чернігівщина (до1503 р.), Сіверщина,
Переяславщина, Східне Поділля і
Волинь.
ПОЛЬЩА: Галичина, Західне Поділля.
УГОРЩИНА: Закарпаття. Територія
поділялася на комітати, які
очолювали жупани.
МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО: ЧерніговоСіверщина (з 1503 р.) – внаслідок
московсько-литовських війн.
20. МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО: Буковина –з 1359 р.
У 1485 р. Молдавське князівство
разом з цією територією потрапило в
залежність до турецького султана.
У 1490 – 1492 рр. відбулося велике
селянське повстання, що охопило
Буковину, Галичину, Покуття,
Молдову. Його очолили Муха, Боруля.
21. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
У 1449 р. утворилося КРИМСЬКЕХАНСТВО. Правителем Криму
проголосив себе Хаджі-Гірей. 1475 р.
(1478 р.) за правління хана МенгліГірея кримське ханство визнало
протекторат турецького султана.
1482 р.: кримські татари здійснили
перший спустошливий похід в Україну.
22. Соціально-економічний розвиток українських земель в ХІV – ХVІ ст. Соціальна структура суспільства.
Наприкінці XV - у першій половині XVIст. основними станами в Україні були
князі, магнати,шляхта, духовенство,
селянство і міщанство.
До панівних, найбільш привілейованих
станів належали князі, магнати і
шляхтичі. Вони мали широкі політичні,
майнові та особисті права,
користувалися монополією на
землеволодіння.
23. КНЯЗІ
КНЯЗІ були титулованою знаттю. Князіпосідали головні адміністративні уряди
(керівні посади) на українських землях ВКЛ,
не підлягали місцевій адміністрації, брали
участь у засіданнях великокнязівської ради.
Вони користувалися князівським правом:
мали спадкове землеволодіння, на території
якого здійснювали верховну владу.
24. Костянтин Іванович Острозький
Наймогутнішим князівським родом наприкінці XV – упершій половині XVI ст. був рід ОСТРОЗЬКИХ, котрих
називали «некоронованими королями Русі».
Відзначився мужністю під час воєнних дій Литви проти
Московського князівства. В бою під ОРШЕЮ (вересень
1514 р.) наголову розгромив 70-тисячну московську
армію.
Син Костянтина Івановича Острозького - ВасильКонстянтин Острозький був найбільшим після короля
землевласником Речі Посполитої.
25. МАГНАТИ
Великі землевласники, представникидавніх князівських та значних
боярських родів, які творили
замкнену аристократичну верству в
Литовській та Польській державах і
займали вищі державні посади.
26. ШЛЯХТА
Землевласники і родовиті рицарі-воїни,які були наділені землями за свою чи
предків військову службу і мали низку
привілеїв у Литовській чи Польській
державах, зокрема, й звільнення від
податків
На середину XVI ст. шляхта утвердилася
як панівний стан українського суспільства
і становила його основну частину.
27. ДУХОВЕНСТВО
Поділялося на дві категорії:біле (парафіяльні священики, які не
давали обітниці безшлюбності).
чорне (ченці й високі духовні ієрархи).
28. МІСТА
В цей період могли належати: державі,церкві, магнатам, шляхті.
Соціальна структура складала:
ПАТРИЦІАТ (зосереджували в своїх руках
самоврядні органи управління) – багаті
купці, цехові майстри;
БЮРГЕРСТВО – середні та дрібні крамарі;
ПЛЕБЕЙСТВО – нижчі верстви (ремісникипартачі, учні, підмайстри, наймити).
МІСТА
29. МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
Середньовічне міське право, за якимміста частково звільнялись від
управління та суду феодалів і
створювали органи місцевого
самоврядування. Юридично
закріплювало права і свободи різних
станів міського населення.
МАГІСТРАТ: орган самоврядування
(управління) міст, які отримали
магдебурзьке право. Засідав
магістрат у спеціальному приміщенні
– ратуші.
Він поділявся на дві колегії (палати) –
ЛАВУ (яку очолював ВІЙТ )та РАДУ
(Очолював Раду БУРМІСТР ).
30. ЦЕХИ
Багато мешканців міст займалися сільськимгосподарством. Водночас міста були важливими
осередками ремесла.
На українських землях, що входили до складу
Польщі, поширилися ЦЕХИ: самоврядні громади
(об’єднання) ремісників однієї чи кількох
спеціальностей.
Цехові статути визначали діяльність цехів.
Очолювали цехи цехмістри. Цехи боролися проти
позацехових ремісників – так званих партачів.
31. СЕЛЯНСТВО
СЕЛЯНСТВО було найчисленнішим і водночас найбезправнішим станом.Селяни поділялися на ПОХОЖИХ (особисто вільних) і НЕПОХОЖИХ (отчичів) –
тих, які були прикріплені до панської землі і не мали права її покинути
(відходити).
До найзаможніших належали служилі селяни – СЛУГИ, котрі перебували на
службах (воєнних), за що отримували 1-2 волоки землі й звільнялися від інших
повинностей.
Вільними залишалися ДАННИКИ, що сплачували данину державі натурою або
грішми за користування орними землями і різними угіддями.
ТЯГЛОВІ селяни за користування землею виконували відробіткову повинність
(оранка поля, засівання зерна та ін.) зі своїм тяглом (робочою худобою) на
користь держави чи землевласника.
ЧЕЛЯДЬ: цілком залежала від власника, головна робоча сила.
32. Села
Більшість сіл були невеликими. В нихіснувала сільська громада (КОПА), що
складалася переважно з дворищ (їх
утворювали великі родини) або окремих
господарств – димів.
КОПНИЙ СУД – суд селянського сходу.
ФІЛЬВАРКИ - багатогалузеві господарчі
комплекси, що ґрунтувалися на постійній
щотижневій панщині залежних селян і
були орієнтовані на товарно-грошові
відносини та ринок.
33. Кріпосна реформа
Особливу роль у перетворенні селян накріпаків панських фільварків відіграла
проведена в Польщі земельна реформа
„ВОЛОЧНА ПОМІРА” 1557 р., відома ще під
назвою „УСТАВА НА ВОЛОКИ”.
ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ. Протягом XVI ст. були
чітко визначені права й обов’язки станів.
Литовський статут – збірник основних засад,
зведення правил.
Протягом XVI ст. цей документ був виданий у
трьох редакціях: 1529, 1566, 1588 рр.