Реабілітація при ХОЗЛ
1.
Реабілітація при ХОЗЛКандидат наук з фізичного
виховання та спорту,
доцент кафедри фізичної
реабілітації
Балаж М.С.
Київ - 2017
2.
ПЛАН1.Загальні організаційні основи
легеневої реабілітації (принципи,
цілі реабілітації).
2.Оцінка стану хворого на ХОЗЛ
3.Сучасні підходи до фізичної
терапії при ХОЗЛ
3.
ЛітератураІвасик Н. Фізична реабілітація при порушенні
діяльності органів дихання. – Львів, 2012. – 192 с.
Малявин А.Г. Респираторная медицинская
реабилитация: Практическое руководство для врачей
/ А.Г. Малявин. – М.: Практическая медицина, 2015. –
416 с.
Объединенное соглашение по легочной
реабилитации // Пульмонология. 2007. - №1. - С. 1244.
Рекомендации по реабилитации при заболеваниях
органов дыхания. – К.: Олимпийская література, 2010.
– 192 с.
Физиотерапия. Классический курс / Под ред. С.Б.
Портера /Пер. с англ. Г.Н. Пономаренко. – СПб.:
Человек, 2014. – 764 с. – Т.1.
4.
Сучасні уявлення про реабілітаціюпульмонологічних хворих
Сьогодні реабілітацію пульмонологічних хворих
розглядають як складову частину стандартного
лікування хворих із хронічними респіраторними
захворюваннями.
Як окремий напрямок вона виникла понад
п'ятдесят років тому у відповідь на зростання
чисельності пацієнтів з хронічними респіраторними
захворюваннями.
5.
У США існує поняття «легенева реабілітація»,яке передбачає мультидисциплінарну
програму догляду за пацієнтами з хронічними
респіраторними захворюваннями, зміст якої
визначається в індивідуальному порядку і
спрямований на поліпшення фізичної та
соціальної функції хворих, а також на
збільшення їх автономності.
6.
Основні компоненти легеневоїреабілітації
оцінка
навчання та
підготовка
хворого
психосоціальний
вплив
оздоровчі вправи
заохочення
довгострокового
виконання
принципів
програми
Кожен компонент програми має включати
профілактичні заходи та оцінку результатів.
7.
Легенева реабілітація - це не простопрограма навчання або фізичних вправ.
Це індивідуалізована програма, яка
дозволяє задовольнити особливі
потреби пацієнтів із респіраторними
захворюваннями, з використанням всіх
перерахованих вище компонентів.
Спеціаліст з легеневої реабілітації повинен
це враховувати при розробці програми для
хворого
8.
Значення довготривалого дотримання принципів легеневоїреабілітації неможливо переоцінити. Щоб пацієнти могли
зберігати і розвивати позитивні зміни, що спостерігалися
після завершення реабілітації, їм слід приймати участь в
підтримуючій програмі, продовжувати виконання
рекомендованих занять вдома або і те, й інше. Значне місце в
навчальному компоненті має бути відведено заохоченню
довготривалого дотримання її принципів. Хворі, у яких
періодично відбуваються загострення респіраторних
захворювань, схильні до особливого ризику, пов'язаного з
припиненням виконання підтримуючої програми.
Довгострокові програми повинні забезпечувати механізми
полегшення повернення до розроблених раніше планів занять
після загострення захворювання. Важливе значення тут має
постійний контакт між хворим, лікарем і фахівцем, що
відповідає за реабілітацію
9.
Оцінка стану пацієнтаПроводиться членами мультидисциплінарної команди
Компоненти первинної оцінки стану хворого:
Опитування хворого
Вивчення історії хвороби та лікарський
огляд
Проведення діагностичних тестів
Оцінка наявності симптомів
Оцінка функцій ОРА
Навантажувальне тестування
Оцінка здатності вправлятися із завданнями
повсякденної побутової активності
Оцінка харчування
Оцінка рівня знань
Психосоціальна оцінка
10.
Основні діагностичні даніСпірометрія
Визначення рівню насичення
артеріальної крові киснем в стані спокою
та під час ходьби
Флюорографія
ЕКГ
Тест для визначення фізичної
працездатності
Скринінг наявності ознак депресії,
тривожності
Загальний аналіз крові
11.
Найважливішою ознакою ХНЗЛ єпрогресування хвороби, яке
підтверджується зменшенням показників
функціонального стану системи
зовнішнього дихання. У першу чергу це
відноситься до даних спірометрії: ЖЄЛ,
ДО і ОФВ / Іс (або форсована ЖЄЛ).
12.
У ході виконання програми легеневої реабілітаціїпацієнт і персонал спільно виробляють
короткострокові і довгострокові цілі. Цей процес має
істотне значення для успішного лікування.
Цілі реабілітації для пацієнта визначаються перед
початком програми і переглядаються за необхідності в
ході її виконання разом із пацієнтом і його родичами.
Щоб підтримувати мотивацію хворого, його прагнення
продовжувати заняття і добиватися результатів, цілі
повинні бути реальними і здійсненними.
Важливо відзначити, що індивідуальні цілі можуть
змінюватися в міру виконання програми, а також зміни
потреб і очікувань хворого.
13.
Приклади цілей:домогтися більш легкого дихання
підвищити рівень рухової активності
підвищити якість життя
збільшити силу і витривалість
розвивати здатність справлятися із завданнями
повсякденної побутової діяльності
домогтися того, щоб стало легше пересуватися
послабити занепокоєння, депресію і страх,
обумовлені видами діяльності, які викликають
задишку
домогтися скорочення кількості загострень
захворювання та випадків госпіталізації
домогтися більшої незалежності і самостійності
повернутися до професійної діяльності
14.
Глобальні цілі реабілітаційної програмивизначають загальні підходи до комплексного
лікування. Тому вони можуть бути використані
для забезпечення якості програми і узгодження
дій фахівців міждисциплінарної групи.
15.
інтегрувати профілактичні заходи і дії, спрямовані на заохоченнядовгострокового продовження занять, в план лікування пацієнта;
розробити і реалізувати індивідуалізовану програму
терапевтичного впливу;
підвищити якість життя пацієнта та його близьких;
встановити контроль чи послабити симптоми і патофізіологічні
ускладнення респіраторних захворювань;
збільшити силу, витривалість і переносимість фізичних
навантажень;
послабити психологічні прояви захворювання, такі, як
тривожність або депресія;
стимулювати бажання пацієнта протягом тривалого часу
дотримуватися умов програми реабілітації;
підготувати, мотивувати і залучити близьких чи родичів хворого
до виконання програми лікування;
повернути хворого до продуктивної діяльності або активної
старості, в залежності від віку та можливостей
16.
Для успішної реабілітації необхідно, щобпацієнт, його близькі і фахівці, відповідальні за
проведення реабілітації, були переконані в її
основних принципах, які включають
переконаність у реабілітаційному процесі, що
зосереджений на хворому і розробляється за
його безпосередньої участі.
17.
Реабілітація на ранніх стадіяхзахворювання
Найбільш важливими аспектами є підтримка
здатності хворого до перенесення фізичних
навантажень, навчання хворого методам
самодопомоги. Окрім того, необхідно надати
рекомендації з методів очищення дихальних
шляхів від мокротиння та виробити правильну
модель дихання.
18.
Компоненти програми:• Фізичні вправи
• Інформування хворого про фактори ризику
розвитку хвороби
• Відмова від паління
• Забезпечення сумісності фізичних методів
лікування з призначеними препаратами
• Допомога в організації правильного
харчування
• Психологічна підтримка
• Консультативна допомога з питань
сексуального життя та шляхів подолання
відчуття тривоги
19.
Фізичні вправи:Тренування кардіореспіраторної
витривалості (3-5 разів на тиждень,
низька або висока інтенсивність, 30-90
хвилин)
Вправи силової спрямованості
Коригувальні вправи
Тренування дихальної мускулатури (4-5
разів на тиждень, 15-30 хвилин)
Техніка активного циклу дихання
Постуральний дренаж
Навчання ефективному способу дихання
Вправи у розслабленні, на розтягування
20.
Реабілітація на пізніх стадіях захворюванняГоловним завданням фахівців з реабілітації є
забезпечення максимальної самостійності пацієнта
та збереження функцій.
В період загострення застосовують техніку
активного циклу дихання для більш ефективного
виведення секрету. Хворих потрібно навчити
керувати своїм диханням, щоб вони мали можливість
пересуватися, підніматися сходами. Їх також слід
навчити положенням, що сприяють релаксації та
відновленню дихання після діяльності, що
призводить до виникнення задишки.
21.
Реабілітація на термінальних стадіяхзахворювання
На цьому етапі необхідно забезпечити
найбільш можливий комфорт для хворого.
Лікування має бути нетривалим та частим