Похожие презентации:
Захворювання носа та приносових пазух
1.
Медичний коледж « Монада»Методичні вказівки до проведення
лекційного та практичного занаяття
на тему:
«Захворювання носа та
приносових пазух »
Для студентів ІІ рівня медсестринського
відділення
2.
Методичні вказівки для лекційного та практичного заняття з«Медсестринства в оториноларингології» для студентів
спеціальності 5.12010102 "Сестринська справа", Львів
2017р.
Укладач: Задорожна І.В., викладач отоларингології
Методичні вказівки складено у повній відповідності до
програми з медсестринства в отоларингології, затвердженої
Державною установою "Центральний методичний кабінет
підготовки молодших спеціалістів" МОЗ Україна для вищих
медичних навчальних закладів І – ІІІ рівнів акредитації за
спеціальністю "Сестринська справа"
3.
Мета: ознайомитись з методикою обстеження хворих длявиявлення захворювань носа та приносових пазух. Характеристика
основних клінічних симптомів при даних захворюваннях.
Ознайомитись з роботою операційного блоку, перев'язувальної,
маніпуляційної, процедурної, фізкабінету.
Матеріальне забезпечення: муляжі, лобний рефлектор,
штучне джерело світла, носові розширювачі, лотки, череп, історії
хвороби, рентгенограми та комп'ютерні томограми приносових
пазух, катетер, матеріали для забору мазків із носа, атласи.
План заняття:
1. Контроль вихідного рівня знань по темі.
2. Огляд і клінічний розбір хворих: аналіз анамнестичних даних,
з'ясування причин виникнення захворювання, об'єктивний та
інструментальний огляд хворих, аналіз діагностичних методів
обстеження, аналіз принципів лікування і профілактики хворих.
3. Відпрацювання методів клінічного, лабораторного та
інструментального дослідження.
4. Розв'язування ситуаційних задач та тестів.
5. Підсумковий контроль знань засвоєного матеріалу.
Студент повинен:
Знати:
- Характеристику основних клінічних симптомів при хворобах
носа та приносових пазух;
4.
- Методику об'єктивного, лабораторного та інструментальногообстеження при хворобах носа та приносових пазух;
- Основні принципи медикаментозного лікування;
Вміти:
- Проводити аналіз клінічних симптомів при хворобах
носа та приносових пазух;
- Провести обстеження хворого;
- Зібрати анамнез хвороби і життя;
- Оцінити результати медикаментозного і хірургічного
лікування;
- Взяти мазки із носа на дослідження
Практичні навики:
1. Риноскопія.
2. Пункція гайморової пазухи.
3. Промивання додаткових пазух носа.
4. Забір мазка із носа на дослідження;
Самостійна робота:
1. Розгляд рентгенограм та комп'ютерних томограм і їх розбір.
2. Таблиця диференціальної діагностики гострих та хронічних
захворювань носа та приносових пазух.
Література:
1.І.Б.Солдатов « Лекції з отоларингології».
2. Конспект лекції.
5.
РинітиРиніти – це запалення слизової оболонки порожнини носа.
Риніти поділяються:
І. Гострий риніт.
ІІ. Хронічні риніти:
1. Хронічний катаральний (простий) риніт.
2. Хронічний гіпертрофічний риніт.
3. Вазомоторний (алергічний) риніт:
-круглорічний;
-сезонний.
Гострий риніт
Може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом при
деяких інфекційних захворюваннях ( наприклад: кір, краснуха,
грип, ГРВІ іт.д.)
Причини:
-переохолодження;
-зміна клімату;
-інфекційні захворювання.
Клініка:
На початку захворювання спостерігається біль голови, сухість і
дискомфорт в носі, чхання, сльозотеча, рідкі серозні виділення з
носа. В подальшому виділення стають густими, набувають гнійного
характеру, при ураженні судинної стінки - кров'янисті. Все це
6.
супроводжується закладеністю носа, відсутністю смаку і нюху,важкістю
в
голові,
зниженою
працездатністю,
рідко
субфебрилітетом. За умови нормального перебігу через 5-7 днів
виділення зникають,відновлюється смак і нюх.
Риноскопія:
Помітні набряк і гіперемія слизової оболонки, надмірні слизисті
виділення.
Лікування:
-домашній режим;
-судинозвужуючі краплі в ніс ( не більше 5 днів);
-гарячі ніжні ванни з гірчичниками;
-вітамінотерапія;
-загартовування організму.
7.
Хронічний катаральний простий риніт.Причини:
-задавнений або повторний простий риніт;
-тривала дія різних подразників - хімічних, термічних, механічних.
-подразнення слизової оболонки носа гнійним секретом при
захворюваннях приносових пазух;
-тривалі розлади кровообігу в слизовій оболонці носа ( вади серця,
міокардити, нефрити, емфіземи, бронхоектази, ендокринні
захворювання).
Симптоми і перебіг:
Періодична закладеність носа і надмірні слизисті виділення. При
риноскопії помітні розлита застійна гіперемія і рівномірний набряк
слизової оболонки. Хворі акцентують увагу, що ліва половина носа
закладена при положенні на лівому боці, права – на правому,
носове дихання утруднене в положенні лежачи на спині. Загальний
стан зазвичай не порушений. Повне зникнення набряку слизової
оболонки носа після закапування 2-3% розчином кокаїну з
адреналіном або 0,1% розчин нафтизину вказує на хронічний
простий риніт. Якщо набряк не зникає після закрапування судинно
звужуючими засобами, слід думати про хронічний гіпертрофічний
риніт.
8.
Лікування:-судинозвужуючі краплі в ніс ( галазолін, нафтизин і т.д.);
-засоби, що володіють в'яжучими або припікаючими властивостями (2-3% розчин колларголу або протарголу), змащування
слизової оболонки носа 2-5% розчином нітрату срібла;
-при неефективності вказаного лікування нижні носові раковини
припікають трихлороцтовою або хромовою кислотою.
Хронічний гіпертрофічний риніт
Він є наслідком хронічного катарального (простого) риніту.
Переважно розвивається в результаті тривалої дії несприятливих
факторів – пилюка, гази, несприятливий клімат. Причиною
захворювання часто буває хронічний запальний процес в
приносових пазухах носа або аденоїди. Характеризується
розростанням сполучної тканини в місцях накопичення кавернозної
тканини (передні і задні кінці нижньої і середньої носових
раковин).
Симптоми і перебіг:
Постійні виділення і закладеність носа, важкість в голові, болі
голови, зниження нюху. Частіше уражаються передні і задні кінці
нижньої і середньої раковин. Колір раковин блідо-рожевий, інколи
з синюшним відтінком.
9.
Лікування :При помірній гіпертрофії нижньої раковини припікають три хлороцтовою або хромовою кислотою. При відсутності ефекту
застосовують гальванокаустику. Різко гіпертрофовані ділянки
слизової оболонки удаляють петлею або ножницями.
Вазомоторний риніт
Представляє собою нервово-рефлекторне захворювання і
спостерігається у людей із загальними вегетативними розладами.
Його розглядають як місцеву анафілактичну реакцію на будь-який
алерген. Найменші подразнення нервових закінчень призводять до
бурної реакції в слизовій оболонці носа.
При сезонній формі подразниками виступають цвіт дерев, пух,
пильці злаків. При круглорічній формі – косметика, пилюка,
волосся і шерсть тварин.
10.
Клініка:Характерні напади раптової закладеності носа і рідкі виділення з
носа водянистого характеру.
11.
Риноскопічно:Різкий набряк носових раковин, які мають блідо-синюшний колір і
часто виявляють поліпи.
В мікроскопії носоглоткового слизу виявляють велику кількість
еозинофілів. Шкірні проби з алергенами часто бувають
позитивними.
Лікування:
-усунення алергічного чинника;
-антигістамінні препарати – супрастин, лоратадин, кларитин;
-загартовування організму:
-внутрішньоносова новокаїнова блокада;
-місцеве введення гідрокортизону.
12.
Риногенні ускладненняІ.Внутрішньочерепні ускладнення:
- арахноїдит;
- екстрадуральний абсцес;
- менінгіт;
- абсцес мозку;
- тромбос синусів твердої мозкової оболонки;
- риногенний сепсис.
ІІ.Внутрішньоорбітальні ускладнення:
- флегмона очниці;
- абсцес і набряк повіки;
- бульбарний неврит;
- субперіостальний абсцес.
13.
Параназальний синуїтЦе запальний процес приносових пазух:
1. гайморової або верхньощелепної - гайморит;
2. решітчастої – етмоїдит;
3. лобної – фронтит;
4. клиновидної – сфеноїдит.
Причини виникнення:
1. стрептококи;
2. стафілококи;
3. віруси;
4. гриби;
5. зниження реактивності організму;
6. алергічний фактор.
За патанатомічними змінами синуїти поділяються на:
1. гнійні;
2. серозні;
3. катаральні;
4. пристінково-гіперпластичні;
5. холестатомні;
6. атрофічні;
7. змішані.
14.
Клініка:1. Біль голови, переважно в лобній ділянці із радіацією в потиличну
ділянку і у відповідну частину голови.
2. Закладеність носа, односторонні виділення з носа.
3. Підвищення температури тіла.
4. Набряк і гіперемія:
- при гаймориті – щоки,
15.
-при фронтиті – лоба,-при етмоїдиті – кореня носа.
5. Болючість при пальпації уражених ділянок.
Риноскопія:
Помітно гнійну доріжку або гнійне озерце в середньому або
верхньому носових ходах, при хронічній формі – поліпи.
Лікування:
1.При неускладненій формі:
16.
-антибіотики,-сульфаніламіди,
-жарознижуючі,
-судинозвужуючі краплі в ніс.
2.При гаймориті – повторні пункції гайморової пазухи, з її
промиванням і введенням антибіотиків.
3.Оперативне втручання – операція Кальдвелла-Люка.
17.
Фурункул носаЦе гостре запалення волосяної сумки або сальної залози.
Етіологія:
1. Місцеве зниження стійкості шкіри і всього організму до
стафілококової і стрептококової інфекції.
18.
2. Сприяючі фактори – діабет, порушення обміну речовин,гіповітаміноз, переохолодження.
Клініка:
1. Постійним симптомом є різка біль в ділянці запального вогнища.
2. Обмежений, покритий гіперемованою шкірою, конусовидний
інфільтрат, на верхівці якого через 3-4 дні з'являється головка
жовто-білого кольору – гнійник.
3. В наступні 4-5 днів проходить дозрівання гнійника і розрішення
процесу.
4. Температура нормальна або субфебрильна.
5. В крові – збільшене ШОЕ, лейкоцитоз.
6. Збільшення і болючість реґіонарних лімфатичних вузлів.
Лікування.
1. Антибіотикотерапія.
2. Полівітаміни.
3. Кварц, УВЧ.
4. Борний спирт, іхтіолова мазь.
5. Вскриття гнійника з видаленням змертвілих тканин і дренування.
19.
Поліпи носаВелика кількість запальних процесів приносових пазух
супроводжується утворенням носових поліпів. Поліпи мають сірий,
інколи червоний колір, желеподібну консистенцію і гладку
поверхню. Ростуть вони найчастіше із середнього носового ходу і
рідше із верхнього носового ходу.
Клініка:
1. Постійна закладеність носа з надмірними виділеннями;
2. Біль голови, невралгія;
3. Швидка втома;
4. Відсутність нюху.
Діагностика:
Передня та задня риноскопія.
Лікування:
Хірургічне – видалення поліпа за допомогою петлі.
20.
Викривлення носової перегородкиНеправильне положення будови носової перегородки можуть
носити назву викривлення і потовщення з утворенням шипів і
гребенів. У дорослих носова перегородка рідко буває гладкою
пластиною, встановленою в середній площині, частіше вона
вигнута і звужує просвіт носових ходів.
Етіологія:
1. Нерівномірний ріст перегородки.
2. Особливості ембріональних закладок.
3. Травми носа.
4. Пухлини і аномалії розвитку бокової стінки.
Клініка:
Викривлення носової перегородки починає розвиватись з 7 років, з
моменту прорізання постійних зубів. Характеризується утрудненим
носовим диханням.
Діагностика:
Передня риноскопія.
21.
Лікування:Оперативне – повна чи часткова підслизова резекція носової
перегородки.
Покази до оперативного втручання:
1. При недостатньому проходженні повітря хоча б з однієї сторони.
2. При прямій, але різко потовщеній носовій перегородці і вузькому
просвіті порожнини носа.
3. При нагноєнні приносових пазух, коли утруднений відтік гною.
4. Інколи в якості підготовчої операції при інших оперативних
втручаннях.
5. При частих запальних захворюваннях носоглотки.
Після операції на носі часто виникають ангіни. Тому з метою
профілактики
післяопераційних
ангін
призначають
антибіотикотерапію за 1-2 дні до операції і 2-5 днів після неї.
22.
СинуситиГострі і хронічні запальні процеси слизової оболонки приносових
пазух зустрічаються дуже рідко.
Причини гострого запалення:
1. ГРЗ.
2. Грип.
3. Переохолодження.
4. Загальні мікробні інфекції.
5. Травми.
Причини хронічного запалення.
1. Затяжний перебіг гострого запалення.
2. ослаблення організму.
3. Порушення відтоку із пазух при гіпертрофії або поліпозі слизової
оболонки.
4. Викривлення носової перегородки.
5. Захворювання зубів.
6. Стрептококи та стафілококи.
При гострому синуситі виражена інфільтрація слизової оболонки,
набряклість її невелика, виражена потовщеність, поверхня вкрита
гнійним секретом. Всі шари слизової оболонки інтенсивно
інфільтровані круглоклітинними елементами, в основному
мікоцитами.
При хронічному синуситі клінічна картина аналогічна, може
приєднатись утворення поліпів і дифузна гіпертрофія.
23.
Передня риноскопіяОгляд порожнини носа проводять при штучному освітленні з допомогою
лобного рефлектора і носових розширювачів. Носовий розширювач
тримають в лівій руці, обережно вводять в закритому вигляді в ніс пацієнта,
потім поступово розсуваючи ніздрі, піднімають їх вверх. Спочатку оглядають
нижні відділи порожнини носа: дно порожнини носа, носову перегородку,
нижній носовий хід і нижню раковину, потім пацієнт закидає голову назад, і
тоді оглядають середню раковину, середній носовий хід і решту носової
перегородки. В передніх і середніх частинах порожнини носа просвіт може
бути закритий набряком слизової оболонки нижньої і середньої раковини. В
такому випадку застосовують судинно- звужуючі краплі в ніс.
Задня риноскопія
Для дослідження задніх відділів носа застосовують задню риноскопію, яка
виконується наступним чином: шпателем, взятим в ліву руку, притискають
передні 2/3 язика пацієнта донизу, повільно вводять маленьке гортанне
дзеркало, направлене дзеркальною поверхнею донизу, до задньої стінки
глотки. Слід уникати контакту дзеркала із задньою стінкою глотки і м'яким
піднебінням, тому що це викликає блювотний рефлекс. При легких
поворотах дзеркала вдається послідовно оглянути всю носоглотку.
Пункція гайморової пазухи
Пункція верхньощелепних пазух — хірургічна маніпуляція, сприяє більш
швидкому одужанню пацієнта. Також прокол носа при гаймориті роблять для
діагностики, щоб виключити захворювання або виявити вміст пазух і ввести
лікарський засіб.
Алгоритм виконання:
Спочатку виконується анестезія. Для цього просочується лідокаїном
шматочок ватки, намотаний на тонкий шпатель. Потім його вводять глибоко
в ніздрю для заморожування місця, де потім буде проводитися прокол.
Пункція робиться досить великою голкою з загнутим кінцем. Проколюється
кісткова перегородка між гайморовою пазухою і носовим ходом. При цьому
пацієнт абсолютно не відчуває болю, оскільки діє анестезія.
Не виймаючи голку, лікар приєднує її до шприца. Після чого починає
процедуру промивання: вміст гайморової пазухи вимивається заздалегідь
підготовленим фізіологічним розчином. Хворий повинен сидіти з відкритим
ротом, нахиливши голову вперед. Це необхідно для того, щоб витікала рідина
зі слизом і гноєм і не потрапила в дихальне горло.
По завершенню процедури в гайморову порожнину вводять протизапальні
препарати, антибіотики.
24.
Промивання додаткових пазух носаПромивання гайморових пазух носа проводиться з метою виведення гною,
який міститься в гайморової пазухи, і разом з тим дезинфікування її
порожнини. Для цієї процедури можна використовувати просту кип'ячену
воду, додавши в неї трохи соди і морської солі або ж розігрітими настоями
лікувальних трав.
Алгоритм виконання:
Промивання носа проводиться шприцом, звичайно ж, без використання
голки, для більшої зручності на шприц можна надіти тоненьку трубочку з
поліетилену довжиною близько 4х сантиметрів. Голова повинна бути
нахилена над над тим місцем, куди буде змиватися весь гній разом з
розчином для промивання. Потім шприц вводиться в носовій прохід.
Потрібно акуратно плавними натисканнями промивати кожну ніздрю по
черзі. Ні в якому разі не натискайте на поршень шприца різко, в іншому
випадку рідина може вилитись у вушні проходи. За відсутності, промивання
можна проводити без використання шприца. Для цього потрібно набрати
промивний розчин в долоню і ніздрями по черзі втягувати його і
висмаркувати. Але при промиванні без шприца треба дотримуватися
положення голови. Під час промивання правої ніздрі голову необхідно
нахилити вперед і трохи вліво, а під час лівої ніздрі нахилити вперед і трохи
вправо. Для однієї процедури промивання витрачається від 100 до 250мл
розчину. Промивання проводяться від 2 до 4 разів, залежно від ступеня
тяжкості
захворювання,
протягом
одного-двох
тижнів.
Забір мазка із носа
Забір мазка із носа для бактеріологічного дослідження.
Матеріальне оснащення: стерильні ватні тампони, які закріплені на корпусі
дерев’яної палички або дротяної петлі і вставлені в стерильну пробірку,
шпатель.
При взятті мазка із порожнини носа хворий відхиляє голову назад.
Лівою рукою піднімають кінчик носа, а правою обережно
обертальними рухами вводять тампон у ніс, спочатку в правий, потім у
лівий носовий хід.
25.
Вставляють тампон у пробірку, не торкаючись зовнішньої її поверхні,попередньо горловину пробірки проводять над вогнем.
До пробірки прикріплюють карточку, на якій вказують прізвище,
ініціали хворого, дату забору матеріалу.
Мазок негайно відправляють в лабораторію.
Забір мазка із носа для вірусологічного дослідження:
Лівою рукою злегка піднімають кінчик носа, а правою обережно
вводять марлевий тампон обертальними рухами в правий, а потім у
лівий носовий хід.
Вставляють тампон у пробірку, не торкаючись зовнішньої її
поверхні, попередньо горловину пробірки проводять над вогнем.
Як у попередньому випадку, у пробірку наливають 2 мл
фізіологічного розчину (стерильного).
Після заповнення направлення, змиви терміново відправляють у
лабораторію.
Техніка закрапування носа
старанно вимити руки, висушити, зігріти;
провести туалет носа;
закидуючи голову назад, великим пальцем лівої руки при підняти
кінчик носа і, не дотикаючись до країв, закапати 1-2 краплі спочатку в
один носовий хід, потім в інший.
26.
Еталони до задач:1. Фурункул носа.
2. Гострий риніт.
3. Гайморит.
4. Вазомоторний риніт.
5. Катаральний риніт.
6. Гіпертрофічний риніт.
7. Параназальний синуіт. Гайморит.