Електронна комерція. Тема 7

1.

Тема 7. Електронна комерція.
1. Поняття та види електронної комерції та електронної торгівлі.
2. Правове регулювання електронної комерції.
3. Учасники відносин у сфері електронної комерції.
4. Електронний право чин: поняття та порядок вчинення.
1. Поняття та види електронної комерції та електронної торгівлі.
Однією з найбільш значних змін, яку зараз переживає світ бізнесу, є
прогресивний
розвиток
та
впровадження
електронної
комерції.
З
урахуванням стрімкого розвитку web та Інтернет технологій, електронна
комерція нарощує обсяги у світовому масштабі і формується як окрема
галузь економіки. Кожного дня все більше підприємств різних країн в усьому
світі впроваджують у свою діяльність інструменти електронної комерції, що
дозволяє їм залучати нових клієнтів та, відповідно, нарощувати прибуток. Не
виключенням є і сфера торгівельних відносин, яка, на сьогоднішній день,
активно переміщується в онлайн світ.
На сьогоднішній день для опису економічних відносин через мережу
Інтернет використовується поняття «електронна комерція», яке і є частиною
інтернет економіки. Так, Організація економічного співробітництва та
розвитку надає два визначення даного терміну : 1) у вузькому сенсі,
електронна комерція – це продаж чи покупка товарів та послуг між
бізнесом, домашніми господарствами, фізичними особами, урядами та
іншими державними чи приватними організаціями, що проводяться через
мережу Інтернет. Товари та послуги замовляються через Інтернет, але платіж
та остаточна доставка товару або послуги можуть здійснюватися як в онлайн,
так і в офлайн режимі. 2) у широкому сенсі, електронна комерція – це будьяка форма бізнес- відносин, де взаємодія між суб’єктами відбувається
шляхом використання Інтернет- технологій.
1

2.

Згідно з Законом України «Про електронну комерцію»
електронна
комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під
час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних
прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційнотелекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин
виникають права та обов’язки майнового характеру.
Цифрова економіка щомісяця набирає обертів: приблизно 8 млрд чоловік
населяють нашу планету, до інтернету
підключено 7 млрд пристроїв.
Прогнози експертів дослідницької компанія Juniper Research на 2022 рік
обіцяють зростання підключень до інтернету до 50 млрд пристроїв.
Електронна комерція, або e-commerce - це сфера економіки, коли торгові і
фінансові операції проводяться в інтернеті. Тобто це будь-яка транзакція,
здійснена з електронного пристрою, підключеного до мережі.
Основними принципами у сфері електронної комерції є:
свобода провадження підприємницької діяльності з використанням
інформаційно-телекомунікаційних систем;
свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм
діяльності;
свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності;
свобода вчинення електронних правочинів;
рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції;
дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до
прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної
комерції;
забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються
у сфері електронної комерції;
2

3.

однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів,
укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері
електронної комерції;
доступність комерційних електронних повідомлень та можливість
обмеження їх надходження;
дотримання законодавства про державну мову.
Електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної
купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом
вчинення
електронних
правочинів
із
використанням
інформаційно-
телекомунікаційних систем.
Переваги e-commerce:
- відсутность географічних обмежень. (співпраця з логістичними компаніями
допоможе охопити аудиторію в світовому масштабі. Так діють гіганти
інтернет-торгівлі, такі як AliExpress, Alibaba, eBay, Amazon, Zappos, iTunes).
- відсутніть необхідності у торговельному обладнанні, наймі персоналу,
оренді приміщень;
- пошук цільової аудиторії в соцмережах, на тематичних форумах і сайтах;
- ціна товару в інтернет-магазині найчастіше нижче, ніж в магазинах офлайн.
Сьогодні виділяють такі моделі е-комерції залежно від взаємодіючих у її
системах агентів:
1) бізнес до бізнесу (B2B) – взаємозв’язок компаній, підприємств і т.п.; через
різноманітні
можливість
віртуальні
B2B
обмінюватись
майданчики
інформацією,
дані
суб’єкти
знаходити
нових
отримують
партнерів,
контрагентів та проводити торгові операції. Також, підприємства можуть
через відповідні сервіси забезпечити себе різними супровідними послугами,
3

4.

придбати обладнання та ін.; (продаж оптових партій товару від виробника
дилер, який віддає товар дрібним оптом інтернет-магазинам, звідки він
надходить кінцевому споживачеві. Власне, це і є третя головна категорія etrade);
2) бізнес-до споживача (B2С) – тип, з яким часто ототожнюють саме поняття
«електронна комерція»; забезпечує взаємозв’язок різноманітних компаній та
постачальників товарів та послуг з кінцевими споживачами в мережі
Інтернет. Це розрахунки між онлайн-магазином і клієнтом, покупка
навчальних курсів
у зареєстрованих експертів,
оренда
програмного
забезпечення - будь-яка роздрібна угода між юридичними і фізичними
особами;
3) споживач- до споживача (С2С) – забезпечує взаємодію між кінцевими
споживачами Інтернет- послуг (наприклад, торговий майданчик OLX, eBay,
інтернет-аукціони, протоколи спільного використання файлів та ін.);
4) бізнес- до уряду (B2G) – взаємозв’язок компаній та підприємств з
державними адміністративними органами. Дана система набуває все більш
активного розвитку останнім часом. Наприклад, найбільш стрімкою
тенденцією є проведення закупівель товарів та послуг урядами різних країн
та керівництвом міжнародних організацій через мережу Інтернет. В свою
чергу,
комерційні
організації
мають
можливість
направляти
власні
пропозиції і вести таким чином діалог з владою;
5) споживач до уряду (С2G) – напрям, який використовується для організації
взаємодії уряду країни та кінцевого споживача. На сьогоднішній день, така
«цифровізація»
відносин
між
владою
та
громадянами
держави
впроваджується і в Україні (сплату податків, комунальних послуг, ліцензій,
та ін.);
6) мобільна комерція (mBcommerce) – купівля та продаж товарів та послуг,
обмін інформацією, здійснення платежів та ін. через бездротові портативні
4

5.

пристрої, такі мобільні телефони, смартфони, ноутбуки і планшети та ін. Ці
бездротові пристрої взаємодіють з комп'ютерними мережами, які мають
можливість проводити визначені операції в Інтернеті.
2. Правове регулювання електронної комерції.
Зважаючи на те, що електронна комерція на сьогоднішній день стала
окремою галуззю економіки, велика увага приділяється і законодавчому
врегулюванню даного поняття. Так, у 1997 році згідно з резолюцією
Генеральної Асамблеї ООН було введено в дію Типовий закон «Про
електронну торгівлю». Цей законодавчий акт має рекомендаційний характер
і, перш за все, має бути використаний державами як основа для розробки
національного законодавства. В Україні правове регулювання діяльності в
сфері інтернет економіки започатковано ухваленням Закону України «Про
Національну програму інформатизації» у 1998 році. Законодавство України у
сфері електронної комерції ґрунтується на Конституції України і складається
із Цивільного і Господарського кодексів
України,
законів
України «Про
захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про електронні документи та
електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційнотелекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», «Про електронний
цифровий
підпис»,« Про
Україні», «Про
платіжні
фінансові
послуги
системи
та
та
державне
переказ
коштів
регулювання
в
ринків
фінансових послуг», «Про захист персональних даних».
Фінальним етапом законодавчого визначення організаційно- правових засад
діяльності у сфері електронної комерції в Україні, на сьогоднішній день, став
Закон України «Про електронну комерцію», прийнятий у 2015 році. Даний
закон, крім надання тлумачення основних дефініцій, встановлює порядок
вчинення
електронних
правочинів
із
застосуванням
інформаційно-
телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин
у сфері електронної комерції.
3. Учасники відносин у сфері електронної комерції.
5

6.

Учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб’єкти
електронної комерції: постачальники послуг проміжного характеру в
інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого
самоврядування.
Суб’єкт електронної комерції - суб’єкт господарювання будь-якої
організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає
послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або
особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи,
послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в
електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення
комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий,
простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної
комерції до такої інформації:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові
фізичної особи - підприємця;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце
фактичного проживання фізичної особи - підприємця;
адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер
облікової картки платника податків для фізичної особи - підприємця, або
серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої
релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера
облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це
відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо
господарська діяльність підлягає ліцензуванню;
6

7.

щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги
та, у разі доставки товару, - інформація про вартість доставки;
інші
відомості,
що
відповідно
до
законодавства
підлягають
оприлюдненню.
Правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт,
послуг у сфері електронної комерції
Покупець
(замовник,
споживач)
товарів,
робіт,
послуг
у сфері
електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до
споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними
приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону
України "Про захист прав споживачів".
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг
у сфері
електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони
щодо укладення електронного договору, зобов’язаний повідомити про себе
інформацію, необхідну для його укладення.
У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням
платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що
дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором
платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та
використання в порядку, передбаченому законодавством.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для
вчинення
електронного
правочину,
створення
електронного
підпису,
ідентифікації в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції, шляхом
введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а
також вчинення інших дій у такій системі.
У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач)
повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання
послуги.
7

8.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину,
визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері
є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної
інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві
ідентифікатори, та інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання
інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Сторони електронного правочину можуть користуватися послугами
постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Права та обов’язки постачальника послуг проміжного характеру в
інформаційній
сфері
визначаються
договором
послуг, Цивільним та Господарським кодексами
про
надання
України,
таких
положеннями
цього Закону та законодавством про телекомунікації.
Надання
доступу до
телекомунікаційних
систем
мережі Інтернет
оформлюється
та
інших
окремим
інформаційно-
правочином
або
електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником
послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є
стороною електронного правочину, предметом якого виступають товари,
роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній
сфері (реєстрація доменних імен або IP-адрес, присвоєння інших мережевих
ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронного
повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційнотелекомунікаційних систем тощо), і не несе відповідальності за зміст
переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок
використання результатів таких послуг, за умови, що він не є ініціатором
передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її
зміст.
8

9.

Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що
надає послуги проміжного (тимчасового) зберігання інформації, наданої
одержувачем послуги, з єдиною метою - покращити подальшу передачу
інформації іншим одержувачам послуги на
їхню вимогу, не несе
відповідальності за автоматичне, тимчасове та проміжне зберігання
інформації і за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких
послуг, за умови що він не змінює зміст інформації, виконує умови доступу
до інформації, включаючи законодавчі вимоги доступу до інформації про
власника мережевого ресурсу, виконує правила оновлення інформації у
спосіб, який визнаний і використовується у промисловості, не перешкоджає
законному використанню технологій, які визнані та використовуються у
промисловості, при отриманні даних про використання інформації вдається
до швидких дій з метою унеможливлення доступу до інформації, яку він
зберігав, після того як йому стало відомо, що інформація в первинному
джерелі передачі була видалена з мережі або доступ до неї унеможливлено,
або є рішення суду про видалення чи унеможливлення доступу.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що
надає послуги постійного зберігання інформації на запит одержувача послуг
хостингу, не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої
інформації, яка зберігається на запит отримувача послуг, та за шкоду,
завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що у
нього відсутні відомості про незаконну діяльність або факти чи обставини,
які вказують на те, що діяльність має ознаки незаконної, або стосовно вимог
про відшкодування збитків від такої незаконної діяльності, та постачальник
після отримання таких відомостей вдається до швидких дій з метою усунення
можливості доступу чи припинення доступу до інформації, у тому числі
відповідно до вимог законодавства про авторське право і суміжні права.
У разі якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній
сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може
9

10.

змінити її зміст, він зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний
доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої
інформації:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові
фізичної особи - підприємця;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце
фактичного проживання фізичної особи - підприємця;
адреса електронної пошти;
ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер
облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця, або серія та
номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні
переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової
картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний
податковий орган і має відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі);
інші
відомості,
що
відповідно
до
законодавства
підлягають
оприлюдненню.
Якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері
зазначає вартість таких послуг, він зобов’язаний повідомити про включення
податків у розрахунок їх вартості.
4. Електронний право чин: поняття та порядок вчинення.
Електронні правочини вчиняються
на
основі відповідних пропозицій
(оферт).
Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів,
робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про
рекламу»
та
може
здійснюватися
шляхом
надсилання комерційних
електронних повідомлень.
10

11.

Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди
на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення
адресовані.
Комерційне електронне повідомлення може надсилатися особі без її
згоди лише
за
умови,
що
вона може
відмовитися
від
подальшого
отримання таких повідомлень.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні
умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати
намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)
однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного
договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За
бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за
згодою сторін.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою,
яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття
цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір,
про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію
укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею
12 Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в
електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12
Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний
договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в
якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
11

12.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має
надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що
включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної
особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем
(виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю
сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом
його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до
Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма
сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за
допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога
власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають
міститися
зразки
відповідних
аналогів власноручних підписів.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення
електронного правочину у формі електронного документа, квитанції,
товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у
момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку
передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі
відомості:
1)
умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання
роботи чи надання послуг;
2)
найменування
продавця
(виконавця,
постачальника),
його
місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи,
послуги;
12

13.

3)
гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з
утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням
послуги;
4)
порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з
одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг
проміжного
характеру
в
інформаційній
здійснюється дистанційно. Постачальник
таких
сфері,
оплата
послуг
яких
має надати
змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його
місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний
договір,
укладений
шляхом
обміну
електронними
повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону,
вважається
таким,
що за
правовими наслідками прирівнюється
до
договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом,
визначеним статтею 12 Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином,
можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть
участь у судовому розгляді справи.
Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів
України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів
та нормативно-правових актів Національного банку України. Способи,
строки
та
порядок
розрахунків у
сфері
електронної
комерції
визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства
України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша
особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов
електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу),
13

14.

квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що
підтверджує факт
отримання
коштів,
із
зазначенням
дати здійснення
розрахунку.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір
(оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до
зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.
Здійснення оплати відповідно до умов, зазначених у пропозиції укласти
електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання усіх
відомостей, визначених
у
такій
пропозиції, не
вважається
прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом), а оплата
вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила.
Статті 17-19 Закону передбачають відповідальність учасників відносин у
сфері електронної комерції, зокрема сторони електронних правочинів
відповідають за невиконання своїх зобов’язань у порядку, визначеному
законом або договором. Постачальник послуг проміжного характеру в
інформаційній сфері несе відповідальність за невиконання своїх зобов’язань
у порядку, визначеному законом або відповідним договором про надання
таких
послуг.
Постачальник
відповідальність
за
послуг
проміжного
характеру
забезпечення технічного
несе
захисту
інформації та здійснення контролю за ним у порядку, визначеному
законодавством або відповідним договором про надання таких послуг.
Вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції
здійснюється
в
порядку,
визначеному
законодавством.
Порушення
законодавства у сфері електронної комерції тягне за собою відповідальність,
встановлену законом.
14