Антропометрія, як спосіб вимірювання частин тіла спортсмена. Соматотипування

1. Лекція 3. Антропометрія, як спосіб вимірювання частин тіла спортсмена. Соматотипування

1. Антропометрія: основні визначення та
поняття, історичний опис виникнення
вчення.
2. Особливості статури тіла. Розміри тіла.
3. Пропорції тіла. Канони антропометрії.
Конституційні типи.
4. Соматотипування.
5. Конституційні схеми: Г. Віола та Л.
Манувріє; К. Сіго; Е. Кречмера; В. Бунака; І.
Галанта; В. Штефко та А. Островського; У.
Шелдона; Б. Хіт та Л. Картера; В. Чтецова,
М. Уткіної, Н. Лутовінової; В. Дерябіна.

2.

Адольф Жан Ламбер Кетле (A.J.L. Quetelet) (1796–1874 р.р.)
бельгійський математик і астроном, учень Лапласа і Фур'є, засновник і
перший директор Бельгійської королівської обсерваторії для загальної
характеристики людських популяцій А.Кетле в 1835 році ввів поняття
"середньої людини" (l 'homme moyen), а для оцінки індивідуального
фізичного розвитку вперше в історії антропометрі він запропонував так звані
ваго-ростові індекси (Quetelet, 1835). З тих пір зусиллями різних дослідників
було створено кілька десятків таких індексів, але найбільшою популярністю
серед них користується індекс Кетле, рівний відношенню маси тіла,
вимірюваної в кілограмах, до квадрату довжини тіла, вимірюваної в метрах.

3. Схема італійського лікаря Г. Віоли

лонгітип (мікроспланхнія) – довгі кінцівки по
відношенню до тулуба, відносно широка грудна
клітка і переважання поперечних розмірів над
передньо-задніми;
нормотип (нормоспланхнія) – пропорційне
(нормальне) співвідношення розмірів, показники
“середньої” людини;
брахітип (макроспланхнія) – протилежне
співвідношення в порівнянні з лонгітипом;
змішаний тип – включає всі випадки
невідповідності чотирьох індексів, коли один з
індексів відповідає одному типу, другий – іншому.

4.

Манувріе Леонс П'єр
(Manouvrier Leonce П'єр)
(20.06.1850 -18.06.1927)
французький антрополог, учень П. Брока. Розробив різні питання антропології.
Досліджував порівняння ваги мозку і різних частин тіла, відмінність у вазі мозку у
представників різних статей, пропорції тіла людини і різні варіації в будові скелета.
Розробив метод вимірювання довжини тіла за розмірами довгих кісток.

5. Схема французького антрополога Л. Манувріє на основі індекса скелії (ІС)

ІС = (L-Si)/Si*100%,
де L - довжина тіла в см, Si довжина тіла сидячи в см.
Оцінка: для оцінки ІС прийнята
наступна градація:
до 84,9% - брахіскелія
(коротконогість);
від 85,0% до 89,9% - мезоскелія
(середньоногість);
від 90,0% і вище - макроскелія
(довгоногість).
брахіскелія – короткі
кінцівки;
мезоскелія –
пропорційний
розвиток;
макроскелія – довгі
відносно тіла кінцівки.

6. Схема Клода Сіго

Клод Сіго
(1869-1945 р.р.)
Конституціональні типи на основі
зовнішніх форм організму і
досліджень криміналістів
Схема Клода Сіго
дихальний;
травний;
мускульний;
мозковий;
змішані або перехідні.

7. Типи статури за схемою К. Сіго

а – респіраторний (дихальний); б – дігестивний (травний);
в – мускульний (мускулярний); г – церебральний (мозковий)

8. Характеристика констутаційних типів К. Сіго за факторами середовища: 1 – повітряне середовище; 2 - надлишок харчових продуктів; 3 – велика р

Характеристика констутаційних типів К. Сіго за
факторами середовища:
1 – повітряне середовище; 2 - надлишок харчових
продуктів; 3 – велика рухливість; 4 – нестача
рухливості.
1. Дихальний або респіраторний тип – характеризується
добрим розвитком грудної клітки в довжину, видовженою
шиєю, великою ємкістю легень, малим об’ємом черевної
частини і внутрішніх органів.
2. Травний або дігестивний тип – відзначається більш
вкороченою шиєю, широкими, але короткими грудьми,
добре розвинутою черевною частиною та внутрішніми
органами, схильний до ожиріння.
3. Мускульний або мускулярний тип – пропорціонального
складений і відзначається добре розвиненою мускулатурою.
4.
Церебральний
або
мозковий
тип
–
володіє
непропорційно добре розвинутим черепом та недостатнім
розвитком тіла, особливо кінцівок.

9.

Типологія людини
за
Е. Кречмером
пікнічний тип
астенічний тип
Ернст Кречмер
(нім, Ernst Kretschmer)
8 жовтня 1888 р. - 9 лютого 1964 р.
атлетичний тип

10. Типологія людини за Кречмером (все визначає спадковість) а – пікнік; б – астенік; в – атлетик

Пікнічний тип – представники даного типу відзначаються добрим розвитком
внутрішньо порожнини та схильністю до жирових відкладів в області живота.
Астенічний тип – характеризується тонким, довгим, вузьким тулубом, тонкою,
довгою шиєю; плоскою, вузькою, довгою грудною кліткою, вузьким тазом,
довгими кінцівками. Мускулатура і жирової відклади розвинені недостатня шкіра
тонка, серце малих розмірів, сполучена тканина тонка, ніжна. Діяльність статевих
і щитовидної залоз часто підвищена. Представники даного типу більше ніж інші
схильні до туберкульозу, малокрів’я і ін. Поєднує в собі риси респіраторного і
церебрального типів Сіго.
Атлетичний тип – виділяється у вигляді ідеального типу грецької красоти та
відповідає такому ж мускулярному типу Сіго, хоч тут і нема того надлишку
мускульної тканини, який має місце у мускульного типу.

11.

Пропорції тіла людини за
В. М. Шевкуненка, А. М. Геселевича
брахіморфний
тип
доліхоморфний
тип
Шевкуненко Віктор Миколайович
(1871 –1957 р.р.)
Геселевич Анатолій Михайлович
(1900-1975 р.р.)
мезоморфний
тип
Варіанти пропорцій тіла людини
Брахіморфія - відносно великий, широкий
тулуб і короткі кінцівки.
Доліхоморфія - вузький тулуб і довгі кінцівки.
Мезоморфія - характеризує розвиток скелета і
скелетних м’язів людини, мезоморф проміжний тип між брахіморфним і
доліхоморфним.

12.

Характеристика конституційних типів людини за
В.М. Шевкуненком, А.М. Геселевичем
Тип
Брахіморф
Доліхоморф
Мезоморф
Зображення
Характеристика
Характеризується широким тулубом і короткими кінцівками. У
людей брахіморфного типу статури (гіперстеніки) переважають
поперечні розміри, добре розвинена мускулатура, вони не дуже
високого зросту. Серце розташоване поперечно завдяки
високому розташуванні діафрагмі. У людей брахіморфного типу
легені коротші і ширші, петлі тонкої кишки розташовані переважно
горизонтально.
Відрізняється зворотними співвідношеннями (вузьким тулубом і
довгими кінцівками). Особи доліхоморфного типу статури
(астеніки) відрізняються переважанням поздовжніх розмірів,
мають відносно більш довгі кінцівки, слабко розвинені м’ язи і
тонкий прошарок підшкірного жиру, вузькі кістки. Діафрагма у них
розташована нижче, тому легені довші, а серце розташоване
майже вертикально.
Займає проміжне положення між брахі- і доліхоморфним типами.
До мезоморфному типу статури (нормостеніки) віднесені люди,
анатомічні особливості яких наближаються до усереднених
параметрах норми (з урахуванням віку, статі тощо).

13.

Схема В.В. Бунака
(точність методики)
основні
грудний
м’язовий
черевний
проміжні
грудном’язовий
м’язовогрудний
м’язовочеревний
невизначені
Бунак Віктор Валерійович
(1891–1979 р.р.)
видатний радянський
антрополог, один з
основоположників радянської
антропологічної школи
власне
аномальні
невизначені
черевном’язовий

14. Соматотипологія за В. В. Бунаком: 1 – грудний; 2 – м’язовий; 3 – черевний.

15. Повна конституційна класифікація за В. В. Бунаком

1 - грудний; 2 - грудно-м’язовий; 3 - м’язовочеревний; 4 - черевно-м’язовий; 5 - м’язово-грудний;
6 - м’язовий; 7 - черевний; 8 – невизначений.

16. Соматотипологія В. В. Бунака

17. Конституційна типологія В. В. Бунака за ознаками

18. Жіночі конституція за І. Б. Галантом.

лептосомний тип конституції – характеризуються
насамперед вузькою тілобудовою, переважним ростом в
довжину;
мезосомний тип конституції – головною характеристикою є
середня або широка тілобудова, переважний ріст в ширину;
мегалосомний тип конституції – відрізняється насамперед
масивністю росту і великими розмірами, рівномірним
зростанням в довжину і ширину.
Пояснення конституціонології:
наносомія (nanosomia) – координата, що описує недостатній (карликовий)
розвиток компонентів тіла;
лептосомія (leptosomiya) – координата, що описує слабкий розвиток
м'язового компонента в порівнянні з кістковим;
мезосомія (mesosomiya) – координата, що описує посередній розвиток
м'язового і кісткового компонентів;
макросомія (macrosomia) – координата великих розміри тіла або окремих
його компоненті;
мегалосомія (megalosomiya) – координата аномальних збільшень розмірів
тіла, або окремих його компонентів.

19. Конституційні типи жінок (за І. Б. Галантом): 1 – астенічний; 2 – стенопластичний; 3 – пікнічний; 4 – мезопластичний; 5 – еуріпластичний; 6 – су

Конституційні типи жінок (за І. Б. Галантом):
1 – астенічний; 2 – стенопластичний; 3 – пікнічний; 4 –
мезопластичний;
5
–
еуріпластичний;
6
–
субатлетичний; 7 – атлетичний.

20. Характеристика конституційних типів жінок за І. Б. Галантом

Тип
Астенічний
Стенопластичний
Зображення
Характеристика
Тіло жінок астенічного типу худе, з вузькою, довгою і плоскою грудною кліткою,
вузькими плечима і стегнами, сутулими плечима, запалим животом. Руки і ноги худі,
при змиканні ніг – між стегнами залишається вільний простір. Мускулатура і жирова
тканина розвинені дуже слабо. Зріст астенічек невисокий, проте високий зріст
зустрічається частіше, ніж низький.
Стенопластичний тип відрізняється від астенічного більшою вгодованістю. При цьому
пропорції тіла майже такі ж, але жировий і м’язовий компоненти розвинені значно
краще. На практиці зріст стенопластічок середній або нижче середнього.
Пікнічний
Тип пікнік відрізняється насамперед підвищеним жировідкладенням. Кінцівки,
здаються укороченими через велику товщини. Тулуб повний, з укороченою шиєю,
широкими округлими плечима, циліндричної грудною кліткою, опуклим животом,
широким тазом. Ноги товсті, стегна зімкнуті. Зріст пікнічек звичайно середній або
нижче середнього. Голова і обличчя – округлені.
Мезопластичний
Фігура жінок мезопластичного типу має кремезні пропорції, широкі плечі і таз.
Кістковий і м’язовий компоненти розвинені значно, але не надмірно. Жировий
компонента розвинена також помірно. Зріст мезопластічек зазвичай середній. Обличчя
мезопластічек, згідно класифікації Галанта, округле, широке, особливо в середній
частині, з дещо зменшеною нижньою щелепою.
Еуріпластичний
Еуріпластичний тип поєднує ознаки атлетичного типу з підвищеним
жировідкладенням. У еуріпластичек широкі плечі, великий ріст і значні відкладення
підшкірного жиру.
Субатлетичний
Субатлетичний тип схожий на стенопластичний, але помітно відрізняється високим
ростом, кращим розвитком мускулатури, атлетичними пропорціями при збереженні
жіночності. Такий тип часто зустрічається серед фотомоделей.
Атлетичний
Жінки атлетичного типу характеризуються насамперед дуже потужним скелетом і
сильною мускулатурою. Жировий компонент, навпаки, розвинений дуже слабо.
Пропорції атлетічек більше нагадують чоловічі – широкі плечі, опукла грудна клітка,
вузький таз, велика нижня щелепа. Тип частіше зустрічається серед професійних
спортсменок.

21.

Конституційна схема для дітей за
В. Г. Штефко і А.Д. Островського
астеноїдний тип
торакальний тип
абдомінальний тип
м’язовий
Штефко Володимир Германович
(29.11.1893-3.10.1945 р.р.)
знаменитий радянський антрополог,
професор. Його роботи з вікової
морфології поклали початок новому
напрямку у вітчизняній педіатрії - віковий
морфології дитини, що вивчає організм в
динаміці онтогенезу, розкривала
індивідуальні та групові відмінності
тканинних і органних структур людини в
різні періоди його розвитку. Їм розроблена
класифікація типів конституції людини.
дігестивний
невизначений

22. Характеристика конституційних типів дітей за В. Г. Штефко і А. Д. Островського

23.

Конституційна схема
В. Шелдона
ендоморфний тип
мезоморфний тип
Вільям Герберт Шелдон
(William Herbert Sheldon),
(1898-1977 р.р.)
американський антрополог, який
намагався співвіднести типи конституції
людини з його поведінкою. У результаті
аналізу фотографій вдалося вибрати
крайні варіанти статури, максимально не
схожі один на одного. Таких варіантів
виявилося всього три: ендоморфний,
мезоморфних, ектоморфний.
ектоморфний тип

24. Початковий період органогенезу

1 - ектодерма; 2 - мезодерма; 3 - ентодерма; 4 - нервова трубка;
5 - хорда; 6 - кишкова трубка; 7 - цілому.

25. Розвиток соматотипу людини із зародкових листків: ектодерма «кістки», ендодерма «жир», мезодерма «м'язи».

ендоморф
мезоморф
ектоморф

26. Система соматотипування за Шелдоном: чистий ендоморф (7-1-1), чистий мезоморф (1-7-1), чистий ектоморф (1-1-7).

27. Характеристика конституційних типів людини за Шелдоном Бальна оцінка: 1 - дуже слабка; 2 - слабка; 3 - нижче середньої; 4 - середня вираженість к

Характеристика конституційних типів людини за Шелдоном
Бальна оцінка: 1 - дуже слабка; 2 - слабка; 3 - нижче середньої; 4 - середня вираженість
компонента; 5 - вище середньої; 6 - висока; 7 - дуже висока.
Тип
Ендоморф
Мезоморф
Ектоморф
Зображення
Бальна
оцінка
Характеристика
7-1-1
Людина, описана такою комбінацією цифр, володіє
круглою головою, великим животом, дуже слабкою
мускулатурою, у нього слабкі і мляві кінцівки з
великою кількістю жиру на плечах і стегнах, тонкі
кістки зап’ястя і передпліччя; він володіє відносно
великими печінкою, селезінкою, кишечником, а
формою і розташуванням великих легенів і серця
він відрізняється від представників інших крайніх
варіантів
1-7-1
1-1-7
Людина з розвиненою м’язовою і кістковою
системами, практично без жиру і зі слабким
розвитком нервової системи. У нього масивна
кубічна голова, широкі плечі і грудна клітка,
мускулисті руки і ноги. Кількість підшкірного жиру
мінімальна, профільні розміри невеликі.
Людина з відносно великою поверхнею шкіри і
розвиненою нервовою системою, дуже худий, з
дуже слабкою мускулатурою і тонкими кістками). У
нього худе, видовжене обличчя, зрушене назад
підборіддя, високий лоб, вузька грудна клітка і
живіт, вузьке серце, тонкі й довгі руки і ноги.
Підшкірний жировий шар майже відсутній,
мускулатура нерозвинена. Явного ектоморфу

28. Соматокарта за Б. Хітом і Л. Картером

29.

Конституційна схема
М. В. Черноруцького
нормостенічний
тип
астенічний тип
Михайло Васильович Черноруцкий
(1884-1957 р.р.)
вважав, що конституція є продукт
філо-і
онтогенетичного
розвитку
людини, причому визначається вона
законами
спадковості
і
впливу
зовнішнього світу.
гіперстенічний тип

30. Характеристика конституційної схеми М. В. Черноруцького

а – астенік;
б – нормостенік;
в – гіперстенік.
астенічний тип тілобудови
визначається, якщо
спостерігається перевага
поздовжніх розмірів тіла над
поперечними – довгі та тонкі
кінцівки, довга і тонка шия, вузькі
плечі, крилоподібні лопатки,
вузька та плоска грудна клітка,
гострий надчеревний кут, “легкий
кістяк”; тонка, суха і бліда шкіра;
слабко розвинуті м’язи та
незначні жировідкладення.
нормостенічний тип тілобудови
характеризується пропорційністю
форм тіла та співвідношення між
поздовжніми і поперечними
розмірами тіла; для нього
найчастіше притаманна конічна
або циліндрична форма грудної
клітки, тупий або прямий
надчеревний кут, помірний
розвиток кісткової, м’язової та
жирової тканин.
гіперстенічний тип тілобудови
характеризується перевагою
поперечних розмірів над
поздовжніми – короткі кінцівки,
широкі кисті з короткими
пальцями, коротка та товста шия,
широкі та прямі плечі, широка і
коротка грудна клітка, майже
горизонтальне розташування
ребер, тупий надчеревний кут,
“важкий кістяк”, міцна, еластична
шкіра, як правило, добре
розвинуті м’язи, помірні або
надмірні жировідкладення. Для
гіперстеніків характерно високе
стояння діафрагми,
горизонтальне розташування
серця, короткі і широкі легені.

31. Оцінка соматотипу за М. В. Черноруцьким

Оцінка за величиною індексу Пінье (І):
I = L - (P + T),
де L- довжина тіла стоячи, см; P - вага тіла, кг; T - окружність грудної
клітини на видиху, см.
Індекс Пінье,
ум. од.
< 10
Тип статури
Соматотип
міцна статура
гіперстенік
10 – 20
гарна статура
нормостенік
21 – 25
середня статура
26 – 35
36 і більше
слабка статура
дуже слабка
статура
астенік

32.

О.О. Богомолець
(1881-1946 р.р.)
Розглядаючи конституцію, як вираз
реакції організму на зовнішні і
внутрішні впливи акад. Богомолець
О.О.
базою
конституції
вважав
фізіологічну
систему
сполученої
тканини.
Сполучна тканина, сприймаючи на
собі дію інших систем (ендокринної,
вегетативної нервової систем) та
видозмінюючи під даними впливами
свій фізіологічний стан, в кінцевому
підсумку
визначає
певний
конституційний тип.

33.

Мезенхімальні типи конституції
(за акад. О.О. Богомольцем):
астенічний тип — з переважанням тонкої, ніжної
сполучної тканини;
фіброзний тип — з домінуванням щільної волокнистої
сполучної тканини;
пастозний тип — з переважанням сирої, пухкої
сполучної тканини;
ліпоматозний тип — з надмірним розвитком жирової
тканини.

34.

Юліус Тандлер
(1869-1936)
Конституціональні типи
за мускульним тонусом
Класифікація типів конституції за Ю. Тандлером
Гіпертоніки – тип з
підвищеним мускульним
тонусом;
Гіпотоніки – тип з
пониженим тонусом;
Нормотоніки – тип з
нормальним тонусом.
Дана класифікація проведена на основі лише однієї
функціональної ознаки, яка обумовлена діяльністю ендокринної
системи, станом вегетативної нервової системи, станом здоров’я і
т. д., як не зовсім вдала, не отримала широкого розповсюдження.

35. Особливості системи конституційної типології за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

В. П. Чтецов
М. І. Уткіна
Н. Ю.
Лутовінова
Особливості системи є відмова від використання індексів, типологія
ґрунтується на антропометричних, а не візуальних ознаках, а також на облік
взаємної скоррелірованності компонентів тіла і окремих соматичних параметрів.
Запропонована класифікаційна схема для діагностики соматичних типів при
наступних вихідних припущеннях:
схема повинна бути простою і доступною в практичній роботі, і тому загальне
число основних і проміжних типів (без урахування мікро- і макроваріантів) не
повинно перевищувати 15-20;
набір ознак, використовуваних для виділення соматотипів, він не
перевищував 20-25 вимірювальних ознак; описові (балові) ознаки в схему не
включаються;
набір ознак характеризує розвиток жирових, м'язових і кісткових компонентів
ваги тіла у чоловіків, кісткових і жирових у жінок;
індекси при аналізі соматотипів не застосовуються;
ознаки розвитку голови і обличчя, так само як і пропорції тіла не
враховуються;
мова йде тільки про нормальних соматотипологічних (конституціональних)
варіантах, патологічні типи повинні враховуватися окремо;
виділяється також невизначений тип;
фотографії при оцінці соматичного типу бажані, але не обов'язкові;
комплекси ознак, що характеризують ступінь розвитку жирової, м'язової і
кісткової тканин, мають більш-менш рівну значимість в конституціональній
діагностиці.

36. Оцінка і визначення чоловічих конституцій за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

37. Оцінка і визначення жіночих конституцій за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

38. Система В. Є. Дерябіна

В.Є. Дерябін виділив три головних вектора соматичної мінливості, яка
представляє тривимірний координатний простір:
перша вісь описує мінливість загальних розмірів тіла (габаритні
розміри скелета) по координаті макро- і мікросомії. На один її
полюс потрапляють люди з малими загальними розмірами
(мікросомія). З протилежного боку розташовуються індивіди з
великими розмірами тіла (макросомія);
друга вісь розділяє людей за співвідношенням м’язового і
кісткового компонентів (що визначають форму рухового апарату) і
має варіацію від лептосомії (ослаблений розвиток м’язового
компонента в порівнянні з розвитком скелета), до брахісомії
(зворотне співвідношення компонентів);
третя вісь описує мінливість величини підшкірного
жировідкладення різних сегментів тіла і має два крайніх прояви –
від гіпоадіпозності (слабке жировідкладення) до гіперадіпозності
(сильне жировідкладення).

39.

Схема соматотипування
спортсменів за довжиною і вагою
тіла (габаритні рівні варіювання) (Р. Н. Дорохов)
перехідні
основні
наносомний
мікросомний
мезосомний
макросомний
мегало- мікромезосомний
сомний
мезомакросомий
Дорохов Ратмір Миколайович
(27.04.1930 р.н.)
Фахівець у галузі анатомії та спортивної морфології.
Доктор медичних наук (1984 р.), професор (1988 р.) Смоленської
державної академії фізичної культури, спорту і туризму

40. Оцінка соматичного типу спортсменів за габаритними рівнями варіювання (Р. Н. Дорохов)

41. Трикутники соматотипування за Р. Н. Дороховим

1 – зона габаритного варіювання (соматотип); 2 – зона вираженості
жирової маси; 3 зона вираженості – м’язової маси; 4 – зона
вираженості – кісткової маси; 5 – зона вираженості пропорційності
варіювання (пропорційності розвитку).