Родина Filoviridae

1. Лекція № 22 Родина Filoviridae

Морфологія вірусних часток
Фізико-хімічні властивості
Особливості реплікації
Особливості епідемічного процесу
Патогенез
Діагностика
Профілактика

2. Родина Filoviridae

• 1 рід Marburgvirus - марбургвірус озера Вікторія (раніше – вірус
Марбург). Нині відомо шість штамів цього вірусу: Музоке (Кенія,
1980), Ратажак (Західна Німеччина, 1967), Попп (Західна
Німеччина, 1967), Воеже (Югославія, 1967), Озолін (Зімбабве,
1975) і штам Марбург Равн (Кенія, 1987).
• 2 рід Ebolavirus - еболавіруси Берегу Слонової Кістки (раніше –
вірус Ебола Кот-д’Івуар) – штам Кот-д’Івуар (Ліс Тай, 1994),
чотири штами еболавірусу Рестон (раніше – вірус Ебола Рестон):
Рестон (1989), Філіппіни (1989), Сієна (1992), Техас (1996), два
штами еболавірусу Судан – Боніфац (1976) і Малео (1979), шість
штамів вірусу Заїр (раніше – вірус Ебола Заїр): Іаїнга (Заїр, 1976),
Заїр (Заїр, 1976), Екрон (Заїр, 1976), Тандала (Заїр, 1977), Кіквіт
(Заїр, 1995), Габон (Заїр, 1994–1997) і вірус Бундібугіо (Уганда,
2007).
• 3 рід Cuevavirus - Lloviu cuevavirus (кажани)

3. Морфологія

Віріони мають вигляд довгих ниткоподібних часток, що іноді галузяться, а іноді
мають U-подібну форму, нагадують цифру "6" або кільце. Діаметр віріонів –
80 нм, а довжина сильно варіює (може досягати 14000 нм).
Довжина однієї інфекційної частки після виділення становить від 790
(марбургвіруси) до 970 нм (еболавіруси).
Віріони мають ліпідовмісну зовнішню облонку з поверхневими виступами, що
оточує досить жорсткий спіральний нуклеокапсид.
Пепломери, занурені в ліпідний бішар, складаються з єдиного глікопротеїду.
Вони вкривають поверхню вірусної частки й мають довжину 10 нм.
До складу віріона входить полімеразний комплекс і білки матриксу. Діаметр
нуклеокапсиду 50 нм. Центральний канал чітко виражений, діаметром 20 нм.
Крок спіралі становить 5 нм.

4.

Електронномікроскопічне зображення віріонів вірусу Ебола та Марбург

5. Геном

Геном - єдина молекула олРНК негативної полярності з молекулярною масою
4,2 х 106 Да.
Відсотковий вміст РНК –1,1 % сухої маси частки.
Довжина повного геному становить 18,9–19 тис. о.
Нуклеотидні послідовності на 3’-кінці комплементарні подібним ділянкам на 5’кінці.
На 5’-кінці негативного ланцюга відсутній ковалентно приєднаний
термінальний білок, геном не містить кеп-структуру.
На 3’-кінці є консервативні послідовності. На 3-кінці відсутня послідовність
полі(А). Вірусний геном містить інформацію про структурні й неструктурні
білки.

6. Білки

До складу віріона входять:
• поверхневий глікопротеїн, зосереджений в оболонці (GP),
• нуклеокапсидний (NP),
• мінорний нуклеопротеїн, транскрипційний активатор
(VP30),
• ко-фактор полімерази (VP35),
• РНК-залежна РНК-полімераза ( L),
• матриксний білок, мембрано-асоційований білок (VP40),
• мембрано-асоційований білок (VP24).
• Неструктурні :
• Супер малий секреторний білок (SsGP)
• Пре-малий /секреторний білок (pre-sGP)

7. Ліпіди

• Склад ліпідів ліпідної оболонки віріона
такий самий, як оболонки клітини-хазяїна.

8. Фізико-хімічні властивості

• Маса віріонів 382 х 103 кДа. Плавуча густина в
градієнті CsCl становить 1,32, а в калійтартатному градієнті – 1,14 г/см3. Коефіцієнт
седиментації 1,4 S. Точка температурної
інактивації 60 оС (упродовж 30 хв). В умовах in
vitro віріони відносно стійки під час зберігання
при температурі 15–20 оС. Віріони чутливі до
органічних розчинників, фенолу (фенольних
дезинфектантів),
формальдегіду
та
βпропіолактону. Ультрафіолетове та радіаційне
опромінювання
спричиняє
інактивацію
віріонів. Відносно стійкі в межах рН від 5 до 8.

9.

10.

11. Біологічні властивості

• Марбургвіруси та еболавіруси викликають
розвиток
геморагічних
гарячок.
Марбургвірус отримав назву від міста
Марбург,
де
спостерігався
спалах
захворювання в працівників лікарні, які
заразилися від мавп, імпортованих з
Африки.

12. Біологічні властивості

• Назва вірусу Ебола походить від назви річки
в Демократичній республіці Конго (Заїр).
Переважно ці віруси виділяють від хворих з
Африки (субтипи Судан, Заїр, Кот-д’Івуар і
Бундібугіо), проте штам Рестон був
виділений від макак із Філіппін (перший
випадок в Азії). Природний хазяїн для цих
захворювань невідомий.

13.

• Смертність під час спалахів захворювань становить
23–33% для марбургвірусів та 53–88% – для
еболавірусів.
• Індекс контагіозності для гарячки ебола досягає
95%.
• Філовіруси належать до першої групи патогенних
мікроорганізмів
(четверта
група
особливо
небезпечних патогенів за класифікацією ВООЗ). З
ними можна працювати лише в лабораторіях
особливого
утримання
з
дотриманням
найсуворіших правил техніки безпеки.

14.

15. Епідеміологія

• Передача - прямий контакт з кров'ю,
виділеннями, органами або іншими
рідинами організму інфікованої людини, контактний механізм передачі, який має
різні шляхи реалізації (в т.ч. статево,
ятрогенного)
• Для гарячки Ебола характерні
послідовних передач вірусу.
3-5

16.

17. Ризик зараження

• Мисливці – при білуванні кажанів, мавп, інших
заражених тварин, а потім передають інфекцію
іншим людям
• Похоронні обряди! – прямий контакт з тілом
померлого
• Працівники Охорони здоров'я –відсутність
відповідних заходів інфекційного контролю і
належних бар'єрних методів захисту
• Використання контамінованих інструментів,
приладів тощо у медичному закладі.

18.

Бавовняна фабрика в селі Нзара
на півдні Судану, де працювали
перші захворілі на гарячку Ебола

19.

Год
Страна
1976
Великобритания
1976
Судан
1976
ДРК
1977
ДРК
1979
Судан
1989—1990
Филиппины
1990
США
1994
Кот-д’Ивуар
1994
Габон
1995
ДРК
1996
Россия
1996
ЮАР
1996
Габон
(июль — декабрь)
1996
Габон
(январь — апрель)
Вид вируса
Суданский
эболавирус
Суданский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Суданский
эболавирус
Рестонский
эболавирус
Рестонский
эболавирус
Кот д’Ивуарский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Случаи
заболевания
Случаи
смерти
Летальность
1[~ 5]
0
0%
284
151
53 %
318
280
88 %
1
1
100 %
34
22
65 %
3[~ 4]
0
0%
4[~ 4]
0
0%
1[~ 5]
0
0%
52
31
60 %
315
254
81 %
1[~ 5]
1
100 %
2
1
50 %
60
45
75 %
31
21
57 %

20.

2000-2001
2001—2002
2001—2002
2002 (декабрь) 2003 (апрель)
2003
(ноябрь —
декабрь)
2004
2004
2005
2007
2007
2008
2008
2011
2012
2012
(июнь-октябрь)
Суданский
эболавирус
Заирский
Республика Конго
эболавирус
Заирский
Габон
эболавирус
Заирский
Республика Конго
эболавирус
Уганда
Республика Конго
Заирский
эболавирус
Заирский
эболавирус
Суданский
Судан
эболавирус
Заирский
Республика Конго
эболавирус
Эболавирус
Уганда
Бундибугио
Заирский
ДРК
эболавирус
Заирский
ДРК
эболавирус
Рестонский
Филиппины
эболавирус
Суданский
Уганда
эболавирус
Эболавирус
ДРК
Бундибугио
Суданский
Уганда
эболавирус
Россия
425
224
53 %
57
43
75 %
65
53
82 %
143
128
90 %
35
29
83 %
1[~ 5]
1
100 %
17
7
41 %
12[9]
10[9]
83 %
149
37
25 %
264
187
71 %
32
15
47 %
6[~ 4]
0
0%
1
1
100 %
36[~ 3]
13
36 %
11[~ 3]
4
36 %

21.

2014 (март) продолжаетс
я
Гвинея,
Либерия,
СьерраЛеоне,
Заирский
Нигерия,
эболавирус
Сенегал, ДРК,
США,
Испания,
Мали.
10141[8][~ 2]
4922[8][~ 2]

22.

Мапа поширення гарячки Ебола в Африці до 2014 року.

23.

• Загалом у 8 країнах (Гвінея, Сьєрра-Леоне,
Ліберія, Нігерія, Сенегал, Малі, США,
Іспанія) поширення епідемії хвороби, яку
спричинює вірус Ебола, станом на 23
листопада 2014 року (47-й тиждень
епідемії) з початку січня 2014 р. (1-й
тиждень епідемії) зареєстровано 15 935
випадків хвороби, зокрема 5 689 смертей,
захворіло 592 медичних працівника, 340 з
них померло. У 4-х країнах (Нігерія, Сенегал,
США, Іспанія) ВООЗ констатує, що подальше
передавання інфекції припинено[8].

24. Патогенез

• Вхідними воротами інфекції є слизові
оболонки
респіраторного
тракту
і
мікротравми на шкірі.
• На місці вхідних воріт інфекції видимі зміни
не розвиваються.
• Характерна швидка генералізація інфекції з
розвитком
загальної
інтоксикації
і
тромбогеморагічого синдрому.
• Гострий початок захворювання з гарячки
збігається з розвитком інтенсивної вірусемії з
поліорганною дисемінацією збудника.

25.

• Ураження клітин і тканин різних органів,
імовірно,
обумовлене
як
прямою
цитопатичною
дією
вірусу,
так
і
аутоімунними реакціями.
• Вірус Ебола через ряд патофізіологічних
механізмів здатен гальмувати на ранній
стадії хвороби імунну відповідь.

26.

• Розвиток порушень мікроциркуляції
і реологічних властивостей крові
проявляється капіляротоксикозом з
тяжким геморагічним синдромом,
периваскулярними
набряками,
синдромом внутрішньосудинного
згортання (ДВЗ-синдромом).
• Дисемінована внутрішньосудинна
коагуляція є провідним синдромом,
що виявляється гістологічно.
• Патологічні зміни в органах у
вигляді
вогнищевих
некрозів,
розсіяних геморагій в клінічній
картині виявляються ознаками
гепатиту, інтерстиційної пневмонії,
панкреатиту, запаленням яєчок
(орхіту) тощо.

27.

28.

29.

Інкубаційний
період – 7-10 днів
(4-21)
Ранні симптоми
•біль у м'язах,
гарячка, блювота
•почервоніння
очей, шкірний
висип, діарея, біль
у животі
Гострі симптоми
•кровотеча /шкіряні
геморагічні виливи,
крововиливи з
отворів тіла та у
внутрішніх органах

30. Початковий період

• Для гарячки Ебола характерний гострий початок із
симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення
температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний
головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше
з'являється сухий кашель, сухість і пирхо́та в горлі,
колючий біль у грудній клітці. На 2-й день хвороби
з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті
чого можливий розвиток дегідратації. В окремих
випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип
на 4-5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на
шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші
частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня
хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також
спостерігають на долонях, підошвах. Характерний
зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон'юнктиви,
глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість.

31. Розгорнутий період

• З 3-6-го дня хвороби можуть розвиватись дисфагія і
геморагічний синдром, який проявляється шкірними і
субкон'юнктивальними крововиливами, «кривавими
сльозами», кровотечами з ясен, носа, матки, появою
крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією.
Зовнішні
кровотечі
явно
переважають
над
внутрішніми. Прогресуючи, хвороба призводить до
сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній
стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість,
марення або кома. Смерть може наступити на 2-му
тижні. В разі сприятливого перебігу хвороба триває
декілька тижнів, прояви її зникають поступово.
Астенізація триває місяцями.

32. Ускладнення

• геморагічний шок;
• крововиливи в надниркові залози з
розвитком гострої їх недостатності;
• гостра серцево-судинна недостатність;
• набряк легень;
• набряк-набухання головного мозку (ННГМ);
• зрідка гостра печінкова недостатність.

33. Діагностика

При дослідженні загального аналізу крові спостерігається лейкопенія, тромбоцитопенія,
анемія, збільшена швидкість осідання еритроцитів. Біохімічні методи дослідження —
визначається гіпокаліємія, гіпонатріємія, зниження білка в плазмі крові, підвищення
активності амінотрансфераз, ацидоз, гіпокоагуляція. У загальному аналізі сечі —
протеїнурія, іноді гематурія.
Рання діагностика
• Утруднена
• Ознаки та симптоми дуже подібні до інших інфекційних ГГ
Лабораторні дослідження
• ПЛР - в будь-якому біологічному матеріалі, взятому від людини в перші
14 днів захворювання
• РНІФ та ELISA
• Вірус культивують і виділяють, заражаючи культури клітин,
внутрішньоочеревинно
морських
свинок
або
шляхом
внутрішньомозкового зараження новонароджених мишей. Високий вміст
вірусу в крові і органах в гострому періоді дає можливість поставити
діагноз на основі електронно-мікроскопічного обстеження.

34. Терапія

• Специфічної терапії не розроблено.
• Патогенетичне лікування спрямоване на
зменшення явищ інтоксикації, дегідратації,
геморагічних проявів, усунення розладів
гемодинаміки, боротьбу з геморагічним
шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.
• Zmapp, ZMAb, малі інгибуючі РНК у препараті
siRNA, противірусних препаратів фавіпіравір,
бринцідофівір, тореміфін, інтерферонів,
аміодарона.

35. Неспецифічна профілактика

• Проводиться як і при інших геморагічних
гарячках.
• Необхідна належна медична ізоляція
хворих, запобігання контакту медичних
працівників і інших людей з вірусом —
найбільш ефективний спосіб профілактики
передачі хвороби від людини до людини.

36. Розробка вакцини

• 1. National Institute of Allergy and Infectious
Diseases (NIAID) and GlaxoSmithKline (GSK) NIAID/GSK Ebola vaccine candidate -developed both
antibody and T-cell responses made from two Ebola
virus gene segments incorporated into a chimpanzee
cold virus vector (called chimp adenovirus type 3 or
ChAd3) - ChAd3 Ebola virus vaccine (ChAd3-ZEBOV )
• GSK &US National Institutes of Health’s Vaccine
Research Center (VRC) - GSK/NIH Ebola vaccine
candidate
• rVSV-ZEBOV
• 2. ДНЦ «Вектор» - стадія доклінічних досліджень