СИСТЕМА ДИХАННЯ, ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ. ДИФУЗІЯ І ТРАНСПОРТ ГАЗІВ КРОВ’Ю.
ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ДИХАННЯ
ЕТАПИ ДИХАННЯ
ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ
ДИХАЛЬНІ М’ЯЗИ
СУРФАКТАНТ
ФУНКЦІЇ СУРФАКТАНТУ
ВНУТРІШНЬОПЛЕВРАЛЬНИЙ ТИСК
ДИНИМИКА ВНУТРИШНЬО ПЛЕВРАЛЬНОГО ТИСКУ ПРОТЯГОМ ДИХАЛЬНОГО ЦИКЛУ
БІОМЕХАНІКА ВДИХУ
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
СПІРОГРАМА
ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
МЕРТВИЙ ПРОСТІР
ФУНКЦІЇ МЕРТВОГО ПРОСТІРУ
ЕФФЕКТИВНІ ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
СПІВВІДНОШЕННЯ ВЕНТИЛЯЦІЇ І КРОВОТОКУ ЛЕГЕНЬ
ДИФУЗІЯ ГАЗІВ У ЛЕГЕНЯХ
ДИФУЗІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЛЕГЕНЬ
ВМІСТ ДИХАЛЬНИХ ГАЗІВ
ФОРМИ ТРАНСПОРТА ГАЗІВ КРОВ’Ю
КИСНЕВА ЄМКІСТЬ КРОВІ
КРИВА ДИСОЦІАЦІЇ ОКСИГЕМОГЛОБІНУ
ЗCУB КРИВОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
МІОГЛОБІН
РОЛЬ ЕРИТРОЦИТІВ В ТРАНСПОРТІ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗА
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ!
2.43M
Категории: МедицинаМедицина СпортСпорт

Система дихання, зовнішнє дихання. Дифузія і транспорт газів кров’ю

1. СИСТЕМА ДИХАННЯ, ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ. ДИФУЗІЯ І ТРАНСПОРТ ГАЗІВ КРОВ’Ю.

Факультет здоров’я, фізичного
виховання та туризму НУФВC України
Доцент кафедри медико-біологичних
дисциплін Бєлікова М.В.

2. ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ДИХАННЯ

• Це комплекс органів і механізмів
регуляції, які спрямовані на
забеспечення киснєм
органів і тканин у
відповідності до їх
функціонального
навантаження

3. ЕТАПИ ДИХАННЯ


Зовнішнє дихання
Дифузія газів у легенях
Транспорт газів кров’ю
Дифузія газів між кров’ю і
тканинами
• Внутришньо клітинне дихання

4. ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ

Це обмін газами
між альвеолами
легень і
атмосферним
повітрям.
Відбувається
завдяки
анатомічній системі
дихання.

5. ДИХАЛЬНІ М’ЯЗИ

М’ЯЗИ ВДИХУ
М’ЯЗИ ВИДИХУ
• Основні :
• М’язи форсованого
видиху
Діафрагма,
(допоміжні):
Зовнішні межреберні.
внутрішні
Мязи форсованого
межреберні;
вдиху (допоміжні):
м’язи черевного
Мязи спини, шиї,
преса
плечового пояса

6. СУРФАКТАНТ

• Це речовина ліпо протеїдної природи, яка
складається із фосфоліпідів і білків. Білки
сурфактанта поділяються на гідрофільні, які
притягують воду SP-А і SP-D і гідрофобні ,
які воду відштовхують SP-В і SP-С.
Утворюються сурфактанти в клітинах
альвеол легень – альвеолоцитах ІІ порядка.
• Ці клітини спроможні до мітозу і
поновлюють епітеліальний склад альвеол

7. ФУНКЦІЇ СУРФАКТАНТУ

• Протистоять спадінню
легеневої тканини;
• Попереджують
перерозтягнення і
розрив альвеол;
• Сприяють
випаровуванню рідини;
• Очищують альвеоли;
• Сприяють місцевому
імунітету альвеол і
дихальних шляхів.

8. ВНУТРІШНЬОПЛЕВРАЛЬНИЙ ТИСК

• Вісцеральний листок плеври прилягає до
легень,
• Парієтальний листок плеври прилягає до
внутришньої поверхні стінки грудної
порожнини,
• В області середостіння листки зростаються,
• Утворюються дві плевральні порожнини –
права і ліва, у кожній з яких міститься 20 мл
плевральної речовини,
• Тиск речовини у плевральній порожнині на 7-8
см.в.ст. нижче за атмосферний.

9. ДИНИМИКА ВНУТРИШНЬО ПЛЕВРАЛЬНОГО ТИСКУ ПРОТЯГОМ ДИХАЛЬНОГО ЦИКЛУ

• При вдиху тиск у плевральній порожнині
понижується, тобто стає більш від’ємним,
• При видиху внутришньо плевральний тиск
підвищується, тобто стає менш від’ємним

10. БІОМЕХАНІКА ВДИХУ

• Діафрагма опускається і
• Механника вдоха
збільшує вертикальний
розмір грудної клітини,
• Зовнішні міжреберні м’язи
піднімають ребра і
розвертають їх назовні,
збільшуючи горизонтальний
розмір грудної клітини,
• вісцеральний листок плеври
рухається за грудною
клітиною і розтягує легені,
• Повітря прямує до легень
через воздухоносні шляхи

11. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ

• Спирометрія –
вимірювання
показників
зовнішнього дихання
за допомогою
спірометра
• Спірографія – графічна
реєстрація показників
зовнішнього дихання
за допомогою
закритого контура
дихання

12. СПІРОГРАМА

• Відображає функцію зовнішнього дихання

13. ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ

• Загальна ємкість легень –
• СТАТИЧНІ –
всі об’єми легень разом;
реєструються протягом
• Життєва ємкість легень –
одного дихального
сума ДО + РОВд + РОВид;
циклу:
• Ємкість вдиху – сума ДО +
• ДО – дихальний об’єм;
РОВд;
• РОВд – резервний об’єм
• Ємкість видиху – сума ДО +
вдиху;
РОВид;
• РОВид – резервний об’єм
• Функціональна залишкова
видиху;
ємкість - сума ЗО + РОВид.
• ЗО – залишковий об’єм;
• МП – об’єм повітря, який не
залучається до газообміну

14. ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ

• Реєструються протягом хвилини:
• ХОД – хвилинний об’м дихання: ДО х
ЧД;
• ХАВ – хвилинна альвеолярна
вентиляція: (ДО – МП) х ЧД;
• МВЛ – максимальна вентиляція
легень: ДО макс х ЧД макс ;
• РД – резерв дихання: МВЛ - ХОД

15. МЕРТВИЙ ПРОСТІР

АНАТОМІЧНИЙ
ФІЗІОЛОГІЧНИЙ
• Становить 150 мл • Складається з
альвеол, які
у дорослої
тимчасово не
людини і
вентилюються та не
відповідає об’єму
перфузируются і
дихальних шляхів
тому не беруть
участь в газообміні

16. ФУНКЦІЇ МЕРТВОГО ПРОСТІРУ

• Кондиціонують повітря (зволожують
зігрівають, очищують);
• Містять рецептори, які оцінюють якості
повітря, температуру, швидкість руху
повітря;
• Сприяють захісним рефлекса дихальної
системи – кашлю, чиханню, блювоті;
• Містять резервний об’єм повітря;
• Проводять повітря до легень.

17. ЕФФЕКТИВНІ ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ

• КВЛ – коефіцієнт
вентиляції легень,
який показує, яка
частина
альвеолярного
повітря обмінюється
за один вдих:
ВЛ = (ДО - МП) х ЧД
• ХАВ – хвилинна
альвеолярна
вентиляція показує,
скільки повітря
надходить до
альвеол за одну
хвилину:
ХАВ = (ДО – МП) х ЧД

18. СПІВВІДНОШЕННЯ ВЕНТИЛЯЦІЇ І КРОВОТОКУ ЛЕГЕНЬ

• Хвилинний об’єм кровотоку легень дорівнює
об’ємному кровотоку у великому колі і становить
у спокою 4 - 5 л за хвилину.
• Хвилинна альвеолярна вентиляція становить у
спокою 3,5 – 4 л за хвилину.
• Співвідношення ХАВ до ХОК дорівнює в нормі
0,8 – 1, але не є рівномірним по всій площині
легень. Верхівки легень мають більший кровоток
і маленьку вентиляцію, а базальні сегменти
легень навпаки добре вентилюються, але скудно
кровопостачаються.

19. ДИФУЗІЯ ГАЗІВ У ЛЕГЕНЯХ

• Залежить від градієнта парціального тиску
газу по обидві сторони мембрани ∆Р, від
площини дифузійної поверхні S, від товщини
дифузійної мембрани d, від якості газу і
проникних властивостей мембрани, які
закладені в коефіцієнт дифузії k. Коефіцієнт
дифузії враховує також зміни розчинності газу
у рідині при змінах температури газу і рідини.
V = ΔP х S х K / d

20. ДИФУЗІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЛЕГЕНЬ

• Це об’єм кисню, який проходить за 1 хвилину
через площину альвеол в 1 см2 при градієнті
парциального тиску в 1 мм.рт.ст.
• Дифузійна здатність легень свідчить про
проникність альвеоло• капілярної мембрани
• для кисню.
• Слід враховувати,
• проникність для вуглекислого
• газу в 30 разів більша,
• а чадного газу – в 300 раз
• більша, ніж для кисню.

21. ВМІСТ ДИХАЛЬНИХ ГАЗІВ

Вміст кисню
Вміст
вуглекислого газу
Альвеолярне
повітря
21 %
(160 мм.рт.ст)
14 %
(102 мм.рт.ст)
0,03 %
(0,228 мм.рт.ст)
5%
(40 мм.рт.ст)
Артеріальна кров
96 мм.рт.ст
40 мм.рт.ст.
Венозна кров
40 мм.рт.ст.
46 мм.рт.ст.
Видихальне повітря
16 %
(120 мм.рт.ст.)
4%
(30 мм.рт.ст)
Атмосферне
повітря

22. ФОРМИ ТРАНСПОРТА ГАЗІВ КРОВ’Ю

• КИСЕНЬ
• Оксигемоглобін
• Розчинений в плазмі
крові до 0,3 %.
• ВУГЛЕКИСЛИЙ
ГАЗ
• Карбогемоглобін
• Розчинений в плазмі
крові
• В складі солей
бікарбонатної
буферної системи
• Зв’язаний з білками
плазми крові

23. КИСНЕВА ЄМКІСТЬ КРОВІ

• Це вміст кисню в 1 літрі крові при
максимальному насиченні гемоглобіну
киснем. Норма становить 180 – 220 мл / л
крові.
• Константа Гюфнера: 1 г гемоглобіна
приєдную 1,34 мл кисню.

24. КРИВА ДИСОЦІАЦІЇ ОКСИГЕМОГЛОБІНУ

• Відображає кількість оксигемоглобіну в крові в
залежності від парціального тиску кисню на зовні
відносно еритроцітів.
• Зареєстрована в умовах
• артеріальної крові:
• Рсо2 – 40 мм.рт.ст.,
• рН – 7,4,
• Температура –
• 37градусів за Цельсиєм.
Крива дисоціації оксигемоглобіну та вплив на дисоціацію оксигемоглобіну
рСО2, рН, 2,3-ДФГ, температури, фетального гемоглобіну (hemoglobin F)
% HbO2
температу ра
2,3-ДФГ
температу ра
2,3-ДФГ
рО2 мм рт.ст

25. ЗCУB КРИВОЇ ДИСОЦІАЦІЇ

• Вправо - виникає
• Вліво – виникає за
досить часто за умов:
протилежних умов:
↑температури тіла,
↓ температури тіла,
↓рН,
↑ рН,
↑СО2 в плазмі крові
↓ СО2 в плазмі
Вказує на зменшення
крові
спорідненості
Вказує на збільшення
гемоглобіну до
спорідненості
кисню.
гемоглобіну до
кисню.

26. МІОГЛОБІН

• Споріднений до кисню білок мязової тканини не
має чотиромірної структури. Його спорідненість
до кисню значно вища за гемоглобін. Тому
міоглобін залишається внутришньо клітиним
резервом кисню навіть при фізичній праці і
віддає кисень до дихальних циклів у
мітохондріях тільки за умов глибокої робочої
гіпоксії.

27. РОЛЬ ЕРИТРОЦИТІВ В ТРАНСПОРТІ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗА

• Вуглекислий газ із тканин надходить до еритроцита,
• Фермент карбоангідраза в еритроциті пов’язує СО2 з водою і
утворює вугільну кислоту,
• Вугільна кислота дисоціює під впливом карбоангідрази до Н+ і
НСО 3-,
• Іони водню зв’язуються з
буферами еритроцита,
• НСО3- виходить з клітини
за електростатичним
градієнтом за іонами
натрію, які викачуються.

28. ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ!

• ДО ВСТРЕЧИ ЧЕРЕЗ НЕДЕЛЮ!
English     Русский Правила