Кримінологічне вчення про жертву злочинів

1. КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕГО ПРАВА

ЛЕКЦІІЯ З НАВЧАЛЬНОГО
КУРСУ
„КРИМІНОЛОГІЯ”
на тему: «КРИМІНОЛОГІЧНЕ ВЧЕННЯ
ПРО ЖЕРТВУ ЗЛОЧИНІВ»

2. Питання, що будуть розглянуті на лекції

1. Виникнення, поняття та предмет
кримінологічної віктимології
2. Поняття жертви злочину та її структура
3. Поняття та ознаки віктимності і віктимізації
4. Поняття і система віктимологічної
профілактики

3. Література

1.
2.
3.
4.
5.
Бандурка О.М. та інші Як не стати жертвою злочини.
Поради і застереження / О.М. Бандурка, В.П. Бартків, Б.І.
Рафалюк: За заг ред. О.М. Бандурки.-К., 2004.-159 с.
(правова освіта населення).
Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств
і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейнопобутовій сфері: Монографія.-Харків: ППВ «Нове
слово», 2004.-252 с.
Задорожный В.И. Виктимологическая безопасность и ее
обеспечение мерами виктимологической профилактики:
Монография.-Томбов: Першина, 2005.-161 с.
Квашис В.Е. Основы виктимологии. – М., 1999.
Косенко С.С. Віктимологічна профілактики статевих
злочинів щодо неповнолітніх: Дис. … канд..юрид.наук.
НАВСУ.-К., 2004.-215 с.

4. Література

5. Кримінологічна віктимологія: Навчальний посібник /
Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та ін.; За
заг. ред.. О.М. Джужі.-К.: Атіка, 2006.- 352 с.
6. Питання боротьби зі злочинністю: Збірник праць /
Ред. Ю.В. Баулін (гол. ред.) та ін.-Х.: Кросроуд,
2008.-Вип.16.
7. Кононенко В. Рішення Європейського суду х прав
людини як прецедент тлумачення Конвенції про
захист прав людини та основних свобод // Право
України.-2008.-№3.-С.131.
8. Кутиркіна А. Шляхи розвитку теорії та практики
правового виховання населення України // Право
України.-2008.-№3.-С.122.
9. Павлік О. Історичні джерела виникнення та розвитку
законодавства щодо потерпілих від злочинів // Право
України.-2008.-№9.-С.114.

5.

Питання 1. Виникнення, поняття та
предмет кримінологічної віктимології

6. Історія вчення про жертву злочинного посягання, їх психологічні типи знаходимо вже в стародавніх легендах та міфах.

Древньогрецький цар Фів Едіп (трагедія Софокла «Цар Едіп») – тип по
особливому винної жертви, визначений сьогодні як «комплекс Едіпа» або
«Едіпова вина». Агресивний, тобто спрямований на подолання волі іншого
тип жертви з елементами некритичності описаний в біблейському сюжеті
про Самсона і Даліду. Віктимна поведінка Самсона, що характеризує його
як невиправдано самовпевненого, який переоцінює свої можливості та
сили, пізніше в науковій літературі отримала назву «комплекс Самсона»

7. Історія вчення про жертву злочинного посягання, їх психологічні типи знаходимо вже в стародавніх легендах та міфах.

У біблейських притчах Авель дещо інший, ніж
Едіп, тип жертви: він не сприймає конфлікту, що
виник зі старшим братом, легковажно ставиться
до небезпеки, яка загрожує його життю, виявляє
почуття власної вини, тому не находить у собі
сили до опору і майже внутрішньо виправдовує
злочинні дії Каїна. Його поведінка («Комплекс
Авеля») – об’єктивно провокуюча, хоча він цього
і не усвідомлює. Починаючи із середніх віків
тема “винної” і “невинної”

8. Ганс фон Гентіг

Створення віктимології пов’язане з іменами Ганса
фон Гентіга (1888-1974 роки) і Бенджаміна
Мендельсона (1900-1998 роки). Водночас
офіційним оформленням віктимології як окремого
наукового напряму слід вважати період з 1941 та
1947-1948 років, коли були опубліковані
розроблені ними основні теоретичні положення
віктимології. Установити ж вченого, якого можна
було б назвати єдиним “батьком” або
засновником віктимології в її сучасному
розумінні, важко

9.

Віктимологічний аспект в
кримінології
Віктимологія – (від лат. “victima” - жертва, грец. “logos” –
вчення, – вчення про жертву)
– комплексна, міждисциплінарна галузь науки, яка вивчає закономірності та особливості поведінки
потерпілого і його роль у процесі перетворення в жертву.
Коло питань віктимології
Жертва злочинних
посягань та її роль
в генезисі злочину
Кримінологічно значущі
відносини та зв’язки між
жертвою та злочинцем
Заходи віктимологічної
профілактики
Шляхи та засоби захисту і
відшкодування шкоди, заподіяної
потерпілому в результаті злочинного
посягання

10. ВІКТИМОЛОГІЯ

1. самостійна наука, причетність якої до юридичної
можна визнати лише частково. Це вчення про
жертву, предметом дослідження якого є жертва
будь-якого діяння чи явища як протиправного, так і
не пов’язаного із правопорушенням;
2. допоміжна для кримінального права, кримінального
процесу, криміналістики міждисциплінарна наука
про жертву злочинних посягань, що функціонує
паралельно з кримінологією;
3. галузь кримінології, чи окрема кримінологічна
теорія, що розвивається в межах її предмета.

11. Кримінально-правова віктимологія

вчення про роль потерпілого у злочинних
діяннях, завданням якого є вивчення
особистісних якостей і використання
віктимологічних знань у вирішенні питань
кваліфікації діяння, індивідуалізації покарання,
можливості кримінально-правового
переслідування чи відмови від нього, а також
кримінально-правового захисту потерпілого
від злочину в рамках кримінального закону.

12. Кримінально-процесуальна віктимологія

Кримінальнопроцесуальна
віктимологія
система знань про роль потерпілого як учасника
кримінального процесу, яка розробляє критерії
визнання особи потерпілого, визначає статус
потерпілого, його права й обов’язки, можливість
порушення кримінального переслідування за
скаргою потерпілого, визнання потерпілого
цивільним позивачем, відшкодування майнової
та немайнової шкоди потерпілому, захист
потерпілого та інших учасників процесу під час
розслідування судового слідства, і реалізації
покарання до особи, яка вчинила злочин.

13. Кримінально-виконавча віктимологія

Кримінальновиконавча
віктимологія
система знань про жертву злочинів у місцях
позбавлення волі; ефективність
запобігання конкретним злочинам та
злочинності загалом серед засуджених
шляхом застосування безпосередніх
заходів правового та виховного впливу,
орієнтованих як на безпосередніх жертв,
так і потенційних потерпілих з високим
ступенем ризику (віктимності) в
кримінально-виконавчих установах.

14. Криміналістична віктимологія

окремий напрям знань у криміналістиці,
завданням якого є оптимізація процесу
розслідування злочинів, удосконалення
тактичних і методичних рекомендацій на
основі специфічної віктимологічної
інформації про потерпілу особу, її
поведінку, зв’язки та взаємини

15. Кримінологічна віктимологія

вчення про жертву злочину, її кримінологовіктимологічні характеристики, якості та
властивості; систему віктимологічних
детермінант індивідуальної та групової
віктимності, віктимізації та віктимної
поведінки жертви злочину на основі
накопичення віктимогенного потенціалу, а
також систему заходів віктимологічної
профілактики на загальному, спеціальному
та індивідуальному рівнях.

16. Предметом вивчення кримінологічної віктимології є

1. віктимологічна характеристика жертв (потерпілих)[1] від
злочинних посягань як на соціальному (статистичному), так і
на індивідуальному (фізичному) рівнях, згідно з їх
класифікаційними диференційованими ознаками і
властивостями віктимності певних груп ризику;
2. соціальні та особистісні (об’єктивні і суб’єктивні) причини й
умови, які сприяють становленню потерпілих; їх роль у
генезисі й механізмі злочину;
3. особистісно-ситуаційна природа взаємодії злочинця і жертви
під час вчинення злочину (віктимологічна ситуація);
4. комплекс запобіжних (профілактичних) заходів, спрямованих
на потерпілого та потенційну жертву на різних соціальних, у
тому числі на індивідуальному (фізичному) рівнях;
5. шляхи, засоби та способи захисту і відшкодування збитків,
заподіяних потерпілому (жертві) внаслідок злочинного
посягання.

17. Основним завданням кримінологічної віктимології є

1. кримінологічна віктимологія має надати об’єктивну (реальну) інформацію
про стан і тенденцію віктимізції суспільства як негативного процесу
внаслідок учинення злочинів частиною членів суспільства.
2. кримінологічна віктимологія, як вчення про жертву злочину, розкриває
сутність відповідних явищ і процесів, проникає в механізм їх
закономірностей з метою визначення можливих напрямів впливу і, що
особливо важливо, прогнозування (передбачення) нових ситуацій чи
подій.
3. кримінологічна віктимологія повинна відповісти на питання чому: за яких
обставин окрема особа чи соціальна спільнота стає жертвою злочинного
посягання.
4. завданнями кримінологічної віктимології є розробка пропозицій найбільш
ефективних заходів профілактичного впливу на потерпілих, у тому числі
примусового характеру для осіб з асоціальною чи девіантною поведінкою.
5. кримінологічна віктимологія розробляє рекомендації інформаційного
характеру про способи та шляхи мінімізації віктимогенних ситуацій та
можливі варіанти їх запобігання чи нейтралізації.

18. Специфічні категорії віктимології

Віктимність – підвищена здатність людини в силу соціальної ролі або ряду
моральних та фізичних характеристик за певних обставин стати потерпілим
(жертвою).
Віктимізація
–
це процес перетворення особи в жертву злочину і наслідок
цього процесу як на одиночному так і на масовому рівні.
Девіктимізація – зворотній процес явища.
Віктимізатор — особистість конкретного правопорушника, або той фактор (чи
сукупність факторів), якому належить провідна роль у процесі віктимізації.

19. кримінологічна віктимологія досліджує

- поведінку жертви, складає визначальний вплив на мотивацію
злочинного діяння. Зміст такої поведінки за певних обставин в
змозі провокувати злочин, і тим самим, полегшити настання
злочинних наслідків, з іншого боку створити умови за яких
злочин може бути припиненим, локалізованим, або ж зовсім не
можливим;
- віктимність, як особливий феномен, який проявляється у
підвищеній схильності (вірогідності) стати жертвою
злочинного посягання. Рівень такої вірогідності визначає
рівень віктимності, - чим вищий рівень першої, тим вищий
рівень другої. Така прямопропорційна залежність є незмінною.
Віктимність притаманна як окремій особистості, так і
соціальному статусу та соціальній ситуації, що провокує або
полегшує злочин і настання суспільно небезпечних наслідків.

20.

Питання 2. Поняття жертви злочину та її
структура

21. Віктимна поведінка за своїм характером може бути:

- конкретною
– коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або приймає
активну участь у її створенні (зачинщик бійки і т.ін.);
- провокуючою – потерпілий своєю поведінкою створює сприятливі умови для
вчинення злочину (демонстрація багатства і т.ін.);
- легковажною – потерпілий байдуже відноситься до вчинення злочину
відносно нього (надмірна довіра, самовпевненість, недбалість і т.ін.).

22. Жертва

Жертва — це конкретна особа, організація, спільнота,
держава чи міжнародний порядок, яким злочинність створює
загрозу пошкодження або знищення. (Шнайдер Г.Й.)
Латентна жертва – це особа, яка реально постраждала від
злочину, але з певних причин цей факт залишився
прихованим від офіційного обліку. Тому до латентних жертв
мають бути віднесені й ті потерпілі, яким закон надав право
вибору – повідомляти чи не повідомляти про злочин, що
стався (справи так званого приватного обвинувачення).

23. Класифікація жертв злочинів

Кримінально-правовий підхід
-
жертву, повністю невинну
(“ідеальну” жертва)
жертву з незначною виною;
жертву, однаково винну зі
злочинцем або добровільну жертву;
жертву з виною більшою ніж у
злочинця;
жертву єдино винну у скоєнні
злочину;
жертву стимулюючу, або уявну (як
правило це психічно хворі,
малолітні діти)
Комплексний підхід
-
випадкову жертву (особа стає
жертвою в результаті збігу
обставин);
жертву з незначними якостями
ризику та живе при нормальних
для всіх людей факторів ризику;
жертву з підвищеними якостями
ризику по відношенню до якої діє
комплекс факторів ризику;
жертву з надто високим ризиком,
характеризується усталеною
антисоціальністю, наркоманією,
проституцією;

24.

Питання 3. Поняття та ознаки
віктимності і віктимізації

25. Віктимність

• особистісна
• рольова
• ситуативна
віктимність, залежить від низки факторів:
а) особистісних характеристик (вік, стать, потреби,
інтереси тощо);
б) соціального статусу, соціальної ролі особи,
особливостей її службових повноважень, рівня
матеріального забезпечення та захищеності;
в) рівня розвитку конфліктної ситуації, умов, місця і
часу, в яких така ситуація розвивається;

26. Залежно від характеру і ступеня вираженості тих чи інших якостей особи, які визначають індивідуальну віктимність, виділяють

такі типи жертв:
універсальний – особи з яскраво
виявленими особистісними рисами, що
визначають їх високу потенційну
вразливість стосовно різних видів
правопорушень;
виборчий – особи, які виявляють високу
вразливість щодо окремих видів злочинів
(наприклад, особи, які займаються
бізнесом), що обумовлено їх поведінкою у
сполученні з характером конфліктних
ситуацій;
ситуативний – його представники стають
жертвами через збіг обставин, небезпека
яких для них є невідворотною (особа
стала жертвою внаслідок хуліганських
учинків);

27. Залежно від характеру і ступеня вираженості тих чи інших якостей особи, які визначають індивідуальну віктимність, виділяють

такі типи жертв:
випадковий – люди стають жертвами
випадкових обставин (дорожньотранспортна пригода, стихійне лихо);
професійний – жертвами стають особи через
специфіку своєї професії (працівники
правоохоронних органів);
корисний – поведінка особи спрямована на
заволодіння чужим майном;
сексуальний – потерпілі цього типу роблять
спробу вчинити будь-який статевий злочин,
унаслідок якого їм же самим заподіюється
шкода через опір об’єкта нападу.