Похожие презентации:
Бесіда як метод навчання, її види та особливості в історії педагогіки
1. Бесіда як метод навчання, її види та особливості в історії педагогіки.
2. Бесіда – метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається, – найпоширеніша в навчанні. її завдання полягає в тому, щоб, по-перше, за до
3. Основні різновиди навчальної бесіди:
4. вступна (як правило, проводиться перед початком навчальної роботи з метою з'ясувати розуміння учнями запланованих навчальних заходів і пе
5. бесіда-повідомлення (базується на спостереженнях, певних документах тощо);
6. бесіда-повторення (проводиться для закріплення навчального матеріалу);
7. контрольна (використовується для перевірки засвоєних знань);
8. репродуктивна (використовується для відтворення матеріалу, який було засвоєно раніше);
9.
Репродуктивна бесіда спрямована навідтворення раніше засвоєного
матеріалу. її проводять на основі
вивченого навчального матеріалу.
Відповідаючи на запитання вчителя,
учні повторюють пройдений матеріал,
закріплюють його, водночас
демонструючи рівень засвоєння. Така
бесіда може бути супутньою,
поточною, підсумковою,
систематизуючою.
10. катехізисна (спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті);
11.
Катехізисна бесіда спрямована на відтвореннявідповідей, які потребують тренування пам'яті. її
використовували ще в середньовічних школах.
За цим принципом побудований церковний
підручник, в якому релігійні істини поділено на
запитання й відповіді. Цей метод вимагав від
учнів середньовічних монастирських шкіл
заучування без розуміння й осмислення запитань
і відповідей; у сучасних школах за допомогою
нього учнів підводять до самостійної розумової
діяльності, до самостійного мислення.
Катехізисна бесіда дає змогу проконтролювати
розуміння учнями вже вивченого матеріалу,
сприяє розвиткові мислення й тренує пам'ять.
12. евристична (педагог за допомогою вміло поставлених запитань скеровує учнів на формування нових знань, висновків, правил, законів, логічних
13.
Сутність евристичної (сократівської) бесіди полягаєв тому, що вчитель уміло сформульованими
запитаннями скеровує учнів на формування нових
понять, висновків, правил, використовуючи набуті
знання, спостереження. До неї вдаються лише за
умови належної підготовки вчителя, досконалого
володіння ним методикою навчання й відповідного
рівня мислення учнів. Цей метод цінний у тому разі,
якщо вчитель за допомогою правильно дібраних
запитань і належного ведення всієї бесіди вміє
залучити всіх учнів класу до активної роботи. Для
цього необхідні знання психологічних особливостей
кожного учня й відповідний добір різних шляхів
запитально-відповідальної форми навчання.
14.
15. Метод бесіди використовується, коли проблеми, які слід обговорити, є надмірно складними й учні не в змозі їх зрозуміти самостійно та під ча
16. Незалежно від мети методика бесіди складається з таких частин:
вступна (нагадування йвиклад основної інформації,
яка стосується методики та
змісту проведення бесіди);
17.
18. основна (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, відповідне їх обговорення й аналіз, спільне обгрунтування);
19. заключна (підсумок результатів обговорення, аналіз і оцінка відповідей учнів, завдання для самостійної роботи й рекомендації щодо застосу
20.
Готуючись до бесіди будь-якоготипу, вчитель складає її план, щоб
забезпечити послідовність
розвитку теми, намічає основні
запитання для учнів. У
досвідченого вчителя вони короткі
й точні, логічно послідовні,
пробуджують думку учня,
розвивають його.
21.
22. Ефективність методу бесіди залежить від уміння вчителя формулювати і ставити запитання. Залежно від складності їх поділяють на: запитання
23. Під час бесіди важливо звертати увагу на якість відповідей учнів за змістом і стилем. Вони мають бути повні (особливо в молодших класах), ус
24. Список використаних джерел
Симонов В. Диагностикаличности и профессиональногомастерствапреподавателя. –Москва, 1995.
Волинець А.Г. Сучасні педагогічні новації і школа майбутнього // Рідна школа.-1994.№8.
. Барбина Е.С. Формированиепедагогическогомастерства учителя в
системенепрерывногопедагогическогообразования.- К., 1997. – 153 с.
13. Барбина Е.С. Педагогическоемастерство – искусство и наука бытьчеловеком. – К.,
1995. – 105 с.
Социологиясоциальныхизменений, Штомпка П., Москва, 1996 г.
Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996.
Киселъов М.М., Деркач В Л., ТолстоуховА.В. та ін. Концепту¬альні виміри
екологічної свідомості. - К., 2003. - С.70-156.
Адаменко ОМ. Соціальна екологія. - Івано-Франківськ, 1999. - С.156-158.
Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі. — К.: Рад. шк., 1983.
Бабанский Ю.К. Оптимизацияпроцессаобучения: Общедидактический аспект. — М.,
1977.
Коробов Е.Т. Активныеметодыобучения. — Днепропетровск : Изд-воДнепропетр. гос.
ун-та, 1993.
Лернен И.Я. Дидактическиеосновыметодовобучения. — М.. 1981.