Порівняльний аналіз політичних культур Сходу і Заходу

1.

Порівняльний аналіз політичних
культур Сходу і Заходу
Виконала:
Студентка 4 курсу
Групи ФК-11
Бурлака Ольга

2.

Політична культура є виразом певних
загальних властивостей певного суспільства,
які існують у всіх сферах суспільних зв’язків.
Вона також є тим елементом суспільних
зв’язків, який є причиною того, що у світі немає
двох ідентичних соціополітичних систем.

3.

Політична культура складається із зразків
індивідуальних поведінок та орієнтацій членів
політичної системи щодо політики. Вона є
суб’єктивною основою політичної поведінки,
яка надає їй певного значення.

4.

Отже, така концепція політичної культури
втілює такі компоненти знання політичного
життя або емоційне ставлення до нації, до
держави та інших великих суспільних груп, в
яких живе особа. До цих компонентів входить і
певна система вартостей. При такому
формулюванні поняття політичної культури
охоплює всю сукупність політичного життя, бо
ця культура стосується держави, нації, її історії
та соціополітичної системи.

5.

Початок культурної подібності треба шукати в
подібних історичних передумовах та у факті,
що суспільства цих країн розвивалися на межі
двох типів культур – західного та східного. Це
залишило політичні сліди в їх суспільній
свідомості і політичній культурі.

6.

На народи прикордонних областей впливали
обидва типи культури. Вони принципово
відрізнялись в суспільному сприйнятті держави
та політичної влади. На Сході держава була
найвищим авторитетом і найбільшою вартістю,
у західних цивілізаціях, крім держави, були ще
й інші авторитети, наприклад, церква.

7.

Відносини держави і церкви є одним з
найсенсаційніших прикладів відмінних
політичних і культурних відносин у суспільстві.
У той час як на Заході стосунки між державою і
церквою знайшли свій вираз у певній формі
автономії і взаємного визнання обох
авторитетів, у східній моделі культури церква
була підпорядкована найвищому авторитету
держави і монарха.

8.

Другим важливим елементом обох
протилежних культурних моделей було
ставлення до індивіда, що пізніше знайшло
своє відображення у правах людини і
громадянина. У західній культурі індивід у
процесі розвитку досяг певної автономії щодо
держави. У східних культурних моделях
панування державного авторитету
поширювалися і на стосунки між державою та
громадянами.

9.

Те, що країни так званих природних областей
не можна однозначно віднести ні до західної, ні
до східної культури, можна пояснити
історичними процесами розвитку. У XIX
сторіччі, тобто в період консолідації сучасних
національних суспільств та держав Західної
Европи, народи цих прикордонних областей
належали до мультиетнічних держав і за
винятком однієї частини Польщі, до монархії
Габсбурґів. Остання в період формування
національних держав була виразом єдности
Середньої Европи, особливо тієї частини, яку

10.

Перша світова війна не лише зруйнувала
єдність реґіону, яку втілювала монархія
Габсбурґів. Розпад монархії звільнив шлях для
нової Европи, в якій виникли глибинні політичні
та соціальні конфлікти. Після другої світової
війни весь реґіон, за винятком Австрії,
потрапив під політичний, ідеологічний та
культурний вплив Сходу. Розвиток
соціалістичної формації цього періоду можна
охарактеризувати як спробу розвитку
універсальної суспільно-політичної та
економічної моделі. У галузі культури ця

11.

Проте розвиток в окремих суспільствах не був
однотипним і стикався з різними перешкодами.
Результатом цього стала низка різних типів
розвитку, які були зумовлені культурними
традиціями окремих країн. Кризи в Польщі,
Чехословаччині та Угорщині мають свою
специфічну культурну генезу. Звичайно, перебіг
криз, виявляє відмінності політичних культур
суспільств та еліт цих країн.

12.

Положення на межі між “східною” і “західною”
культурами привело до вироблення зразків
поведінки, які не завжди відповідали вимогам
реального соціалізму. Вірогідно, що ця
культурна база так само мало відповідала б
вимогам західного демократичного розвитку.

13.

Хоча незаперечним є те, що існує для цілого
реґіону спільна історична база політичної
культури, це не означає, що існує справді
культурна ідентичність, яка охоплює весь
реґіон. Існують тенденції, в яких
маніфестується спільний досвіди реґіону. На
цій основі твориться спільна політична
культура еліт, причому тут і офіційна культура і
неофіційна антикультура черпають з того
самого джерела соціального і політичного
досвіду.

14.

Також і історична база політичної культури
реґіону є спільною лише в загальних рисах.
Натомість для кожної країни впродовж століть
виникли різні соціальні та економічні
стереотипи її розвитку. Так, у випадку Угорщини
та Польщі можна говорити про культурну
перевагу аристократії, тоді як у випадку
Юґославії або Чехословаччини домінуючими
стали дрібнобуржуазні або селянські культурні
зразки.

15.

Політична перевага певних суспільних груп
виявилась у створенні різноманітних
культурних зразків та систем вартостей.
Культурні відмінності часом досить сильно
виражені, що й проявляється у різних
стереотипах колективної поведінки у кризових
ситуаціях. В історичному аспекті ці відмінності
виявляються у різному ставленні до
визвольних війн XIX ст. або до опору під час
другої світової війни.

16.

Також і інтенсивність національної державної
індентичности відрізняється у своєму
символічному виразі. У результаті
неоднорідність реґіону виражається в існуванні
неґативних стереотипів про сусідній народ.

17.

З уваги на численність доказів неіснування
спільної політичної культури реґіону виникає
запитання, чи спільності історичного розвитку
після другої світової війни дають змогу зробити
висновок, що існує певна спільна культурна
ідентичність чи, може, вона є в стадії
формування.

18.

Принаймні з певністю можна говорити, що в
цьому спільному для всіх реґіоні існують і певні
спільні інтереси, які ведуть до його
конверґентного розвитку. Проте це ще не дає
права говорити про культурну усвідомлювану
однорідність усього цього реґіону.

19.

Дякую за увагу!