Проблеми розвитку педагогічної освіти у контексті завдань Болонського процесу

1.

Проблеми
розвитку педагогічної
освіти у контексті
завдань Болонського
процесу
Пуховська Л.П.,
доктор педагогічних наук,
професор

2. Ключові поняття:

• Компетентність
• ефективність наукових досліджень
в умовах формування
загальноєвропейського та світового
освітньо-наукового простору;
• Болонський процес;
• європейський вимір;
• модернізація освіти України в умовах
інтеграції.

3. Документи міжнародних організацій щодо розвитку освіти:

Освіта і підготовка 2010 – Успіх
Лісабонської стратегії залежить від
термінових реформ” ("EDUCATION &
TRAINING 2010" The Success of the Lisbon Strategy Hinges
on Urgent Reforms / 2004)
Міжнародна стандартна класифікація
освіти 1997 (International Standard Classification of
Education 1997 / UNESCO)
Образование: сокрытое сокровище
Загальноєвропейські принципи і
підходи до компетентності і
кваліфікацій вчителів (Common European
(Learning: The Treasure Within / UNESCO, 1996)
Principles for Teacher Competencies and Qualifications /
European Comission, 2005)

4. Ключові напрями розвитку вчителів-європейців за Болонською стратегією

• вчитися пізнавати процеси навчання і
виховання;
• постійно оволодівати новими знаннями з
предмета спеціалізації;
• вдосконалювати зміст навчальних планів і
програм;
• збагачувати методичний арсенал, вивчаючи
напрацьоване і розробляючи інноваційні
методи;
• проводити дослідно-експериментальну
роботу;
• розвивати соціальні і культурні виміри
р.

5. Провідні характеристики-вимоги до педагогічної професії:

а) висококваліфікована професія;
б) професія, що вимагає неперервного
навчання;
в) мобільна професія;
г) професія, що базується на партнерстві.

6. Головними "лініями дії" щодо формування європейського простору у вищій освіті стали:

Головними "лініями дії" щодо формування
європейського простору у вищій освіті стали:
1. затвердження загальноприйнятої системи
легко порівнювальних вчених ступенів,
включаючи додатки до дипломів;
2. запровадження трьох ключових
навчальних циклів;
3. створення системи нагромадження та
перенесення кредитів на зразок
Європейської системи трансферу оцінок;
4. мобільність студентів, викладачів,
дослідників;

7. Головні "лінії дії" щодо формування європейського простору у ВО (продовження)

Головні "лінії дії" щодо формування
європейського простору у ВО (продовження)
5. співдружність у забезпеченні якості
освіти;
6. європейський вимір (стандарт) вищої
освіти;
7. стратегії навчання упродовж життя;
8. університети і студенти як партнери у
розбудові європейського простору у
вищій освіті;
9. сприяння привабливості ідей і
практичних дій щодо розбудови
європейського простору вищої освіти.

8. Три ключових напрями Болонського процесу, які називають „базовим трикутником реформ”: трициклова структура вищої освіти, ECTS і забезпечен

Три ключових напрями Болонського процесу, які
називають „базовим трикутником реформ”:
трициклова структура вищої освіти, ECTS і
забезпечення якості освіти.
Тому для вітчизняної вищої школи ключовими
ланками перебудови будуть такі:
1) введення реальної трицикловості вищої освіти
з метою досягнення ясності, співставності й
порівнюваності;
2) осмислення і використання європейської
системи кредитних одиниць в її
накопичувально-переносному форматі ECTS
для розробки і впровадження принципово
нових освітніх стандартів, навчальних планів і
програм;
3) розвиток атестаційно-акредитаційних
механізмів для забезпечення якості вищої
освіти.

9. Традиції магістерських ступенів:

Англосаксонсь велика кількість моделей (Великобританія),
ка
включаючи право окремих університетів
присвоювати свої ступені;
існують 1-2-річні магістерські програми, а
також довгі інтегровані з бакалавратом;
Скандинавськ від коротких інтегрованих з бакалавратом
а
4- річних (240 кредитів у Швеції) – до 55,5- річних (360-400 кредитів у Данії);
Балтійські
країни
різні моделі:
3+2 є більш поширеною, аніж 4+1 (Естонія)
зі збереженням однорівневих програм з
медицини,
стоматології,
архітектури,
громадянського будівництва, підготовки
вчителів початкової школи;
3+2, 4+1, 4+2 (Латвія); одно- і дворівневі
магістерські курси (Литва);

10. Традиції магістерських ступенів:

Країни
Західної і
Південної
Європи
магістерські курси 3+2 і 4+1 при збереженні
довгих однорівневих програм (Німеччина);
двопрофільні
програми
магістрівдослідників
і
магістрів-професіоналів
(Франція);
від прискорених дворівневих схем у вищих
навчальних закладів різного типу - до
права університетів видавати
власні
магістерські дипломи (Італія);
від 6 - до 180 кредитів ( Чехія, Словакія);
Країни
перевага надається довгим однорівневим
Центральн
програмам вищої освіти. Вищі навчальні
ої і Східної
Європи
заклади створюють свої версії дворівневих
структур. Закон забороняє використання
за напрямами: медицина, фармація,
стоматологія,
психологія,
право,
ветеринарія.

11. Типи магістрів в європейському контексті:

• магістр, отримавший різнобічні знання
засобами освіти у різних галузях;
• магістр з професійною підготовкою;
• магістр як подальша спеціалізація;
• магістр з європейською спрямованістю;
• магістр іноземних мов;
• магістр як ступінь підготовки до
докторантури.

12. Типи магістрів в американському контексті:

• Магістр мистецтв у галузі
викладання(Master of Arts in
Teaching Degree-MAT)
• Традиційний ступінь магістра освіти
(Traditional Education Master Degree )
• Магістерський ступінь для вчителівпрактиків( Practitioner’s Master’s
Degrees)

13.

Головні чинники оптимізації освіти у
зв’язку з інтеграцією України в
європейський освітньо-науковий простір:
По-перше,
внесення змін до чинного
законодавства, яке регламентує
функціонування вищої школи.
По-друге,
винесення на перший план гарантій
якості освіти.
По-третє,
завершення реформи
інфраструктури навчального процесу згідно з
європейськими стандартами.
По-четверте,
оптимізація мережі через
об’єднання навчальних закладів.

14.

Головні чинники оптимізації освіти:
По-п’яте,
збільшення державного замовлення
на професії, яких потребує країна.
По-шосте,
перегляд статусу кваліфікацій в
українській освіті в контексті Болонського
процесу.
По-сьоме,
внесення змін до Державного
класифікатора професій.
По-восьме,
підвищення якості середньої та
спеціальної середньої освіти, її відповідності
та сумісності з вимогами вищої школи.

15.

Головні чинники оптимізації освіти:
По-дев’яте,
запровадження новітніх
освітянських технологій, кредитно-модульної
системи навчання ECTS.
По-десяте,
впровадження активних
інформаційних телекомунікаційних
технологій.
По-одинадцяте,
організація та вдосконалення
системи освіти упродовж життя, освіти для
дорослих і неперервної професійної освіти.
По-дванадцяти,
створення та поетапне
запровадження національної системи
оцінювання та моніторингу якості освіти.

16.

Головні чинники оптимізації освіти:
По-тринадцяти,
забезпечення підвищення
ефективності наукових досліджень у вищих
навчальних закладах.
По-чотирнадцяте,
розвиток науково-технічного
співробітництва України і ЄС.
По-п’ятнадцяте,
підвищення ролі освіти у
розвитку партнерства України з іншими
державами.
По-шістнадцяте,
суттєвий поступ у напрямі
демократизації освітньої політики, підвищення
мобільності викладачів і студентів,
самостійності університетів, підвищення рівня
студентської самоорганізації, впровадження
державно-громадського управління вищим
навчальним закладом.

17.

Міжнародний інститут
освітнього планування
7-9 rue Eugene Delacroix,
75116 Paris,
France

18.

Навчальні програми:
- 9-місячні програми (Advanced training) з
актуальних проблем планування та управління в
освіті;
- візитні програми (Visiting Trainees) за
замовленою тематикою;
- тренінги (Intensive training), спеціалізовані
курси та майстер-класи на національному та
регіональному (університетському) рівнях;
- віртуальний інститут (Virtual Institute) пропонує
дистанційні курси та Інтернет-форуми;
- використання навчально-методичних
матеріалів (Training materials,) які розроблені
спеціалістами Інституту, існують у електронному
форматі та знаходяться у вільному доступі
(англійською та французькою мовами).

19.

Щорічно Інститут пропонує вісім
спеціалізованих курсів, таких як:
• «Кількісні методи моніторингу і оцінки
якості освіти»;
• «Організація та управління освітніми
системами: від базової до вищої освіти»;
• «Управління вчителями»;
• «Бюджети освіти»;
• «Програми підтримки освіти та освітні
проекти» тощо.
Курси діляться на два окремих напрями:
планування та управління.

20.

Курс 301 „Інформаційні системи
освітнього менеджменту"
передбачає такі теми:
- характеристики інформаційної системи освітнього
менеджменту;
- інструменти і різні кроки у зборі з різних інституцій
та обробці інформації;
- засади побудови інформаційної системи і базові
процедури управління нею;
- визначення та обчислення показників, а також
проектування системи освітніх показників для
контролю, оцінки і моніторингу;
- проектування і підготовка документів, які
презентують показники з використанням графічних
технологій і аналізу.

21. Структура Кафедри ЮНЕСКО:

• Зав. Кафедрою в якості голови відділу;
• певна кількість викладачів
/дослідників із вищих навчальних
закладів даної країни і зарубіжних країн,
які пов'язані з дослідницьким проектом;
• певна кількість молодих дослідників
(студентів, аспірантів, пошукувачів, які
проводять дослідження на Кафедрі).

22.

Європейська мережа в галузі
педагогічної освіти:
• Програми Socrates, Leonardo, Erasmus, Tempus.
• Європейська асоціації в галузі педагогічної
освіти – ATEE (http://www.atee.org).
• Sigma – мережа європейських університетів.
• Тематична мережа в галузі педагогічної освіти в
Європі – TNTEE (http://tntee.umu.se).
• Європейська мережа щодо політики в галузі
педагогічної освіти – ENTEP
(http://entep.bildung.hessen.de).
• Інформаційна мережа в галузі освіти в Європі –
Eurydice (http://www.euridice.org).
• Нова мережа щодо політики в галузі педагогічної
освіти в Європі – TEPE
(http://tepe.wordpress.com).

23.

Дякую за увагу!