Захворювання сечової системи. Лекція №9

1.

Захворювання
сечової системи
Лекція № 9
Викладач Тітова Т.В.

2.

План лекції:
Гострий гломерулонефрит
Гострий пієлонефрит
ГНН, ХНН

3.

Інфекції сечової системи (ІСС) є найбільш
поширеною інфекцією у дітей до 2 років та
займають 2-3 місце серед всіх інфекцій
дитячого віку, поступаючись захворюванням
дихальних шляхів та кишковим інфекціям.
Згідно статистичним звітам МОЗ України
поширеність захворювань нирок і сечової
системи у дітей в останні 5 років в Україні
зростає, а саме: із 40 до 56/1000 дитячого
населення.
На першому році життя на ІСС частіше
страждають хлопчики (3,7% проти 2% у
дівчаток), потім спостерігається протилежне
співвідношення .

4.

Проте у хлопчиків до 3 років ІСС являються найбільш частою
причиною лихоманки та нерідко розвиваються на тлі
аномалій розвитку органів сечової системи.
Тому узгодженість міждисциплінарного підходу є основою для
своєчасного діагностики і лікування інфекцій сечової системи.
Прогресування ІСС із розвитком склерозу, а в
антенатальному періоді навіть за відсутності інфекції на тлі
дисплазії і рефлюксу, призводить до розвитку артеріальної
гіпертензії та необхідності в нирковозамісної терапії

5.

6.

Гострий
гломерулонефрит
імуно – інфекційне запальне
захворювання клубочків з двобічним
ураженням і втягуванням у процес
канальців, артеріол, строми нирок.

7.

8.

Спадкова схильність
Сприяючі фактори(охолодження, вакцинація)
Активація бета-гемолітичного стрептокока гр.А
Сенсибілізація організму
Основи
етіопатогенезу
Імунна відповідь
Запалення
Внутрішньосудинна гіперкоагуляція
Інтрагломерулярне відкладання фібрину
Адгезія та агрегація тромбоцитів в капілярах клубочків

9.

10.

ПАТОГЕНЕЗ
У патогенезі ГН виділяють два шляхи ушкодження клубочків:
Імунокомплексний (80 – 85% хворих) – ураження клубочків
зумовлене імунними комплексами, які осіли на них. Важливе
значення має відкладення фібрину та фібриногену в клубочках.
Автоімунний (1-2% хворих) – запалення ініціюється імунними
комплексами , що утворюються в стінках гломерулярних
капілярів.

11.

КЛАСИФІКАЦІЯ
Гострий ГН
Форма
- з нефритичним
синдромом
- з нефротичним
синдромом
- з ізольованим
сечовим
синдромом
- з нефротичним
синдромом,
гематурією та/чи
гіпертензією
Активність
ниркового процесу
Період початкових
проявів
Період зворотного
розвитку
Перехід в
хронічний ГН
Стан ниркових
функцій
- без порушення
функції нирок
- з порушенням
функції нирок
- гостра ниркова
недостатність

12.

13.

Основні механізми розвитку
гломерулонефриту:
Ушкодження нирок
імунними
комплексами.
Активація системи
комплементу.
Порушення структур
базальних мембран
епітелію та
посилення їх
проникності.
Активація системи
локальної
гіперкоагуляції та
фібринолізу.
Склероз та
руйнування
клубочків.
Порушення
мікроциркуляції в
канальцях,
утворення
мікротромбів.
Хронізація ниркового
процесу.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

Клініка
Початковий період
Період розпалу
- Синдром гострого ураження
ниркових клубочків
- Набряковий синдром
- Серцево – судинний синдром
- Мозковий синдром
Період
зворотного розвитку процесу

20.

21.

NB! Характерна тріада!
Гіпертонія
Нефритичний
синдром:
Набряки різного ступеню
вираженості, окрім порожнинних
Сечовий синдром (протеїнурія,
гематурія, лейкоцитурія)

22.

Нефритичний синдром:
Нездужання, головний
біль, нудота
Блідість шкірних
покривів (ангіоспазм)
Болі в поперековій
області (розтягнення
капсули нирок з
набряком ниркової
паренхіми)
Тахікардія, артеріальна
гіпертензія
Можливо олігурія
Гематурія (від мікро –
до макрогематурії)
Помірна анемія,
прискорене ШОЕ,
лейкоцитоз (при
наявності інфекційного
вогнища)
Можливе порушення
функції нирок
Набряки на обличчі,
нижніх кінцівках
помірно виражені
Протеїнурія не більше
1-2 г/л за добу

23.

Ізольований сечовий синдром
Поступовий початок
Без суб’єктивних
симптомів і
екстраренальних
проявів
Зміни відбуваються
тільки з боку сечового
осаду – гематурія,
помірна протеїнурія,
циліндрурія

24.

Нефротичний
синдром
Починається з появи
набряків; протягом
декількох днів
становляться значними
(периферичні,
порожнинні, анасарка)
Можливий раптовий
початок
Протеїнурія вище 3 г/л
на добу
ШОЕ до 50 – 70 мм/год
NB! Немає гематурії та
артеріальної гіпертензії

25.

26.

27.

28.

Обов’язкові дослідження
Загальний білок,
білкові фракції
крові
Холестерин та
ліпіди сироватки
крові
Проба
Зимницького
Кліренс за
ендогенним
креатиніном
Сечовина,
креатинін,
залишковий азот
сироватки крові
Щоденне
визначення
діурезу

29.

Водний баланс
https://www.youtube.com/watch?v=1elQVUvE6kU

30.

ЛІКУВАННЯ
Режим фізичного навантаження
Дієтотерапія
Вживання рідини
Усунення провокуючих ГН
факторів
Сечогінні препарати
Гіпотензивні препарати
Відновлення функції нирок
Патогенетичне лікування

31.

32.

33.

Лікування
Режим – суровий ліжковий при екстраренальних проявах захворювання (наявність
набряків, гіпертензії, макрогематурії, олігурії)
Палатний і загальний
Протягом першого року не рекомендується відвідування дитячих колективів
Дієта:
- обмеження солі:
В перші 2 тижні гострого процесу
При вираженому набряковому синдромі і/або гіпертензії
-
обмеження м'яса :
В перші тижні гострого процесу
При азотемії
В періоді ремісії рекомендовані 1-2 вегетаріанських дні на тиждень

34.

Обмеження прийому рідини при порушенні
функції нирок, значних набряках і гіпертензії
Медикаментозна терапія:
Етіотропна (при вогнищі інфекції і /або високих
титрах АСЛ –О) – антибіотикотерапія
Патогенетична (видалення та пригнічення
антитілоутворення).
Розрізняють «зберігаючу» і «агресивну»
патогенетичну терапію ГН

35.

«Зберігаючи методи»
Дезагреганти та ангіопротектори:
(курантіл, тіклід, пентоксифілін) протягом 3 – 4 тижнів
1.
Антигіпертензивні засоби, антипротеїнуричні, антисклеротичні:
Інгібітори АПФ
Еналаприл, лізиноприл
Показання:
Артеріальна гіпертензія
Сечовий синдром з переважанням протеїнурії
Зниження функції нирок

36.

«Зберігаючи методи»
2. Блокатори рецепторів ангіотензина – сартани
(валсартан, лозартан, ібесартан)
3. Блокатори кальцієвих каналів – ділтіазем
НПЗС - в період клінічних проявів на 2 – 4 тижні
Сечогінні: салуретики і осмодіуретики (трифас, лазикс, гіпотиазід, верошпірон)
Показання:
Набряковий синдром
Олігурія
Гіпертензія

37.

«Агресивні методи»
Плазмаферез або гемосорбція при підвищенні рівня креатиніну і сечовини, гіперфібриногенемії,
підвищенні ЦІК, гормонорезистентному, швидкопрогресуючому ГН - 3 дні поспіль або через день,
3 рази на тиждень, потім 1 раз на тиждень
Глюкокортикостероїди – тривало (6 – 12 міс) в максимальній дозі, потім – в підтримуючій преднізолон
В окремих випадках використовується пульстерапія ГКС :
Швидкопрогресуючий ГН
Гормонозалежність, гормонорезистентність

38.

«Агресивні методи»
Цитостатики (циклофосфан, імуран, лейкоран протягом 6 – 8 тижнів)
Показання:
Гормонрезистентні варіанти (відсутність ефекту від ГКС протягом 3-4 тижнів)
Часті рецидиви ГН
Швидкопрогресуючий ГН
При приєднанні цитостатичної терапії з ГКС зменшується пригнічення кровотворення і
збільшується протизапальний ефект.
Антикоагулянти прямої дії (тиклопідин, низькомолекулярні гепарини, розрахунок під
контролем згортання крові)
Показання до призначення гепарину:
Ризик тромбоутворення
ГНН
Затяжний перебіг

39.

І етап медсестринського процесу
Медсестринське
обстеження
Скарги матері
- озноб, гарячка;
-блювання, нудота;
- загальна слабкість;
-головний біль;
-зниження зору
Анамнестичні
данні
- перенесена ангіна;
обтяжена спадковість;
-непереносимість ліків,
сироваток
Об’єктивно
- гіпертермія;
-пастозність, набряки;
-олігурія, гематурія,
-протеїнурія,
-підвищення АТ

40.

ІІ етап медсестринського процесу
Проблеми пацієнта
Підвищення
артеріального тиску.
Гіпертензивний
синдром
Зменшення кількості
виділеної сечі за добу
(олігурія,
короткочасна анурія)
Поширення набряку з
обличчя на тулуб,
кінцівки
Ризик розвитку
ниркової еклампсії
Зміна кольору сечі –
іржавий
(кров’янистий),
гематурія

41.

ІІІ етап
медсестринського
процесу
ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ
МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
Підготовка пацієнта та взяття матеріалу
для лабораторних досліджень
Догляд та медсестринське спостереження
за пацієнтом
Виконання лікарських призначень
Навчити пацієнта та осіб з його оточення
маніпуляціям по догляду

42.

ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Взяття крові на загальний аналіз; сечі на загальний аналіз, за
Зимницьким.
Годувати дитину відповідно дієті
ІV етап
медсестринського
процесу
Здійснювати догляд за дитиною під час гіпертермії.
Систематичний контроль за температурою тіла, АТ, сечовипусканням,
водним балансом.
Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія ,
дезінтоксикаційна терапія , дегідратаційна терапія, гіпотензивні ,
нестероїдні протизапальні, гормонотерапія, симптоматична терапія

43.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ
ДОГЛЯДУ
Зникнення набряків , покращання
загального стану
Нормалізація температури тіла, АТ.
Корекція медсестринських втручань
можлива при різних ускладненнях
V етап медсестринського процесу

44.

Хронічний
гломерулонефри
т
Нефротична
форма
Гематурична форма
Змішана форма

45.

Функціональні стадії хронічного
процесу
1 стадія – період компенсаторної
хронічної недостатності нирок.
2 стадія – період значного порушення
фільтраційної функції нирок.
3 стадія - період декомпенсації
ниркових функцій

46.

Гострий пієлонефрит
інфекційно –запальне
захворювання з ураженням
канальців та інтерстиціальної
тканини нирок із залученням
до цього процесу тканин
чашечок і мисок.

47.

48.

Етіологія

49.

50.

51.

КЛАСИФІКАЦІЯ
(затверджена рішенням 2-го з'їзду нефрологів України, 2005)
Гострі:
1. цистит;
2. пієлонефрит;
3. інфекції сечовивідних шляхів
без визначення топіки.
Неускладнені
Ускладнені
(рецидиви)
Хронічні (≥ 3 міс )
1. цистит;
2. пієлонефрит;
3. інфекції сечовивідних шляхів
без визначення топіки.
Інфекції сечової
системи

52.

Класифікація пієлонефриту у дітей (2005).
Форма
Первинний
(необструктивний)
Ускладнений
(вторинний,
обструктивний)
.
Перебіг
Активність
Функція
нирок
Гострий (≤ 3 міс) Активна стадія І, ІІ, ІІІ Збережена
Часткова клініко-лабоХронічний
Порушена
раторна
ремісія
а) рецидивуючий
ХНН
Повна ремісія
б) латентний

53.

Чинники , що сприяють виникненню
пієлонефриту
Спадкова схильність
до захворювання
нирок у батьків та
близьких родичів.
Захворювання
матері у період
вагітності (токсикоз,
нефропатія,
пієлонефрит)
Метаболічні та
гемодинамічні
порушення в нирках.
Дизембріологічні
процеси в нирках.
Імунодефіцитні
стани.
Порушення
уродинаміки.
Зниження активності
факторів місцевого
імунітету

54.

КЛАСИФІКАЦІЯ
Форма
Перебіг
Активність
Первинний (не
обструктивний)
Вторинний
(обструктивний)
- Гострий
- Хронічний
-рецидивуючий
- Активна стадія
- Часткова
клініколабораторна
ремісія
- Повна ремісія
- латентний
Функція нирок
- Збережена
- Порушена
- Хронічна
ниркова
недостатність

55.

За станом
уродинаміки
виділяють:
первинний процес, коли при
використанні сучасних методів
діагностики не вдається
визначити причини фіксації
мікроорганізмів в
тубулоінтерстиційній тканині
нирок (тобто, порушень
уродинаміки),

56.

За станом уродинаміки виділяють:
Вторинний процес , коли відомі фактори,
що сприяють розвитку запального
процесу (спостерігається урологами
згідно до визнаних класифікаційних
критеріїв).

57.

Клініка

58.

Гострий пієлонефрит
Класична тріада –
лихоманка, дизурія, біль у
попереку
На стороні ураженої
нирки – напруження
передньої черевної стінки
Лихоманка
Проливний піт
Біль у ділянці нирок (з
одного боку або з обох
боків від хребта) .
Позитивний симптом
Пастернацького
Різка болючість в реберно
– хребетному куті
Симптоми вираженої
інтоксикації – загальне
нездужання, спрага,
нудота, блювання, сухість
у роті, м'язовий біль
Дизуричні прояви

59.

Синдром інтоксикації
Водно-електролітні порушення
Клінічна
діагностика
пієлонефрит
у.
Дизуричний синдром.
Сечовий синдром
Больовий синдром.

60.

Клініка
синдром загальної інтоксикації
шлунково – кишковий синдром
урологічний синдром (больовий)
дизуричний синдром
сечовий синдром

61.

Критерії активності пієлонефриту в дітей
Ознака
Ступінь активності
І
ІІ
ІІІ
Температура тіла
Нормальна чи
субфебрильна
Менше 38,5° С
Вище 38,5°С
Симптоми
інтоксикації
Відсутні чи
незначно
виражені
Помірно
виражені
Значно
виражені
Лейкоцитоз 10 9/л
До 10
11-14
15 і більше
ШОЕ, мм/год
До 15
16-24
25 і більше
С-реактивний білок
Немає/+
++
+++/++++

62.

Лабораторні ознаки гострого
пієлонефриту
В сечі визначається:
Протеїнурія до 1 г/л
Лейкоцитурія
В аналізі крові визначається:
Лейкоцитарні (білі) циліндри
Нейтрофільний лейкоцитоз
Бактерії
Анеозинофілія
Діагноз підтверджують за допомогою
бактеріологічного дослідження. У сечі
виявляють велику кількість лейкоцитів
і мікробів. Наявність більш ніж 100 000
мікроорганізмів в 1 мл сечі є
діагностичним критерієм
Іноді при погіршенні стану
хворих лейкоцитоз змінюється
лейкопенією, що є поганою
прогностичною ознакою

63.

Загальний аналіз
сечі
https://www.youtube.c
om/watch?v=LjxdK1et4
9c

64.

Аналізи сечі за Нечипоренко та
Зимницьким
https://www.youtube.co
m/watch?v=pfDowCt6cuI

65.

Клініка

66.

67.

68.

69.

Обов’язкові інструментальні
дослідження
Вид обстеження
Ритм та об`єм сечопуску
Стадія ПН
активна стадія
в подальшому
Частота
одноразово
за необхідності
Термометрія
активна стадія
в подальшому
активна стадія, в подальшому - за
наявності артеріальної гіпертензії
щоденно
за необхідності
щоденно
в інших випадках
1 раз на 1-2 місяці
УЗД сечової системи
активна стадія
період зворотнього розвитку
стадія ремісії
одноразово
одноразово
1 раз на 6-12
місяців
УЗД органів черевної порожнини
активна стадія
в подальшому
активна стадія за умов ліквідації
бактеріурії
одноразово
за необхідності
одноразово
в подальшому
при хронічному процесі
за необхідності
за необхідності
Контроль артеріального тиску
Мікційна цистографія
Динамічна та статична
реносцинтиграфія

70.

Лікування
НАКАЗ
03.11.2008 N 627
Про затвердження протоколу
лікування дітей з інфекціями сечової
системи і туболоінтерстиціальним
нефритом

71.

ліквідація мікробно-запального процесу в нирках та
сечовивідних шляхах;
нормалізація уродинаміки як верхніх, так і нижніх
сечовидільних шляхів;
стимуляція регенераторних процесів;
підвищення імунологічної реактивності організму дитини,
яка сприятиме попередженню розвитку нефросклерозу.

72.

Режим.
Ліжковий режим лише на гострий період захворювання при виражених
симптомах інтоксикації. З 3-5-го дня режим починають розширяти.
Період ремісії – загальний режим за віком, з обмеженням тривалого
ортостатичного навантаження, виключенням переохолодження.
Стіл №5 , при порушенні функції нирок – стіл №7а, 7.
Рекомендовано достатнє пиття, на 50 % більше вікової норми

73.

Лікування
Режим фізичного
навантаження
Дієтотерапія
Вживання рідини
Антибактеріальна терапія
Патогенетична та
посиндромна терапія
Фітотерапія.

74.

Режим фізичного навантаження
Активна стадія - ліжковий
режим до зменшення
симптомів інтоксикації, в
наступному - кімнатний
режим, поступове
включення лікувальної
фізкультури.
Період ремісії - загальний
режим за віком, з
обмеженням тривалого
ортостатичного
навантаження,
виключенням
переохолодження.

75.

Вживання рідини
Рекомендовано водне навантаження з розрахунку 25-50
мл/кг/добу (достатність питного режиму оцінюється за величиною
діурезу - 1,5-2 л) під контролем своєчасного опорожнення
сечового міхура (не рідше 1 разу на 2-3 години).
Прийом рідини обмежується при порушенні функції нирок,
гіпертензії, обструктивних уропатіях.
Питний режим включає чай, лужну мінеральну воду, чисту воду,
компоти (з сухофруктів), молочні продукти, фітотерапію. При
лужній реакції сечі показано збільшення кислих валентностей морси, напої з журавлини, брусниці.

76.

АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ:
Препаратами першого ряду є:
"захищені"
пеніциліни
Цефалоспорини
II-III покоління,
• амоксицилін/клавунат,
• амоксицилін/сульбактам
цефуроксім,
цефтріаксон
цефотаксим, цефтазидім, цефоперазон,
цефіксим, цефтібутен
Фторхінолони
2-4 покоління ,
•левофлоксацин, ципрофлоксацин,
моксифлоксацин, гатифлоксацин
Карбапенеми
іміпенем, меропенем
сучасні макроліди
аміноглікозиди
ІІ-ІІІ генерації
рокситроміцин, мідекаміцин, азитроміцин, джозаміцин, кларитроміцин
амікацин

77.

78.

Патогенетичну терапію розпочинають в середньому з 5–7-го дня від початку захворювання на
тлі антибактеріальних препаратів. Патогенетична терапія включає:
антиоксидантну,
імунокорегуючу
антисклеротичну терапію.
Антиоксиданти призначають строком на 3-4 тижні

79.

Лікування здійснюється шляхом водного навантаження;
Дезінтоксикація - застосуванням дезінтоксикаційних препаратів.
При відмові від перорального прийому рідини, значному інтоксикаційному
синдромі проводиться інфузійне введення 5% р-ну глюкози або фізіологічного
р-ну NaCl.
В перші дні захворювання на тлі підвищеного водного навантаження
використовують діуретики (фуросемід, верошпирон), які сприяють підсиленню
ниркового кровотоку, забезпечують елімінацію мікроорганізмів і продуктів
запалення.
Склад і об'єм інфузійної терапії залежить від прояву синдрому інтоксикації,
стану хворого, показників гемостазу, діурезу та інших функцій нирок.

80.

При гіпертермії застосовуються жарознижуючі - парацетамол,
ибупрофен.
У випадках больового синдрому призначаються антиспастичні
препарати.
За необхідності – про-, пре- і симбіотики;
антигістамінні та протигрибкові препарати.
Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів до ангіотензину II (БРА)
призначаються при хронічному ПН для гальмування склеротичного
процесу та антипротеїнуричної дії.

81.

Немедикаментозні заходи при
профілактиці загострень
пієлонефриту включають
адекватний питний режим 1,2 –
1,5 л щодня ( з обережністю у
хворих з порушеною функцією
серця), застосування
фітотерапії
Фітотерапія сприяє
поліпшенню сечовиділення і не
призводить до розвитку
серйозних небажаних явищ

82.

Лікування

83.

Протокол медичної допомоги

84.

Протокол медичної допомоги

85.

Протокол медичної допомоги

86.

Протокол медичної допомоги

87.

Протокол медичної допомоги

88.

Протокол медичної допомоги

89.

Лікування

90.

Вакцинація проводиться за графіком профілактичних щеплень, але не раніше ніж
через місяць від початку ремісії з обов’язковим попереднім обстеженням
(аналіз крові клінічний та біохімічний, аналіз сечі),
на фоні гіпоалергенної дієти та, у деяких випадках, антигістамінних препаратів
(5-7 днів напередодні і після вакцинації).
Реакція Манту – за графіком.
Збереження стійкої ремісії протягом 3 років при гострому ПН і 5 років – при
хронічному дозволяє констатувати одужання.

91.

І етап медсестринського процесу
Медсестринське
обстеження
Скарги матері
- озноб, гарячка;
-блювання, нудота;
- загальна слабкість;
- болісні
сечовипускання
Анамнестичні
данні
- переохолодження;
обтяжена спадковість;
-порушення
уродинаміки
Об’єктивно
- гіпертермія;
-каламутна сеча;
-діарея,
-сечовиділення часті,
малими порціями

92.

ІІ етап медсестринського процесу
Проблеми пацієнта
Гіпертермія.
Нудота .
Блювання.
Діарея.
Загальна слабкість.

93.

ІІІ етап медсестринського процесу
ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ
МЕДСЕСТРИНСЬКОГО
ДОГЛЯДУ
Підготовка
пацієнта та
взяття матеріалу для
лабораторних досліджень
Догляд та медсестринське
спостереження за
пацієнтом
Виконання лікарських
призначень
Навчити матір пацієнта
маніпуляціям по догляду

94.

95.

96.

Лабораторні дослідження
Ніктурія – нічний
діурез перевищує
денний
Полакіурія– часте
і болісне
сечовипускання
Дізурія–
болісне,утруднене
сечовипускання
Ішурія – затримка
сечі
Піурія – гній в сечі
Гематурія – кров в
сечі (еритроцити)

97.

ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Взяття крові на загальний аналіз; сечі на загальний аналіз, за Нечипоренком, на
бакдослідження.
ІV етап
медсестринського
процесу
Годувати дитину відповідно дієті № 5 ( білково – рослинна їжа).
Здійснювати догляд за дитиною під час гіпертермії.
Систематичний контроль за температурою тіла, АТ.
Виконання лікарських призначень: уросептики, антибіотикотерапія, аміноглікозиди, нітрофурани,
дезінтоксикаційна терапія , протизапальні, діуретики, сульфаніламіди, симптоматична терапія,
фітотерапія

98.

V етап медсестринського процесу
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ
ТА КОРЕКЦІЯ
ДОГЛЯДУ
Зникнення інтоксикації,
покращання загального
стану
Відновлення
сечовиділення.
Корекція мед
сестринських втручань
можлива при різних
ускладненнях.

99.

Фітотерапія

100.

101.

ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З
ХРОНІЧНОЮ
НИРКОВОЮ
НЕДОСТАТНІСТЮ

102.

103.

104.

Нефротичний синдром
ПРОТОКОЛ
це симптомокомплекс, що включає
виражені набряки, масивну
протеїнурію, гіпопротеїнемію,
гіпоальбумінемію та гіперліпідемію.
ЛІКУВАННЯ
ДІТЕЙ З
НЕФРОТИЧНИМ
СИНДРОМОМ

105.

106.

Гостра ниркова недостатність
синдром,
який
розвивається в результаті
раптового
виключення
функцій нирок.
Він проявляється олігурією
чи анурією, підвищенням
концентрації сечовини та
креатиніну
в
крові,
ознаками
порушення
канальцевих
функцій
нирок.
ХНН (хронічна
ниркова
недостатність) –
необоротне порушення
гомеостатичних функцій
нирок, пов’язане з
важким прогресуючим
нирковим
захворюванням.

107.

108.

109.

Преренальна форма ГНН
розвивається в
результаті припинення
чи недостатнього
приплину крові до
нирки. Розвивається
при:
- великих площах опіків;
- різкому зниженні АТ
при шоку і крововтратах;
- гемолізі; міолізі (при
роздавлюванні тканин);
- великих втратах води і
електролітів при
хворобах травного
каналу;
- ендогенних
інтоксикаціях,
зумовлених
панкреатитом,
кишковою
непрохідністю);
- кишковому токсикозі з
ексикозом; поліурії;
- застійній серцевій
недостатності.

110.

виникає при наявності перешкоди для відтоку сечі з нирок:
- сечокам’яна хвороба;
- об’ємний процес;
Постренальна ГНН
- рубці;
- оклюзія сечоводів кров’яними згустками;
- вроджені аномалії;
- нейрогенний сечовий міхур.

111.

Ренальна ГНН
зумовлена
патологічним
процесом у самій
нирці:
- гломерулонефрит;
- мікротромбемболії;
- гострий тубулярний
некроз; пієлонефрит;
- системний
червоний вовчук;
- вплив ендогенних
нефротоксинів
(отруєння солями
важких металів,
отруйними грибами;
- токсикоз-алергічні
ураження нирок;
- аеробний сепсис;
лептоспіроз;
- гемолітикоуремічний синдром.

112.

Перебіг ГНН стадійний, при
цьому:
Початковий період, як правило,
триває від 3 годин до 3-х днів.
Клінічна
діагностика ГНН.
Олігоануричний – від декількох
днів до 3-х тижнів.
Поліуричний – 1-6 тижнів і більше
(до 3-х місяців.
Стадія видужання – до 2-х років.

113.

ПРОТОКОЛ
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
ЛІКУВАННЯ
ДІТЕЙ З
ХРОНІЧНОЮ
НИРКОВОЮ
НЕДОСТАТНІСТЮ
лікування причинного захворювання
(при ХЗН),
ренопротекція,
замісна терапія,
попередження і лікування ускладнень,
діаліз (перитонеальний і гемодіаліз)

114.

115.

116.

117.

118.

Невідкладна допомога
На догоспітальному
етапі:
дезінтоксикаційна
терапія
На госпітальному
етапі:
дезінтоксикаційна
терапія
гіпотензивна терапія
корекція гіперкаліємії,
гіпергідратації, ДВЗсиндрому
Показання до
переведення у ВІТ:
вичерпані можливості
консервативних
методів детоксикації
некорегована
гіпертензія
необхідність
проведення
термінового діалізу

119.

120.

Дякую за увагу!