Суспільство як соціальна система. Структурата стратифікація суспільства. Навчальні питання

1.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ
імені ІВАНА КОЖЕДУБА
ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни
«ПОЛІТОЛОГІЯ і СОЦІОЛОГІЯ»
(у т.ч. євроатлантична інтеграція України)
СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА. СТРУКТУРА
ТА СТРАТИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Поняття суспільства, його основні типи та соціальна структура.
2. Соціальна стратифікація суспільства.
3. Соціальна мобільність та її види.
4. Основні тенденції розвитку суспільства. Теорії пояснення процесу
соціальних змін.

2.

1 питання
ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬСТВА, ЙОГО ОСНОВНІ
ТИПИ ТА СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА

3.

1.1. Поняття “суспільство”
Три узагальнених уявлення про “суспільство”:
це люди (тобто це не одна людина);
ці люди чимось об’єднані, що дає змогу відрізняти
“наших” від “ненаших”;
для людини суспільство є необхідним і вигідним.
Е. Дюркгейм: «Суспільство - надіндивідуальна
духовна реальність, яка основана на колективних
уявленнях».
М. Вебер: «Суспільство — це взаємодія людей, яка є
продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших
людей, дій».
Т. Парсонс: «Суспільство - система відносин між
людьми, основою якої є норми й цінності».
К. Маркс: «Суспільство — це сукупність, що
історично розвивається, відносин між людьми, які
складаються в процесі їх спільної діяльності».

4.

Суспільство – особливий, надзвичайно складний тип
організації суспільного життя, що включає в себе всю
багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та
спільноти, що локалізовані в рамках конкретно-територіальних
кордонів.
Протосуспільство – це найдавніший тип
суспільства, в основі якого лежить полювання і
збирання
як
спосіб
здобування
засобів
існування. Це суспільство первісних мисливців
та збирачів. В людській історії його називають
періодом людського стада.
Суспільство — це сукупність усіх видів
взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися
історично,
в
якій
знаходить
вияв
їх
взаємозалежність один від одного.

5.

ТРИ ОЗНАКИ «СУСПІЛЬСТВА»
1
СПІЛЬНА
КУЛЬТУРА,
що
передається з покоління в покоління,
дає їм спільні цінності, норми, "зразки
життя"
2
СПІЛЬНА ТЕРИТОРІЯ, яку вони
вважають своєю, дає їм спільний
простір, місце, де вони можуть на
практиці реалізовувати свої культурні
взірці
3
СПІЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, тобто
усвідомлення своєї приналежності до
певної спільноти, виникає внаслідок
відчуття людиною своєї причетності до
носіїв
певної
культури,
що
реалізовується на певній території

6.

СИСТЕМНА ЯКІСТЬ СУСПІЛЬСТВА
Суспільство є системою, яка сама
відтворюється.
Самовідтворення є об'єктивною властивістю
соціальної системи — хоча вона відтворюється через
взаємодію людей.
Відтворюючи себе, суспільство не тільки зберігає
свою цілісність, але й змінюється. Виникають нові
структурні елементи, норми і цінності.
Самовідтворення це не самоповторення, а
підтримання
самоідентифікації
суспільства,
збереження загальних принципів його організації,
якими воно відрізняється від усіх інших соціальних
систем.

7.

РІЗНОВИДИ СИСТЕМНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО СУСПІЛЬСТВО
системномеханічне
системноорганічне
синтетичне
(поєднує риси перших двох)
Кожне з цих уявлень відрізняється від інших тим, що його представники
переконані в тому, що суспільству одні системоутворювальні фактори
властиві, а інші — ні.

8.

Співвідношення між поняттями
"суспільство", "країна" та "держава”
Поняття "суспільство" можна віднести до будь-якого періоду в історії
людства. Воно з´явилось в епоху, коли ще не було ні країн, ні держав.
Водночас поняття "суспільство" набуває зовсім іншого значення, коли йде
мова, наприклад, про "українське суспільство", що має територіальні кордони,
законодавчу систему, державну мову.
СУСПІЛЬСТВО - соціальна організація певної країни,
основою якої є соціальна структура.
КРАЇНА — це відокремлена територія незалежного
проживання суспільства зі своїми кордонами і
суспільним устроєм. Це територія, яка має певні
кордони і державний суверенітет.
ДЕРЖАВА — форма організації суспільства, носій
публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і
організацій, які здійснюють управління суспільством від
імені народу. Це політична організація країни, що має
певний політичний режим, органи та структуру
управління.

9.

ПРОСТЕ
СУСПІЛЬСТВО
1
За критерієм
чисельності рівнів
управління
1.2. Типи суспільств
Типологізація суспільств — це класифікація суспільств на
основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових
рис, які відрізняють одні суспільства від інших.
- немає правителів і підкорених,
багатих і бідних, класів та держави;
характерна
родоплемінна
організація суспільства;
- виникло 50-40 тисяч років тому.
СКЛАДНЕ
СУСПІЛЬСТВО
- існує соціальне розшарування;
наявна
державна
форма
організації суспільства;
-існує
багаторівнева
система
управління суспільством з боку
державних інститутів влади;
- виникло 10-6 тисяч років тому.

10.

За способами здобуття засобів
до існування суспільства
1.2. Типи суспільств
2
СУСПІЛЬСТВО
МИСЛИВЦІВ
І ЗБИРАЧІВ
виникло 50 тис. р. до н.е. та
складались з малих груп або
племен, які добувають собі
засоби
до
прожитку
полюванням,
риболовлею,
збиранням рослин. Відсутня
соціальна нерівність.
СКОТАРСЬКЕ
СУСПІЛЬСТВО
виникли 12 тис. р. до н.е.
Сьогодні здебільшого входять
до складу більших держав.
Достаток
залежить
від
розведення тварин. Значну
персональну
владу
мають
вожді.
АГРАРНЕ
СУСПІЛЬСТВО
виникли ~12 тис. р. до н.е.
Входять до більших політичних
утворень. Засоби для прожитку
здобувають з обробітку землі.
Виражена соціальна нерівність.
ТРАДИЦІЙНІ
ДЕРЖАВИ
виникли 6 тис. р. до н.е.
Виробництво
—
сільське
господарство та мануфактурне.
Розвиток
великих
міст.
Суспільства мають окремий
апарат управління на чолі з
царем або імператором.

11.

ПИСЕМНЕ
СУСПІЛЬСТВО
люди володіють абеткою та
фіксацією звуку у матеріальних
носіях: клинописних таблицях,
книгах, газетах, компʼтерах.
ДОПИСЕМНЕ
СУСПІЛЬСТВО
суспільство, де люди вміють
розмовляти, але не володіють
знаковою системою фіксації мови
ПЕРВІСНООБЩИННЕ
РАБОВЛАСНИЦЬКЕ
ФЕОДАЛЬНЕ
формації
За наявністю
писемності
4
За типом
виробництва
1.2. Типи суспільств
3
КАПІТАЛІСТИЧНЕ
КОМУНІСТИЧНЕ
К. Маркс

12.

За ціннісними
критеріями
6
За ходом
індустріалізації
1.2. Типи суспільств
5
«ТРАДИЦІЙНЕ»
СУСПІЛЬСТВО
індивіди керуються традиційними
цінностями.
СУСПІЛЬСТВО
«КЕРОВАНЕ З СЕРЕДИНИ»
поведінку індивідів визначають
особисті цінності, що активізує
індивідуальність, посилює вибір,
самостійність рішень. В ньому
відсутні чіткі моральні норми.
СУСПІЛЬСТВО
«КЕРОВАНЕ ЗЗОВНІ»
Індивід спрямовує та оцінює свою
діяльність, орієнтуючись на оцінки
колег, друзів, сусідів, громадську
думку.
СУСПІЛЬСТВО
«ПЕРШОГО СВІТУ»
засновані на індустріальному виробництві та
вільному підприємництві
СУСПІЛЬСТВО
«ДРУГОГО СВІТУ"
засновані на індустрії з економічною системою
централізованого планування
СУСПІЛЬСТВО
«ТРЕТЬОГО СВІТУ"
засновані на системі вільного підприємництва
Е. Гіденс

13.

За політичним
режимом
8
За панівною
релігією
ДЕМОКРАТИЧНІ
ХРИСТИЯНСЬКІ
АВТОРИТАРНІ
МУСУЛЬМАНСЬКІ
ТОТАЛІТАРНІ
ДОІНДУСТРІАЛЬНЕ
СУСПІЛЬСТВО
9
За стадіями
суспільного
розвитку
1.2. Типи суспільств
7
Ключовою сферою виробництва є сільське
господарство
ІНДУСТРІАЛЬНЕ
СУСПІЛЬСТВО
Промислове виробництво
основою економіки
стає
головною
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ
СУСПІЛЬСТВО
Характеризується виникненням нових систем:
телекомунікаційних технологій та освіти
Деніел Белл

14.

1.2. Типи суспільств
10
ІНФОРМАЦІЙНЕ
СУСПІЛЬСТВО
“Інформаці́йне суспі́льство” –
соціологічна концепція постіндустріального суспільства; нова
історична
фаза
розвитку
суспільства,
в
якому
виробництво, використання та споживання інформації
стає визначальним способом діяльності в усіх сферах
суспільного буття.
І. Масуда
Характерні риси інформаційного суспільства:
збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
зростання кількості людей, зайнятих інформаційними
технологіями, комунікаціями;
зростання інформатизації та ролі інформаційних
технологій в суспільних та господарських відносинах;
створення глобального інформаційного простору, який
забезпечує: а) ефективну інформаційну взаємодію людей; б)
доступ до світових інформаційних ресурсів; в) задоволення
потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

15.

1.3. Соціальна структура
суспільства
Соціальна структура суспільства – це сукупність його
елементів і взаємозв’язків між ними; це структура соціальних груп
та інститутів, що взаємопов’язуються та взаємодіють.
Характеризується сукупністю соціальних класів (трудові
колективи, групи; демографічні, професійні,
кваліфікаційні,
територіальні та етнічні спільноти), що пов’язані відносно
стійкими зв’язками між собою.
Основні елементи соціальної структури:
СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ
- це форми спільної діяльності людей, що
історично склалися, стійкі, або відносно стійкі
типи і форми соціальної практики, за допомогою
яких
організується
суспільне
життя,
забезпечується стійкість зв'язків і відносин в
рамках соціальної організації суспільства.
КЛАСИ, СОЦІАЛЬНІ
ВЕРСТВИ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ
– це великі групи людей, що розрізняються за
своїм місцем у певній системі суспільного
виробництва, за їхніми відношеннями до засобів
виробництва, за роллю у суспільній організації
праці, за способами отримання частини
суспільного багатства.
Маргіналізація – це втрата особистістю об’єктивної приналежності до даної
соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та
цінностей відповідної субкультури.

16.

ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА
1.3. Соціальна структура суспільства
1
Соціально-демографічна структура суспільства
результат накладення демографічних структур на
соціальні.
Статистичними
параметрами
є
народжуваність, смертність, шлюбність, розлучення,
міграційний обмін населення, співвідношення корінного
і некорінного населення, старіння населення, якість
трудових ресурсів.
2
Соціально-територіальна структура суспільства
розглядається як взаємодія двох основних верств
суспільства – соціально-класової та територіальної.
Одиницями соціально-класової є суспільні класи та
соціальні верстви, а територіальної – спільноти різного
типу.
3
Соціально-етнічна структура суспільства
досліджує національні групи, їхнє розселення,
особливості побуту, культури, здійснює порівняльний
аналіз соціального складу, поселенської структури,
рівня життя, освіти, зайнятості,
міграційних рухів
різних національних груп.

17.

2 питання
СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА

18.

Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз
горизонтальними пластами (стратами) за ознакою нерівності в прибутках,
власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя, віку,
статі тощо.
Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні
класи та верстви населення.
Відображає соціальну неоднорідність,
розшарування суспільства, неоднаковість
соціального положення його індивідів і
соціальних груп та їх соціальну нерівність.
Відображає відмінності між формами
соціального ранжування і нерівності,
котрі характеризують різні суспільства
або ті, що існують в рамках одного з них.
Класики теорії соціальної стратифікації
Під соціальною стратифікацією суспільства
розуміли процес, що безперервно триває у
суспільстві і, звичайно, наявність результатів
процесу.
Питирим
Сорокін
Толкотт
Парсонс
Роберт
Кінг Мертон
Вертикальна класифікація людей та їхніх груп
визначається розподілом функцій у суспільстві.
Соціальна стратифікація — є однією з теоретичних галузей сучасної соціології

19.

ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ СТРАТИФІКАЦІЇ
ПРИБУТОК
- сума грошових надходжень особи або сім'ї за певний період
часу. Прибутком називають суму грошей яку отримують у
вигляді заробітної плати, гонорарів, відрахувань тощо
ПРЕСТИЖ
- повага, якою в громадські думці користуються та чи інша
професія, посада, вид занять
ОБСЯГ ВЛАДИ
- здатність нав’язувати свою волю всупереч бажанням інших
людей. Люди, які володіють обсягом влади становлять еліту
суспільства і впливають на визначення політики держави
РІВЕНЬ ОСВІТИ
- люди різних професій і родів занять по-різному цінуються в
суспільстві
РОДИННІ ЗВ‘ЯЗКИ

20.

Соціальний статус – позиція особистості, групи в межах соціальної системи,
пов’язана із виконанням певних функцій, наявністю визначених суспільством моделей
поведінки – соціальних ролей.
Соціальний статус віддзеркалює
схожість людей, а соціальна роль – їх
відмінність.
Соціальні відносини зв’язують між собою статуси. Людина ставиться
до інших людей відповідно до свого статусу. Чим більше розповсюджений
статус у суспільстві, тим нижче його ранг (місце в ієрархії статусів і
соціальних груп).
Соціальна група виступає як висхідна підсистема в соціальній структурі людських відносин
Соціальна група – це певна сукупність людей, які
мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднані
спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями,
системою певних відносин, які регулюються формальними і
неформальними соціальними інститутами.

21.

3 питання
СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ

22.

23.

Питирим Сорокін - 1927 рік
Соціальна мобільність — це перехід
індивіда, соціального об'єкта або цінності,
створеної або модифікованої завдяки
людській діяльності, від однієї соціальної
позиції до іншої.
Об’ективні обставини, які зумовлюють
соціальну мобільність:
структурні зрушення в економіці;
зміни в характері і змісті суспільного
розподілу праці і відносин власності;
послаблення
закріпленості
груп
працівників за соціально і економічно
нерівноцінними видами діяльності.

24.

ВЕРТИКАЛЬНА
(зі зміною статусу)
ТИПИ СОЦІАЛЬНОЇ
МОБІЛЬНОСТІ
ГОРИЗОНТАЛЬНА
(без зміни статусу)
Горизонтальна мобільність - перехід індивіда з однієї соціальної групи в
іншу, яка розміщена на тому ж рівні. Різновидом горизонтальної мобільності є
географічна мобільність, що полягає не в зміні статусу або групи, а переміщення з
одного місця в інше, зберігаючи при цьому попередній статус.
Вертикальна мобільність - переміщення індивіда або соціального об'єкта з
одного соціального прошарку в інший. В залежності від напряму переміщення
вирізняють висхідну мобільність (соціальний підйом, рух вгору) і низхідну
мобільність (соціальний спуск, рух вниз).

25.

ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ
МОБІЛЬНОСТІ
МІЖГЕНЕРАЦІЙНА
(інтергенераційна)
ВНУТРІШНЬОГЕНЕРАЦІЙНА
(інтрагенераційна)
Міжгенераційна мобільність — рух індивіда соціальною драбиною між
різними поколіннями. Вивчаючи цей тип мобільності, можна з'ясувати, як змінилися
соціальні позиції поколінь дітей порівняно з поколіннями батьків.
Внутрішньогенераційна мобільність — висхідна чи спадна мобільність
окремої людини протягом її життя. Інколи цей вид соціальної мобільності ще
називають кар'єрою, котру визначають як зміну соціального статусу індивіда
протягом власного життя.

26.

СОЦІАЛЬНІ ЛІФТИ
Інші ВИДИ МОБІЛЬНОСТІ (в сучасних реаліях)
Структурна мобільність зумовлена змінами в економіці й технології виробництва:
індустріалізація; зростання значення сфери послуг; скорочення чисельності зайнятих у сільському
господарстві; зміни в структурі професій та робочих місць під впливом використання новітніх
технологій.
Обмінна мобільність зумовлюється виключно соціальними факторами: розширення
можливостей здобути вищу освіту; зростання обсягів соціальних гарантій та пільг; утвердження
домінуючої структури цінностей і мотивації досягнень.

27.

4 питання
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
СУСПІЛЬСТВА. ТЕОРІЇ ПОЯСНЕННЯ
ПРОЦЕСУ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН

28.

5.1. Основні тенденції розвитку суспільства
Соціальна зміна — процес появи нових рис і елементів в соціальних
структурах і в системах соціальних взаємостосунків; тип руху соціальних явищ,
процесів та соціальних структур у суспільстві, в результаті якого виникають,
нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється
багатоманітність соціальної реальності.
Глобалізація
Процеси становлення більш-менш
єдиних загальносвітових систем в економіці,
технології, інформації, політиці і т.д. У результаті
таких процесів країни і народи стають не тільки
взаємопов'язаними
між
собою,
а
й
взаємозалежними.
Інформаційна революція
Загальносвітовою
тенденцією є трансформація індустріального
суспільства
до
постіндустріального,
яка
відбувається в умовах посилення глобалізаційних
процесів, зростання сфери послуг і нематеріального
виробництва,
впливу
інформаційнотелекомунікаційних технологій на процеси розвитку
науково-технічного
прогресу,
у
тому
числі
масштабного,
глибинного
й
динамічного
проникнення ІТ в усі сфери життєдіяльності особи,
суспільства, суб’єктів господарювання й держави.

29.

Г. Спенсер. Держава не повинна втручатися у суспільне життя, щоб не
порушити вільного природного суспільного поступу. Вважав "боротьбу за
існування" і "виживання найбільш пристосованих" основними законами
природи.
ЦИКЛІЧНА МОДЕЛЬ
МОДЕЛІ
5.2. Теорії пояснення процесу соціальних змін
ЕВОЛЮЦІЙНА МОДЕЛЬ
О. Шпенглер, А. Тойнбі. Лінійного прогресу не існує, а лише є
цивілізаційні цикли, у межах яких повторюється історія. За всю історію
еволюції людства існує певна кількість цивілізацій.
ФУНКЦІОНАЛІСТСЬКА МОДЕЛЬ
Т. Парсонс. Суспільства - це система взаємопов'язаних і взаємозалежних
компонентів що прагнуть до рівноваги. Суспільства є консервативними і
не сприймають зміни, які виводять їх із стану рівноваги.
КОНФЛІКТОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ
К. Маркс. Джерелом розвитку суспільства є класова боротьба
експлуатованих
проти
експлуататорів.
Результатом
зіткнення
антагоністичних класів є не компроміс, а цілком новий, народжений у
боротьбі, суспільний лад.

30.

ВИСНОВКИ:
Суспільство — самодостатня соціальна система, основою якої є взаємні
стосунки людей, що складаються в процесі реалізації особистих потреб
кожного.
Стратифікація — розташування індивідів і груп згори вниз
горизонтальними пластами за ознакою нерівності в прибутках, власності,
рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя, віку, статі
тощо.
Соціальна мобільність — перехід індивіда, соціального об'єкта або
цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від
однієї соціальної позиції до іншої.