Щитоподібна залоза. Гормони, їх фізіологічне значення

1.

Щитоподібна залоза .
Гормони ,їх фізіологічне
значення
Підготувала студентка
2.1 Фм
Суль Уляна

2.

Щитоподібна залоза(glandula thyroidea) – це орган ендокринної системи
організму людини, який знаходиться на передній поверхні шиї, попереду
щитоподібного хряща і трахеї.
Складається з двох бічних часток і перешийка.
Ендокринним називається орган, який виділяє в кров біологічно активні речовини,
гормони, за допомогою яких організм контролює обмінні процеси в усіх органах.
. Щитоподібна залоза складається з двох часток – правої частки (lobus dexter) і
лівої частки (lobus sinister), які поєднані між собою вузьким перешийком
щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae).
Права
доля
Перешийок
Ліва
доля

3.

Щитоподібна залоза вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa)
і побудована зі строми (stroma) і паренхіми (parenchyma). Від
волокнистої капсули, що складається з пучків колагенових і
еластичних волокон, усередину залози відходять тонкі перегородки,
поділяючи щитоподібну залозу на часточки (lobuli). У
сполучнотканинних перегородках проходять судини і нерви.
Паренхіма залози складається з мікроскопічних пухирців –
фолікулів щитоподібної залози (folliculi glandulae thyroideae), що є
структурно-функціональними одиницями залози .

4.

У щитоподібній залозі є приблизно 30 млн фолікулів. Стінка фолікула утворена
одним шаром кубічних клітин – тироцитів, розміщених на базальній мембрані.
Діаметр фолікулів коливається від 0,05 до 0,5 мм. Трапляються розгалужені
фолікули. Окрім того, окремі тироцити утворюють невеликі скупчення без
порожнини всередині – міжфолікулярні острівці. Форма тироцитів залежить від
їх функціонального стану – при посиленні синтетичних процесів висота клітин
збільшується. Фолікули обплетені густою сіткою кровоносних капілярів і
сполучнотканинними волокнами.
У порожнині фолікулів накопичується колоїд – драглиста речовина, яку
синтезують тироцити. Колоїд складається з білка тироглобуліну, в молекулі
якого є гормон тироксин і поліпептидний ланцюг – глобулін.
Фолікул, заповнений
колоїдом (1),
клітини
фолікулярного
епітелію (2),
ендотеліальні клітини
(3)

5.

Основними гормонами які виділяє щитоподібна залоза є:
Тироксин (Т4) є гормоном щитоподібної залози. Він регулює швидкість
використання отриманої організмом енергії. Більшість його фракцій рухається в
кров’яному річищі у зв’язаному з білками стані.
Трийодтиронін (Т3) -один з гормонів щитоподібної залози, знаходиться у вільній
(0,3%) та зв’язаній з білками формах. Саме вільна форма є біологічно активною –
регулює швидкість вживання кисню, підвищує рівень цукру в крові, впливає на
розпад холестерину, пришвидшує синтез білків,
Сприяє: Росту кісток, обміну вітамінів, моториці кишківника, синтезу статевих
гормонів, розвитку нервової системи у дітей, та інші метаболічні процеси. Т3 в рази
активніший за Т4, синтезується в щитоподібній залозі, але більша частина його
утворюється саме з Т4 в печінці та нирках.
Кальцитонін є гормоном, який синтезується парафолікулярними клітинами
щитоподібної залози у людини. Його біологічна функція полягає в регуляції обміну
іонів кальцію і фосфору.

6.

Щитоподібна залоза інтенсивно кровопостачається, через неї проходить приблизно стільки
ж крові, як через нирки. До верхніх кінців обох часток підходять права і ліва верхні
щитоподібні артерії, які відходять від зовнішніх сонних артерій. До нижніх кінців часток
підходять права і ліва нижні щитоподібні артерії з щито-шийних стовбурів підключичних
артерій. Навколо щитоподібної залози формується непарне щитоподібне венозне
сплетення, від якого венозна кров відтікає по правих і лівих верхній та середній
щитоподібних венах у внутрішні яремні вени, а по нижніх щитоподібних венах у плечоголовні вени (чи в нижній відділ внутрішніх яремних вен).
Лімфатичні судини від щитоподібної залози
впадають у глибокі передні шийні
лімфатичні вузли: щитоподібні,
передгортанні, передтрахейні і притрахейні.
Іннервують щитоподібну залозу нерви
автономної частини периферійної нервової
системи: симпатичні післявузлові волокна,
що відходять від шийних симпатичних вузлів
(переважно від середнього шийного вузла) і
підходять до залози по ходу артерій;
парасимпатичні та чутливі волокна
проходять у складі верхнього гортанного і
поворотного гортанного нервів, які є гілками
блукаючого нерва (Х пара черепних нервів).

7.

У немовлят маса щитоподібної залози дорівнює 5–6 г, до першого року життя
вона зменшується до 2–2,5 г. Потім маса залози поступово збільшується,
досягаючи у дітей 12–14-річного віку 10–14 г, а до 25 років – 20–50 г. Після 65
років маса залози зменшується.
Порушення в процесі міграції щитоподібної залози в ембріогенезі може
призвести до її неправильного положення (malpositio glandulae thyroideae), а
саме: а) язикового положення; б) передтрахейного положення; в)
загруднинного положення. Із залишків щитоязикової протоки може
утворюватися щитоязикова кіста, яка іноді сполучається із зовнішнім
середовищем каналом – щитоязиковою норицею (fistula thyrolingualis).

8.

Тромбоцити: кількість,
характеристика, функції
Підготувала студентка
2.1 Фм
Суль Уляна

9.

Тромбоцити — найменші з трьох основних типів кров’яних елементів. По
суті, це просто фрагменти мегакаріоцитів, що циркулюють у крові. Їхній
діаметр становить лише 20% від діаметра червоних кров’яних тілець,
найбільш численних клітин крові. Нормальний рівень тромбоцитів — 150
000-350 000 мільярдів на літр крові, але через свій розмір вони складають
лише невелику частину об’єму крові. Основна функція тромбоцитів полягає
в запобіганні кровотечам.

10.

Функції тромбоцитів
Тромбоцити — не тільки найменші з елементів крові, але й найлегші. Вони
витіснені з центру кровотоку на стінки кровоносних судин і пересуваються вздовж
їхньої поверхні, яка зсередини вкрита шаром особливих епітеліальних клітин —
ендотелієм. Це дуже тонкий шар, який не дає часткам прикріплятися чи
прилипати до нього. Якщо ендотелій пошкоджується, тромбоцити одними з
перших реагують на травму. Вони прикріплюються до волокон, які перебувають за
ендотелієм і запобігають витіканню крові через отвір у стінці судини. Відбувається
це завдяки утворенню так званої тромбоцитарної пробки та фібринового згустку.
У місці поранення судини скупчуються кров’яні пластинки, з їх гранул виходять
активні речовини. Зупинка кровотечі відбувається не тільки за участю клітин крові,
але і компонентів стінки посудини.

11.

Порушення функції тромбоцитів
Найбільш поширене порушення функції тромбоцитів може викликати аспірин.
Він блокує один із механізмів, завдяки якому тромбоцити можуть кріпитися одне
до одного. Цей ефект робить його ефективним засобом лікування пацієнтів, у яких
є проблеми зі згортанням крові (тромбоз). Зокрема, пацієнтам, яких доставляють
у лікарні з підозрою на інфаркт, негайно дають аспірин. Він запобігає агрегації
тромбоцитів і утворенню згустків крові, що блокують приплив крові до серця та
інших органів.

12.

Високий рівень тромбоцитів
Підвищенням числа тромбоцитів в крові називають тромбоцитозом. Він
може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом інших хвороб.
Іноді рівень тромбоцитів сягає одного чи двох мільйонів на мікролітр.
Тромбоцитоз є передумовою виникнення тромбозу, проте у багатьох
пацієнтів це порушення не викликає особливих проблем. Найпростіший
спосіб відстежувати стан своєї крові, аби запезпечити профілактику
тромбоцитозу — стати донором і регулярно здавати кров. Перед кожною
донацією громадяни проходять обстеження та здають аналіз крові, і в разі
виявлення проблем медичні працівники повідомляють донорам про це.

13.

Низький рівень тромбоцитів
Тромбоцитопенія — стан, що характеризується низьким рівнем
тромбоцитів. Її можуть спричинити повільне вироблення тромбоцитів
або їхнє занадто швидке руйнування. Також призвести до
тромбоцитопенії може крововтрата, за якої тромбоцити втрачаються
разом із іншими клітинами крові. Природне зменшення рівня
тромбоцитів відбувається в нічний час і навесні. Для жінок характерне
зниження тромбоцитів при вагітності, менструаціях. Тромбоцитопенія
стає частою причиною рясних місячних, утворення гематом, появи
невеликих синців на тілі, раптових кровотеч із носа. В деяких випадках
вона може спричинити інсульт, у тому числі з летальними наслідками.

14.

Посилене руйнування клітин і передчасне знищення тромбоцитів викликають:
• аутоімунні захворювання;
• хвороби крові;
• лікарські препарати (наприклад, сульфаніламіди, гепарин, засоби для
лікування епілепсії);
• вагітність, ускладнена еклампсією.
Блокування синтезу тромбоцитів настає у випадках:
• лейкозу;
• хіміо- і променевої терапії раку;
• хронічного алкоголізму;
• вірусних інфекцій (гепатит С, вітрянка, краснуха, СНІД);
• вітамінної недостатності В12 і фолієвої кислоти в харчуванні.