Бурі водорості

1. Бурі водорості

Ведернікової Анни

2.

Бурі водорості – це багатоклітинні, переважно, морські
організми. Часто їх можна зустріти прикріпленими до
каменів в приливно-відливній зоні холодних морів. Великі
водорості, які відносяться до групи ламінарієвих, в ряді
країн збирають і використовують як добриво або як
джерело йоду, який вони поглинають з морської води.
Багато видів використовуються в їжу, особливо на
Далекому Сході. Всі представники є багатоклітинними
організмами. Абсолютна більшість цих рослин проживає в
морях, і лише вісім видів перейшли до існування в прісних
водоймах.
Бурі водорості включають 1500 видів, які об’єднані в 265
родів.

3.

4.

Бурі водорості
отримали свою назву
через бурий пігмент фукоксантин
(C40H56O6), який вони містять в
хроматофорах. І хоча ці рослини
містять і ряд інших пігментів, бурий все
ж домінує і приховує решту.

5.

6.

Бурі водорості в переважній більшості
належать до морських біотопів, їхні зарості
трапляються
у літоральній та субліторальній зонах, до
глибин 40—100 м. Представників класу
Phaeophyceae можна побачити в усіх
морях земної кулі, однак найбільша їхня
концентрація — у приполярних та
помірних широтах, де вони домінують на
глибині від 6 до 15 м.

7.

8.

Джгутики
У бурих водоростей два нерівних джгутика
прикріплені збоку. Зазвичай довгий
пір’ястий джгутик направлений вперед, а
гладкий – вбік і назад, але існують і
виключення.

9.

10.

Зазвичай бурі водорості ростуть прикріплено до скель
та каміння різної величини, і лише в тихих місцях та на
великій глибині вони можуть утримуватись на
стулках молюсків або гравію. Серед усього розмаїття
бурих водоростей представники лише 4
родів Heribaudiella, Pleurocladia, Bodanella та Sphacelaria м
ожуть траплятися у прісних водоймах. Деякі морські
види можуть потрапляти до прибережних солонуватих
вод, де нерідко є одним з основних компонентів
флори солончакових боліт.

11.

12. БУРІ ВОДОРОСТІ: ІСТОРІЯ Викопні знахідки, які можуть мати відношення до бурих водоростей, датуються пізнім ордовиком (близько 450 млн років)

БУРІ ВОДОРОСТІ: ІСТОРІЯ
Викопні знахідки, які можуть мати відношення
до бурих водоростей, датуються пізнім
ордовиком (близько 450 млн років) і відомі як
Winnipegia і Tallocystis із середнього силуру
(425 млн років). Але ці знахідки не можна
точно прив’язати тільки до бурих водоростей,
так як вони схожі і з деякими сучасними
зеленими та червоними водоростями. Викопні
знахідки, які точно можна пов’язати з
сучасними бурими водоростями, відносяться до
міоцену (5-25 млн років). Це Zonarites і
Limnophycus, що нагадують сучасну Dictyota
та ін. Молекулярні методи визначають вік
бурих водоростей як 155-200 млн років.

13.

14.

БУРІ ВОДОРОСТІ: РОЗМНОЖЕННЯ
Вегетативне розмноження у ряду бурих водоростей
може здійснюватися ділянками талома, у видів
Sphacelaria – виводковими гілочками, у Fucus на
підошві є група клітин, здатних до диференціювання в
новий талом.
Безстатеве розмноження відбувається за допомогою
зооспор, у деяких видів – нерухомими тетра- і
моноспорами.

15.

16.

БУРІ ВОДОРОСТІ: ЕКОЛОГІЯ І ЗНАЧЕННЯ
Бурі водорості широко поширені у всіх морях нашої
планети. Найбільшого розвитку вони досягли в морях
помірних і приполярних широт. У тропіках масовий
розвиток бурих водоростей відбувається в зимові
місяці, коли знижується температура води. У морях
помірних і приполярних широт бурхливий ріст їхніх
таломів починається навесні, і найбільшого розвитку
вони досягають у літні місяці.

17.

18.

ЗАСТОСУВАННЯ БУРИХ ВОДОРОСТЕЙ ЛЮДИНОЮ
Бурі водорості використовують в їжу, на корм худобі,
як добрива, для виробництва альгинатів і маніту.
Щорічний збір виду Laminaria і близьких до нього
водоростей досягає 2 млн т. сирої маси, більше
мільйона тонн дає виробництво її марикультури в
Китаї.

19. Дякую за увагу