Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи. Кримінальні правопорушення на ґрунті ненависті

1.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ
СПРАВ.
ВІДДІЛЕННЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ,
СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ
ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
Кримінальні правопорушення проти
життя та здоров’я особи. Кримінальні
правопорушення на ґрунті ненависті
Дніпро-2023

2.

Тема №4
Злочини
проти життя
та здоров’я
особи

3.

Злочини проти особи – це
суспільно небезпечні
протиправні посягання
передусім на життя й
здоров’я особи, її статеву
свободу та статеву
недоторканість.

4.

Кримінальні правопорушення
проти особи розподіляються на
три групи:
1) кримінальні правопорушення
проти життя (статті 115—120 КК);
2) кримінальні правопорушення
проти здоров'я
(статті 121 — 129 КК);
3) кримінальні правопорушення,
які ставлять в небезпеку життя і
здоров'я людей
(статті 130—145 КК).

5.

1. Злочини проти життя
Вбивство – це протиправне, винне (умисне або
необережне) заподіяння смерті іншій людині.
Види вбивств (за формою вини):
умисні (ст. 115–118 КК);
необережні (ст. 119 КК).
Види умисних вбивств (за ступенем тяжкості):
просте – без обтяжуючих або пом’якшуючих
обставин (ч. 1 ст. 115 КК);
кваліфіковане – з обтяжуючими обставинами
(ч. 2 ст. 115 КК);
привілейовані – за пом’якшуючими
обставинами (ст. 116–118 КК).

6.

Об’єктивна сторона вбивства:
1) діяння – посягання на життя іншої особи,
спрямоване на порушення функцій чи
анатомічної цілісності життєво важливих органів
іншої людини;
2) наслідки – біологічна смерть потерпілого;
3) причинний зв’язок між указаним діянням і
наслідками.
Вбивство є закінченим з моменту настання
біологічної смерті особи.
Суб’єкт вбивства – фізична осудна особа, що
досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона вбивства – умисел (ст. 115–
118 КК) або необережність (ст. 119 КК).

7.

Умисне вбивство (ст. 115 КК)
У ст. 115 КК передбачена відповідальність
за просте (ч. 1) та кваліфіковане (ч. 2)
умисне вбивство.
Просте умисне вбивство – це умисне
протиправне заподіяння смерті іншій
людині (наприклад, під час обопільної сварки
чи бійки або з помсти, ревнощів, інших
мотивів, викликаних особистими
стосунками винного з потерпілим, а також
зі співчуття до потерпілого або на прохання
чи за згодою останнього).

8.

Кваліфіковане умисне вбивство – це
умисне вбивство:
1) двох або більше осіб;
2) малолітньої дитини або жінки, яка
завідомо для винного перебувала у стані
вагітності;
3) заручника або викраденої людини;
4) вчинене з особливою жорстокістю;
5) вчинене способом, небезпечним для
життя багатьох осіб;
6) з корисливих мотивів;
7) з хуліганських мотивів;

9.

8) особи чи її близького родича у
зв’язку з виконанням цією особою
службового або громадського
обов’язку;
9) з метою приховати інший злочин
або полегшити його вчинення;
10) поєднане із зґвалтуванням або
насильницьким задоволенням
статевої пристрасті неприродним
способом;

10.

11) вчинене на замовлення;
12) вчинене за попередньою
змовою групою осіб;
13) вчинене особою, яка раніше
вчинила умисне вбивство, за
винятком вбивства, передбаченого
ст. 116–118 КК;
14) з мотивів расової, національної
чи релігійної нетерпимості.

11.

Особливості кваліфікації.
Умисне вбивство за обтяжуючих
обставин кваліфікується за ч. 2 ст. 115
КК, якщо встановлено хоча б одну з
ознак, передбачених у пунктах 1–14 ч. 2
ст. 115 КК.
Якщо в діях винної особи таких
ознак вбачається декілька, то всі вони
мають отримувати самостійну правову
оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст.
115 КК.

12.

Привілейовані
види умисних
вбивств
(ст. 116–118 КК)

13.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного
душевного хвилювання
(ст. 116 КК).
Кваліфікацію злочину обумовлюють:
особа потерпілого – особа, яка своїми
неправомірними діями викликала у
вбивці стан сильного душевного
хвилювання;
час (доки триває стан сильного
душевного хвилювання);
обстановка вчинення злочину (вбивству
має передувати протизаконне
насильство, систематичне знущання чи
тяжка образа з боку потерпілого);

14.

емоційний стан – сильне душевне
хвилювання (фізіологічний афект) –
короткочасна інтенсивна емоція
(найчастіше триває всього декілька
хвилин), що значно знижує здатність
особи усвідомлювати свої дії чи
бездіяльність та (або) керувати ними
(від фізіологічного афекту слід
відрізняти афект патологічний, що
виключає осудність суб’єкта, а отже й її
кримінальну відповідальність).

15.

Умисне вбивство матір’ю своєї
новонародженої дитини
(ст. 117 КК).
Кваліфікацію злочину визначають:
потерпіла особа – тільки власна
новонароджена дитина матері;
час (під час пологів матері або відразу
після них);
суб’єкт злочину – виключно мати
потерпілої дитини, котра є осудною і
на момент вчинення злочину досягла
14-річного віку.

16.

Особливості кваліфікації.
Злочин може бути вчинений у формі:
дій (наприклад, нанесення ударів, удушення,
утоплення тощо),
бездіяльності (наприклад, мати
відмовляється годувати дитину, не одягає її в
умовах холодної чи морозної погоди, залишає
її напризволяще).
Співучасники в убивстві матір’ю своєї
новонародженої дитини несуть
кримінальну відповідальність за ст. 27 і
115 КК. Обставини, що пом’якшують
відповідальність матері, на співучасників
не поширюються.

17.

Умисне вбивство при перевищенні меж
необхідної оборони або у разі
перевищення заходів, необхідних для
затримання злочинця (ст. 118 КК)
Кваліфікацію злочину визначають:
потерпіла особа –
а) особа вчиняє суспільне небезпечне
посягання і щодо неї винний застосовує
заходи необхідної оборони;
б) дії особи були неправильно оцінені
винним, а тому він перебував у стані
уявної оборони;
в) особа вчинила злочин і щодо якої
винний вживає заходів щодо її
затримання;

18.

обстановка вчинення злочину (перебування
винного у стані необхідної оборони, уявної
оборони чи в умовах необхідності
затримання злочинця);
мотиви злочину – прагнення захистися від
суспільно небезпечного посягання або
затримати особу, котра вчинила злочин, і
доставити її до відповідних органів влади.
Особливості кваліфікації.
Особа не повинна підлягати кримінальній
відповідальності взагалі, якщо через сильне
душевне хвилювання, викликане суспільно
небезпечним посяганням, вона не могла
оцінити відповідність заподіяної нею шкоди
небезпечності посягання чи обстановці
захисту.

19.

Вбивство через необережність
(ст. 119 КК)
Типові приклади з практики:
ненавмисне удушення дитини під час
сну поряд з нею;
викидання через вікно важкого
предмета, що раптово поцілив у
перехожого;
невідповідний розрахунок сили удару,
від чого настає смерть, тощо.
Кваліфікуючою ознакою злочину є
вбивство через необережність двох або
більше осіб (ч. 2 ст. 119 КК).

20.

2. Злочини проти
здоров’я особи

21.

Тілесне ушкодження – це порушення анатомічної
цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як
наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих
факторів (фізичних, хімічних, біологічних, психічних
тощо).
КК розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів:
тяжкі;
середньої тяжкості тілесне ушкодження, що
спричинило короткочасну втрату працездатності або
короткочасний розлад здоров'я;
легке
тілесне
ушкодження,
що
спричинило
короткочасну
втрату
працездатності
або
короткочасний розлад здоров'я;
легке тілесне ушкодження без наслідків у вигляді
короткочасної
втрати
працездатності
або
короткочасного розладу здоров'я.

22.

Так, небезпечними для життя є ушкодження,
що в момент заподіяння (завдання) чи в
клінічному перебігу через різні проміжки часу
спричиняють загрозливі для життя явища і
котрі без надання медичної допомоги, за
звичайним своїм перебігом, закінчуються чи
можуть закінчитися смертю.
Такими є:
проникаючі поранення черепа, хребта, грудної
клітки, черевної порожнини (зокрема й без
ушкодження внутрішніх органів);
переломи кісток черепа (крім кісток скелету
обличчя);
термічні опіки ІІІ–IV ступенів з враженням 15%
поверхні тіла;
опіки II ступеня, які потягли враження понад
30% поверхні тіла, та ряд інших).

23.

Характер і ступінь тілесних
ушкоджень на практиці
визначаються за результатами
судово-медичної експертизи, на
підставі Правил судовомедичного визначення ступеня
тяжкості тілесних ушкоджень,
затверджених наказом МОЗ від
17 січня 1995 р. №6 та
відповідних положень КК
(ст. 121, 122, 123, 124, 125 і 128).

24.

Види тілесних ушкоджень можливо згрупувати на
умисні і необережні:
1. Умисні тілесні ушкодження поділяються на:
а) тяжке ( ст.121 КК);
б) тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані
сильного душевного хвилювання ( ст.123 КК)
в) тяжке тілесне ушкодження вчинені у разі
перевищення меж необхідної оборони або уразі
перевищення заходів, необхідних для затримання
злочинця (ст.124 КК);
г) середньої тяжкості (ст.122 КК);
д) легкі (ст.125 КК; є) побої і мордування ( ст.126 КК );
е) домашнє насильство ( ст.126-1),
ж) катування ( ст.127 КК );
з) погроза вбивством ст.129 КК ).
2. До необережного тілесного ушкодження можливо
віднести один склад кримінального правопорушення
як – необережне тяжке або середньої тяжкості
тілесне ушкодження ( ст.128 КК ).

25.

Не є тілесними ушкодженнями:
удар – одноразовий різкий
вплив на тіло людини за
допомогою певного предмета
або частини тіла (руки, ноги,
голови), що завдає фізичного
болю але не спричинило
тілесних ушкоджень;
побої – багаторазове (два та
більше разів) завдання ударів по
тілу потерпілого, що не
спричинило тілесних
ушкоджень;

26.

інші насильницькі дії – фізичний вплив
на людину (крім удару та побоїв), який
викликає болісні відчуття (наприклад,
викручування кінцівок, защемлення
різних частин тіла будь-якими
пристроями, виривання волосся, тощо),
однак не спричиняє тілесних
ушкоджень;
мордування – багаторазове або тривале
заподіяння болю (наприклад, щипання,
шмагання, нанесення численних, але
невеликих ушкоджень тупими чи
гострими предметами, вплив термічних
факторів та інші аналогічні дії).

27.

Об’єктивна сторона тілесних
ушкоджень:
1) діяння – протиправний вплив на
організм іншої людини;
2) наслідки – завдання тілесних
ушкоджень різного ступеня;
3) причинний зв’язок між указаним
діянням і наслідками.
Злочини, пов‘язані з
заподіянням тілесних ушкоджень є
закінченими з моменту настання у
потерпілої особи відповідного
ступеня ушкоджень.

28.

Суб’єкт тілесних
ушкоджень – фізична
осудна особа, що досягла
14-річного (ст. 121 і 122 КК)
або 16-річного (ст. 123–125.
128 КК) віку.
Суб’єктивна сторона
тілесних ушкоджень –
умисел (ст. 121–125 КК) або
необережність (ст. 128 КК).

29.

Критерії
визначення
ступеня тяжкості
тілесних
ушкоджень

30.

Ознаки умисного тяжкого тілесного
ушкодження (ст. 121 КК)
небезпека для життя як в момент
заподіяння, так і за наслідками та
кінцевим результатом;
втрата будь-якого органа або втрата
органом його функцій;
душевна хвороба;
розлад здоров'я, поєднаний зі
стійкою втратою працездатності не
менш ніж на одну третину
(не менш 33 %);
переривання вагітності;
невиправне знівечення обличчя.

31.

Ознаки умисного ушкодження
середньої тяжкості (ст. 122 КК)
відсутність небезпеки для життя;
відсутність наслідків, що викладені в
п. 2.1.1. Правил судово-медичного
визначення ступеня тяжкості тілесних
ушкоджень;
тривалий розлад здоров'я – належить
вважати розлад здоров'я строком
понад 3 тижні (більш як 21 день).
стійка втрата працездатності менш
ніж на одну третину (втрата загальної
працездатності від 10 % до 33 %).

32.

Ознаки умисного легкого тілесного
ушкодження (ст. 125 КК)
1) відсутність небезпеки для життя;
2) легке тілесне ушкодження може бути таким,
що:
a) спричинило короткочасний розлад здоров'я
чи незначну стійку втрату працездатності (ч.
2 ст. 125 КК):
короткочасний розлад здоров’я – належить
вважати розлад здоров’я тривалістю понад 6
днів, але не більше як 3 тижні (21 день);
незначна втрата працездатності – втрата
загальної працездатності до 10%.
б) не спричинило зазначених наслідків – це
ушкодження, що має незначні скороминущі
наслідки, тривалістю не більш як 6 днів
(синець, подряпина, тощо) (ч. 1 ст. 125 КК).

33.

ПОБОЇ І МОРДУВАННЯ Ст. 126 КК
Відмінність між тілесними ушкодженнями
й посяганням, передбаченим ст.126 КК
На відміну від тілесних ушкоджень кримінальні
правопорушення, передбачений ст. 126 КК, не
пов'язаний з порушенням анатомічної цілості чи з
більш-менш тривалим порушенням фізіологічних
функцій органів та тканин організму потерплого.
Це посягання викликає лише короткочасні; такі, що
проходять без спеціального лікування, наслідки у
вигляді синців, подряпин на поверхні тіла.
Вчинення діянь, передбачених ст. 126 КК.
супроводжується фізичним болем — реакцією
організму потерпілого на застосування насильства.
Наслідки як втрата працездатності не настають,
немає й наслідків як створення небезпеки для життя.

34.

Удар
Під ударом слід розуміти різкий, сильний
поштовх, дотикання до тіла потерпілого, поєднані
із заподіянням фізичного болю. Удару може бути
завдано
як
неозброєною
рукою,
так
і
різноманітними предметами, що на кваліфікацію
скоєного не впливає.
Інші насильницькі дії
Побої — це неодноразове нанесення ударів.
Інші насильницькі дії — це будь-яке заподіяння
фізичного болю внаслідок впливу на організм
потерпілого: застосування больових прийомів,
виривання волосся, укуси та ін.
Частина 2 ст.126 КК передбачає такі
кваліфікуючі ознаки як : вчинення цих дій
групою осіб, або з метою залякування
потерпілого чи його близьких.

35.

ДОМАШНЕ НАСИЛЬСТВО СТ.126-1 КК
У чинному кримінальному кодексі
України зазначене кримінальне
правопорушення визначено як:
Домашнє
насильство,
умисне
систематичне
вчинення
фізичного,
психологічного,
економічного
або
сексуального насильства щодо подружжя
чи колишнього подружжя або іншої особи,
з якою винний перебуває (перебував) у
сімейних або близьких відносинах, що
призводить до фізичних або психологічних
страждань,
розладів
здоров’я,
втрати
працездатності, емоційної залежності або
погіршення якості життя потерпілої особи.

36.

Кримінально-правова характеристика
кримінальних правопорушень, які ставлять в
небезпеку життя та здоров’я людини.
Кримінальні правопорушення пов'язані із
залишенням в небезпеці чи ненаданням
допомоги (статті 135-136 КК);
Кримінальні правопорушення пов’язані із
залишенням в небезпеці чи не наданням
допомоги (ст.ст. 135, 136 КК)
Суспільна
небезпека
кримінальних
правопорушень, передбачених ст. ст. 135, 136 КК,
полягає у поширенні аморальної поведінки,
змістом якої є неповага до права людини на
життя і безпеку, нехтування моральними і
правовими нормами, що зобов'язують надавати
допомогу
людям,
які
перебувають
у
небезпечному для життя стані.

37.

Об'єктом цих кримінальних правопорушень
є життя і здоров'я особи.
Потерпілим
від
кримінального
правопорушення передбаченого ст. 135 КК
України
є
особа,
яка
характеризується
сукупністю двох ознак.
Так, вона:
а) перебуває в небезпечному для життя стані;
б) позбавлена можливості вжити заходів до
самозбереження через малолітство, старість,
хворобу або внаслідок іншого безпорадного
стану.
Об’єктивна
сторона
кримінального
правопорушення
полягає
у
суспільно
небезпечній бездіяльності, що виражається у
залишенні без допомоги вказаної особи.

38.

Залишення без допомоги передбачає
невжиття особою заходів, необхідних
для відвернення небезпеки для життя
потерпілого.
Кримінальне
правопорушення
вважається
закінченим
з
моменту
ухилення від надання допомоги особі,
що перебуває в небезпечному для життя
стані, незалежно від того, наскільки
ефективною могла бути така допомога.
Настання
суспільне
небезпечно
наслідків певного характеру є підставою
для кваліфікації діяння за ч. З ст. 135 КК.

39.

З об'єктивної сторони кримінальні
правопорушення передбачений ст.136 КК
може набувати таких форм:
1) ненадання допомоги особі, яка перебуває
в небезпечному для життя стані, при
можливості надати таку допомогу, якщо це
спричинило тяжкі тілесні ушкодження;
2) неповідомлення належним установам чи
особам про знаходження іншої особи в
небезпечному для життя стані, якщо це
спричинило тяжкі тілесні ушкодження.
Обов'язковою ознакою кримінального
правопорушення є причинний зв'язок між
бездіяльністю винного і наслідками у
вигляді настання тяжкого тілесного
ушкодження.

40.

Суб'єкт кримінального правопорушення
передбачений ст. 135 КК є спеціальний.
Ним можуть бути лише дві категорії осіб, а
саме ті, які:
1)первісно зобов'язані були піклуватися про
потерпілого і мали можливість надати йому
допомогу;
2) самі поставили потерпілого в небезпечний
для життя стан.
Обов'язок подавати невідкладну допомогу
особам, які перебувають у загрозливому для
їх життя і здоров'я стані, закон загалом
покладає на всіх громадян України,
іноземних громадян та осіб бея,
громадянства.

41.

Суб'єктом кримінального правопорушення
передбаченого ст. 136 КК є будь-які осудні особи,
що досягли 16 років, особи, крім:
1) медичних працівників;
2) службових осіб, на яких законом чи, іншим
нормативним
актом
покладено
обов'язок
надавати допомогу особам, що перебувають в
безпечному для життя стані;
3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи
іншим нормативним актом, а також цивільно –
правовим
договором
надавати
допомогу
вказаним особам.
Відповідальність цих осіб за ненадання допомоги
особі, яка перебуває в небезпечному для життя
стані, настає, відповідно, за ст. 139, або за ст. ст.
284, 364 чи 426, або за ст. 135 КК.

42.

З суб'єктивної сторони кримінальне
правопорушення передбачене ст. 135 КК
характеризується прямим умислом:
винний усвідомлює суспільне небезпечний
характер своєї бездіяльності, а саме те, що він
залишає без допомоги особу, яка перебуває у
небезпечному для життя стані і позбавлена
можливості вжити заходів до самозбереження;
те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і
має реальну можливість надати їй допомогу,
або що він сам поставив потерпілого в
небезпечний для життя стан і бажає чинити
саме так.
Ставлення винної особи до наслідків,
передбачених ч. З ст. 135 КК, може
характеризуватися непрямим умислом або
необережністю.

43.

З суб'єктивної сторони кримінальні
правопорушення передбачене ст. 136
КК характеризується непрямим
умислом до бездіяльності і
необережністю до наслідків у
вигляді тяжких тілесних ушкоджень.
Ставлення винної особи до
бездіяльності, передбаченої ч. 2 ст.
136, характеризується тільки прямим
умислом, а ставлення до наслідків,
передбачених ч. З ст. 136 КК, —
тільки необережністю.

44.

3. КРИМІНАЛЬНІ
ПРАВОПОРУШЕННЯ
НА ГРУНТІ
НЕНАВИСТІ.

45.

Серед кримінальних правопорушень, які
вчиняються з подібними мотивами можна
назвати:
п. 4 ч. 2 ст. 115 КК «Умисне вбивство»;
ч. 2 ст. 121 КК «Умисне тяжке тілесне
ушкодження», вчинені з мотивів расової,
національної чи релігійної нетерпимості;
ст. 161 КК «Порушення рівноправності громадян
залежно від їх расової, національної
належності, релігійних переконань,
інвалідності та за іншими ознаками»;
ст. 300 КК «Ввезення, виготовлення або
розповсюдження творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості, расову, національну
чи релігійну нетерпимість та дискримінацію».
У перелічених злочинах згаданий мотив є
обов’язковим елементом суб’єктивної сторони.

46.

Це не є вичерпним переліком кримінальних
правопорушень, вчинених на ґрунті ненависті,
так:
ст. 294 «Масові заворушення»,
ст. 296 КК «Хуліганство»,
ст. 297 КК «Наруга над могилою, іншим місцем
поховання або над тілом померлого»,
ст. 172 КК «Грубе порушення законодавства про
працю»
можуть вчинятися, в тому числі на ґрунті
ненависті до певної категорії громадян (в даному
випадку мотиви расової, національної чи
релігійної нетерпимості можуть враховуватись
судом лише як обставина, що впливає на
призначення покарання або свідчать про більшу
суспільну небезпечність особи злочинця).

47.

Порушення рівноправності громадян залежно від
їх расової, національної належності, релігійних
переконань, інвалідності та за іншими ознаками
(ст. 161 КК).
Розпалювання
національної,
расової
чи
релігійної ворожнечі та ненависті – це:
розповсюдження будь-яких ідей,
поглядів,
закликів, що підривають довіру і повагу до
певної національності, раси або релігійного
віросповідання;
викликають зневагу або почуття ненависті до
традицій, культури, способу життя громадян
певної національності чи раси тощо, формують
у людей почуття озлобленості, відчуження,
викликають
національну
ворожнечу
або
розбрат.

48.

Об’єктивна сторона – діяння:
1. спрямоване на розпалення національної
расової чи релігійної ворожнечі та ненависті,
на
приниження
національної
честі
та
гідності;
2. спрямоване на образу почуттів громадян у
зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;
3. прямому чи непрямому обмеженні прав
громадян за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних релігійних та інших переконань,
статі, інвалідності, етнічного та соціального
походження,
майнового
стану,
місця
проживання,
за
мовними
або
іншими
ознаками;
4. встановленні прямих чи непрямих привілеїв
громадян за вищезазначеними ознаками.

49.

Якщо образа почуттів громадян у
зв'язку з їх релігійними
переконаннями супроводжувалась:
пошкодженням релігійних споруд
чи Культових будинків;
паплюженням або знищенням
релігійних святинь;
перешкоджанням здійсненню
релігійного обряду
такі дії слід кваліфікувати за
сукупністю кримінальних
правопорушень, передбачених ст.
161 і ст. ст. 178, 179 чи 180 КК.

50.

Якщо обмеження прав громадян за
вказаними ознаками полягало у:
перешкоджанні здійсненню виборчого
права,
порушенні недоторканості житла,
порушенні таємниці листування,
телефонних розмов, телеграфної та іншої
кореспонденції, що передаються засобами
зв'язку або через комп'ютер,
грубому порушенні права на працю, освіту,
безоплатну медичну допомогу,
то вчинено за наявності для того підстав
слід кваліфікувати за сукупністю
кримінальних правопорушень, передбачених
ст. 161 та ст. 157- 160, 162, 163, 172, 175, 183,
184 КК.

51.

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що
пропагують культ насильства і жорстокості, расову,
національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію
(ст. 300 КК):
Предмет кримінального правопорушення обов’язковий
– твори, що пропагують культ насильства і жорстокості,
расову, національну чи релігійну нетерпимість та
дискримінацію
Обов’язкова ознака предмета – призначення для
пропаганди культу насильства і жорстокості, расової,
національної чи релігійної нетерпимості тощо, а не для
власного використання.
Об’єктивна сторона – вчинення будь-якої із наступних
дій, а саме:
1. ввезення в Україну зазначених предметів;
2. виготовлення;
3. зберігання;
4. перевезення;
5. інше переміщення;
6. збут;
7. розповсюдження;
8. примушування до участі у їх створенні.

52.

Суб’єкт кримінального
правопорушення – загальний, тобто
фізична осудна особа, яка досягла 16ти річного віку.
Суб’єктивна сторона
характеризується виною у формі
прямого умислу та метою збуту чи
розповсюдження творів, що
пропагують культ насильства та
жорстокості.
Для примушування до участі у
створенні вказаних творів вказана
мета не є обов’язковою ознакою
суб’єктивної сторони.

53.

Кваліфікований вид кримінального
правопорушення має місце у разі, якщо
предметом злочину була:
1) кіно - та відеопродукція, що пропагує культ
насильства і жорстокості;
2) твори, що пропагують культ насильства і
жорстокості;
3) збут неповнолітнім чи розповсюджено
серед них.
(ч. 2 ст. 300 КК України).
Кваліфікованим видом примушування до
участі у створенні творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості, є таке
примушування, якщо воно вчинене щодо
неповнолітніх.
(ч. З ст. 300 КК України).