23.37M
Категория: ИсторияИстория

Україна в період загострення кризи радянської системи

1.

Тема 3
Україна в період загострення
кризи радянської системи
(1964-1985 рр.)

2.

План заняття:
1. Зміни в партійному керівництві СРСР.
2. Причини застійних явищ.
3. Відміна реформ Хрущова.
4. Економічні реформи другої половини 60-х рр.
5. Кадрові зміни в УРСР.
6. Конституція 1978 р.
7. Розвиток промисловості та сільського господарства.
8. Соціальні процеси.
9. Опозиційний та правозахисний рух.
10.Культура.

3.

1. Зміни в партійному керівництві
Восени 1964 р. президія ЦК КПРС складалась з 10
чоловік, 5 - з них були пов’язані з Україною.
Влітку 1963 р. першим секретарем ЦК КПУ став Петро
Шелест. Проте посилення Хрущова, а також його
політичний курс викликали занепокоєння в інших лідерів
партії, 12 жовтня 1964 р. члени президії ЦК поставили
питання про недовіру Хрущову. 13 жовтня Хрущов
прибув з курорту в Москву, де усвідомив свою поразку.

4.

1. Зміни в партійному керівництві
14 жовтня його було знято з усіх партійних та
державних посад. Першим секретарем ЦК було
обрано Л. Брежнєва, а головою Ради міністрів -
О.
Косигіна.
Партійне керівництво:
1. 1964-1982 рр. – Л. Брєжнєв
2. 1982-1984 рр. – Ю. Андропов
3. 1984-1985 рр. – К. Черненко

5.

2. Епоха «застою»
«Застій» — назва одного з останніх періодів існування
радянської економічної і політичної системи. Офіційна
назва
цього
періоду
в
радянській
пропаганді

«розвинений соціалізм».
«Розвинений соціалізм» — ідеологема, запроваджена в
життя з метою прикрити провал програмової цілі КПРС
— «побудови матеріально-технічної бази комунізму».
Термін використовували для не визначеного в часі
періоду переходу до комунізму.

6.

2. Епоха «застою»: причини
1. Командно-адміністративна система управління
господарством.
2. Неефективність економічної системи, яка залежала
від світових цін на нафту та газ.
3. Відсутність економічних стимулів праці.
4. Відсутність конкуренції на внутрішньому ринку.
5. Ігнорування економічних законів.
6. Відсутність приватної власності.

7.

2. Епоха «застою»
Основні ознаки кризи радянської політичної моделі:
1. Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва.
2. Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ангола, Ефіопія ).
3. Недієздатність законодавчих органів влади.
4. Корупція у вищих ешелонах влади.
5. Посилення репресій проти інакомислячих.
6. Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму.
7. Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя.
8. Зростання дисидентського руху.
9. Посилення ідеологічного тиску на суспільство. Зародження неосталінізму (відновлення всієї
економічної, політичної, репресивної системи, культу особи).

8.

3. Відміна реформ Хрущова
На початку листопада 1964 р. Президія Верховної Ради УРСР визнала такими, що
втратили чинність укази:
які обмежували розвиток особистих підсобних господарств;
заборона утримувати худобу в особистій власності громадян, які проживають у
містах і робітничих селищах;
норми утримання худоби в особистій власності громадян-не колгоспників;
підвищене оподаткування власників худоби, які «не займалися суспільно корисною
працею»;
підвищені податки із громадян, що утримували худобу «з метою особистого
збагачення»;
земельні органи республіки повернули населенню більшу частину землі, відібраної в
роки хрущовських перетворень.

9.

3. Відміна реформ Хрущова
У вересні 1965 р. відбувся пленум ЦК КПРС, на якому визначили
заходи з реформування економіки. За його рішеннями ліквідували
раднаргоспи й повернулися до галузевої системи управління
промисловістю через союзні та союзно-республіканські міністерства.
У результаті цього в Україні відновили діяльність 22 союзнореспубліканські й 7 республіканських міністерств. Переважна частка
промислового
потенціалу
республіки
знову
повернулася
в
підпорядкування центральних відомств. Завдяки цьому залежність
республіки від центру посилилася й зміцніла система командноадміністративного управління економікою, притаманна радянській
моделі.

10.

4. Економічні реформи
На початку жовтня 1965 р. оприлюднили дві урядові постанови,
розроблені на основі рекомендацій групи економістів, очолюваної
харківським
професором
Овсієм
Ліберманом,
про
державне
виробниче підприємство та поліпшення планування й стимулювання
виробництва. За цими рекомендаціями обсяг прав підприємств
уведенні господарської діяльності істотно збільшувався, а кількість
обов’язкових показників зменшувалася.

11.

4. Економічні реформи
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Реформи отримали назву косигінськіих(Голова ради міністрів СРСР):
1. Основним плановим показником замість валової продукції («Вал») ставав
обсяг реалізованої продукції. Продукція не зараховувалася як вироблена, якщо її
не вдалося реалізувати. Через це підприємства мусили скорочувати обсяг випуску
продукції, що не мала попиту.
2. Частина доходу підприємств залишалася в їхньому розпорядженні. Із нього
формувалися три фонди: розвитку виробництва, матеріального заохочення і
соціально-культурних заходів, житлового будівництва.

12.

Сільське господарство
4. Економічні реформи
1. Держава
визначала
тверді
плани
заготівель
сільськогосподарської продукції на кілька років;
2. Суттєво
підвищувалися
закупівельні
ціни,
зросли
капіталовкладення в сільське господарство;
3. Впроваджувалися
надбавки
за
надпланову
знижено податки, ціни на техніку і запчастини.
продукцію,

13.

4. Економічні реформи
Економічна реформа 1965 р. загалом позитивно вплинула на розвиток
промисловості як республіки, так і СРСР загалом. Восьма п’ятирічка –
«золота п’ятирічка» (1966-1970 рр.) стала найуспішнішою з усіх
радянських п’ятирічок. Обсяг промислового виробництва в Україні
збільшився на 50 %. При цьому дві третини приросту промислової
продукції було отримано за рахунок зростання продуктивності праці.
Національний прибуток збільшився на 38 %.

14.

4. Економічні реформи
Однак економіка залишалася командно-адміністративною, і
керувало нею чиновництво. Розширення прав підприємств не
супроводжувалося звуженням прав міністерств і комітетів –
Держплану, Держпостачу, Держкомцін тощо. Запроваджений на
підприємствах госпрозрахунок, тобто встановлення відповідності
між витратами на виробництво та отриманими економічними
результатами, став лише бюрократичним замінником ринкової
економіки.

15.

5. Кадрові зміни в УРСР
Основною силою, що мала забезпечувати просування українського суспільства до
«комунізму» чи «розвинутого соціалізму», була КПУ. З 1963 р. її очолював Петро Шелест.
Виступав за рівноправні економічні відносини між республіками. Дав санкцію на проведення
масових арештів української інтелігенції у 1965 р. Сприяв процесу українізації закладів
освіти і засобів масової інформації. Намагався українізувати управлінський апарат. Став
ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки.
Виступав за відзначення 90-річчя від дня народження Й. Сталіна. Ініціював видання
багатотомної «Історії міст і сіл України», створення державного заповідника на о.
Хортиця та музею - заповідника української народної архітектури та побуту в с. Пирогове,
будівництво у Києві Палацу «Україна». Підтримував українських кінорежисерів С.
Параджанова і Ю. Іллєнка, Ансамбль народного танцю Вірського. Брав активну участь у
змові проти М. Хрущова, повністю підтримував курс брежнєвського керівництва.
Розпорядився розмножити і поширити серед свого оточення працю І. Дзюби
«Інтернаціоналізм чи русифікація?». У 1972 р. підданий критиці за книгу «Україно наша
радянська» та усунутий з посади.

16.

5. Кадрові зміни в УРСР
Володимир Щербицький – перший секретар ЦК КП України (1972–1989).
Цілковито
підтримував
політичний
курс
Л.
Брежнєва.
Сприяв
процесам русифікації і «злиття націй». Вів запеклу боротьбу з
дисидентським
рухом.
Намагався
якомога
ефективніше
розвивати
національну промисловість, сільське господарство, науку. Дозволив
будівництво
в
УСРС
низки
атомних
електростанцій,
зокрема
Чорнобильської. Розробка і прийняття нової Конституції УРСР (1978
р.), яка була майже точною копією Конституції СРСР 1977 р. Ще
більше
обмежувалася
проголошувала
суспільства.
КПРС
самостійність
керівною
і
республіки.
спрямовуючою
Шоста
силою
стаття
радянського

17.

6. Конституція УРСР
20 квітня 1978 р., за зразком союзної, Верховна Рада
України ухвалила Конституцію УРСР («Конституція
розвинутого соціалізму»)

18.

6. Конституція УРСР
✓ УРСР – суверенна держава у добровільному союзі радянських республік.
✓ УРСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (механізм реалізації цього права не
обговорювався).
✓ В УРСР побудовано розвинуте соціалістичне суспільство, у якому створені могутні продуктивні сили,
неухильно підвищується добробут і культура народу.
✓ Влада в УРСР належить народу, який здійснює її через ради народних депутатів.
✓ Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи є КПРС.
✓ Економіка УРСР є складовою частиною єдиного народно-господарчого комплексу СРСР.
✓ Гарантія прав (на працю, житло, безкоштовну освіту, медицину тощо) і свобод (слова, зборів,
віросповідання тощо) громадян.

19.

6. Конституція УРСР
Конституція 1978 р. закріплювала підлегле становище УРСР, чимало її статей мали декларативний характер
і не відповідали реаліям суспільного життя.
Із Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 р.
Стаття 6. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його
політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія
Радянського Союзу. КПРС існує для народу і служить народові.
Озброєна марксистсько-ленінським ученням Комуністична партія визначає генеральну
перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР,
керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає планомірного, науково
обґрунтованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму.

20.

7. Розвиток промисловості
Динаміка приросту основних показників економічного розвитку УРСР у період
восьмої — одинадцятої п'ятирічок (у %)
Показник
П'ятирічка
восьма (1966—1970
рр.)
дев'ята (1971—1975
рр.)
десята (1976—1980
рр.)
одинадцята (1981—
1985 рр.)
Валовий суспільний
продукт
6,7
5,6
3,4
3,5
Національний дохід
6,7
4,6
3,4
3,7
Капіталовкладення
6,8
6,4
2,1
3,1
Продуктивність
праці
6,1
4,1
3,0
3,8
Промислова
продукція
8,4
7,2
3,9
3,5
Сільськогосподарськ
а продукція
3,2
3,0
1,6
0,5

21.

7. Розвиток промисловості
Із доповіді члена-кореспондента АН СРСР А. Аганбегяна «Сучасний стан радянської
економіки. 1965 р.
«За останні шість років темпи розвитку нашої економіки знизилися приблизно вдвічі. Ми
значну частину засобів витрачаємо на оборону... із приблизно 100 млн працівників в
СРСР 30-40 млн зайнято в оборонній промисловості. Ми торгуємо переважно сировиною, бо
чимало країн, у тому числі й соціалістичні, не хочуть купувати у нас готову продукцію
через її низьку якість... Головні причини внутрішні:
1. Неправильний напрям господарського розвитку країни.
2. Невідповідність системи планування, стимулювання і керування радянської економіки
до сучасних вимог. Багато років ми вперто дотримували курсу надіндустріалізації. Усе
це
відбувалося
за
умов
штучного
гальмування
галузей,
які
не
належать
до
важкої
промисловості.
...У нас фактично відсутні товарно-грошові відносини, а ціни не відіграють ніякої
ролі. Головне — централізований розподіл».

22.

7. Розвиток промисловості
Запровадження економічної реформи відбувалося поступово.
У 1966 р. на нові методи господарювання перейшли перші
100 підприємств республіки. У 1970 р. реформа охопила 8,2
тис. українських підприємств, що становило понад 80 % від
загальної кількості.
Економічна реформа 1965 р. загалом позитивно вплинула на
розвиток промисловості як республіки, так і СРСР загалом.
Восьма п’ятирічка (1966—1970 рр.) стала найуспішнішою з
усіх
радянських
п’ятирічок.
Обсяг
промислового
виробництва в Україні збільшився на 50%. При цьому дві
третини приросту промислової продукції було отримано за
рахунок
зростання
продуктивності
прибуток збільшився на 38%
праці.
Національний

23.

7. Розвиток промисловості
Високі темпи розвитку електроенергетики: уведення в дію великої кількості
електростанцій – Придніпровської, Бурштинської, Зміївської, Запорізької,
Чорнобильської АЕС та ін.

24.

7. Розвиток промисловості
1. Видобуток залізної руди в Україні протягом 1970—1985 рр.
зріс зі 111 до 120 млн т, прокат чорних металів — із 32,7 до
37,7 млн т.
2. Поступово
зростала
зменшувався
його
видобуток
собівартість.
вугілля
Якщо
в
на
Донбасі
період
та
дев’ятої
п’ятирічки тут щороку видобували до 200 млн т вугілля, то в
одинадцятій — менш ніж 180 млн т.
3. На продуктивності підприємств позначалося й те, що легкі для
видобутку
шари
вичерпалися,
а
технічна
оснащеність
шахт
залишалася недостатньою. У цих умовах праця шахтарів ставала
більш небезпечною.

25.

7. Розвиток промисловості
Промисловість України, як і вся її економіка
71—72%
загалом, продовжувала працювати сама на себе, а
не
на
людину.
неістотно
Зростання
впливало
республіки,
на
оскільки
національного
рівень
перш
за
життя
все
доходу
населення
відбувалося
нарощення засобів виробництва.
Частка
промисловості
групи
«А»
в
загальному
обсязі валової продукції промисловості України
в 1970—1985 рр. становила 71—72%, а групи «Б» —
28—29%.
При
цьому
в
провідних
країнах
світу
частка галузей, що виробляли товари народного
споживання,
у
загальному
продукції сягала 50—60% .
обсязі
валової
28—29%

26.

7. Розвиток промисловості
Із року
в
рік
знижувалася
офіційними
даними,
автомобільній
галузях
випускали
обладнання
якість
продукції.
За
в
електротехнічній,
на
підприємствах,
та
для
харчової
і
що
легкої
промисловості, продукція низької якості становила
15—20%.
Помітно
зросла
матеріаломісткість
Періодичні
кампанії
зупинити
поглинання
республіки,
розвиток.
завищувалися
та
окремі
(на
заходи
ресурсів
зорієнтованою
При
виробництва.
не
могли
промисловістю
на
екстенсивний
цьому
норми
витрат
деяких
підприємствах
досягало 40% проти фактичних потреб).
часто
завищення

27.

7. Сільське господарство
Сільське
господарство
показниками
давало
задовольняло
вагому
частку
потреби
в
республіки
й
загальносоюзному
продовольчої продукції. В Україні в цей період вироблялося:
60 % союзного обсягу цукру,
44 % соняшнику,
36 % плодів і ягід,
30 % овочів,
23 % м’яса,
24 % птиці,
26 % тваринного масла,
20 % сиру тощо.
за
багатьма
виробництві

28.

7. Сільське господарство
Однак
сільське
господарство
залишалося
найбільш
слабкою
і
занедбаною ланкою економічного життя республіки. При цьому на
його розвиток виділяли значні кошти. У дев’ятій п’ятирічці вони
становили 24,6, десятій — 29,2, одинадцятій — 31,1 млрд руб.
Збільшення обсягів капіталовкладень, технічне переоснащення й
нарощування основних фондів не змінювали на краще становище на
селі. Темпи приросту продукції сільського господарства постійно
знижувалися.
Колгоспи і радгоспи, незважаючи на те, що держава витрачала на
них усе більше коштів, не могли бути прибутковими. Це свідчило
про
неефективність
позбавленої
реального
господаря
системи
колгоспного виробництва, яку комуністичні ідеологи визнавати не
бажали.

29.

7. Сільське господарство
Динаміка приросту основних показників економічного розвитку УРСР у період
восьмої — одинадцятої п'ятирічок (у %)
Показник
П'ятирічка
восьма (1966—1970
рр.)
дев'ята (1971—1975
рр.)
десята (1976—1980
рр.)
одинадцята (1981—
1985 рр.)
Валовий суспільний
продукт
6,7
5,6
3,4
3,5
Національний дохід
6,7
4,6
3,4
3,7
Капіталовкладення
6,8
6,4
2,1
3,1
Продуктивність
праці
6,1
4,1
3,0
3,8
Промислова
продукція
8,4
7,2
3,9
3,5
Сільськогосподарськ
а продукція
3,2
3,0
1,6
0,5

30.

7. Сільське господарство
Стрімке наростання негативних тенденцій примусило
КПРС
у
травні
1982
р.
схвалити
Продовольчу
програму СРСР 1982—1990 рр. Вона була представлена
суспільству
як
така,
що
зростання
виробництва
забезпечить
суттєве
сільськогосподарської
продукції.
Проте
фактично
Продовольча
залишилася
невиконаною.
Так,
п’ятирічку
планувалося
кожного
якщо
на
року
програма
одинадцяту
збирати
в
республіці 51—52 млн т зерна і 57 млн т цукрового
буряку, то за фактом щороку збирали 39,3 млн т
зерна
і
виконано
53,9
також
показниками.
млн
т
цукрового
заплановані
буряку.
завдання
за
Не
було
іншими

31.

8. Соціальні процеси
Природний приріст населення УРСР
у 1959-1989 рр. (тис. осіб)
Роки
Загальний
Приріст за національностями
приріст
українців
росіян
євреїв
інших
1959—1970
5258
3126
2035
-63
160
1971—1979
2248
1205
1117
-148
74
1980—1989
1862
930
884
-147
195
Усього за
9368
5261
4036
-358
429
30 років

32.

8. Соціальні процеси
Упродовж
30
років

від
перепису
1959
р.
до
перепису 1989 р. – кількість населення України
збільшилася із 42,3 млн до 51,7 млн осіб. За цим
показником у період «застою» республіка посіла
шосте
місце
в
Європі
після
РРФСР,
Німеччини,
Італії, Великої Британії та Франції.
Однак при цьому приріст населення в УРСР із року
в
рік
суттєво
зменшувався
смертності
над
природний
приріст
через
народжуваністю.
уже
не
Із
переважання
1980-х
забезпечував
рр.
просте
відтворення населення республіки. Унаслідок цього
вперше реальною стала загроза депопуляції.

33.

8. Соціальні процеси
Проведені у 1959, 1970 і 1979 роках переписи
населення
показали,
що
вперше
за
багаторічну
історію у 1964 р. кількість міського населення
перевищила кількість селян.
Упродовж
1965-1985
скоротилось
на
pp.
4,6
сільське
населення
осіб.
Зменшилась
млн.
кількість членів сільської сім’ї з 4 до З осіб.
Головним,
що
проблеми,
була
визначало
масова
ці
міграція
демографічні
населення
у
міста. Причиною цього були гірші умови праці та
проживання у селі, низький рівень культурного
дозвілля, особливо для молоді.

34.

8. Соціальні процеси
У
роки
«застою»
в
республіці
відбувалося
підвищення
заробітної плати різних категорій населення. У середині
1960-х рр. було збільшено посадові оклади працівників
охорони здоров’я, народної освіти, житлово-комунального
господарства,
1972
р.
на
працівникам
лікарям
та
торгівлі
20—30
%
дитячих
й
громадського
було
підвищено
дошкільних
стипендії
харчування.
заробітну
установ,
студентам.
Було
У
плату
учителям,
збільшено
мінімальну заробітну плату із 40—50 руб. у 1965 р. до
70 руб. у 1977 р., скасовано стягнення з неї податків.
Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців
зросла із 78 руб. у 1960 р. до 155 руб. у 1980 р.

35.

8. Соціальні процеси
1966
р.
перевели
всі
на
колективні
гарантовану
господарства
грошову
оплату.
Середньомісячна оплата праці протягом 1965—
1985 рр. у колгоспах республіки зросла до
134 руб., або у 2,7 разу, у радгоспах — до
163 руб., або у 2,3 разу. Унаслідок цього
розрив
в
оплаті
праці
селянства
і
робітництва скоротився до 20—46 %.
Реальні доходи селянства перевищували ті,
які на той час мали робітники і службовці,
але погані побутові умови й важка фізична
праця спричиняли відплив населення із села.

36.

8. Соціальні процеси
У
роки
високі
«застою»
темпи
в
Україні
зберігалися
житлового
будівництва.
Протягом 1965—1985 рр. у республіці було
збудовано 7,3 млн нових квартир.
У
Києві,
Харкові,
Дніпропетровську,
Вінниці, Львові та інших містах з’явилися
нові
житлові
багатоповерхових
мікрорайони
з
кварталами
будинків
і
відповідною
інфраструктурою.
У цей період в Україні виникли нові міста —
Українка,
Вільногірськ,
Нововолинськ,
Світловодськ, Придніпровськ тощо.

37.

8. Соціальні процеси
Через кризові явища в економіці виникала
невідповідність
між
надходженнями
до
державного бюджету й видатками. Долаючи її,
держава час від часу випускала в обіг нові,
не
забезпечені
товарною
масою
гроші.
Протягом 1971-1985 рр. кількість грошей в
обігу збільшилася в 3,1 разу, а виробництво
товарів народного споживання — у 2 рази.
Через
те,
що
на
руках
у
населення
були
гроші, а товарів не вистачало, в Україні,
як
і
в
інших
радянських
виникло таке явище, як дефіцит.
республіках,

38.

9. Репресії проти інтелігенції
Причини активізації опозиційного руху:
1) криза
системи,
зневіра
значної
частини
населення в комуністичних ідеалах;
2) наступ неосталінізму, згортання демократичних
процесів;
3) посилення тиску союзних органів на Україну,
зросійщення, зневага до української мови та
культури.

39.

9. Репресії проти інтелігенції
Зміни у вищому партійному керівництві СРСР
1964 р. та УРСР 1972 р. – зміна Шелеста на
Щербицького на посаді першого секретаря ЦК
КП(б)У – перетворило Україну на «заповідник
застою».
У цю добу відбулося три хвилі політичних
арештів та розправ над дисидентами:
1. 1965 р. – непідготовлена й вибіркова;
2. 1972 р. – організована й цілеспрямована;
3. 1980 р. – зачистка перед Олімпійськими
іграми.

40.

Причини активізації дисидентського руху
• інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р.;
• нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р., на
якій керівники РС підписали Гельсінський акт, що
передбачав гарантію громадських прав і свобод;
• ігнорування конституційних прав людини в СРСР; репресії
проти інакомислячих;
• видання у Львові В.Чорноволом самвидавничого журналу
«Український вісник» (1970 р.).
• Самвидав – у СРСР неофіційне копіювання і
розповсюдження творів, не схвалених радянським
режимом.
• Тамвидав – у СРСР розповсюдження виданих за кордоном
творів

41.

Методи боротьби
дисидентів
Масові заходи
Розповсюдження
нелегальних видань
– “самвидаву”
Вивішування
синьо-жовтих прапорів
Розповсюдження листивок
Протести,відкриті листи,
звернення до урядів
демократичних країн
Створення правозахисних
організацій
Акції солідарності з іншими
народами,що зазнали утисків
з тоталітарними системами
Листи протесту
до керівних органів
УРСР та СРСР

42.

Напрями і вимоги дисидентського руху:
національно-визвольний:
розширення
національних прав аж до незалежності;
• правозахисний: дотримання конституційних
прав людини, виконання підписаних угод;
• демократичний соціалізм: соціалізм з
«людським
обличчям»,
соціальна
справедливість;
• релігійний: свобода віросповідання, припинення
тиску на церкву, відновлення УГКЦ;
• кримськотатарський національний рух: на меті
– повернення на батьківщину, лідер — Мустафа
Джемілєв.

43.

9. Репресії проти інтелігенції
У
1965
р.
прокотилася
хвиля
арештів
у
Києві, Одесі, Луцьку, Львові, Тернополі,
Івано-Франківську. Серед арештованих були
І. Світличний, М. Горинь, П. Заливаха та
ін.
4 вересня 1965 р. у кінотеатрі «Україна»
в
Києві
«Тіні
під
час
забутих
перегляду
кінофільму
предків»
група
інтелігенції, зокрема І. Дзюба, В. Стус,
В.
Чорновіл
та
інші,
провели
протесту проти арешту інакодумців.
акцію

44.

45.

9. Репресії проти інтелігенції
«В’ячеслав Чорновіл встав й вигукнув: «Хто
проти
тиранії
протесту

встаньте!»
підтримав
Василь
Заклик
Стус.
до
Частина
присутніх – більше ста чоловік – підвелася
з
місць.
«Це
сталося
якоюсь
мірою
спонтанно, відрухово – і заклик, і те, що
встали». У скорім часі Стуса відрахували із
аспірантури Інституту літератури АН УРСР,
Дзюба та Чорновіл були звільнені з роботи
видавництв
відповідно.
«Молодь»
та
«Молода
гвардія»

46.

Документи розповідають
Зі спогадів М. Роженка про події 4 вересня 1965 р. у кінотеатрі
«Україна»
І раптом на сцену піднялася худорлява людина. Оголосили, що слово
надається Івану Дзюбі. Зал помітно хитнувся... Приєднавшись до
попередніх виступів щодо оцінки фільму Дзюба несподівано для
присутніх, зокрема для мене, повідомив, що, на жаль, свято від фільму
потьмарюється арештами серед української інтелігенції у Львові та
інших містах України. Це повідомлення викликало шок. Принишкли
актори, заціпенів зал.
Хтось із адміністраторів підбіг до Дзюби, почав забирати мікрофон,
підштовхуючи Дзюбу до краю сцени. «Це провокація!» — почулися вигуки,
а Дзюба на краю сцени, мало не падаючи з неї в зал, продовжував щось
говорити. Зал захвилювався.
І тут залунав новий голос, я глянув разом з усіма праворуч від сцени й
побачив Василя Стуса. Це говорив він. Закликав глядачів на знак
протесту проти арештів піднятися зі своїх місць. Очі Василя горіли. Під
його поглядом люди почали спочатку несміливо, а потім сміливіше
вставати, відтак сідати, коли він звертався до інших, і знову вставати...
Промайнула думка, що сеанс зірвано, але в цей час мікрофонний голос
попросив почати перегляд фільму. Світло в залі погасло. З темряви
востаннє долинуло Василеве «Я вам розповім про Леніна», перекрите
голосом гучномовця, — сеанс розпочався.

47.

48.

49.

У грудні 1965 р. І. Дзюба звернувся з листом до першого секретаря ЦК КПУ
П. Шелеста та Голови Ради Міністрів УРСР В. Щербицького з протестом проти
арештів творчої інтелігенції в республіці й долучив до нього свою працю
«Інтернаціоналізм чи русифікація?»

50.

Наприкінці 1960-х рр. за ініціативою влади в Україні
розгорнулася кампанія цькування І. Дзюби. Від нього
вимагали визнати помилковими свої погляди, а від Спілки
письменників України — виключити
І.
Дзюбу зі своїх лав

51.

52.

9. Репресії проти інтелігенції
У січні 1972 р. радянські спецслужби провели масові політичні арешти,
ув’язнивши
багато
провідних
діячів
національно-культурного
відродження.
Ці події отримали назву «великий погром». Кількість арештованих
дисидентів у 1972-1973 рр. за різними оцінками коливалася у межах
70 – 100 осіб. Незрівнянно більше число осіб зазнало «м’якших»
репресій – звільнення з керівних посад, позбавлення роботи, заборона
друкувати свої твори і т.д.
Найбільш далекосяжною зміною стало обрання у жовтні 1972 р.
секретарем ЦК КПУ з питань ідеології Валентина Маланчука. Він був
основним натхненником й організатором «великого погрому».

53.

У 1972 р. прокотилася друга хвиля масових арештів дисидентів, за ґрати
потрапили понад 100 діячів опозиційного руху.
Так виглядав новорічний вертеп дисидентів у Львові
1972 р. Вони ще не знали, що влада готує на 12 січня...

54.

Ініціатором коляди стала колишня дружина
В. Чорновола Олена Антонів
Вертеп у домі Садовських у Львові. Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена
Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять — Стефанія
Шабатура ("циган"), Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко. Через три дні Стус, Калинець та
Шабатура були заарештовані

55.

9. Репресії проти інтелігенції
Зброєю
багатьох
дисидентів
у
режимом
став
самвидав

боротьбі
з
підпільно
розмножувані та поширювані твори. В 1967 р.
виходить збірник «Лихо з розуму (Портрети
двадцяти «злочинців»), який був укладений
В’ячеславом
Чорноволом.
матеріали
Першу
про
української
біографічні
цього
У
ньому
хвилю
арештів
інтелігенції
довідки
«набору»,
про
їхні
зібрані
серед
1965-1966:
20
політв’язнів
листи,
звернення,
літературні та художні твори.

56.

9. Правозахисний рух
У
1970
випуск
року
Чорновіл
підпільного
вісник»,
в
у
журналу
якому
хроніку
національного
спротиву.
стає
редактор
справжнім
національної
Україні.
і
матеріали
українського
Він

його
видавець.
Журнал
рупором
свідомості
починає
«Український
друкує
самвидаву,
організатор,
Львові
демократії
у
та
підрадянській

57.

9. Правозахисний рух
Суспільний резонанс у тогочасній Україні та за кордоном отримала
стаття
історика
Михайла
Брайчевського
«Приєднання
чи
возз'єднання?» (1966 р.), у якій автор проаналізував українськомосковський договір 1654 р. та його наслідки. Історик довів на
фактах
невідповідність
нав’язаного
в
1947
р.
тодішнім
першим
секретарем ЦК КПУ Л. Кагановичем терміну «возз’єднання» фактичному
змісту
боротьби
Б.
Хмельницького
проти
польського
панування
в
середині XVII ст. Статтю негативно сприйняли компартійні ідеологи,
і
її
було
«самвидавом»
заборонено
до
і
значну
здобула
друку.
Проте
популярність
вона
поширювалася
серед
української
інтелігенції. У 1972 р. стаття потрапила за кордон і була видана в
Канаді
без
відома автора.
Після
цього М.
Брайчевський втратив
роботу й упродовж наступних шести років не міг працювати за фахом.

58.

9. Правозахисний рух
У 1975 р. СРСР, підписавши Гельсінський Заключний акт Наради
з
безпеки
та
зобов’язання
співробітництва
не
в
переслідувати
Європі,
узяв
на
себе
громадян
за
політичні
переконання. Спираючись на цю норму, правозахисники в СРСР
почали легально відстоювати право на інакомислення.
У
травні
1976
р.
в
Москві
було
утворено
Групу
сприяння
виконанню Гельсінських угод у СРСР, а 9 листопада того самого
року в Україні виникла Українська громадська група сприяння
виконанню Гельсінських угод, або Українська Гельсінська група
(УГГ).
Її
очолив
письменник
М.
Руденко,
а
членами-
засновниками були О. Бердник, О. Тихий, Л. Лук’яненко, І.
Кандиба,
М.
Маринович,
О.
Мешко,
М.
Матусевич,
П.
Григоренко*, Н. Строката. Штаб-квартира УГГ розміщувалася у
Львові.

59.

9 листопада 1976 р. група дисидентів у Києві об’єдналася в
Українську громадську групу сприяння виконанню
Гельсінських
угод.
Мета
заснування
правозахисної
неформальної групи - стежити за здійсненням Гельсінських
угод на території України.

60.

Засновники УГГ: письменник М. Руденко (голова), письменникфантаст О. Бердник, правозахисники та колишні політв’язні Л.
Лук’яненко, О. Мешко,
П. Григоренко, І. Кандиба,
мікробіолог Н. Строката, інженер М. Маринович, історик М.
Матусевич, учитель
О. Тихий. У наступні роки склад
учасників УГГ поповнювався.

61.

«Декларація» та «Меморандум Української громадської групи сприяння виконанню
Гельсінських угод» були написані М. Руденком. Усі члени групи підписали декларацію
власними іменами і подали свої адреси, підкреслюючи намір діяти виключно легальними
методами. Проте дуже швидко проти них розпочалися репресії. У 1977-1978 рр. були
заарештовані й засуджені М. Руденко, О. Тихий, М. Маринович, М. Матусевич, Л. Лук’яненко,
О. Бердник. Зокрема Л. Лук’яненка як «особливо небезпечного рецидивіста» засудили до десяти
років таборів і п’яти років заслання.

62.

10. Правозахисний рух
Головною
метою
УГГ
вважала
ознайомлення
країн

учасників
Гельсінських угод і світової громадськості з фактами порушень
на території України Загальної декларації прав людини. Крім
цього, у документах завданнями групи було визначено:
• стежити
за
виконанням
владою
гуманітарних
статей
Гельсінських угод;
• сприяти
ознайомленню
громадян
республіки
з
міжнародними
стандартами з прав людини;
• домагатися,
щоб
обговорюватиметься
на
міжнародних
виконання
конференціях,
Гельсінських
угод,
де
була
присутня українська делегація;
• вимагати
акредитування
в
зарубіжних прес-агентств.
Україні
представників
незалежних

63.

64.

9. Правозахисний рух
У 1977—1978 рр. заарештували М. Руденка, О.
Тихого, М. Мариновича, М. Матусевича, Л.
Лук’яненка,
О.
Бердника.
Зокрема,
Лук’яненка
як
«особливо
небезпечного
рецидивіста»
засудили
до
десяти
Л.
років
таборів і п’яти років заслання. У наступні
роки
групи.
було
заарештовано
й
інших
членів

65.

10. Культура
С. Параджанов
І. Миколайчук
О. Гончар

66.

10. Культура
Гороховий звір (1971).
М. Приймаченко
Пам'ятник засновникам Києва
В. Бородай

67.

Розвиток культури у 1960-1980-х рр.
Освіта
Головні
складові
Русифікація: 1978 р.
батькам дозволено
відмовлятися від вивчення
рідної мови дітьми.
Централізація: 1969 р.
створено Міністерство
освіти СРСР
Мілітаризація: 1972 р. у
школах запроваджено
початкову військову
підготовку

68.

Тенденції освітньої сфери
Шкільна освіта:
• запроваджено єдиний тип середньої школи;
• Конституція 1978 р. закріпила обов’язковість середньої освіти;
• зменшено кількість шкіл з українською мовою навчання
(Донецьк і Крим – жодної);
• низька вчительська зарплата;
• освіта не зорієнтована на виховання ініціативних громадян.

69.

Тенденції освітньої сфери
Вища освіта:
• впроваджено нові дисципліни: кібернетика, генетика;
• на основі педінститутів створено Донецький,
Сімферопольський та Запорізький університети;
• кількість студентів зросла майже вдвічі;
• зміцнилась мат.-техн. база вишів;
• майже повна русифікація вищої школи.

70.

Розвиток науки: загальні
тенденції
Науковий центр – АН УРСР на чолі з Б. Патоном.
Б. Патон
Відсутня зацікавленість виробника у
впровадженні винаходів.
Обмежено фінансування республіканських
наукових установ порівняно із
загальносоюзними.
Переважний розвиток галузей, що працювали на
оборону

71.

Розвиток науки: фізика,
механіка.
Запущено плавильну установку «Уран»
для вивчення плазми і керованої
термоядерної реакції.
Здійснено теоретичні розробки для
розрахунку орбіт штучних супутників
Землі.
Інститут кібернетики створював
автоматизовані системи управління
підприємствами та галузями.
Досліди електрозварювання алюмінію, титану та нержавіючої сталі в умовах
космічного вакууму.
Винайдено нові марки високотривкого чавуну, антикорозійної сталі.

72.

Розвиток науки: аграрні науки.
Селекційна робота Миронівського
науково-дослідного інституту під
керівнитцвом академіка
В.
Ремесла (пшениця, цукровий буряк).

73.

Розвиток науки: медицина.
В. Фролькіс працював у галузі
геронтології (старіння організму).

74.

Розвиток науки: медицина.
О. Шалімов створив Київський науково-дослідний інститут клінічної та
експериментальної хірургії, розробив чимало хірургічних методик та
інструментарію.
М. Амосов вивчав проблеми кардіохірургії, біологічної кібернетики.

75.

Розвиток науки: історія.
П. Тронько
Завершено видання 26-томної «Історії міст і сіл України»,
під керівництвом академіка П. Тронька, «Історія Української
РСР».
Створені фундаментальні дослідження: «Археологія УРСР»,
«Радянська енциклопедія історії України», «Історія
українського мистецтва».
Історикам рекомендовано вивчати радянський період. за
вивчення історії козацтва звільнені з роботи історики О.
Апанович,
Я. Дзиря.
Заборонено згадувати імена М. Грушевського, О. Оглобліна,
С. Єфремова.
1966 р. – в Києві виникла добровільна громадська організація – Українське товариство
охорони пам’яток історії та культури,– яка домагалася створення музеїв у Чигирині,
Суботові та Холодному Яру, меморіального комплексу на о. Хортиця.

76.

Розвиток науки: мовознавство.
Видано
«Історію
українськог
о
мовознавст
ва»,
«Словник
української
мови»,
«Історію
української
літератури»,
«Історію
української
мови».

77.

Література і мистецтво.
Панування
соціалістичного
реалізму.
Спілки
письменників,
композиторів,
художників
здійснювали
контроль за
представника
ми творчих
професій.
Продовжено
русифікацію.
Технологію
виготовленн
я і допуску в
прокат
фільмів було
зорієнтовано
на панування
російської
мови.
Зберігалась
ізольованість
від світового
мистецького
процесу.

78.

Сформувався жанр «українського поетичного
кіно»: Л. Осика «Камінний хрест» (за В.
Стефаником); І. Миколайчук «Вавилон ХХ» (за В.
Земляком) і С. Параджанов «Тіні забутих
предків» (за М. Коцюбинським), «Білий птах з
чнорю відзнакою»

79.

80.

81.

82.

83.

84.

Сергій Параджанов – радянський і український кінорежисер, найяскравіший
представник «українського поетичного кіно», режисер стрічок «Тіні забутих
предків» та «Цвіт граната»

85.

Маланчуківщина.
В. Маланчук – секретар ЦК КПУ з
ідеологічних питань.
«Маланчуківщина» – ідеологічний
диктат у мистецькій сфері, «великий
погром» української інтелігенції під
час «боротьби з буржуазним
націоналізмом та антирадянською
ідеологією».
Розпочалась 1968 р. цькуванням
нового роману О. Гончара «Собор».
За деякими оцінками, ця кампанія
була одним із методів боротьби
проти П. Шелеста.

86.

Як згадує майбутня права рука Щербицького В.Врублевський: "Відчувши, що називається, "смак крові", він (Маланчук – Авт.) друкує в
московській пресі публікації, в яких розглядає боротьбу з націоналізмом, як одну з найважливіших задач партії. Тим самим він мимохіть
підтверджував, що така загроза існує реально, всупереч визнаній керівництвом ЦК Компартії України офіційній доктрині про повне торжество інтернаціоналізму в республіці".

87.

О. Гончар
«Цей
славнозвісний
і
водночас
“багатостраждальний” твір мало не скинув з
п’єдесталу
вже
визнаного
класика
соціалістичного реалізму. Центральний образ
роману – пам’ятка козацької минувшини…
Основна увага в ньому приділена викриттю
негативних явищ радянської дійсності, таких як
бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян,
чиновницьке
недбальство,
зневажливе
ставлення до довкілля й пам’яток історії та
культури...»

88.

Л. Костенко звинуватили в
ідеалізації козацького минулого та
художній неповноцінності творів.

89.

За відродження і пропаганду
українського фольклору заборонено
етнографічний хор «Гомін» під
орудою Л. Ященка, якого виключили
зі спілки композиторів.

90.

Скульптора
І. Гончара за збирання
української
етнографічної колекції
звинувачено в
«націоналістичних
збоченнях» і
виключено з КПРС.

91.

Композитора-пісенника
В. Івасюка, автора
надзвичайно популярних
пісень «Червона рута»,
«Водограй» тощо, знайдено
повішеним; офіційна версія –
самогубство.

92.

93.

Розвиток соціальної сфери
Медичне обслуговування
Позитивні
зрушення
Безоплатне
обслуговування
Перше місце в світі за
кількістю
медичного персоналу
і лікарняних ліжок в
розрахунку на 1
людину
Фото радянських лікарів, журнал «LIFE»,
1970 р. Журналісти називають радянську
медицину такою, де кожен може
отримати безкоштовну допомогу

94.

Розвиток соціальної сфери
Медичне обслуговування
Негативні
якості
Слабка технічна
оснащеність
Радянський
плакат
Непристосованість
приміщень
Кошти на навчання
лікарів за залишковим
принципом
Високий рівень
смертності
Радянська стоматологія. У кожного, кому пощастило
відвідати стоматолога в районній поліклініці чи школі в
середині 1970-х в СРСР залишилися самі «яскраві» спогади,
які часто завдавали психологічної травми на все життя

95.

Розвиток соціальної сфери
Зростання споживчої сфери
«Населення, грошові надходження якого зросли тільки протягом 1971 —
1975 pp. в 3,1 раза, вже не хотіло купувати вітчизняні товари... Черги за
престижними імпортними товарами сягали вже не годин, а днів... «Золота
епоха» Брежнєва з її регулярною виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій,
щомісячними преміальними, безкоштовним медичним обслуговуванням,
освітою, дешевими товарами і послугами І до сьогодні для великої частини
українського суспільства є недосяжним ідеалом».
Історик О. Рубльов про рівень життя переважної більшості українців.
Художник
Невзгодін
«Подруги».
На подругах італійські
чоботи
Французькі духи
в СРСР. При
зарплатах 100120 рублів
потрібно було
віддати 70-80
рублів за 50 мл
флакон

96.

Розвиток соціальної сфери
Зростання споживчої сфери
Зростання
матеріального
добробуту
Дівчина і мопед, 1966 р.
Зростання
асортименту
товарів і
послуг
Знак якості в СРСР
Доступ до
товарів
соціалістичного
зарубіжжя
Реклама фінського холодильника

97.

Розвиток соціальної сфери
Дозвілля трудящих
5-денний робочий
тиждень
Збільшені
відпустки
Більша кількість
святкових і
неробочих днів
Картина І.ПЕНЗОВА «Щасливе
дитинство». У 1970-х в СРСР працювали
майже 40 тис. піонерських таборів, де
щорічно відпочивали до 10 млн. дітей
Урізноманітнення
дозвілля
Робота і відпочинок

98.

Розвиток соціальної сфери
Диспропорційна структура економіки
відставання підприємств групи «Б» (мала кількість споживчих товарів)
Підвищення заробітної плати
Диспропорційність споживчого ринку
різке збільшення грошової маси
слабке виробництво споживчих товарів
Інфляційні процеси

99.

Розвиток соціальної сфери
Інфляційні процеси
Втрата карбованцем
купівельної
спроможності
Номінальна зарплата
не призводила до
підвищення реальної
Стримування інфляції
призводить до
товарного дефіциту
Середня зарплата
радянської людини
165 рублів 75 копійок
на місяць

100.

Розвиток соціальної сфери
Товарний дефіцит
хабарі
за товар
Журнал «Перець». Висміювання тих, хто
женеться за західним способом життя
Черга за дефіцитним товаром
довгі
черги
«Авоська» – знаряддя мисливця за
продуктами епохи дефіциту
Якісні і
імпортні
товари
«діставання»
через
знайомих
престижність
професії
продавця
Номер черги на долоні

101.

Розвиток соціальної сфери
Спроби подолання товарного дефіциту
Продаж
ресурсів за
кордон
(«нафтодолари»)
Позики за
кордоном,
зменшення
золотого
запасу
Леонід Ілліч оцінив красу актриси
Джил СЕНТ-Джолі - однієї з дівчат
Джеймса Бонда
Форсований
продаж
алкоголю
Підвищення
цін на прод- і
промтовари
Радянська
реклама алкоголю

102.

Розвиток соціальної сфери
Бюджетний дисбаланс
Витрати
на ВПК
«Адмірал флоту Радянського Союзу
Кузнєцов» - важкий авіаносний крейсер
проекту 11435,призначений для ураження
великих надводних цілей, захисту морських
з'єднань від атак ймовірного противника
Соціальні
видатки
Доцент отримував пристойну за мірками
СРСР зарплату, більше 300 рублів на місяць

103.

Розвиток соціальної сфери
«Тіньова» економіка
«Цеховики»
«Фарцовщики»
• підпільні
підприємці,
які
виготовляли
неофіційну
продукцію
(якісну і під
іноземними
марками)
• здобувачі
або
реалізатори
продукції
цеховиків
або
закордонних
виробників
Образ фарцовщика. Кадр з фільму
«Іван Васильович змінює
професію»
Ювілейний знак « 50 років Відділу
боротьби з розкраданням
соціалістичної власності», 1987 р.

104.

Розвиток соціальної сфери
Гендерна політика
Збільшилась кількість жінок:
- здобували вищу освіту,
- посідали керівні посади,
- займалися інтелектуальною
працею.
На початку 1980-х років близько
90% жінок мали середню
спеціальну або вищу освіту.
Половину всіх працюючих у
народному господарстві й 60%
спеціалістів складали жінки.
У сільському господарстві 98%
працюючих складали жінки величезна частка ручної праці.
Образ жінкидиректора.
Кадр з фільму
«Службовий
роман»
Колгоспний базар

105.

Повсякденне життя населення
Нові стандарти
життя
покращення сфери
послуг і побуту
Радянський рекламно-агітаційний плакат
Типовий продуктовий магазин, 1974 р.

106.

Повсякденне життя населення
Інформаційні можливості
Нові стандарти життя
Кольоровий
дефіцитний
телевізор
телебачення
радіо
Приймач
«Спідола».
Вироблявся
в Латвії
Сюжет про передачу в
журналі «Телебачення та
радіомовлення»

107.

Повсякденне життя населення
Популяризація спорту
Футбольна «народна» команда «Динамо» (Київ),
1975 р. Саме цього року команда виграла кубок
володарів кубків і Суперкубок УЄФА. Команда була
першою немосковською командою, що здобула титул
чемпіона СРСР, та першим представником Радянського
Союзу, який завоював європейський трофей. Велику
допомогу команді надавав Перший секретар ЦК КПУ
В.Щербицький
Художник Мануїлов М.В.
Плакат «Спартакіада ​народів
СРСР»

108.

Повсякденне життя населення
Масова передплата видань
Журнал «Дніпро»
у 1965 році
Журнал «Перець»
у 1979 році
«Всесвітка» – ознака інтелігентного дому. У 1967
році видавництво «Художня література» починає
випуск 200-томного книжкового зібрання
головних творів світової літератури. Спочатку
тираж складав 300 тисяч, але з 1973 року тираж
дещо збільшили до 303 тисяч примірників

109.

Повсякденне життя населення
Музичні новинки – Вокальноінструментальні ансамблі (ВІА)
Білоруський ВІА «Песняри» – один з
найвідоміших у СРСР
«Смерічка» — український естрадний
вокально-інструментальний ансамбль

110.

Повсякденне життя населення
Музичні новинки – рок-музика, гурти і культура
Офіційно: рок-музика є
«продукт розкладу західної
культури»
Особливість
зародився в СРСР у
другій половині XX
століття під впливом
світової (західної) музики;
вирізняється так
званою слов'янською
манерою виконання;
акцент на поезію і
подачу тексту.

111.

Повсякденне життя населення
Український рок
Поява - в кінці 1960-х років на
хвилі «Відлиги»
В радянську епоху рокмузиканти зазнавали
переслідувань влади за свої
волелюбні ідеї. Тому
більшість їх змушена була
грати у “підвалах”

112.

Життя і побут номенклатури
Номенклатура (партійно-державна) –
привілейована правляча верства в СРСР, до складу
якої входили тільки члени КПРС і яка наділялася
значними пільгами і привілеями
Представники радянської
партноменклатури

113.

Життя і побут номенклатури
Привілеї і пільги (блага)
форма
утримання
заохочення в керівній
до праці
«касті»
стимул до
відданість
вірної
керівництву
служби
ЗиЛ-4104 –
транспорт
радянської
номенклатури
(«членовоз»)

114.

Життя і побут номенклатури
Привілеї і пільги (блага)
Вирішення
житлового
питання
Номенклатура
жила за
іншими
принципами
Доступ до
покращеного
харчування
Привілеї в
медобслуговуванні
(спецлікарні) і
відпочинку
(курорти)
Доступ до
дефіцитних
товарів за
державними
цінами
Агітаційний
плакат, який
на фоні пільг
номенклатури
виглядає
дивним

115.

Життя і побут номенклатури
Персональні пенсії
Пільги на додаткове
житло і оплату
комунальних послуг
Додаткові пільги в
медобслуговуванні
Додаткові грошові
виплати за партійний
і державний стаж
Номенклатура. Панівний клас
Радянського Союзу

116.

Моральний стан суспільства
«Моральний кодекс будівника комунізму»
Гуманне
ставлення
один до
одного
Поштова марка, присвячена Конституції СРСР 1977 р.

117.

Моральний стан суспільства
Формування комуністичної моралі
ЦК КПРС
один з основних напрямків діяльності
пропаганда
система навчання
і виховання
організації і
трудові колективи
Радянський агітаційний
плакат

118.

Моральний стан суспільства
Моральний конформізм (пристосуванство)
Реальне
життя
Несумісність декларованих
принципів з практикою життя
Мовчазне
погодження з
встановленими
нормами і
правилами
Парад 1 травня. Москва, 1979 р.

119.

Моральний стан суспільства
Формування споживацького суспільства
Ігнорування справи
побудови комунізму
Прагнення вигідної й
престижної роботи
Потяг до високого рівня
життя, одягу західного
виробництва, імпортної
побутової техніки
Прагнення бути «не
гірше за інших» та «не
зливатися з юрбою»
Представники
споживацьких настроїв у
космос летіти не бажали

120.

Моральний стан суспільства
Процвітання корупції
Всеправність
адміністративнобюрократичного апарату
Користолюбство та
підлабузництво
Карикатура на
радянську
номенклатуру
Подвійна
мораль
Карикатура на
фарцовщиків

121.

Моральний стан суспільства
Крадіжки державного і колгоспного майна
Несун, тобто робітник, виносив “наліво”
продукти виробництва свого заводу
Несуни. Карикатура

122.

Дати:
• 1965 р.- реформи в сільському господарстві та
промисловості («косигінська реформа»);
• 1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР.
В.Щербицький;
• 1976 р. - утворення Української Гельсінської групи.
Персоналії:
• В.Марченко, С.Параджанов, В.Романюк, М.Руденко,
В.Стус, В.Чорновіл, П.Шелест, В.Щербицький.
Поняття та терміни:
• «застій», «номенклатура», «дефіцит», «урбанізація»,
«русифікація», «самвидав», «правозахисник».

123.

124.

Розгляньте фото палітурок видань і виконайте завдання.
Ці візуальні джерела доречно використати для створення презентації
А «Дисидентський рух в Україні».
Б «Українські письменники-шістдесятники».
В «Ідеологізація культурного життя в Україні».
Г «Засоби масової інформації Радянської України».

125.

Яке явище радянської дійсності другої
половини 1960-х - 1980-х рр.
відображено на карикатурі?
А стрімке зростання цін на товари широкого вжитку
Б розкрадання державного майна на робочих місцях
В поглиблення технологічної відсталості легкої промисловості
Г систематичні перевірки громадян співробітниками міліції

126.

Один з творців української естрадної музики, автор 107 пісень, 53
інструментальних творів, автор найкращих пісень року в СРСР «Червона рута» (1971 р.) та «Водограй» (1972 р.) – це
А Л. Биков.
Б В. Івасюк.
В І. Миколайчук.
Г С. Параджанов.

127.

Яку особливість економічного розвитку УРСР в 1970-ті – на початку
1980-х рр. підтверджено даними, наведеними в уривку
документа: «У республіці, на яку припадало 2,6 % території СРСР,
було побудовано майже 40 % атомних енергоблоків,
продукувалося близько 40 % усієї радянської сталі, 34 % вугілля, 51
% чавуну. …частка промисловості, що працювала на споживчий
ринок, становила 29 %, тоді як у розвинених країнах цей показник
сягав 50–60 % і більше»?
А деформованість структури економіки
Б посилення економічної самостійності
В зростання конкурентоспроможності продукції
Г зниження матеріало- та енергомісткості виробництва

128.

У царині якого мистецтва творили діячі, зображені на
фото?
А кіно
Б театру
В музики
Г архітектури

129.

Укажіть прояви політико-ідеологічної кризи радянського ладу в
середині 1960-х – на початку 1980-х рр.
1 поява концепції «розвиненого соціалізму»
2 стрімка русифікація середньої та вищої освіти
3 проведення політики десталінізації
4 посилення репресій проти інакомислячих
5 формування багатопартійності
6 започаткування масового страйкового руху
7 придушення повстань політв’язнів ГУЛАГу

130.

Спроби економічних реформ у другій половині 1960-х рр.
Передбачали
А ліквідацію монополії держави у сфері зовнішніх торговельних
зв’язків.
Б впровадження семирічного плану розвитку народного
господарства.
В дозвіл на індивідуальну підприємницьку діяльність.
Г розширення господарської самостійності підприємств.

131.

Які поняття пов’язані з розвитком дисидентського руху в Україні в 1960–
1970-ті рр.?
1 «дефіцит»
2 «самвидав»
3 «люстрація»
4 «правозахисник»
5 «гласність»
6 «тамвидав»
7 «розвинений соціалізм»

132.

Яку думку намагався донести до населення радянської України автор
зображеної листівки-карикатури?
А безперспективність
боротьби за незалежність
України
Б декларативний характер
положень Основного Закону
Української РСР
В територіальні зазіхання
радянської Росії на
територію України
Г економічна залежність
УРСР від радянської Росії

133.

«Спеціальне обслуговування в медичних установах, можливості для
відпочинку на державних дачах і всесоюзних курортах,
забезпечення дефіцитними товарами, окремі санаторії та будинки
відпочинку», – привілеї, властиві в радянській Україні
А непманам.
Б дисидентам.
В номенклатурі.
Г «шістдесятникам».

134.

«Самвидав» - це один із методів боротьби дисидентів у СРСР й
УРСР, що полягав у
А поширенні серед населення української національної символіки.
Б написанні листів-протестів до вищого партійно-радянського
керівництва.
В неофіційному виготовленні та розповсюдженні літературних і
публіцистичних творів.
Г друкуванні в державних засобах масової інформації критичних
матеріалів.

135.

Прочитайте уривок з історичного документа та виконайте завдання
«Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не
скинув з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму.
Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини…
Основна увага в ньому приділена викриттю негативних явищ
радянської дійсності, таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я
селян, чиновницьке недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й
пам’яток історії та культури...»
Хто є автором твору, про який ідеться в уривку з документа?
А В. Стус
Б О. Гончар
В В. Чорновіл
Г О. Довженко

136.

«Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не скинув
з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму.
Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини… Основна
увага в ньому приділена викриттю негативних явищ радянської дійсності,
таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян, чиновницьке
недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й пам’яток історії та
культури...»
Укажіть фото, на якому зображено пам’ятку, що стала «центральним
образом роману».

137.

«Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не
скинув з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму.
Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини…
Основна увага в ньому приділена викриттю негативних явищ радянської
дійсності, таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян,
чиновницьке недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й пам’яток
історії та культури...»
Роман було піддано нищівній критиці й забороні в період
А «відбудови».
Б «відлиги».
В «застою».
Г «перебудови».

138.

Яке явище радянської дійсності другої половини 1960-х – 1980-х рр.
відображено на карикатурі?
А дефіцит
Б корупцію
В плюралізм
Г бюрократизацію

139.

Із якою подією пов’язані діячі, зображені на фото?
А заснуванням Української робітничо-селянської спілки
Б повстанням політичних в'язнів у Норільському концтаборі
В акцією протесту в кінотеатрі «Україна» проти арештів дисидентів
Г створенням Української Гельсінської спілки

140.

Прочитайте уривок з інтерв’ю колишнього голови КДБ УРСР М. Голушки:
«У карних кодексах… було передбачено відповідальність за
антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існуючий лад (ст. 62,
187 КК УРСР), застосування яких асоціюється із переслідуванням за
інакомислення».
Відповідні статті Кримінального кодексу використовувалися владою для
боротьби з
А дисиденством.
Б номенклатурою.
В «лисенківщиною».
Г багатопартійністю.

141.

Установіть послідовність віх дисидентського руху в Українській РСР.
А створення Л. Лук’яненком Української робітничо-селянської спілки
Б початок випуску В. Чорноволом «самвидавського» журналу
«Український вісник»
В заснування М. Руденком Української громадської групи сприяння
виконанню Гельсінських угод
Г участь В. Стуса в акції протесту в кінотеатрі «Україна» проти масових
арештів дисидентів

142.

Прочитайте фрагмент історичного документа та виконайте завдання
«…[організація] ставить за мету:
1) Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з
Декларацією Прав Людини.
2) …активно сприяти виконанню гуманітарних статей Заключного Акта
Наради з питань безпеки i співпраці в Європі.
3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах… Україна як суверенна
європейська держава i член ООН була представлена окремою
делегацією.
4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися
акредитування на Україні представників зарубіжної преси…»
Яка організація ставила перед собою таку мету?
А Український національний фронт
Б Українська головна визвольна рада
В Українська робітничо-селянська спілка
Г Українська Гельсінська група

143.

«…[організація] ставить за мету:
1) Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з
Декларацією Прав Людини.
2) …активно сприяти виконанню гуманітарних статей Заключного Акта
Наради з питань безпеки i співпраці в Європі.
3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах… Україна як
суверенна європейська держава i член ООН була представлена
окремою делегацією.
4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися
акредитування на Україні представників зарубіжної преси…»
У якому році створено цю організацію?
А 1951 р.
Б 1965 р.
В 1976 р.
Г 1989 р.

144.

«…[організація] ставить за мету:
1) Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з
Декларацією Прав Людини.
2) …активно сприяти виконанню гуманітарних статей Заключного Акта
Наради з питань безпеки i співпраці в Європі.
3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах… Україна як
суверенна європейська держава i член ООН була представлена
окремою делегацією.
4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися
акредитування на Україні представників зарубіжної преси…»
Хто з діячів, зображених на фото, був членом цієї організації?

145.

«…[організація] ставить за мету:
1) Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з
Декларацією Прав Людини.
2) …активно сприяти виконанню гуманітарних статей Заключного
Акта Наради з питань безпеки i співпраці в Європі.
3) Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах… Україна як
суверенна європейська держава i член ООН була представлена
окремою делегацією.
4) З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися
акредитування на Україні представників зарубіжної преси…»
Яке явище радянської дійсності слід характеризувати,
використовуючи наведений історичний документ?
А дисидентство
Б політичну реабілітацію
В перебудову
Г відлигу

146.

Обов'язковість носіння дітьми та молоддю УРСР зображених значків
свідчить про
А рівні фізичної підготовки.
Б заходи естетичного виховання.
В ідеологізацію суспільного життя.
Г етапи формування нової соціальної групи.

147.

Про кого з громадських діячів ідеться в спогадах сучасника: «...за
своїм покликанням і з ласки Божої – поет. Він поет не тільки
непересічний, а рідкісний своїм талантом і культурою. Доля
призначила йому в житті ще й роль політв’язня...»?
А А. П. Загребельного
Б Б. В. Стуса
В В. В. Чорновола
Г Г. С. Параджанова

148.

На якій проблемі радянської дійсності 1970-1980-х рр. фокусує увагу
зображена карикатура?
Напис на карикатурі:
- Молоді люди! Походили б для тренування з моєю заявою...
- Що ти бабцю! Ми більше п`ятдесяти кілометрів не ходимо!
А бюрократизмі державного
управлінського апарату
Б непопулярності
легкоатлетичного спорту
В погіршенні стану здоров’я
молодого покоління
Г соціальній незахищеності
людей похилого віку

149.

Установіть відповідність між прізвищем діяча та висловлюванням, що йому
належить.
Прізвище діяча
1 Б. Патон
2 О. Антонов
3 В. Глушков
4 М. Амосов
А«Потрібно примусити себе працювати: фізично і розумово, важко і багато. Для
цього необхідні мотиви, надзавдання! Для мене таким "надзавданням" були
спочатку хірургія, а згодом — наука і написання книг...»
Б«За фахом я математик, і мій науковий потяг до питань теоретичної фізики
пояснюється тим, що в цій галузі багато захоплюючих проблем, успішне розв’язання
яких залежить від розробки математичних методів...»
В«...Тільки розробка нової архітектури обчислювальних систем дозволить вирішити
проблему створення суперЕОМ, продуктивність яких збільшується необмежено при
нарощуванні апаратних засобів...»
Г«Найцікавіша частина нашої роботи — це краса в техніці... Конструктор часто
може йти від краси до техніки, від рішень естетичних до рішень технічних. Ми добре
знаємо, що красивий літак літає добре, а негарний - погано, або й взагалі не
літатиме...»
Д«Вже 10 років пройшло, як ми розробили нову технологію високочастотного
електрозварювання живих тканин. Ми маємо відповідні свідоцтва, міжнародні
сертифікати, які дозволяють проводити такі хірургічні операції безпосередньо на
людині...»

150.

«...Ліквідувати Українську Раду народного господарства. Визнати за
необхідне ліквідувати Ради народного господарства економічних
районів УРСР» — це рішення засвідчило
А згортання хрущовських реформ.
Б реалізацію державного суверенітету республіки.
В скорочення масштабів сталінських репресій.
Г поглиблення політики «перебудови».

151.

Установіть відповідність між прізвищами митців і фактами їхньої творчої
біографії.
1 О. Гончар
2 О. Довженко
3 С. Параджанов
4 П. Загребельний
Акінорежисер, автор фільмів «Земля», «Поема про море», кіноповістей
«Україна в огні», «Зачарована Десна»
Бписьменник, громадський діяч, автор трилогії «Прапороносці», романів
«Тронка», «Собор», «Берег любові»
Впоет, автор збірок «Протуберанці серця», «Корінь і крона», сценаріїв до
фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест»
Гкінорежисер, автор фільмів «Українська рапсодія», «Квітка на камені»,
«Тіні забутих предків», «Колір граната»
Дписьменник, журналіст, автор романів «Первоміст», «Роксолана», «Я,
Богдан», сценарію до фільму «Ярослав Мудрий»

152.

Укажіть одну з ознак дисидентського руху в Україні в другій половині 1960 —
першій половині 1980-х рр.?
А мирний, ненасильницький характер боротьби
Б поширення руху лише в західних областях України
В координація масових антиурядових акцій з московськими групами
Г домінування релігійної течії, її підтримка православною церквою

153.

Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та
поняттями й термінами, які потрібно використовувати, характеризуючи їх.
1 Велика Вітчизняна війна (1941–1945 рр.)
2 Післявоєнна відбудова (1945 — початок 1950-х рр.)
3 Десталінізація (1953–1964 рр.)
4 Загострення кризи радянської системи (середина 1960 — початок
1980-х рр.)
А «відлига», «лібералізація», «раднаргоспи», «шістдесятники»
Б «застій», «номенклатура», «дефіцит», «правозахисник»
В «стаханівський рух», «закон про п'ять колосків», «розстріляне
відродження», «форсована індустріалізація»
Г «Голокост», «новий порядок», «рух Опору», «колабораціонізм»
Д «операція «Вісла», «ждановщина», «космополітизм», «лисенківщина»

154.

Яке визначення відповідає поняттю «номенклатура»?
А узагальнююча назва посадовців різних рівнів, що є ланками
командно-адміністративної системи
Б система, за якої функціонують і ведуть боротьбу за владу партії
різної політичної орієнтації
В політика розміщення промислових об’єктів без урахування наявної
сировинної бази, трудових ресурсів тощо
Г система управління, за якої частина функцій центральної влади
переходить до місцевих органів самоврядування

155.

Що було одним із проявів політико-ідеологічної кризи радянської моделі
розвитку України в 1970 — на початку 1980-х рр.?
А піднесення профспілкового руху та зростання активності
громадських неурядових організацій
Б поява концепції «розвиненого соціалізму» внаслідок усвідомлення
нереальності побудови комунізму
В утвердження принципів плюралізму на хвилі поширення в суспільстві
настроїв невдоволення та протесту
Г розмежування на всіх рівнях владних повноважень між
Комуністичною партією України та радами народних депутатів

156.

З'ясуйте, до якої серії нумізматичної колекції належить кожна з пам'ятних
(ювілейних) монет, зображених на фото.
А «Піонери генетики»
Б «Світила медицини»
В «Лідери правозахисного руху»
Г «Творці крилатих машин»
Д «Підкорювачі космосу»

157.

Укажіть одну з особливостей розвитку освіти УРСР у середині 1960 – на
початку 1980-х рр.
А збільшення кількості шкіл з українською мовою навчання
Б завершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти
В поява навчальних закладів нового типу – гімназій, ліцеїв, колегіумів
Г переорієнтація профтехосвіти на підготовку фахівців сфери
обслуговування

158.

Установіть послідовність суспільно-політичних подій 1950–1970-х років.
А Виступ на ХХ з’їзді КПРС М. Хрущова з доповіддю «Про культ особи та
його наслідки».
Б Поява праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
В Утворення Української громадської групи сприяння виконанню
Гельсінських угод.
Г Суд у Львові над членами Української робітничо-селянської спілки –
Л. Лук’яненком, І. Кандибою та іншими.

159.

Проаналізуйте фрагмент історичного документа
та виконайте завдання до нього.
«...Відчувалася загальна потреба якогось “роз’яснення”, якогось виступу в
цій справі [арештів]. Офіційні кола мовчали. Серед тих, хто багато в чому
не погоджувався з офіційною національною політикою, не знайшлося
кому виступити одверто, принципово й на всю широчінь питання. Тоді
довелося взятися за цю справу мені. У вересні–грудні 1965 року я написав,
а наприкінці того ж року надіслав на адресу Шелеста й Щербицького
працю “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, у якій звинувачував КПРС і КПУ
в антидемократизмі та проведенні жорсткої русифікації під виглядом
інтернаціоналізму».
Хто із зображених на фото діячів є автором наведеного уривку
документа?

160.

«...Відчувалася загальна потреба якогось “роз’яснення”, якогось виступу в
цій справі [арештів]. Офіційні кола мовчали. Серед тих, хто багато в чому
не погоджувався з офіційною національною політикою, не знайшлося кому
виступити одверто, принципово й на всю широчінь питання. Тоді довелося
взятися за цю справу мені. У вересні–грудні 1965 року я написав, а
наприкінці того ж року надіслав на адресу Шелеста й Щербицького
працю “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, у якій звинувачував КПРС і КПУ в
антидемократизмі та проведенні жорсткої русифікації під виглядом
інтернаціоналізму».
«Працю», згадану в уривку документа, автор написав під впливом арештів
А дисидентів.
Б колаборантів.
В остарбайтерів.
Г номенклатурників.

161.

«...Відчувалася загальна потреба якогось “роз’яснення”, якогось
виступу в цій справі [арештів]. Офіційні кола мовчали. Серед тих, хто
багато в чому не погоджувався з офіційною національною політикою,
не знайшлося кому виступити одверто, принципово й на всю широчінь
питання. Тоді довелося взятися за цю справу мені. У вересні–грудні 1965
року я написав, а наприкінці того ж року надіслав на адресу Шелеста
й Щербицького працю “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, у якій
звинувачував КПРС і КПУ в антидемократизмі та проведенні жорсткої
русифікації під виглядом інтернаціоналізму».
Якою була реакція компартійного керівництва УРСР на згадану в
документі «працю»?
А початок цькування автора
Б розгортання публічної дискусії
В припинення зросійщення освіти
Г виправдання судом заарештованих
English     Русский Правила