Сутність людини та сенс людського життя

1.

СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА СЕНС
ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

2.

Нині, коли ми вступили в
третє тисячоліття, зростає
інтерес до проблем
людини. Ким є людина? Чи
можна вважати її
унікальним творінням на
Землі? Чому на відміну від
інших природних істот
вона наділена
всерозумінням? Яка
природа людини? Що
визначає її духовність? У
чому драма людських
стосунків і людського
існування? У чому сенс і
цінність людського життя?

3.

Людина - унікальне творіння у Всесвіті. Вона
незрозуміла, незбагненна, загадкова. Ні
сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть
повною мірою розкрити таємницю людини.

4.

Роздуми про те, хто є людина,
завжди були основними для
філософів. До чого б не зверталася
думка людей, виявлялося, що головне
- це ставлення людини до цих явищ
життя і розуміння нею самої себе.
Діапазон визначень і оцінок людини в
історії дуже широкий. Аристотель у
ній вбачав "розумну тварину",
американський просвітитель Б.
Франклін - тварину, що робить
зброю праці, Ф. Ніцше - "хвору
тварину", М. Шеллер - "незадоволену
тварину". Людину обожнювали, і,
навпаки, наголошували на тому, що
вона "з праху походить і в прах
повернеться", а тому, як казав цар
Соломон, усе "марнота марноти і
томління духу". Життя людини то
нічого не коштувало, то
розглядалося як найбільша цінність.
Особливо очевидно стало це
наприкінці XX ст., коли з'явилася
можливість самознищення всього
людства і водночас стало зрозуміло,
що єдина справжня цінність - це
людина.

5.

Чому людина
залишається загадкою
для самої себе? Чому,
пізнавши і навіть
"підкоривши" природу,
пізнавши якоюсь мірою
основні закони
розвитку суспільства,
людина почувається
невпевнено і життя її
часто сповнене
трагізму? І доки існує
людство, триватимуть
пошуки людиною
відповіді на запитання хто вона?

6.

Видатний німецький
філософ І. Кант дійшов
висновку, що у філософії
є всього три запитання,
на які людина має дати
відповідь: що я можу
знати? Що робити? На
що я можу сподіватися?
Як не дивно, але
зводяться вони до
одного питання: хто є
людина?

7.

Тому можливий такий варіант розгляду
сутності людини:
- по-перше, людина є живою істотою, проте їй
притаманний особливий тип тілесної
організації;
- по-друге, людина є там, де є діяльність;
- по-третє, людська діяльність здійснюється в
системі суспільних відносин;
- по-четверте, людська діяльність (праця) є
усвідомленим процесом перетворення
природи, суспільства і самої людини;
- по-п'яте, людина є істотою духовною, їй
притаманна душа.

8.

Зі зміною історичних
уявлень про сутність
людини відповідно
змінюються й уявлення
про сенс її життя. Смисл
(тобто смислове
значення) людського
життя має історичний
характер. Однак питання
про сенс життя є питання
про призначення
людини. Не чому, а для
чого живе людина? З
давніх часів це питання
стояло перед людиною.

9.

Із багатьох підходів до розв'язання цієї
складної проблеми можна виокремити три
головні:
- сенс життя від початку притаманний життю;
- сенс життя поза життям;
- сенс життя створюється самою людиною.

10.

На відміну від тварин інстинкти не диктують людині, що
їй потрібно, і на відміну від людини вчорашнього дня,
традиції не диктують сьогоднішній людині, що вона
повинна. Не знаючи ні того, що їй потрібно, ні того, що вона
повинна, людина втратила чітке уявлення про те, чого ж
вона хоче. У підсумку вона або хоче того самого, чого й інші
(конформізм), або робить те, що інші хочуть від неї
(тоталітаризм). Сенс має бути знайдений, але не може бути
створений. Створити можна лише суб'єктивний сенс, просте
відчуття сенсу, або безглуздя. Сенс не тільки повинен, а й
може бути знайдений, і в пошуках сенсу людину спрямовує
її совість. Одним словом, совість - це орган сенсу. Її можна
визначити як здатність виявити той єдиний і унікальний
сенс, який криється в будь-якій ситуації. Сенс - це щоразу
також і конкретний сенс конкретної ситуації. Це завжди
"вимога моменту", яка завжди адресована конкретній
людині. І як неповторна кожна окрема ситуація, так само
унікальна і кожна окрема людина.