Похожие презентации:
Філософія та її роль у житті суспільства
1. Філософія та її роль у житті суспільства.
Підготувала студентка групи Б-21Вінтонів Оксана
2.
Слово "філософія" походить від грецького «філо» — любов і «софія»—мудрість і звичайно трактується як любов до мудрості. У Стародавній
Греції слово "філософія" як любов до мудрості застосовувалося до людей,
що відкривають таємниці природи і людського життя, учать діяти і жити в
злагоді з природою і вимогами самого життя. Мудрість — це узагальнений
людський досвід у його застосуванні до оцінки сьогодення і майбутнього,
вчинків і дій. Мудрість — це здатність правильно розуміти
співвідношення між думками, словами, справами людини і тими
вимогами, що диктуються об'єктивними закономірностями розвитку
природи, суспільства, мислення. Тому мудрість споріднена з свободою і
розумністю. Мудро вчиняє (і радить, і учить) той, хто, спираючись на
знання, узагальнений життєвий досвід, уміє розумно співвіднести
бажане з належним, суб'єктивні устремління з об'єктивною
логікою життя. Мудрість дозволяє уникати грубих помилок у
судженнях і діях.
3.
4.
Вся історія, як історія становлення і розвитку людини, є складним,драматичним, зі своїми радостями і трагедіями процесом усвідомлення
людиною самої себе, своєї сутності та сутності світу свого буття. Цей
довгий і тернистий шлях буяв і митями осяяння, і провалами, злетами і
падіннями, завоюваннями і поразками. Усе було. Людина створювала
світ рослин і тварин, створювала технічні засоби скорення природи,
скоряла її, руйнуючи і безжалісно знищуючи те, що створювалося
природою протягом мільйонів років. Людина формувала
людину, людина знищувала людину. Сама йшла на
смерть в ім'я порятунку іншого. У кривавих війнах
гинули тисячі, десятки і сотні тисяч ні в чому
неповинних людей. Вона звеличувала себе в ранг
надприродного, вона принижувала себе до рівня
дощового черв'яка.
5.
Однак у всьому цьому різноманітті, багатогранності ісуперечливості її життя, уже з тих далеких часів, коли вона
почала відрізняти себе від предметів навколишньої дійсності,
почала вимальовуватися певна логіка її ставлення до світу,
логіка усвідомлення цього ставлення. Можна сказати, що з
виникненням людини створюється цілісний, воістину
людський світ, що постає не просто як природа, матерія, а як
прояв усього багатства людської сутності. Природно, що
ставлення людини до цього світу є одночасно і ставлення до
самої себе.
6.
Якщо філософія є формою суспільного усвідомлення буття, тодля з'ясування її специфіки необхідно з'ясувати, що
відображається у філософії, ЩО є об'єктом філософського
осмислення дійсності; ЯК, під яким кутом зору цей об'єкт
розглядається у філософії, ЩО є предметом філософії; ЧОМУ
так, а не інакше відбувається відображення дійсності у
філософії, яка структура філософського знання, а
також —ДЛЯ ЧОГО
вона потрібна
людині, яке її соціальне
призначення, які функції вона виконує.
7.
Важливою стороною у філософії є розвитку суспільствата його духовне життя. Духовне життя може бути
наповнена багатим змістом, що створює сприятливу
духовну атмосферу життя людей, хороший моральнопсихологічний клімат. В інших випадках духовне життя
суспільства може бути бідною і маловиразний, а іноді в
ньому панує справжня бездуховність. У змісті духовного
життя суспільства виявляється його справді людська
сутність. Адже духовне (або духовність)
притаманне лише людині,
виділяє й підносить його над рештою світу.
8.
Основу духовного життя суспільствастановить духовна діяльність. Її можна
розглядати як діяльність свідомості, в
процесі якої виникають певні думки і
почуття людей, їх образи та уявлення про
природні та соціальних явищах.
Результатом цієї діяльності виступають
певні погляди людей на світ, наукові ідеї і
теорії, моральні, естетичні та релігійні
погляди. Вони втілюються в моральних
принципах і нормах поведінки, творах
народного та професійного мистецтва,
релігійних обрядах, ритуалах і т.д.
9.
Роль філософії розкривається у тих основнихфункціях, що вона виконує. По-перше, це функція
пізнавальна, оскільки філософія, насамперед, є
пізнавально-теоретичною діяльністю. Філософія
спрямована на осягнення цілісності світу, на пізнання
граничних засад і передумов взаємозв'язку людини і
світу, на системно-теоретичне, логічнопослідовне і аргументоване
вирішення світоглядних
проблем.
10.
Вона є узагальненим теоретичнимвідбиттям духовної культури. Завдяки
здатності філософії до граничного
узагальнення знання, вона у змозі
інтегрувати, з'єднувати різні елементи
культури у певну цілісність (не випадково
філософію називають самосвідомістю
культури).
11.
Методологічна функція філософії полягаєу визначенні засобів досягнення певної
мети, наприклад, у пізнанні істини, в
естетичній творчості, в соціальній практиці.
Філософське пізнання спрямоване не тільки
на пошук істини, але й на дослідження
знарядь та засобів її досягнення, на аналіз
самої можливості людського пізнання.
12.
Основним методологічним завданнямфілософії є досягнення обгрунтованості і
доказовості істини у науковому пізнанні.
Філософія досліджує проблеми, що
породжуються, але не вирішуються наукою:
ідеали науковості, норми і принципи наукової
діяльності, особливості і закономірності
наукових революцій, структура
і мова науки, функції наукового
дослідження тощо.
13.
Суттєвою функцією філософії є функція критична.Філософія формує критичне мислення. Призначення
філософії бути в опозиції до емпіричної дійсності, до
світу повсякденної реальності, бачити
недосконалість
суспільства, руйнувати
звичні стереотипи і
забобони, шукати, яким
світ повинен бути, щоб
бути більш людяним.
14.
Сама поява філософії була пов'язана з критикою,руйнуванням традиційних релігійно-міфологічних уявлень
при переході до класового суспільства. З перших кроків
свого існування вона стає органом критики, засобом
критичного ставлення до навколишньої дійсності, до
існуючих звичаїв, традицій та авторитетів. Нічого не
приймати на віру, все піддавати сумніву і виносити на суд
розуму такі принципи філософського пізнання.
15.
Свобода людського духу -основа будь-якоїсвободи. Вона полягає у здатності чинити
за совістю і внутрішнім обов'язком, а не за
зовнішніми правилами і розпорядженнями
дозволеного і прийнятого у суспільстві.
Свобода духу дає змогу зберегти людську
гідність за будь-яких обставин.
16.
Однак протиріччям людського життя є те,що, прагнучи свободи, люди часто
відмовляються від неї, аби тільки
полегшити собі існування.
В умовах несвободи
людині буває легше і
спокійніше, цей факт
звичайний і повсякденний. Прожити
життя, не засмучуючи себе думками, не
втомлюючи свій розум складними
проблемами буття, безперечно, легше.
17.
Зручно жити, «як всі», спираючись назовнішній авторитет, на силу традиції, на
чужі думки. Зручно, коли за тебе думають
і вирішують, колективно несуть
відповідальність. Простіше підкоритись
чомусь усталеному, заснованому на
колективних рішеннях, ніж брати на себе
тягар вибору і відповідальності.
18.
Свобода завжди тягар, вона потребує відлюдини мужності і постійної роботи
душі. Саме з позиції несвободи
філософію часто вважають непотрібною,
невиправданою, марною, далекої від
реальної дійсності грою думки.
19.
Отже, предмет філософії обумовлює виконання філософією функцій:світоглядної, методологічної та культурологічної. Уже з
характеристики структури сучасного філософії філософського
знання випливає висновок, у сучасному світі що філософія є частина
культури і виконує важливі функції у розвитку суспільства. Основні
функції філософії: світоглядна, гносеологічна, методологічна,
інтегративна, критична. Світоглядна функція полягає в тому, що
філософія - учення про загальне в системі людина - світ - служить
теоретичним ґрунтом світогляду, систематизує, розширює знання
людей про світ, людство, суспільство, допомагає зрозуміти світ як
єдине ціле і визначити у навколишньому світі місце людини.
Гносеологічна функція філософії виявляється у розробці і виборі
засобів і методів вивчення та зміни предметного світу або суспільства з
урахуванням діючих законів та особливостей об'єкту. Методологічна
функція дозволяє визначити напрямок наукових досліджень,
орієнтуватися у різноманітності процесів і явищ, аналізуючи їх з
певних теоретичних позицій.