Оноре де Бальзак

1.

2.

Оноре де Бальзак народився
у мальовничому місті Тур,
яке розташоване на березі
річки Луара, 20 травня 1799
року.
Середньовічний міст через річку Луару в м. Тур

3.

Дід Бальзака був селянином.
Батько Бернар-Франсуа Бальса (1746-1829)
розбагатів на скупці та продажу конфіскованих
дворянських земель в роки революції, а пізніше
став помічником мера міста Тур,
змінив прізвище на «Бальзак». Одружився він у 50 років.
Мати Анна-Шарлотта-Лаура Саламб’є (1778-1853)
походила з родини паризького торговця сукнам,
була молодша за свого чоловіка на 32 роки і навіть
пережила свого сина.
У сім’ї було 4 дітей:
Оноре, Лора, Лоранса, Анрі
Оноре і Лора

4.

5.

6.

Раннє дитинство Оноре минуло поза
батьківською домівкою.
Спочатку він жив у годівниці, простої
туринської селянки. Тут, у маленькому
селі
неподалік
від
Тура,
вперше
відкрилася перед ним краса рідного
краю.
У чотири роки його віддали до пансіону
Леге.
Одинадцять років дитинства й отроцтва
провів він у пансіонах та інтернатах.

7.

•У 8 років Оноре почав навчання у
Вандомському коледжі, закритому
навчальному закладі, під
керівництвом монахів-ораторіанців.
•Йому доводилося дуже скрутно,
хлопець здобув репутацію ледаря, а
за непокірливість часто потрапляв у
карцер.

8.

Саме тут він захопився читанням книжок. У колежі була
дуже велика бібліотека, до того ж Оноре діставав праці тих
французьких філософів XVIII ст., які в такому суворому
навчальному закладі були заборонені. У 12 років він написав
свою першу трагедію, вірші з якої, кепкуючи, любили
декламувати його товариші.

9.

• Невдовзі Оноре захворів, і батьки забрали його в Париж. Вони
мріяли, що син стане юристом, тож він закінчив Паризьку школу
права (1819).
• Здобуваючи юридичну освіту, Бальзак одночасно служив у
конторі адвоката Гільйоне де Мервіля, а потім у конторі
нотаріуса Пассе.

10.

Оноре
марив
письменника.
Він таємно відвідував лекції
з
історії
літератури
в
найкращому
університеті
Парижа - Сорбонні.
кар’єрою

11.

У 1819 р. Бальзак заявив батькам
про своє рішення стати
письменником.
На сімейній раді вирішено було
дати синові два роки
випробувального строку, упродовж
якого він мав виявити свій талант.
Бальзак почав писати віршовану
трагедією «Кромвель».
Навесні 1821 р. відбувся сімейний іспит
на право Оноре займатися літературою.

12.

«Екзаменаційна комісія»
одностайно вирішила, що його
проба пера не варта жодної
уваги, а старий друг сім'ї,
викладач ліцею, сказав: «Єдине,
що я можу вам
порекомендувати, мій юний
друже, назавжди забудьте про
літературу». Відтоді Бальзак
міг розраховувати тільки на
власні сили, у матеріальній
підтримці сім'я йому
відмовила.

13.

І все ж таки, незважаючи на цю невдачу, Бальзак відстояв право
займатися літературною творчістю.
Перші свої твори він видає під різними псевдонімами: Віларгія,
Оранс де Сент-Обен, граф Олександр, Альфред Кудре.

14.

Лора де Берні
(1777-1836)
Лора де Берні - перше кохання Бальзака. Вона
була немолода, сорокарічна жінка, мати
шістьох дітей, дуже нещаслива у своєму
сімейному житті. Лора відіграла велику роль у
житті Бальзака: зі співчуттям поставилася до
мрій
і
планів
молодого
письменника,
підбадьорювала,
підтримувала
в
тяжкі
хвилини до самої своєї смерті.

15.

Щоб якось прожити, він розпочав писати
модні тоді готичні, або «чорні», романи
(інша назва — «романи жахів і таємниць»)
і протягом п'яти років опублікував серію
творів, які пізніше ніколи не вносив до
списку своїх робіт. Проте це не врятувало
письменника від матеріальної скрути.
Окрім слави, у Бальзака була ще одна
пристрасть: він мріяв стати дуже
багатим і заради цього здійснював
неймовірні комерційні оборудки. Однак і
комерсант з нього не вийшов: його
«геніальні» плани закінчувалися черговим
фінансовим крахом, письменник дедалі
більше заплутувався в боргах, з якими
розрахувався лише наприкінці життя.

16.

Г.Флобер:"На книжковій полиці Бальзака
стояла
груба
книжка
з
чорною
палітуркою. На її титульній сторінці було
написано: "Сумні розрахунки". То було
зібрання векселів, за якими письменник
заборгував".
Безрезультатно закінчились його спроби
зайнятися видавничою діяльністю,
висунути свою кандидатуру в палату
депутатів у 1832 і 1848 рр.

17.

18.

На робочому столі митця стояв
бюст Наполеона з написом:
Д.Затонський:
«Майже
всі
біографи
порівнюють
Бальзака
з
імператором
Наполеоном. І це не примха, не випадковість:
Бальзак у літературі й справді схожий на
Бонапарта
в
політиці
—
та
сама
грандіозність задумів, та сама готовність
іти до кінця, і той самий невтримний
авантюризм, що решті-решт призводить до
особистої катастрофи».

19.

20.

Жан Батіст Мольєр
Жан де Лафонтен
Оноре де Бальзак поширював кращі літературні твори серед
широких верств населення Франції. Він запропонував друкувати
дешеві книжки, першим задумав однотомні видання
літературних праць класиків і опублікував (1825-1826) зі своїми
примітками твори Мольєра й Лафонтена.

21.

Незважаючи на творчі й фінансові
невдачі, Бальзак упевнено прямував
до слави. Він став знаменитим
навесні 1829 р., коли вийшов друком
його історичний роман «Шуани, або
Бретань в 1799 році» про
контрреволюційне повстання на
півночі Франції. Протягом 1830 р.
письменник опублікував майже
десяток повістей, що пізніше
ввійшли до його циклу творів
«Людська комедія».

22.

Один за одним з'являються романи Бальзака.
Ще на ранніх етапах творчості письменник
виявив схильність писати твори циклами,
внаслідок чого виник задум об'єднати всі
романи в епопею.
У 1840 р. з'явилась і назва —
„Людська комедія“, а у 1842 р. —
«Передмова». До епопеї увійшло
96 творів (із задуманих 144).

23.

Бальзак працював по 15—18 годин на добу.
Митець не визнавав роботи уривками.
Йому
необхідно
було
надовго
занурюватися в уявний світ своїх героїв,
жити їхнім життям.
Творив
письменник,
одягнувшись
у
знаменитий
балахон,
схожий
на
чернецьку рясу.

24.

Лягаючи спати раннім вечором, Бальзак
прокидався десь близько дванадцятої і
йшов до кабінету.
Тут не було нічого, крім письмового
столу, на якому лежали кілька книжок
класиків (для натхнення), стос паперу,
застругані воронячі пера та власноруч
зварена міцна кава.
Підраховано, що за час написання «Людської
комедії» він випив близько 15000 чашок
міцної кави.

25.

Марселіна
Деборд-Вальмор
Герцогиня
д’Абрантес
Генрієтта де
Кастрі
Сара ГвідобоніВісконті
Зюльма
Карро

26.

Евеліна Ганська
(1801-1882)
У 1832 р. письменник отримав перший
лист з Одеси, у якому були цікаві думки з
приводу його роману “Тридцятирічна
жінка”.
Авторка послання була багата
українська поміщиця Евеліна
Ганська,
власниця
маєтку
Верхівня поблизу Бердичева.

27.

— написав колись Оноре де Бальзак, не
підозрюючи, що свій головний скарб він
знайде в Україні.
І будуть це не
гроші, не
слава й не
літературне
натхнення, а
любов Евеліни
Ганської…

28.

Після зустрічі, вони розпочали писати
свій унікальний роман у листах. Бальзак
написав Ганській 444 листа.
Кохання
росло,
тому
у
1843
р.
письменник поїхав до Евеліни у її маєток
Верхівня.

29.

Бердичів - місце, де збуваються мрії і
сподівання. Саме тут 14 березня 1850 р.
у костьолі Святої Варвари Бальзак взяв
шлюб зі своєю «Північною зорею» Евеліною Ганською.
Бальзак після весілля сказав Евеліні:
До того часу і йому, і їй було вже по п'ятдесят.
Невдовзі під час весняного бездоріжжя наречені
відправилися у Париж.
Бальзаку залишалося жити декілька місяців…

30.

Марсель Бутерон про Евеліну де Бальзак
“Від першої зустрічі вона стала в житті Бальзака
ідеалом любові, який він собі створив уявою і в
можливості якого сумнівався. Вона була для нього
чудовим реваншем за погорду маркізи де Кастрі, вона з
першого дня віддала йому серце й пообіцяла руку,
покохала його так, що в 1833 році, в першому пориві
кохання хотіла все кинути, щоб іти з ним.
А далі, незважаючи на відстані, роки, його невірність, упередженість
своєї рідні, вистояла в своїй любові. Коли він був старий, хворий, вкрай
виснажений, вона приймала його протягом багатьох місяців у своєму
палаці в Україні; створила йому домашнє вогнище, сім`ю; щоб вийти за
нього заміж, вона зріклася більшої частини своїх маєтностей,
погодилася ділити з ним скромне життя в місті, якого не любила, в
оточенні, яке було їй чужим.
Вона заплатила борги Бальзака – за його життя й
після смерті – кількасот тисяч франків, доглядала
його невтомно й самовіддано. Нарешті, коли він помер,
вона віддала багато сил і енергії виданню й пропаганді
творів Бальзака, тим самим сприяючи зростанню його
слави... Якщо й цього не досить, якщо й це не
називається “кохати”, то чого ж вам іще треба?”

31.

Надмірна праця, безкінечні
турботи й хвилювання
підірвали здоров’я Оноре де
Бальзака.
Близько двох місяців
боровся Бальзак зі смертю.
18 серпня 1850 р. його
відвідав Віктор Гюго. Того ж
вечора
Оноре
Бальзак
помер.

32.

В. Гюго сповістив друзям:
Письменника поховано на цвинтарі Пер-Лашез