Австрійська та Російська імперії

1.

Австрійська та Російська імперії

2.

Особливості
політичного,
суспільного
економічного життя Австрійської імперії
За
своїм
державним
устроєм
Австрійська
імперія була абсолютною
монархією з необмеженою
владою імператора. Роль
дорадчих
органів
при
імператорі виконували:
Придворна військова рада
Гофрат (Палацова рада)
Таємна рада
та

3.

Імператор
призначав
склад уряду й канцлера,
що був його керівником.
За правління Франца I
(1806—1835
рр.)
та
Фердінанда I (1835—1848
рр.) визначальну роль в
імперії відігравав міністр
закордонних
справ
і
фактичний глава уряду в
1809—1821 рр. та канцлер
у 1821-1848 рр. Клеменс
Меттерніх
Клеменс Меттерніх

4.

У внутрішній політиці К. Меттерніх намагався засобами
політичної реакції зберегти панування над неавстрійськими
народами імперії, які в цей час переживали період
національного відродження. Однак подолати революційний
рух в Австрії К. Меттерніх не зміг

5.

Австрійська імперія мала територію 576 тис. км2 і була другою
за розмірами після Росії. У Європі її називали «клаптиковою
монархією», оскільки вона складалася з адміністративних
утворень (королівства, провінції тощо) із багатонаціональним
населенням
У середині XIX ст. із близько 37 млн
її
жителів
австрійські
німці
становили 7 млн, слов’янські
народи — 18 млн, мадяри (угорці)
— 5 млн осіб

6.

Утримуючи владу в такій державі, австрійці дотримувалися
давнього імперського принципу «розділяй і володарюй».
Через політику К. Меттерніха народи багатонаціональної
Австрійської імперії страждали від політичного та духовного
гноблення. Звичним явищем стали таємні суди, політичний
нагляд тощо.

7.

Зростання впливу Австрії на європейські справи не
супроводжувалося досягненнями в розвитку її економіки. У 18151847 рр. вона залишалася аграрною країною, дві третини жителів
якої працювали в сільському господарстві. Однак його розвиток
стримувало збереження залишків феодальних відносин

8.

Втручання влади перешкоджало розвитку промисловості
Перша в імперії парова машина з’явилася на фабриці в Брно в
1816 р. Наприкінці 20-х рр. в Австрії було лише 11 парових
машин, у 40-х рр. - 30, у середині XIX ст. - 900.

9.

Будівництво залізниць в імперії розпочалося в 1828 р., але
в 1846 р. їх протяжність становила лише 148 км.

10.

Передберезневий період
Добу від 1830 р. до революції 1848-1849 рр. в історії Австрії
називають передберезневим періодом

11.

У цей час Австрію охопило громадсько-політичне піднесення.
Представники більшості верств населення, за винятком
правлячої верхівки, поділяли думку про необхідність
здійснення в державі соціальних перетворень і реформування
державного устрою.

12.

Незважаючи на суттєві відмінності в поглядах, вони
погоджувалися в необхідності:
встановлення обмеженої монархії
запровадження основних громадянських і
політичних свобод
скликання представницького органу влади
із законодавчими функціями для прийняття Конституції

13.

На початку 30-х рр. XIX ст.
граф Іштван Сечені, один із
видатних діячів тогочасної
Угорщини,
розробив
програму
реформ,
яка
передбачала:
ліквідацію
залишків
кріпосництва
й
заміну
панщини найманою праце в
сільському господарстві
ліквідацію ремісничих цехів
підтримку національної
промисловості
Іштван Сечені
створення
Національного
банку та мережі кредитних
установ

14.

Проте уряд К. Меттерніха відкидав навіть можливість
обговорення будь-яких перетворень в імперії

15.

Національне відродження слов’янських народів
Австрійської імперії
Велику роль у цьому відігравали слов’янські просвітителі, яких
називали «будителями»

16.

Чимало зробили для національного відродження чехів Йозеф
Добровський, автор праць з історії мови та культури чехів, і
Йозеф Юнгман, який створив підручник чеської літератури та
чесько-німецький словник
Йозеф Добровський
Йозеф Юнгман

17.

Видатними діячами словацького відродження були Ян Коллар,
поет, автор збірок словацьких народних пісень, і Людовіт
Штур, який розпочав створення словацької літературної мови
Ян Коллар
Людовіт Штур

18.

Вагомими були здобутки «будителів» західних українців, що
перебували під владою Габсбургів. Михайло Поп-Лучкай
створив першу на західноукраїнських землях «Граматику
слов’яноруську» та шеститомну «Історію карпатських русинів»

19.

Історик Денис
Зубрицький дослідив
історію галицьких
українців, корінного
населення краю, в
«Описі історії народу
руського»
Денис Зубрицький

20.

Особливості політичного, суспільного та економічного життя
Російської імперії
У період 1815-1847 рр. Російська імперія стала найбільшою за
площею державою світу, що простягалася на величезних просторах

21.

Кількість населення імперії впродовж першої половини XIX ст.
збільшилася із 37 до 69 млн осіб переважно завдяки
приєднанню нових територій — Фінляндії, Царства Польського,
Бессарабії, Північного Казахстану

22.

Середня тривалість життя становила 27,3 року (у Великій
Британії — 31,5 року) через велику дитячу смертність,
нерозвиненість медичного обслуговування, періодичні
епідемії
Чувашська родина 19 ст
Російські селяни 19 ст.

23.

Збори російських селянських старшин у Мирському сході

24.

За
складом
населення
Російська
імперія
була
багатонаціональною державою, її народи сповідували всі
світові релігії (християнство, іслам, буддизм), однак статус
державної релігії мало лише православ’я

25.

За структурою російське суспільство залишалося фактично
феодальним із поділом на привілейовані (дворянство,
духовенство, купецтво, козацтво) і непривілейовані стани
(селянство і міщанство)

26.

Найбільшим за кількістю станом було селянство — понад
30 млн осіб. Із них близько 20 млн становили кріпосні
селяни

27.

За політичним устроєм Російська імперія була самодержавною
(абсолютною) монархією. Російський імператор мав
необмежену владу. Конституції та парламентських установ у
країні не існувало

28.

Правителями імперії в цей
період були Олександр І та
Микола I
Олександр I на початку свого
правління підтримував проекти
перетворення
Росії
на
конституційну монархію, однак
після
розгрому
Наполеона
утвердився в думці, що саме
самодержавство
об’єднало
народ
для
боротьби
із
французами, і тому не бажав
його скасування
Олександр І

29.

Правління Миколи I
розпочалося жорстоким
придушенням виступу
опозиційно
налаштованих до
самодержавства
російських дворян та
офіцерів. Микола I не
підтримував ідей будьяких змін в управлінні
імперією та намагався
«вдосконалити» його
бюрократизацією та
посиленням ролі поліції
Микола I

30.

Сучасники розповідали, що
одного разу Микола I спитав
свого
15річного
сина,
майбутнього
імператора
Олександра II, на чому
тримається
управління
багатомовною
сім’єю
народів, які населяють
імперію.
Спадкоємець
престолу відповів: «На
самодер жавстві й законах».
Микола
I
обурився:
«Законах - ні! Лише на
самодержавстві».
Микола I

31.

Однією з головних проблем внутрішньополітичного життя
імперії стало кріпосне право. Влада не наважувалася на рішучі
зміни, оскільки її опорою були дворяни — власники кріпосних

32.

Для національної політики імперії було характерне здійснення щодо
неросійських народів політики національно-культурної асиміляції,
ігнорування
особливостей
національного
походження,
їх
русифікація

33.

За рівнем свого економічного розвитку Російська імперія
значно поступалася тогочасним провідним країнам Заходу.
Промислова революція розпочалася в країні на межі 30—40-х
рр. XIX ст. і розгорталася дуже повільно

34.

Російська імперія була аграрною країною. Характер розвитку
сільського господарства визначався пануванням кріпосницьких
відносин. Урожаї були низькими, сільське господарство
розвивалося за рахунок збільшення посівних площ із
використанням примітивної техніки.

35.

Рух декабристів
Відмова Олександра I від намірів реформування Російської
імперії викликала велике розчарування в прибічників цього
шляху. Відтоді в Росії виникло протистояння між владою, що
діяла методами політичної реакції та декабристами

36.

Перші таємні опозиційні організації створили гвардійські
офіцери, учасники закордонних походів
1816 р. «Союз порятунку»
1818 р. «Союз благоденства»
Його учасники виступали за ліквідацію кріпосного права,
перетворення самодержавства на конституційну монархію. Однак
через розбіжності в поглядах на шляхи реалізації цих намірів у 1821
р. «Союз…» розпався

37.

В Україні розташовувався значний контингент російських військ.
Тут служило багато опозиційно налаштованих офіцерів
У 1821 р. на українських землях виникло
«Південне товариство» з центром у
Тульчині. Очолив товариство Павло
Пестель.
Програмний
документ
Південного
товариства
отримав
назву «Руська правда».
Основні положення цього документу:
повалення
самодержавства
шляхом
перевороту; Росія повинна стати унітарною
республікою з поділом на 10 областей
(Україна мала стати однією із областей, а
Польща мала здобути незалежність);
У 1822 р. – в Санкт-Петербурзі
виникло «Північне товариство». Його
програма викладена в «Конституції»
Микити Муравйова.
Згідно цього документу Росія
повинна була стати конституційною
монархією.
Передбачався
федеративний устрій і поділ на
автономні штати (14 штатів і 2
області
із
самостійним
управлінням). На території України
планувалось створити дві автономії:
– Чорноморський (столиця м. Київ)
та Український (столиця м. Харків)
федеральні штати

38.

Нові організації вдалися до змови й підготовки військового
перевороту. 14 грудня 1825 р., після смерті Олександра I,
члени Північного товариства вивели кілька гвардійських полків
на Сенатську площу в Петербурзі, щоб зірвати присягу новому
імператору Миколі I, але запізнилися.

39.

29 грудня 1825 р. Південне товариство підняло повстання
Чернігівського полку в Україні

40.

Обидва виступи були придушені владою, яка потім жорстоко
розправилася з їх учасниками
https://www.youtube.com/watch?v=BTUUnw-22lM

41.

Суспільний рух у 30-40-х рр. XIX ст. в Російській імперії
Урядовий табір представляли консерватори. Оскільки
вони виступали за збереження самодержавного устрою
Російської імперії в незмінному вигляді, їх називали
«охоронцями». До них належали:
Сергій Уваров
Михайло Погодін
Микола Карамзін

42.

Ідеологічною
базою
прибічників
урядового
табору стала «теорія
офіційної народності»,
уперше сформульована
міністром
народної
освіти
графом
С.
Уваровим у 1833 р.
«православ'я
самодержав'я
народність»
С. Уваров

43.

44.

В опозиції до урядового табору перебували ліберали, які
виступали за реформування російської дійсності мирним
шляхом.
Вони розділилися на:
слов’янофілів
західників
Політичним ідеалом
слов’янофілів було
самодержавство
допетровських часів, коли
царі правили, спираючись
на підтримку народу, час від
часу скликаючи земські
собори. Вони виступали за
негайну ліквідацію
кріпосного права шляхом
реформ
Західники
вважали,
що
європейська цивілізація єдина, і
штучне відокремлення будь-якого
народу
призведе
до
його
занепаду. Західники звеличували
роль Петра I в російській історії та
схвалювали здійснені ним за
європейськими
зразками
перетворення. Головною метою
Росії, на їхню думку, є приєднання
до європейського Заходу

45.

Іншими представниками опозиційних сил були радикали, які
обстоювали необхідність зміни державного устрою Росії
шляхом революції. Не поділяючи надій на реформування Росії
існуючою владою, вони вважали, що лише завдяки революції
буде знищено самодержавство та кріпосне право
Олександр Герцен
Микола Огарьов

46.

Кримська війна 1853-1856 рр.

47.

роки Східної (Кримської) війни 1853-1856 рр. Росія воювала проти
Османської імперії та її союзників — Великої Британії, Франції та
Сардинського королівства.

48.

Приводом до війни стали суперечки між католицькою та
православною церквами навколо права опіки над християнськими
святинями в Палестині.
Російський імператор вдав сильну образу на турецького султана, коли той
передав це право католикам.
У червні 1853 р. раптово, без оголошення війни, Росія окупувала
залежні від Османської імперії Дунайські князівства.

49.

Оскільки такий розвиток подій викликав занепокоєння в Європі, Велика
Британія, Франція й Сардинське королівство вирішили прийти на
допомогу Туреччині. Вимоги до російського імператора вивести війська з
території Дунайських князівств висували також Австрія та Пруссія.
Об’єднана англо-французька ескадра розпочала воєнні дії проти
Росії в Чорному морі атаками на її узбережжя.

50.

У червні-липні 1854 р. російські війська змушені були залишити Дунайські
князівства, і їхнє місце одразу зайняли австрійські війська. Головний театр
воєнних дій перемістився до Південної України.
Оборона Севастополя 1954 р. ( Франц Рубо)

51.

Облога тривала 349 днів. 30 серпня 1855 р. останні захисники залишили
місто. Втрата Севастополя, загроза окупації Бессарабії, Півдняй навіть
Правобережжя змусили Російську імперію піти на укладення в 1856 р.
Паризького миру на умовах, продиктованих союзниками.
Джон Вілсон Кармайкл «Бомбардування Севастополя»
Гирло Дунаю поверталося Османській імперії, Росія позбавлялася праватримати
військово-морський флот і фортеці на Чорному морі. Російська імперія втрачала
Бессарабію