Ренесанс, Бароко, Рококо

1. Ренесанс, Бароко, Рококо.

Виконав: Плешкевич Геннадій
30 група

2. Ренесанс

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух
кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався
на спадщину античності.
В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і
краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура
Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним
сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін
дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини.
Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де
збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Сучасні дослідники виділяють п'ять періодів доби Відродження :
Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);
Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);
Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);
Пізнє Відродження (середина XVI — 90-ті роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В
архітектурі — виникнення палладіанства;
Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом.

3.

“Тайна вечеря”
Леонардо да Вінчі (1495-1497)
“Сікстинська Мадонна”
Рафаель (1514)
“Венера і Марс”
Сандро Ботічеллі (1483)
“Христос серед учителів”
Альбрехт Дюрер (1506)

4.

“Купол Флорентійського собору”
Філіппо Брунеллескі (1434)
“П’єта”
Мікеланджело (1499)
“Капела Пацці при церкві Санта-Кроче”
Філіппо Брунеллескі (1423)
“Святий Марк”
Донателло (1411-1412)

5. Бароко

Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) —
стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі )
початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом.
За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і
народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя,
мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної
Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші
континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й
зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні
риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно
відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури,
живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим
розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у
динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади,
пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі
бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя,
в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі,
скульптурі, живописі.

6.

«Юпітер з дружиною Юноною»
Аннібале Карраччі
«Дарунок Богині Діані”
Аннібале Карраччі
“Автопортрет”
Лоренцо Берніні
Кабінет 17 ст.
Колишній сад палацу Хонсхолердік, план до 1650. Знищений.

7. Рококо

Рококо́ — реверсований стиль щодо в україні що в другій половині 18 століття дійшов
(з Франції і Австрії) до України — до Києва, Львова у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби
рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité»)
бароко чи рації («raison») класицизму.
Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її мінливих, на той час, смаків і примх,
Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається
легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився
насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо
скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а
орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося
мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени. В живопису доби рококо
переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон, штучні і
приємні пейзажі, пристосовані лише для побачень, флірту, танців, шляхетного і
легковажного дозвілля. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це
була маска, що приховувала численні недоліки осіб і надзвичайно складні проблеми.
Це був бенкет посеред чуми — з штучно скасованими
проблемами, туберкульозом, сифілісом, бідністю, смертю.
Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою
хвилею класицизму кінця 18 століття і стилем ампір.

8.

«Кентавр Несс викрадає Деяніру»
Луї Жан Лагрене
«Портрет французького актора Тенара в ролі Фігаро»
Анрі П'єр Данлу
«Забави в парку»
Корнеліс Трост
«Вольтер»
Майстерня Ніколя де Ларжильєра

9. Дякую за увагу!