Філософія, її значення, зміст та функції в культурі

1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ ТА ФУНКЦІЇ В КУЛЬТУРІ

1. Філософія як феномен культури.
Проблема виникнення філософії.
2. Що таке філософія? Проблема визначення
філософії.
3. Про природу філософських проблем.
Особливості філософського знання.
Проблемне поле філософії
4. Поняття і структура світогляду. Типи
світоглядного знання.
5. Особливості філософського світогляду, його
співвідношення з міфом і релігією
6. Структура філософського знання
7. Різноманіття філософських позицій,вчень,
шкіл. Історичні типи філософії
8. Функції філософії.
1
0639687189

2. Філософія як феномен культури.

Існує більше 500 визначень терміну «культура».
Первісне значення: «обробка, поліпшення,
нагляд за землею».
«Культура» - це все, що створено людиною
(матеріальні і духовні цінності).
«Філософія - це епоха схоплена думкою» (Г.
Гегель).
Культура як «ступінь майстерності» (Цицерон).
ФІЛОСОФІЯ ЯК ФЕНОМЕН
КУЛЬТУРИ.
2

3.

ІДЕЇ
ІДЕАЛ
КОНЦЕПТИ

4.

Світ ідей – єдина реальність і єдина
істина у вічно змінюваному,
швидкоплинному світі
4

5.

Р.І. – струнка система ідей
розробкою і пропагандою яких
займається релігійна організація
(служителі культу).
Духовні ідеї консолідують народність
та націю! А не релігія!
5

6.

Слово "ίδεα" - початок, основа, уявлення,
образ. У Платона, крім перерахованих
смислів, це поняття презентується як
форма, вид, образ (як спосіб) і
осмислюється як «поза тимчасовою
сутністю, динамічний і архетип сущого».
Ідеалістична традиція трактує його як
духовний перший початок, який
становить суть усіх речей,
«божественна думка»!
6

7.

Духовна
культура
спрямована на вироблення
ідей, покликана створити
ідеологічну
основу
суспільства для становлення
систем життєвих цінностей
та ідеалів.
7

8.

Походження
філософії, її історичні
типи та
Проблема виникнення
філософії.
8

9.

Існує ряд гіпотез стосовно виникнення
філософії.
! Слово «гіпотеза» означає наукове
припущення для пояснення будь-якого
явища.
Філософія виникла в архаїчні часи (М.
Еліаде, Д. Лаертський).
Проблема «вільного часу» (Аристотель,
Маркс, Гегель).
Наукові концепції. В основі пояснення
історичного процесу (філософського
знання) береться один факт - моногенні
концепції.
9

10. Полігенні (поєднання безлічі чинників):

ПОЛІГЕННІ (ПОЄДНАННЯ БЕЗЛІЧІ
ЧИННИКІВ):
Міфогенні - філософія вийшла з міфу, в результаті його
раціоналізованої переробки.
Релігіогенні. Релігія і міф не ототожнюються. Релігійна
стадія передує виникненню філософської
метафізики. (О. Конт).
Гносеогенні. Філософія як результат виникнення
переднаукового знання, яке створює умови для
культивації раціонального уявлення про світ в цілому.
Соціогенні. Філософія з'являється в результаті еволюції
суспільства, його організації, поділу праці.
Етосогенні. Філософія з'являється в результаті
усвідомлення людиною самої себе, самоосмислення.
! Єдність підходів, об'єднання безлічі підходів в єдине ціле.
10

11.

Філософія з'являється з моменту
диференціації знань (на математику,
астрономію, геометрію і т.д.). Як вид знання
формується в V-VI ст. до н.е.
5. Філософія зароджується в лоні
міфологічної свідомості. Пізніше
вичленяється з нього.
Де виникає філософія?
11

12.

Філософія виникає як форма суспільної
свідомості
у трьох «осередках» культури:
1. В Стар. Індії. Світ - єдине ціле буття. Між людиною і
природою немає меж. Акцент на людину, його
духовному вдосконаленні. Душа мислиться небесного
походження. Тіло складається із земних елементів.
Домінує морально-етична проблематика. Світ речей ілюзія. «Веди» (I тис. до н.е., в пер. Знання) - перші
філософські тексти (ідея Бога).
2. Стар. Китаї. У центрі соціальна проблематика
(роздуми про державу, про владу, ієрархії), етикоморальна.
3.. Стар. Єгипті (класичну форму знаходить у Греції).12

13. \ 2.Що таке філософія? Проблема визначення філософії

\
2.ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ? ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ
ФІЛОСОФІЇ
Грецьке слово філософія буквально
означає любов до мудрості (від phileo люблю і sophia - мудрість). Вперше це слово
вжив в VI ст. до н.е. Піфагор. У науковому
сенсі його використав Платон.
Софія, згідно з античною
традицією, - вища мудрість,
яку спочатку приписували
тільки богам.
Володіти повною і
Визначеною
13
істиною могли тільки боги.

14. Проблема визначення філософії. існуючі експлікації:

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ.
ІСНУЮЧІ ЕКСПЛІКАЦІЇ:
Отже, філософія - це прагнення до
мудрості, але не володіння нею.
Філософія спрямована на вироблення ідей,
покликана створити концептуальну основу
для становлення систем життєвих
цінностей та ідеалів.
Філософія відкриває світ, який всі бачать,
але ще не усвідомлюють.
Філософія розкриває сенс і
закономірності розвитку і існування
людини і світу!
14

15.

15

16.

16

17.

Існує одна, або безліч філософій?:
«Філософія не наука» (І. Кант).
«Щоб зрозуміти філософію, потрібно звернутися в
стан зосередження» (Р. Декарт).
«Філософія-це Абсолютний Дух, який втілюється в
різні форми суспільної свідомості».
Філософія відкриває можливість бачити відтінки
думки, розрізняти смисли (Дерріда).
17

18.

18

19.

19

20.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ:
1 немає визначення;
2 характер філософського
запитування;
3 немає одного питання;
4 задача узагальнення знань про світ,
людину в єдину систему;
5 проблематизація життєвого досвіду.
20

21. . ПРО ПРИРОДУ ФІЛОСОФСЬКИХ ПРОБЛЕМ:

1. Загальність. Містять універсальні питання буття. Буття
мислення. Орієнтири людського життя. Життєві
установки. Шляхи виходу з життєвих протиріч…
2 Вічність. Вічно актуальні питання людського існування.
Завжди значимі для людини. Відкриті, звернені в
майбутнє. Кожна епоха перевідкриває їх для себе
(перепостановка).
3 Удавана загальнодоступність. Включає повсякденне
буття людини. Філософія повинна бути цікавою,
популярної (Герцен) .Філософія відкриває світ, який всі
бачать, але ще не усвідомлюють.
4 Наступність. «Зняття» - одна з форм спадкового
зв'язку. Але, не завжди «зняття» в філософії можливо.21

22. ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ філософії:

ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ ФІЛОСОФІЇ:
Питання-проблеми, які цікавлять людство і вимагають
обґрунтованого вирішення. Включають питання
світоглядного плану.
Проблемне поле філософського знання змінювалося
в ході історії:
Античність - онтологічна проблематика;
Середньовіччя -проблема універсалій;
Новий час - як можливо пізнання?
!!Сучасна філософія - різні парадигми співіснують.
В ході історії формуються дві світоглядні установки:
Матеріалісти пояснюють джерелом всіх речей
матерію. Ідеалісти виводять все суще з духу.
22

23. ЩО ТАКЕ СВІТОГЛЯД?

23

24. Поняття і структура світогляду. Типи світоглядного знання:

ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА СВІТОГЛЯДУ. ТИПИ
СВІТОГЛЯДНОГО ЗНАННЯ:
Світогляд - це сукупність (система) поглядів людини на світ і
місце людини в ньому.
Світогляд - це ядро, стрижень свідомості та самосвідомості
особистості.
Світогляд – це спосіб освоєння навколишнього світу на
основі узагальнення природничо-наукового, технічного,
соціальноісторичного і філософського знання
24

25.

Німецький філософ І. Кант першим став
використовувати поняття «світогляд».
25

26.

Світогляд завжди історично
конкретний, оскільки
виростає на грунті
культури свого часу і
разом з нею зазнає
серйозних змін.
26

27. Світогляд та його структура:

Рівні світогляду:
Інтелектуальний (сфера розуму).
Відображає інтелектуальний досвід
людини.
Емоційний (духовно-ціннісний),
відображає емоційний досвід людини.
1-ий рівень забезпечує світорозуміння.
СВІТОГЛЯД
ТА ЙОГО і світовідчуття.
2-ий
- світосприйняття
СТРУКТУРА:
27

28.

Віра
Цінності
Ідеали
Установки
стратегії
Життєві
Світогляд базується на знаннях
28

29.

У своїй сукупності обидва боки
світогляду формують світовідношення.
Прийнято виділяти такі аспекти
ставлення людини до світу:
пізнавальне; духовно-ціннісне;
практичне.
29

30.

У соціокультурному вимірі виділяють два рівня
світогляду:
життєво-повсякденний
та
теоретичне (спирається на розум, логіку).
У філософському знанні органічно пов'язані, з'єднані між собою
два способи освоєння світу людиною: науково-теоретичний
(раціональний) і духовно-практичний (емоційно-ціннісний). 30

31.

ЗА БУДОВОЮ РОЗРІЗНЯЮТЬ: світогляд цілісний,
фрагментарний,внутрішньо злагоджений,
суперечливий;
ЗА СТУПЕНЕМ АДЕКВАТНОСТІ СПРИЙНЯТТЯ
ДІЙСНОСТІ - реалістичний, фантастичний,
викривлений, адекватний дійсності;
ЗА СТАВЛЕННЯМ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ІСНУВАННЯ
ВИЩИХ СУТНОСТЕЙ - релігійний,скептичний ,
агностичний, атеїстичний.
31

32. Найдавніші форми світогляду

НАЙДАВНІШІ ФОРМИ
СВІТОГЛЯДУ
32

33.

Міфологічний, релігійний та філософський.
Міф - перша особлива форма світогляду, який представляє собою
синтез знань (вірувань і художніх образів). В рамках міфології
виробляються певні знання про природу, космос, про самих
людей, їх умовах буття, формах спілкування і т. і
Релігія - форма світогляду, в якій уявлення про світ здійснюється
через його подвоєння на земний, природний і потойбічний,
надприродний, небесний. Однак релігії відтворюють знання в
систематичній і тим більше теоретичної формі, релігії не
виконують функції виробництва знання, що носить загальний,
цілісний, доказовий характер. Релігійне знання догматично,
засноване на вірі, а не на доказах. В релігії віра реалізується в
культі і через культ.
33

34.

Віра – це духовний компонент, який реально
впливає на світогляд. Вона відображає
властивість людини до внутрішнього визнання
певних цінностей як нормативного пріоритетного
начала свого існування та діяльності. У процесі
життя вона може змінюватись і це залежить від
психофізичного стану людини, від певних
установок, сформованих емпіричним (досвідним)
чином під впливом зовнішнього середовища.
Переконання – це сукупність стійких
поглядів людини на оточуючу дійсність, які
сформувались у процесі її
життєдіяльності. На відміну від віри зміна
переконань відбувається не так часто,
вони є стійкішим елементом людського,
оскільки відображають результат
тривалого впливу на людину.
34

35.

Основні
характеристики
міфологічного
світогляду:
а) абсолютизація кровно-споріднених зв’язків
природи та людини;
б) персоніфікація природних сил та способів
людської діяльності;
взаємоперенесення властивостей людей та
живої природи (антропо- та соціоморфізм);
в) оперування образами, поєднання природного
та надприродного, відсутність абстрактного
мислення; розгляд предметів та явищ у цілісному
вигляді (синкретизм);
в) формування картини світу як такої, що
сприймається на віру та не потребує доказів,
обґрунтування та перевірки практикою;
35

36.

г) розуміння людини як знаряддя в руках природних сил,
життя якої визначається долею, а дії та вчинки якої
наперед зумовлені нею, в силу чого проповідування
пасивно-пристосовницького
типу поведінки.
36

37.

Міф «розкладається», із нього виділяється
ціла низка напрямів духовної діяльності
цивілізаційно-розвинених суспільств .
А саме:
раціональні знання (пранаука)
мистецтво
релігія
етичні норми та правила
правові уявлення
філософія
37

38.

Висновок
про те, що історuчно філософія
виникла шляхом виділення із первинного,
синкретичного міфологічного світогляду;
прuчuною
іТ вuділення постало формування
дискурсuвного, тобто принципово нового усвідомленого та послідовно розгорнутого
типу мислення.
38

39.

Філософія як теоретично розроблений
світогляд, система узагальнених
теоретичних поглядів на світ, на місце
людини в ньому, з’ясування різних
форм її ставлення до світу.
39

40.

Головні
риси,
що
філософський світогляд:
характеризують
1 системність
2
теоретичний, логічно обґрунтований
характер
системи
філософських
поглядів.
В
центрі філософії завжди знаходиться
людина. Це обумовлює формування
картини світу і дослідження його впливу
на людину, а з іншого боку, людина
розглядається в її ставленні до світу,
визначається її місце, призначення у світі
й у суспільстві.
40

41. наука

НАУКА
41

42. Співвідношення філософії і науки. Філософія не наука, вона наукоподібна…

СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФІЇ І НАУКИ.
ФІЛОСОФІЯ НЕ НАУКА, ВОНА НАУКОПОДІБНА…
Загальні риси філософії і науки:
спирається на досвід і розум;
відображають світ у
загальних і абстрактних поняттях;
пошук істини;
прагнення логічно обґрунтувати знання,
висловити його в теоретичній формі;
критичність і скептичне ставлення до
авторитетів, інтелектуальна самостійність;
функція узагальнення закономірностей і зв'язків.
42

43.

Відмінності:
Філософія формує культуру мислення дослідника.
Філософські ідеї присутні в наукових дослідженнях.
Філософія задає загальний світогляд, орієнтири у виборі
проблеми дослідження,
Ф. дає оцінку результатам.
43

44.

Слово «наука» (букв. знання). Визначається:
як вища форма людських знань.
Як система знань, що розвиваються, які
досягаються за допомогою методів пізнання.
Істинність знань доводиться суспільною
практикою.
Система понять про явища і закони
зовнішнього світу або духовної діяльності
людей.
Загальні ознаки науки:
Достовірні відомості про матеріальні і духовні
явища;
перевірена інформація про що-небудь.
44

45.

Знання бувають:
елементарні (життєві);
донаукові;
наукові;
емпіричні (засновані на практиці);
теоретичні.
45

46.

Зміст науки:
Збір фактів.
Вироблення гіпотез і теорій на базі законів,
прийомів і методів дослідження.
Сенс науки:
«Знати, щоб передбачити, передбачити, щоб
діяти».
46

47.

Науковими знання
утворюються, коли знаходять
системний, доказовий характер
на основі загальних принципів,
закономірностей. Включають
констатацію, опис, пояснення
фактів, їх осмислення в системі
понять даної науки.
!
47

48.

Етапи:
1. Спостереження (пряме спостереження
об'єкта, показання приладів, протоколи
дослідів);
експеримент. В результаті отримують
науковий факт.
2. Відбір, класифікація, узагальнення,
пояснення фактів.
3. Встановлення причини отриманого
факту, його значення, закономірних зв'язків
між фактами.
4. Встановлення нових фактів, побудова
нової теорії.
48

49.

Накопичення фактичного матеріалу
(результатів спостереження, експерименту).
Узагальнення результатів. Гіпотеза. Перевірка
досвідом.
Загальнотеоретичне тлумачення наукового
пізнання (законів, принципів).
49

50. ФІЛОСОФСЬКІ МЕТОДИ:

Слово «метод» (грец. спосіб, шлях) - шлях до пізнання.
Методологія -вчення про способи пізнання.
Суть філософського методу є дослідження дійсності.
Філософи виявляють найбільш загальні сторони дійсності
(світу), висловлюють їх в гранично загальних поняттях категоріях. З понять вибудовують систему здатну пояснити
світ в цілому і будь-яку його частину окремо.
50

51.

філософські системи філософські вчення здатні пояснити
світ в цілому, і його будь-яку частину.
Т. Чином:
Слово «система» (букв. ціле, складене
з частин) - сукупність, всі частини
якої взаємопов'язані.
51

52.

Системність - об'єднання знань в
систему утворює філософське знання.
Категорії філософії відображають
найбільш загальні сторони, аспекти
існування світу.
52

53.

Категорії філософії:
Буття, матерія, свідомість, сутність, явище,
людина, розвиток, істина, пізнання ін.
Найбільші філософські системи: Платона,
Аристотеля, Ф. Аквінського, І. Канта, Г.
Гегеля, Маркса, Енгельса.
В межах філософії виробляються найбільш
загальні способи пізнання.
!!! «Знати все значить знати загальне».
53

54.

«Логіка» - слово, поняття, думка,
закон. Логічні методи лежать в
основі філософських роздумів,
побудові теорій в інших науках.
54

55.

Загальнологічні методи:
Аналіз - розкладання цілого на складові частини;
Синтез (поєднання, з'єднання) - зведення частин в
єдине ціле, узагальнення.
Індукція (лат. Наведення, спонукання) - від
часткового до загального.
Дедукція (лат. Виведення) - від загального до
конкретного.
Аналогія - розкриття внутрішньої єдності різних
явищ (єдності в їх сутнісних характеристиках,
спільності законів).
Моделювання - сутність явища поміщається
(штучно) в образ речової / абстрактної моделі.
Розумовий, або фізичний експеримент.
55

56.

Слід пам'ятати:
Філософія має справу не з
реальними об'єктами, а з
поняттями про ці об'єкти.
Всі згадані методологічні дії
відносяться до понять.
56

57. ФІЛОСОФІЯ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ МЕТОДИ:

Сенсуалізм (від лат. Sensus - почуття) методологічний принцип в якому за основу
пізнання беруться почуття, все знання
виводяться з органів почуттів, відчуттів (Епікур,
Гоббс, Локк, Берклі).
Раціоналізм - методологічний принцип в якому за
основу пізнання береться розум (Спіноза,
Лейбніц, Декарт).
Ірраціоналізм - ірраціональні способи осягнення
буття (Шопенгауер, Ніцше, К'єркегор).
Філософія виступає як загальна методологія
пізнання та освоєння світу.
57

58.

За Аристотелем.Філософія:
Теоретична (метафізика, психологія, математика).
«Знання заради знання».
Практична (політика, етика). «Знання заради
діяльності».
Поетична (риторика, поетика). «Знання заради
58
творчості».

59.

59

60.

60

61.

Що я можу знати? (Метафізика).
Що я маю робити? Мораль.
На що я можу сподіватися? Релігія.
Що таке людина? Антропологія.
знання:
За Гегелем:Існує 3 сфери філософського
філософія природи;
філософія Духа (Абсолютного, суб'єктивного,
об'єктивного). Філософські дисципліни: про
державу і право; про мораль і моральність;
всесвітньої історії;
мистецтво.
61

62. Структура філософського знання:

СТРУКТУРА ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ:
62

63.

Онтологія (в пер. Суще, буття) - вчення про сущє. Дослідження найбільш загальних питань буття. Вивчає
характеристики буття:
буття і небуття;
буття людини, суспільства,
про фундаментальні принципи і форми буття.
Категорії онтології:
матеріальне і ідеальне;
простір і час;
зміст і форма.
Підрозділи онтології:
філософія природи;
натурфілософія;
антропософія;
соціальна філософія.
63

64.

Гносеологія – філософська теорія пізнання. Якщо в
онтології вирішується завдання зображення світу
самого по собі, то в гносеології вихідним є визначене
ставлення людини до світу.
Гносеологія - теорія свідомості
і теорія пізнання (гносеологія) .
вивчає сутність пізнання.
? Можливо пізнати світ, чи ні?
Що є істина?
Цілі, завдання, методи пізнання.
Яке джерело пізнання.
Форми і рівні пізнання.
ПІДРОЗДІЛИ:
Науковедення. Методи наукового пізнання
64

65.

Епістемологія - логіка, методологія, філософія
науки і наукового пізнання.
Що потрібно робити, щоб пізнавати добро і
правильне?
Тобто, розробляє найбільш ефективні способи і
правила мислення.
Методологія формулює принципи, проявляє
норми і ідеали, якими керується вчений в пізнанні
світу.
65

66.

Соціальна філософія та філософія історії.
Соціальна філософія близька до теоретичної
соціології, розглядає організацію суспільства,
його взаємини з природою, взаємини, які існують
між соціальними групами, роль і становище
людини в системі соціальних зв'язків і відносин.
Філософія історії звертає увагу дослідника на
проблему рушійних сил історії, її джерел, цілей,
початку і кінця.
66

67.

Філософія політики і філософія права.
Традиційна політична філософія вела
пошук оптимального політичного ладу і
пропонувала рецепти виховання
політиків, законодавців, які мають
необхідні якості.
67

68.

Естетика - це теорія прекрасного.
Естетика, як філософська дисципліна
аналізує прекрасне і в житті, і в
мистецтві, задається питанням, де
перебуває краса, в світі самому по собі,
що в нашій свідомості і уявленнях,
намагається з'ясувати внутрішні закони
естетичного. Вивчає сутність, форми,
типи прекрасного в природі та мистецтві.
Логіка-вивчає форми і способи мислення.
Етика - (етос - звичай, характер).
Мистецтво повсякденної поведінки.
Центральне питання про походження
моральних норм.
68

69.

Існує і такий розподіл філософії:
Докласична.
Класична (системність, за принципом
ідеї).
Некласична («істини визначаються»).
Постнекласична (вузько спеціальна, за
напрямками: філософія науки, релігії,
права, політики, філософія життя,
екзистенційна філософія і ін.).
69

70.

Різноманіття філософських позицій, вчень,
шкіл. Історичні типи філософії
Виділяють наступні філософсько-світоглядні
позиції: монізм, дуалізм, плюралізм.
Монізм - філософська позиція, що визнає
єдність світу (субстратна схожість всіх
вхідних в нього об'єктів, їх взаємозв'язок,
саморозвиток утвореного ними цілого).
Виділяють 2 види монізму - матеріалізм
(вважає, що світ спочатку матеріальний, а
свідомість - породження цієї матерії) і
ідеалізм (у підставі світу знаходиться щось
ідеальне, попереднє матерії і створює її).
70

71.

У Новий час оформився «механістичний»
матеріалізм (П. Гольбах, Ж. Ламетрі і ін.).
У марксизмі під впливом нових
наукових відкриттів ХІХ ст. сформувався
діалектичний матеріалізм і історичний
матеріалізм
Ідеалізм має два види:
Об'єктивний ідеалізм - ідеальне існує
об'єктивно, незалежно від людини
(Платон, неплатників, філософи
середньовіччя, Гегель і неогегельянци).
Суб'єктивний ідеалізм - ідеальне є форма
внутрішнього людського досвіду (Дж.
Берклі. Д. Юм, Е. Мах та ін.).
71

72.

Дуалізм - філософське вчення, що
виходить з визнання рівноправності двох
основних начал універсуму матеріального і духовного, фізичного і
психічного, тіла і душі (Р. Декарт).
Плюралізм - філософська позиція: існує
кілька або безліч незалежних і несвідомих
один від одного початків або видів буття
(атомізм Демокрита і монадологія
Лейбніца).
72

73.

Виділяють європейський і східний типи
філософствування, історичні типи філософії.
В історії європейської філософської думки
виділяють такі основні етапи:
антична філософія (VII ст. до н.е. - V ст. н.е..), -
філософія середньовіччя, (VI ст. - XIII ст.),
філософія епохи Відродження, (XIV в. - XV ст.),
філософія Нового часу і Просвітництва, (XVI ст. -
перша половина XIX ст.),
формування і становлення некласичної
філософії в ХІХ ст. - початок ХХ ст.,
філософія ХХ - ХХІ ст.
73

74.

Отже, філософія є на самперед концептуальним вираженням
світоглядних проблем. Як особлива сфера духовної культури,
вона не зводиться до інших подібних сфер та напрямів,
а
доповнює і розвиває іХ. Використовуючи такий
специфічний
вид мислення, як світоглядна рефлексія,
філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми
людського буття.
Філософське
знання розкриває реальний та духовний світ
людини в іхньому взаємозв 'язку та розвитку, має вільний,
критичний, проблемний і творчий характер.
74

75.

75

76.

76

77.

Функції філософії:
1 Експлікації універсалій культури виявлення найбільш поширених ідеї,
уявлень, форм досвіду, на яких базується
культура і суспільне життя в цілому.
2. Раціоналізації і систематизації
соціокультурного досвіду, який вона
узагальнює.
3. Інтеграційна - дозволяє осмислити всі
форми людського досвіду.
4. Критична - скептицизм. Критика всього
існуючого знання (за допом. аргументації).
77

78.

Світоглядна - формує цінності, смисло-
життєві орієнтири і установки.
Компенсаторна - культивує варіанти
відповідей на проблемні питання
людського буття. «Знімає» стрес шляхом
впровадження ідеалу.
78

79.

Раціоналізації и сістематізації
соціокультурного досвіду, який вона
узагальнює.
79

80.

Гносеологічна функція
Ставить за мету правильно і достовірно
пізнати навколишню реальність, тобто є
своєрідним механізмом пізнання.
80

81.

Методологічна функція
Полягає у вироблені філософією основних
методів пізнання .
81

82.

Соціальна функція
Має за мету пояснити про суспільство і
причини його виникнення, еволюцію
соціуму,
його
цілісну
структуру,
елементи, рушійні сили. Її завдання
полягає у виявленні протиріч, правильно
вказаному шляху їхнього усунення або
пом’якшення, досконалості суспільства.
82

83.

Ідеологічна функція
Здатна фіксувати і пропагувати
інтереси
суспільних прошарків і соціальних груп,
виконуючи роль певної ідеології.
83

84.

Виховна функція.
Полягає
в
культивуванні гуманістичних
цінностей та ідеалів, в укріпленні
моралі людини і суспільства; у
допомозі адаптування людини з
навколишнім світом і
знайденню життєвого сенсу.
84

85.

Прогностична функція
У намаганні вивести
прогноз тенденцій розвитку
матерії, людської
свідомості, процесів пізнання,
людини як мікрокосмосу,
природи і соціуму
85

86.

86

87.

87

88.

Філософія як предмет вивчення, покликана
допомогти молодій людині духовно
самовизначитись у світі її життєдіяльності.
Філософія повинна стати школою мислення і
школою вільного діалогу з іншими людьми і
культурою людства. Філософія проникнута
людським змістом. Це та частина духовної
культури, яка допомагає людям не забувати
про свою людську приналежність, змушує
працювати мозок, тренувати логічне і
образне мислення, історичну пам’ять,
замислюватись над буттям, відкривати для
себе усе розмаїття світу. Філософія містить
накопичені й систематизовані знання, свої
категорії і поняття, визначені підходи до
пізнання, історії, різних сфер буття і людської
життєдіяльності.
88

89.

ГЛОСАРІЙ
89

90. Словник

СВІТОГЛЯД - сукупність узагальнених уявлень
людини про світ, місце людини у світі, підвалини
людських взаємин зі світом, що виконує функцію
людського самоусвідомлення та світоорієнтування .·
ФІЛОСОФІЯ (з давньогрец. : любов до мудрості) теоретична форма світогляду; особливий рівень
мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у
своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних,
абсолютних засад для власних актів і людського
самоствердження у світі.
РЕФЛЕКСІЯ (з лат. : загинати, обертати) - унікальна
здатність людської свідомості (і думки) у процесі
сприйняття дійсності сприймати і себе саму;
внаслідок цього людська свідомість постає водночас і
як самосвідомість, думка про щось - як думка про
СЛОВНИК
думку, знання про щось - як знання про саме знання.
90

91.

КАТЕГОРІЇ
(з давньогрец. : демонструю,
виявляю) - гранично широкі, вузлові
поняття певной галузі знання, сукупність
яких окреслює якісну специфіку предмета
пізнання даної галузі.
ФІЛОСО ФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО - за
Г.Гегелем, три основні форми людської
духовно-практичної діяльності, які фіксують
три основні властивості людського інтелекту:
філософія
(наука)
уособлює
здатність
розуміти, мистецтво – здатність переживати
дійсність, релігія - здатність відчувати
спорідненість
людського
духу
91з
фундаментальними початками буття.

92.

92