Інкорпорація руських удільних князівств до складу інших держав

1.

2.

1. Утворення Литовської держави та її політика щодо
українських земель
• У той час як більшість руських князівств потрапила під
монгольське панування, на північно-західних кордонах Русі
постала Литовська держава.
Інкорпорація земель — поступове приєднання, включення земель однієї
держави до іншої зі збереженням, переважно тимчасово, існуючих
соціально-економічних відносин.
• Початок існування держави був покладений князем Рінгольдом, який у
першій чверті XIII ст. об’єднав під своєю владою декілька литовських
племен. Син Рінгольда Міндовг продовжив політику батька з
розширення своїх володінь. Саме з його правлінням і пов’язують
створення Великого князівства Литовського, Руського й
Жемайтійського (скорочено називають Литва). Столицею своїх
володінь Міндовг обрав місто Новогрудок (Новгородок).

3.

• Після смерті князя Юрія ІІ Болеслава з 1340 р. на Волині
княжив литовський князь Любарт Гедимінович;
• В Галичині реальним правителем був боярин Дмитро Дедько
(1340-1344);
• 1340 р. – похід польського короля Казимира ІІІ на Львів.
• 1387 р. – Галичина у складі Польського королівства як
автономне “Королівство Русі”;
• Інші територій приєднано до Литви за часів співправління
братів Ольгерда та Кейстута Гедиміновичів;
• 1362 р. – битва на р. Сині Води між литовським військом
та Золотою Ордою; приєднання до Литви Київщини,
Чернігово-Сіверщини та на Поділля.

4.

• Швидкий перехід українських земель під владу Литви
пояснюється тим, що литовські князі дотримувалися
православ'я, культура Русі мала на них вагомий вплив. Литовці
фактично не змінювали існуючих відносин, не порушували
традицій. Зберігалися віра, мова, судочинство. Литовці діяли за
принципом: «Ми старого не рушимо і нового не вводимо». До
того ж руські князівства не мали реальної сили, щоб
протистояти литовському просуванню.

5.

1362 р. – битва біля р. Сині Води
(монголи/литовці). Перемога Ольгерда

6.

• Здобувши перемогу, Ольгерд остаточно закріпив за собою
Київщину, Переяславщину, Поділля і Чернігівщину. Після
включення цих земель до складу Великого князівства
Литовського Ольгерд відновив удільний устрій. На чолі
князівств стояли представники як литовських династій, так і
Рюриковичів. Удільні князівства перебували у васальній
залежності від великого князя й зобов’язувалися «служити
вірно», виплачувати щорічну данину і в разі потреби
надавати своє військо.

7.

2. Польська політика на українських землях наприкінці XIV
— у XV ст.
• У 40 рр. ХV ст. литовські можновладці відновили удільні
Київське і Волинське князівства. Київським князем став
Олелько, Волинським – Свидригайло.
• Зміцнення українських князівств суперечило політиці Литви і
Польщі, тому відновлені князівства знову були ліквідовані:
Волинське 1452 р., Київське – 1471 р.
• Землі князівств передано литовським намісникам.
• Сстанні спроби зберегти автономію руських земель було
зроблено у 1481 р. («Змова руських князів») і 1508 р.
(повстання Михайла Глинського), але невдало.

8.

Особливості польського володарювання на
українських землях
• Поширення норм польського права, систем судочинства.
• Передача земельних володінь польській шляхті.
• Заборона торгівлі на українських землях іноземним купцям.
• Витіснення православ̓я, утвердження католицизму, офіційна
мова – латинська.

9.

3. Закарпаття у складі Угорщини.
• Особливість – прикордонне розташування.
• У різні часи перебувало у складі інших держав.
• Заселене слов̓ янськими племенами, опинилось у складі Київської
держави
• У ХІ ст. до ХІІІ ст. за право володіти цими землями боролися
угорські володарі.
• У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під
Могачем, Закарпаття було поділене між Трансільванією і
Священною Римською імперією.
• Один з найвідоміших правителів – Федір Коріятович.
• У Закарпатті засновано Мукачівський монастир, який до середини
ХVІІ ст. був одним із осередків боротьби проти католицизму.

10.

4. Доля Буковини.
• Як історико-географічний регіон сформувався у ХІV ст. Назву краю дали
букові ліси.
• Х ст. – ця територія увійшла до Київської держави.
• 1199 р. – у складі Галицького князівства потрапила до Галицько-Волинської
держави.
• Під час монгольської навали опинилась у складі Золотої Орди.
• ХІV ст. – утворення автономної Шипинської землі, яку у 1345 році загарбала
Угорщина, відібрала ці землі у ординців.
• 1359 р. – проголошення незалежності Молдовії від Угорщини, до якої й
увійшла Шипинська земля.
• Протягом 1387-1497 рр. Молдова, а разом з нею і Шипинська земля
перебували під владою Польщі.
• Середина ХV ст. - ліквідація автономної Шипинської землі і запровадження
нової назви – «Буковина».
• У першій половині ХVІ ст. Потрапила під владу Османської імперії, де
перебувала аж до 1775 року.

11.

5. Українські землі у складі Московської держави.
• 1500-1503 рр. – Московія приєднала до себе Чернігів,
Стародубль, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський,
Любеч.
• 1514 р. – битва під Оршею, де на боці польськолитовського війська брав участь Костянтин Острозький.
Москва програла, але невдовзі повернула собі втрачені
землі.
• У 1523 р. – Новгород-Сіверське князівство було
ліквідоване.

12.

Костянтин Острозький
(бл. 1460-1530 рр.)
• князь, воєначальник.
• опікувався православною церквою і
культурним життям.
• 1497 р. отримав посаду Великого
гетьмана Литовського.
• 1514 р. здобув перемогу над
московським військом під Оршею.
• батько Василя Острозького

13.

Запам'ятайте дати
• 1359 р. — входження Шипинської землі до складу
Молдавського князівства.
• 1362 р. — битва на Синіх Водах.
• 1392 р. — перша згадка назви «Буковина» в писемних
джерелах.
• Кінець XV — початок XVI ст. — литовсько-московські війни за
спадщину Русі-України.
• 1503 р. — захоплення Чернігівщини московським великим
князем Іваном III.
• 1514 р. — битва під Оршею.

14.

Д/З
• § 20 – опрацювати.
• Таблиця на ст. 111 – письмово в зошит!