Догляд за онкологічними хворими

1. Догляд за онкологічними хворими

2.

Поняття про пухлинний процес
Пухлина (tumor, новоутворення) –
патологічний утвір, що розвивається без
видимих причин шляхом неконтрольованого
розмноження різних клітин організму
(автономний ріст), що відрізняються своєю
будовою (поліморфізм) та особливістю
росту (атипія клітин)

3.

Теорії виникнення пухлин
До останнього часу причини виникнення пухлин
не встановлено.
• Серед існуючих точок зору не втратила свого
значення теорія
• Р. Вірхова (1821-1902), який вважав, що
причиною виникнення пухлин є хронічне
подразнення різними речовинами тканин
організму.
• Д. Конгейм (1839-1884) додав, що різні
механічні і хімічні подразники, діючи на
“дрімаючі” ембріональні клітини, стимулюють
їх безконтрольне розмноження і ріст.

4.

Певне значення має вірусноімуногенна теорія Л.А. Зільбера (18941966), згідно з якою віруси, що
потрапили в клітини організму,
виділяють спеціальний онкоген, що
зумовлює ненормальне розмноження і
ріст останніх

5.

Однак більшість вчених стверджує, що
злоякісний ріст клітин виникає внаслідок
активації власних притаманних кожній
людині онкогенів (протоонкогенів).
На сьогодні найбільше визнання
отримала поліетіологічна точка зору на
виникнення пухлин:
а) вплив канцерогенних речовин (куріння,
алкоголь, недоброякісна їжа та ін.);
б) генетичні фактори;
в) онкогенні віруси.

6.

Класифікація пухлин
• доброякісні та злоякісні пухлини.
• епітеліальні, сполучнотканинні,
м’язові, судинні, нервові та змішані.
• рак легень, шлунка, шкіри, печінки
та ін.

7.

Доброякісні пухлини
Характеризуються наявністю капсули, що відділяє їх
від навколишніх тканин, повільним ростом.
Залежно від локалізації така пухлина може існувати
протягом всього життя хворого, не турбуючи його.
Доброякісні
пухлини
не
рецидивують
після
радикальних операцій, не дають метастазів, за своєю
гістологічною природою мало відрізняються від
тканин, з яких вони утворились.
До них відносять пухлини з епітеліальної тканини –
папілома, аденома, дермоїдні кісти та ін.

8. Клінічні ознаки:

Доброякісні пухлини не викликають ніяких скарг і
досить часто виявляються випадково.
Ріст їх повільний, загальний стан хворого не
змінюється.
Доброякісні пухлини, особливо внутрішніх органів,
можуть проявлятися симптомами механічного
порушення їх функцій (кишкова непрохідність,
жовтяниця та ін.).
При
обстеженні
хворих
з
поверхнево
розташованими доброякісними пухлинами звертає
на себе увагу рухомість, округла форма, різна
консистенція, утвір не спаяний з навколишніми
тканинами, лімфатичними вузлами, при пальпації
пухлина не болюча.

9.

Папіломи – доброякісні сосочкові епітеліальні
пухлини,
які
складаються
із
сполучнотканинної
основи,
покритої
епітелієм. Вони виникають на шкірі, слизовій
оболонці (шлунок, кишечник, сечовий міхур).
Папіломи можуть перетворюватись у злоякісні
пухлини.
Дермоїдні кісти відносять до кістозних форм і
виникають внаслідок проникнення в глибину
тканин невеликих частин шкіри в період
ембріонального розвитку. Вони мають щільну
оболонку і наповнені масою, що складається з
шкірного епітелію, жиру, волосся. Найчастіше
дермоїдні кісти трапляються в тазовій ділянці,
передньому середостінні.

10.

11.

12.

13.

Аденома утворюється із залозистої тканини. Може
переходити в залозистий рак. Аденоми
трапляються в усіх частинах тіла, де є залозиста
тканина (молочна, підшлункова, щитоподібна
залоза, яєчник та ін.).
Фіброма – доброякісна пухлина із сполучної
тканини. Трапляється в усіх ділянках організму.
Найбільше локалізується в матці, шкірі, підшкірній
клітковині. Може досягати значних розмірів.
Ліпома – доброякісна пухлина з жирової тканини.
Має часточкову (долькову) структуру, покрита
тонкостінною капсулою, росте повільно.
Локалізація різноманітна (всюди, де є жирова
тканина). Пухлини можуть досягати гігантських
розмірів.

14.

Аденома простати
Аденома гіпофіза
Фіброаденома
молочної
залози

15.

Фіброміоми

16.

17.

папіломи
Розкрита дермоїдна
кіста яєчника
Аденома
щитоподібної залози
одонтогенна фіброма
М'яка фіброма спини
ліпома

18.

Хондрома – доброякісна пухлина з хрящової тканини.
Відзначається повільним ростом.
Остеома – пухлина з кісткової тканини, росте повільно
і може перетворюватись у злоякісну остеосаркому.
Ангіома – судинна пухлина, що виходить з
лімфатичних (лімфангіома) і кровоносних (гемангіома)
судин.
Міома – пухлина з м’язової тканини. Якщо вона
походить із гладкої мускулатури, то називається
лейоміома, з поперечносмугастої – рабдоміома.
Характеризується повільним ростом.

19.

Хондрома

20.

Остеома

21.

Ангіома

22.

Лейоміома
Рабдоміома серця
новонародженого

23.

Невринома – пухлина зі шванівської оболонки
нервового стовбура (шванома). Трапляється
нечасто, в основному локалізується у сідничному
нерві, нервах верхніх кінцівок. Це невеликі
пухлини, які супроводжуються вираженим болем
за провідниковим типом.
Гліома – пухлина з білої або сірої речовини
головного чи спинного мозку. Незважаючи на те,
що пухлина за своєю будовою доброякісна, вона
характеризується швидким ростом із проростанням
в навколишні тканини. Після видалення гліоми
може настати рецидив.

24.

Невринома слухового нерва

25.

Гліома
Гліома зорового нерва

26.

остеохондрома
Остеома області чола
Невринома слухового нерву
міома матки
гліома зорового нерву

27.

Злоякісні пухлини
Характеризуються швидким інфільтративним ростом,
руйнуванням тканин.
Злоякісні клітини можуть відриватись і з течією крові,
лімфи переноситись в інші органи, утворюючи нові
пухлини – метастази.
Бурхливий ріст злоякісних пухлин в організмі змінює
обмін речовин, внаслідок чого накопичуються токсичні
продукти, що погіршує стан хворого.

28.

На початку свого розвитку пухлина часто
розвивається безсимптомно, тому пацієнти
пізно звертаються до лікаря, що зумовлює
запізнілу діагностику.
Інфільтративний ріст злоякісних пухлин
може створювати умови для їх проростання
в сусідні органи. Після видалення таких
пухлин часто настають рецидиви.

29.

Перебіг злоякісних пухлин на початку свого
розвитку безсимптомний, потім виникають ознаки
дискомфорту: втрачається інтерес до роботи, виникає
апатія.
Так, при раку шлунка знижується апетит, з’являється
нудота, спостерігають схуднення та ін.
До цих скарг приєднуються локальний біль у ділянці
шлунка, печінки, таза та ін. З ростом і збільшенням
пухлин біль стає інтенсивним.

30.

Великі пухлини починають розпадатись, продукти їх
розпаду, всмоктуючись в організм, призводять до
інтоксикації, прогресивного схуднення, виснаження.
Вони
можуть
супроводжуватись
кровотечами,
перфорацією порожнистих органів (шлунка, кишечника,
сечового міхура та ін.).
Залежно від походження тканин розрізняють
такі злоякісні пухлини:
• рак (з епітеліальної тканини)
• саркому (з сполучної тканини)
• меланобластому (з пігментної тканини)
• гемобластому (з кровотворної тканини)

31.

• Рак – найпоширеніша злоякісна пухлина. Вона
становить 90 % від усіх злоякісних пухлин. Швидкий
ріст пухлини і недостатнє її кровопостачання
призводить до змертвіння, розпаду окремих ділянок
пухлин, утворення порожнин і виразок, що досить
часто ускладнюються кровотечами різної інтенсивності.
Ракова виразка має характерні ознаки: її краї і дно
щільні, покриті брудним, сальним вмістом.
• Саркома - Одна із найбільш злоякісних пухлин із
сполучнотканинних структур і других тканин
мезенхімального походження (кісткова, судинна,
м’язова). Таку назву ці пухлини одержали тому, що на
розрізі мають вигляд риб’ячого м’яса (“саркос” – м’ясо).
Вона супроводжується бурхливим інфільтративним
ростом, метастазами і швидко призводить до смерті
хворого.

32.

Рак шкіри.
Лімфосаркома

33.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА СИСТЕМОЮ TNM
Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій
на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності
локальних та віддалених метастаз.
T — tumor Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та
класифікує основний осередок пухлини.
Tis або T0 — так звана пухлина «in situ» — тобто пухлина в межах однієї
тканини.
T1-4 — позначає різну ступінь розвитку осередка. Для кожного з органів
існує окрема розшифровка кожного з індексів.
Tx — практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли
виявлені метастази, але не виявлено основне вогнище.
N — nodulus Від латинського лат. nodulus — вузлик. Описує і
характеризує наявність метастазів суто у лімфатичні вузли.
N0 – відсутні метастази;
N1 – метастази в регіонарні лімфатичні вузли першого порядку;
N2 – метастази в лімфатичні вузли другого порядку;
N3 – метастази у віддалені лімфатичні вузли.
M — metastasis
вказує на наявність віддалених метастазів:
М0 – метастази відсутні,
М1 – наявні

34.

Додаткові методи дослідження
• 1) ендоскопічне дослідження
(гастродуоденоскопія, колоноскопія,
бронхоскопія, цистоскопія);
• 2) біопсія, цитологічне дослідження;
• 3) ультрасонографія (ехографія);
• 4) комп’ютерна томографія;
• 5) визначення онкомаркерів –
спеціальних речовин, які продукуються
пухлинними клітинами (α –фетопротеін –
для раку печінки, карціно-ембріональний
антиген – для аденокарціноми шлунка,
товстої кишки та ін.).

35.

36.

37.

38.

39.

Рак товстої кишки

40.

Рак прямої кишки

41.

42.

Лікування.
• Існують три основних методи лікування:
• хірургічний (радикальні, паліативні та симптоматичні
операції );
Будь-яка операція в онкологічного хворого повинна бути
радикальною – видаляють весь орган (матка, шлунок,
легеня та ін.) або його значну частину разом із
регіонарними лімфатичними вузлами.
Паліативні операції – видалення органа або його
частини – виконують при наявності метастазів, розпаді
пухлини, кровотечі, перфорації ракової пухлини.
Симптоматичні операції виконують для полегшення
стану хворих при наявності метастазів і ускладнень,
пов’язаних із ростом пухлини без її видалення
(гастростома при раку стравоходу, міжкишковий
анастомоз при раку кишечника, трахеостомія при раку
гортані та ін.).
• променева терапія;
• медикаментозна терапія – хіміо- і гормонотерапія.

43.

Хіміотерапію, як правило, застосовують у комплексному
лікуванні з іншими методами – з хірургічним або
променевим.
Розрізняють такі групи хіміопрепаратів –цитостатики:
новембіхін, циклофосфан, тіофосфамід (ТіоТеф) і ін.
Ці препарати, діючи на алкільну групу (СН2), порушують
обмін речовин у раковій клітині і вона гине.
Використовують і антиметаболіти – препарати, що діють
на обмін речовин і порушують синтез ДНК та РНК, що
призводить до загибелі злоякісних клітин
(меркаптопурин; фторурацил, орторафур, метотрексат й
ін.).

44.

Гормональні препарати (андрогени) застосовують при
раку молочної, передміхурової залози.
З цією метою використовують тестостерон,
метилтестостерон, синестрол, діетилстильбестрол.
Протипухлинні антибіотики, які блокують синтез ДНК і
РНК, продукуються грибками або мікроорганізмами:
хризомалін (актиноміцин С і Д), брунеоміцин,
рубоміцин.
Рослинні препарати є мітотичними отрутами –
вінбластин, вінкрістін, віндезин, колхамін, амітозин,
алкалоїд чистотілу – “Україн” В. Новицького
Імунні препарати (хрящ акули – катрекс), вітурид
Воробйової, фітопрепарат Яворського, арменікум і ін.