Малярія

• Визначення: (Malaria) – протозойна
антропонозна трансмісивне захворювання
людини, що характеризується
лихоманковими нападами, анемією,
збільшенням печінки та селезінки,
переважним ураженням
ретикулогістіоцитарної системи та
еритроцитів, нападами лихоманки, анемією
та гепат.
• Збудники хвороби – малярійні плазмодії –
передаються самками комарів роду
Anopheles.
• Вогнища хвороби переважно
спостерігаються у країнах із теплим та
жарким кліматом.

3.

Історія
• Збудника малярії (мікрогамети Plasmodium falciparum) у крові людини
вперше виявив французький військовий хірург Ш. Лаверан
(6 листопада 1880 р).
• Наступне важливе спостереження зробили 1885 року італійські
дослідники е.Маркіафава та А.челлі, які встановили, що малярія може
передаватися із зараженою кров'ю.
• Нарешті, в 1894 р. англійський мікробіолог П. Менсон висунув гіпотезу
про роль комарів у передачі малярії, підтверджену в 1899 р. англійським
ученим р. Россом.
• Приналежність збудника до суперечників встановив І. в.
Мечніков (1886).

4.

Рід включений до складу типу Protozoa класу
Sporozoa, до сімейства Plasmodiidae, роду
Plasmodium
Рід включає більше 100 видів, що паразитують
в організмах рептилій птахів і тварин.
Етіологія
• Тільки чотири види патогенні для людини і
викликає малярію:
1. Plasmodium vivax – збудник триденної
малярії,
2. P. malariae - збудник чотириденної малярії,
3. P. falciparum – збудник тропічної малярії,
4. P. ovale – збудник малярії овале (типу
триденної).

5.

Епідеміологія
Аналіз епідеміологічних факторів показує, що передача інфекційного агента
здебільшого носить горизонтальний характер (поширення протягом
епідемічного сезону можливе лише через комара);
• Що стосується вертикальної передачі (наявність наступного зв'язку між
сезонами), то вона зустрічається рідко.

6.

Патогенез
Тканинна або екзоеритроцитарна шизогонія
плазмодія відбувається в гепатоцитах людини і триває 1-2 тижні (цикл
розмноження P. falciparum і
P. malarie у печінці варіює в межах 10-18 діб). Через годину після кровососання
спорозоїти проникають з кровотоком у клітини печінки, де розмножуються і
діляться.
• У результаті поділу утворюються мерозоїти (кожен спорозоїт може утворити від
2000 до 40000 мерозоїтів), що руйнують гепатоцити та проникають у кровотік.
• Еритроцитарія шизогонія відбувається після проникнення мерозоїтів до
еритроцитів.
• Мерозоїти, що проникли в клітини, перетворюються на тро-фозоїти (зростаючі
форми) розміром 2 мкм, мікроскопія уражених еритроцитів виявляє покоїться

7.

Інкубаційний період при малярії:
- при vivax-малярії – 10-14 днів (коротка)
або 6-14 міс (тривала);
Клініка
- при овале-малярії - 7-20 днів;
- при тропічній малярії – 8-16 днів;
- при чотириденній малярії – 25-42 дні.
• При зараженні плазмодіями двох і
більше видів розвивається mixt-малярія.
• Малярія може поєднуватись з іншими
варіантами інфекційної патології.

8.

Для малярії характерні такі опорні ознаки:
1. нападоподібна лихоманка з ознобами і
пітливістю;
2. Гепатоспленомегалія та анемія;
3. Епіданамнез (перебування в ендемічній зоні
протягом трьох років до початку хвороби;
4. Гемотрансфузії або інші парентеральні
маніпуляції
протягом
трьох місяців
до початку
Анемія - наслідок масивного лізису
еритроцитів
та фагоцитозу
уражених
клітин
лихоманки.
фагоцитами.
Клініка
• При тропічній малярії, спричиненій Р. falciparum, розвивається чорно-водна
лихоманка (гемоглобінурійна лихоманка). Характерні гострий масивний гемоліз,
гемолітична жовтяниця, біль у попереку, гемоглобінурія. Може розвинутися як
ускладнення малярії, що виникає після прийому хініну та примахіну; частіше
виникає в осіб із підвищеною ламкістю еритроцитів.
Порушення кровообігу насамперед опосередковані підйомами температури тіла.
Дилатація судин призводить до зниження АТ.
Іноді тропічну (falciparum) малярію супроводжує гострий гломерулонефрит.

9.

При хронічному захворюванні, спричиненому
P. malariae, може розвинутись ниркова
недостатність, що прогресує. Механізми
нефропатології при малярії здебільшого
опосередковані аутоімунними механізмами.
• Захворювання часто супроводжують
спленомегалією (збільшення не завжди
відповідає тяжкості захворювання) та
тромбоцитопенії.
• Поразки органів шлунково-кишкового тракту
досить різноманітні — від гангренозновиразкових до холероподібних.
сягає 3-5 кг.
• Нерідкі ураження підшлункової залози аж до
фіброзного панкреатиту.

10.

Діагностика
лабораторна діагностика (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, коагулограма,
бактеріальний посів крові на стерильність, аналіз крові на товсту краплю, загальний аналіз сечі);
експрес-тестування (Malaria rapid diagnostic tests - RDTs);
мікрогематокритне центрифугування;
полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) - для виявлення та видоутворення паразитемії низького
рівня;
рентгенограма грудної клітки;
у пацієнтів із зміненим психічним статусом при підозрі на церебральну малярію – визначення рівня
лактату в плазмі крові, газів артеріальної крові та люмбальна пункція

11.

Триденна малярія
(P.Vivax)

12.

Чотириденна малярія (P. malariae)

13.

Овале малярія (P. ovale)

14.

1. Гематошизотропні засоби:
хінгамін, хінін, прогуаніл,
приметамін, сульфаніламіди,
тетрацикліни;
Лікування
2. Гістошизотропні засоби:
примахін, хіноцид;
3. Гамонтоцидні засоби:
приметамін, примахін, хіноцид,
прогуаніл;
4. Споронтоцидні засоби:
приметамін, прогуаніл

English Русский Правила